У грудні 2011 року Валерія Чорнобука було призначено головою Апеляційного суду Криму за протекцією з Адміністрації президента України. У Криму тоді говорили, що Чорнобук – людина Андрія Портнова, заступника глави адміністрації президента Віктора Януковича, куратора судової реформи. Два роки Чорнобук практично не з’являвся в кримській пресі, поки у 2014 році не почалась російська окупація Криму. Окупанти намагалися надати процесу збройного захоплення української території вигляд народного волевиявлення і спадковості влади. Чорнобук не противився формуванню незаконних органів влади у Криму. 12 березня він плескав в долоні на представленні призначеної окупантами «прокурорки Криму» Наталії Поклонської.
4 березня Чорнобук погодився на інтерв’ю Центру журналістських розслідувань і розповів про те, як допомагає переводити кримське судочинство на законодавство РФ. Чорнобук переконував, що ніякої зради у його діях немає. Того ж дня у суді почались навчання із основ з російського законодавства і Чорнобук запросив Центр зафільмувати процес: голова українського Апеляційного суду Криму читає колегам лекцію про Конституційний устрій РФ.
25 березня на офіційному сайті Апеляційного суду Криму, де вже були почеплені російський герб і посилання на сайт президента Росії, оприлюднили звернення Чорнобука до кримських суддів. Але того ж дня Чорнобуку дали зрозуміти – він окупантам більше не потрібний. Вже 1 квітня Чорнобука окупаційна «влада» внесла до списку «небажаних» у Криму осіб і він опинився на материковій частині України.
Повернувшись до Дніпра, Чорнобук записався в батальйон територіальної оборони, де служив на посаді начальника третьої бані. Він залишив службу, як тільки відбув 45 діб – мінімальний термін для отримання статусу учасника бойових дій. Після цього долю Чорнобука знову вирішили в Адміністрації президента. Петро Порошенко своїм указом перевів суддю-перебіжчика на посаду судді Апеляційного суду Дніпропетровської області. Призначений в криворізьку частину суду, Чорнобук виносив рішення іменем України до весни 2016 року. Центр поїхав до нього, аби взяти нове інтерв’ю про чудесне перевтілення, однак Чорнобук несподівано повідомив, що звільняється за власним бажанням і навіть покаявся.
На той момент справу Чорнобука вже розглядала Вища кваліфікаційна комісія суддів України. За її рекомендацією Верховна Рада звільнила Чорнобука за порушення присяги судді. Голосування було проведене з порушенням регламенту, тож згодом Верховний суд постанову парламенту скасував.
Але далеко від влади колишній суддя не відійшов. За повідомленнями ЗМІ, Чорнобук став позаштатним радником мера Дніпра Бориса Філатова.
Кримінальне провадження у його справі, відкрите за публікаціями Центру журналістських розслідувань ще у 2014 році, було заморожене у так званому кримському управлінні ГПУ, яке згодом ліквідували. У 2018 році прокурор АРК Гюндуз Мамедов переконав Генпрокурора Юрія Луценка передати справу Чорнобука кримській прокуратурі. У липні цього ж року йому було повідомлено про підозру, але екс-суддя подався у біга. Арештували Чорнобука в листопаді 2018 року.
На час досудового слідства Чорнобук зайняв тактично вигідну позицію – не свідчити проти себе, скориставшись 63 статтею Конституції. Минулого тижня суд продовжив арешт Чорнобука у межах терміну досудового розслідування – до 27 червня.
На засіданнях із обрання і продовження запобіжного заходу Чорнобук і його захист стверджують, що наразі він має адвокатський статус з 2007 року і статус судді. На момент арешту колишнього судді відомостей щодо Чорнобука в реєстрі адвокатів України не було. Коли вони з’явились, Генпрокуратурі довелося заново повідомляти йому про підозру.
Ще одна лінія захисту: Чорнобук стверджує, що його інтерв’ю Центру журналістських розслідувань, долучене до справи, «змонтоване» та «має незрозуміле походження». Останній прийом – напередодні президентських виборів суддя вдався до погроз слідчим та судді.
У 2019 році, вже з-за грат Валерій Чорнобук висловлює нові сподівання – вже на нову владу. До влади прийшли земляки – Володимир Зеленський та його дніпровська команда. До України повернулись Геннадій Корбан та Андрій Портнов, якого за президентства Петра Порошенка так і не притягли до відповідальності за потурання узурпації влади Януковичем.
