Тетяна Гучакова. Трофейна економіка Криму

Сюжети
Тетяна Гучакова, економічна експертка Фонду “Майдан закордонних справ” Фото investigator.org.ua

Росія ставиться до Криму як до трофею. Зокрема, це стосується й економіки півострову, вважає Тетяна Гучакова, економічна експертка Фонду “Майдан закордонних справ”. І до майна, яке потрапило до рук РФ, в загарбників також відповідне ставлення.

Перше рішення, що стосується так званої «націоналізації» кримського майна, було ухвалено ще до того, як Росія узаконила анексію. 17 березня 2014-го року держрада Криму прийняв постанову про «націоналізації» «Чорноморнафтогазу» і феодосійської нафтобази. Це були перші ластівки.

Вже в середині квітня 2014-го року з’явилася інформація про те, що Міноборони наклало око на 23 підприємства в Криму, які їм підходять для того, щоб виконувати російське державне оборонне замовлення.

Ми розуміємо, що поклали око на цю власність заздалегідь. Наприклад, в Севастополі було держпідприємство, що входило до концерну «Укроборонпром» – виробничо-технічна база «Пламя». Воно просто зникло, але на його адресу раптом виявилося зареєстроване ТОВ, одним з головних засновників якого був пітерський завод ТОВ «Крізон», який за дивним збігом має той самий вид діяльності. Така ось рейдерська схема.

Найбільш очевидна, найкласичніша рейдерська схема захоплення була, звичайно, на заводі «Залив». Там Зеленодольським суднобудівним заводом, який знаходиться в Татарстані, завчасно в Москві було зареєстровано ТОВ. З назвою Суднобудівний завод «Залив». І коли в кінці серпня, власне, за допомогою кримської «самооборони» почалося захоплення підприємства, у них вже було готове ТОВ, яке нібито оформило довгострокову оренду, і лише у вересні вони перереєстрували це ТОВ у Криму. І будують там військові кораблі, які несуть «Калібри», і забезпечують більшу частину російського суднобудування в Криму.
Суднобудівний завод «Море» теж входив до числа так званих «дуже смачних» об’єктів, тому частину його площ взяв в оренду пітерський завод «Пелла», який, до речі, в 2014-му році придбав верф в Гамбурзі, і продовжує там дуже ефективно працювати. Вони будують три «Каракурта» на заводі «Море», і навіть після того, як офіційно було прийнято рішення про те, що завод «Море» переходить в концерн «Калашников» корпорації «Ростех», договір оренди СПД продовжує діяти.

Звичайно, завод «Пелла» не під санкціями, так само, як і Зеленодольський суднобудівний завод. Ні під європейськими, що взагалі зрозуміло, ні під американськими, ні, що найцікавіше, під українськими.
Стосовно «Затоки» цю бандитську тактику можна зрозуміти, тому що там були власники, які намагалися боротися за своє майно. Щодо всього іншого, навіть щодо держпідприємств, на які спочатку приходила «самооборона»… Напевно, вони по-іншому не вміють просто. Напевно, так було треба, ці «зелені чоловічки» в будь-якому вигляді – це атрибут Криму 2014-го року, без них ніяк. Це символ сили, символ того, що чинити опір вже не можна.

Адже цю структуру створювали не для цих цілей, її створювали для анексії Криму. Вони виконали і роль масовки на «референдумі», і роль масовки на мітингах, у них було багато різних ролей. І потім не можна ж їм відразу сказати: «Спасибі, тепер до побачення». Їх треба було якийсь час зайняти. До побачення їм сказали трохи пізніше і поступово.