Пологи Територіальної оборони в Україні дещо затягнулися – їм пішов уже восьмий рік.
У 2014 році поспіхом сформоване в областях ополчення обізвали батальйонами тероборони і відправили затикати дірки на фронті, а потім перетворили на мотопіхотні підрозділи бойових бригад. Потім була спроба створити загони тероборони при військових комісаріатах, а у 2018 році замість них розпочали формування бригад територіальної оборони в областях, та батальйонів – у районах.
Але поки в кожній бригаді є лише кілька офіцерів штату і ядро ентузіастів, що підписали контракт на службу в резерві тероборони і беруть участь у не дуже частих навчально-тренувальних заходах. Такий підрозділ важко назвати бригадою. Командування стверджує, що нестачу кількості особового складу за потреби компенсують за рахунок мобілізованих резервістів другої черги.
Однак проблема не лише у кількості. Тероборона має бути готовою до виконання завдань у лічені години – а на мобілізацію та злагодження підуть тижні. Не вистачає й матеріального ресурсу. Але найгірше те, що досі законодавчо не визначений статус системи ТрО та військ тероборони в Україні.
Подробиці у сюжеті Євгенія Лешана, Центр журналістських розслідувань:
