Cила, честь и деньги Игоря Смешко

Євген Лешан, Центр журналістських розслідувань

Самым большим сюрпризом президентских выборов - после Зеленского, конечно - стал Игорь Смешко. Бывший руководитель военной разведки и Службы безопасности Украины времен Леонида Кучмы занял шестое место в первом туре выборов, набрав 6,04% голосов избирателей, обойдя таких раскрученных парламентских политиков как Олег Ляшко и Александр Вилкул, и почти догнал одного из фаворитов этого избирательного сезона Анатолия Гриценко .

На парламентских выборах 2014 партия Смешко «Сила и честь» получила 0,08% голосов - то есть, в большую политику 63-летний кандидат стартовал практически с нуля. «Центр журналистских расследований» собрал вместе некоторые факты и цифры, которые помогут понять механику этого успеха.

Ігор Смешко Фото Facebook Смешко2019

 Ігор Смешко має військову освіту, служив у протиповітряній обороні Групи радянських військ у Німеччині. Потім були роки викладацької роботи. За часів Леоніда Кравчука він служить аташе з питань оборони України в США. За президентства Кучми — працює на керівних посадах у Комітеті з питань розвідки при президентові України, а потім очолює Головне управління розвідки Міноборони. Далі — знову дипломатична робота, тепер на посаді військового аташе при Посольстві України у Швейцарії та постійного представника МО при міжнародних організаціях у Женеві. Далі були посади заступника та першого заступника секретаря РНБО, а у вересні 2003 року Смешко  отримав посаду голови Служби безпеки України.

У лютому 2005 року, після приходу до влади Віктора Ющенка, кар’єру Смешка в органах державної влади було закінчено. Цьому передував сумний епізод із отруєнням Ющенка у вересні 2004, коли кандидат у президенти вечеряв  у компанії Смешка та його першого заступника Володимира Сацюка на дачі останнього.

Віктор Ющенко, Володимир Сацюк й Ігор Смешко під час вечері

Спроба повернутися до владних структур  сталася у жовтні 2014 році, коли Петро Порошенко призначив Смешка радником президента — головою Комітету з питань розвідки. Цю посаду, до слова, Смешко тоді обійняв уже втретє. Втім, вже у березні 2015 року президент зробив його радником поза штатом. У січні 2019 року Смешко звернувся до Порошенка із рапортом, у якому просив звільнити з посади позаштатного радника і дорікнув президенту за «небажання використовувати мої знання і досвід». 

На той час Смешко вже очолював громадську організацію і партію з ідентичними назвами — “Сила і честь”. На виборах до ВР України у жовтні 2014 року партія, на чолі списку якої стояли генерал Олександр Кіхтенко та заступник Смешка на посаді голови СБУ Микола Обиход, отримала результат у межах статистичної похибки. Той самий Обиход разом із генералом Олександром Скіпальським — попередником Смешка на посаді начальника ГУР Міноборони, та професором Анатолієм Довгополим, спеціалістом з оборонно-промислового комплексу  є засновниками ще однієї ГО — «Центр стратегічних досліджень та аналізу», яку очолює знову ж таки Ігор Смешко.

Військовий аташе України в Швейцарії Ігор Смешко з дружиною Юлією. 2001 рік Фото Fb Смешко2019

З таким-от політичним бекграундом Ігор Смешко пішов на вибори президента. Але ж політичного капіталу для цього замало — потрібні ще й гроші. Скромний (у порівнянні з іншими) виборчий фонд Смешка подивував не менше, аніж стрімкий злет його рейтингу. Деякі аналітики на його прикладі навіть пробують стверджувати, що гроші у політиці — не головне, мовляв, довіру людей Смешко отримав завдяки своїм якостям професіонала і «спокійної сили»(колись цю нішу використовував Євген Марчук, який, як подейкують, і умовив Смешка йти у президенти, хоча той не збирався і розглядав посаду у команді Анатолія Гриценка). Але, як кажуть, не все так однозначно.  Отож, про гроші. 

Справа на мільйон

З 2,365 млн гривень передвиборчого фонду Ігоря Смешка один мільйон пожертвував Михайло Поживанов — народний депутат України чотирьох скликань, який обіймав і урядові посади. Голова громадської організації «Фонд муніципальних реформ „Магдебурзьке право“», колишній міський голова Маріуполя та заступник міського голови Києва, який за часів Януковича переховувався від переслідувань в Австрії. До України Поживанов повернувся у 2014 році, а за три роки приєднався до Аграрної партії України. За рік після того з партії вимушений був піти її керівник Віталій Скоцик, який також висунув свою кандидатуру на президентських виборах, але це вже інша історія.

Що зв’язує колишнього голову ГУР і СБУ та екс-заступника міністра економіки? Можливо, подальші плани щодо парламентської кампанії. Принаймні, Поживанов допомагав Смешку під час виборів не лише грошима, а й словами, тобто, агітацією. Про програму Смешка він писав  у своєму блозі: «Чи не єдина програма, яка справді заслуговує на увагу (і може бути реалізована, оскільки базується на реальних речах) належить перу Ігоря Смешка». Та й після інаугурації Зеленського Поживанов прогнозує партії Смешка зростання рейтингу і місце у новому складі парламенту.

Левову частку виборчого фонду Ігоря Смешка склали пожертви фізичних осіб — 2,38 млн грн, з яких було повернуто 215 тис. грн. Власні кошти кандидата склали 149,5 тис. грн, а пожертви юридичних осіб — 62 тис грн.

Із поверненням коштів, зазначимо, вийшло не дуже гладко.

Значна частина коштів —  10 % —  була повернута  пожертвувачам, які не в повному обсязі вказали визначені законом дані своєї особи. Але є й інша категорія порушення закону.

Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) 4 квітня 2019 року надіслало до Національної поліції матеріали щодо можливих ознак кримінального правопорушення у діях розпорядника виборчого фонду Ігоря Смешка. Про це йдеться в аналізі НАЗК остаточного звіту Смешка про використання коштів виборчого фонду. Проблема в тому, що 1 млн 002 тис 600 грн до його виборчого фонду пожертвували особи, які мають податковий борг. А таким особам закон забороняє робити пожертви до виборчих фондів кандидатів у президенти. Їхні пожертви мають бути перераховані до державного бюджету.

НАЗК стверджує, що ці факти є підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 21215 КУпАП. Розпорядник виборчого фонду Смешка, втім, пояснив НАЗК, що 2,6 тис грн з цих коштів він у межах встановленого законодавством строку таки перерахував до державного бюджету. Проста арифметика свідчить, що до бюджету не надійшов ще рівно мільйон гривень з тих пожертв, що зробили особи з податковим боргом. А це вже сфера дії не адміністративного, а кримінального кодексу, зауважили у НАЗК. Куди подівся цей не перерахований до бюджету мільйон? Він були витрачений, адже на кінець кампанії на рахунку були нулі. 

smeshko

ІА Центр журналістських розслідувань надіслало до Національної поліції запит щодо  результатів реагування на лист НАЗК про кошти виборчого фонду Ігоря Смешка. Однак у встановлений законом термін відповідь на запит від Нацполіції не надійшла. Агентство має намір оскаржити бездіяльність розпорядника публічної інформації. 

Видатки

То куди ж пішли отримані до виборчого фонду та частково не перераховані до бюджету кошти пожертвувачів — податкових боржників?

На виготовлення та придбання матеріалів передвиборної агітації витрачено 37% виборчого фонду Ігоря Смешка. На інші послуги та витрати з проведення агітації — 24%. І найбільше —  39% коштів фонду було витрачено на використання засобів масової інформації.

Як саме були витрачені ці кошти?

Найбільша разова витрата з виборчого фонду Ігоря Смешка —  452 тис. грн була перерахована за послуги ФОП Бихун В.Ю. Цей підприємець виробляє поліграфічну та супутню продукцію, серед його замовників — Національний військово-історичний музей України та Інститут біохімії ім. О.В.Палладіна.

Фінансовий звіт Ігоря Смешка свідчить, що з 26 лютого по 28 березня 2019 року було здійснено 37 проплат ефірного часу на телебаченні на загальну суму 513 061,67 грн. Отримувачі коштів — виключно обласні та місцеві телерадіокомпанії. Жодного оплаченого ефіру національного мовника!

Схожа історія і з радіоефіром: 24 проплати ефірного часу на радіо на загальну суму 128 811,68 грн. І знову — оплачені були агітаційні програми  тільки в ефірах регіональних радіокомпаній. 

Але присутність пана Смешка в телевізійному ефірі під час президентських перегонів  не обмежується регіональними телестудіями.

З моменту реєстрації Ігоря Смешка кандидатом у президенти він  близько двадцяти разів брав участь у телевізійних програмах провідних телеканалів України. Зокрема, він тричі з’являвся у великих ефірах на телеканалі “112”, чотири рази — на NewsOne, п’ять разів — на телеканалі “НАШ”.

Чотири рази Смешко виступав на каналі ZiK, двічі — на “1+1”. За виключенням останнього телеканалу, де Смешко з’являвся на 10-15 хвилин, усі ефіри були тривалими —  від 30 хвилин до 2,2 години. Це були ефіри переважно у прайм-тайм, і виступав там кандидат у президенти Смешко, викладаючи свою позицію з найактуальніших питань української політики. Якщо це — не передвиборча агітація де факто, то що це? Але ж за жоден з цих ефірів Ігор Смешко не платив — принаймні, відкрито і з виборчого фонду. Він і сам це підтверджує“112 канал — він має невелике покриття, але в ті часи в авторських програмах, в яких я брав участь, — це було безкоштовно”.

Варто звернути увагу на те, що Смешко був особливо бажаним гостем на телеканалах, які контролює Віктор Медведчук. Це дало підстави для версії про співпрацю Смешка з Медведчуком.  Про це, зокрема, говорив 23 березня в ефірі програми «Рандеву з Яніною Соколовою» Геннадій Балашов.

«На двох каналах – «112» і «NewsOne», а також туди ще підключається канал «Наш», сидить такий лисий чоловік, який просуває в істеблішмент людей Медведчука. І наразі вони через цього дуремара просуваються, оскільки реєструватимуть уже нову партію, щоб іти на вибори. І Смешко бере участь в цьому. Він завжди був кадром Медведчука. Завжди Медведчук його проштовхував у зовнішню розвідку, потім в СБУ… А Гордон – співучасник”.

Ігор Смешко з «групою підтримки» біля ЦВК Фото smeshkopresident.com.ua

Балашов недарма згадав Гордона, який активно просував у медіа-просторі Ігоря Смешка ще до початку виборчої кампанії, і продовжив після — зокрема й на каналі “112”. Та ж Яніна Соколова стверджує, що Гордон у бесіді з приводу публікації наведених вище висловлювань Балашова заявив, що його місія — зробити Смешко президентом. За дивним збігом, саме Гордон виявився ведучим двох великих ефірів із Ігорем Смешком на 112-му (це не рахуючи тих, що відбувалися до вступу Смешка у виборчу кампанію). Ефірів, за які — повторимо — Смешко з виборчого фонду не платив.

Інший неохоплений офіційними підрахунками видатків та фінансовими звітами кандидатів  майданчик для розміщення агітації — Youtube-канали та соціальні мережі. 

На Youtube-каналі Дмитра Гордона розміщено чимало контенту, що має ознаки відвертої  передвиборча реклама. Наприклад, невідомо ким і за які кошти виготовлений фільм «Ігор Смешко. Чесна біографія» (вихідні дані відсутні, як і посилання на виборчий фонд кандидата). На тому ж каналі є й 17-хвилинний ролик під назвою «Лідери думки України підтримали Ігоря Смешка» — в ньому кандидата в президенти нахвалюють лікар Євген Комаровський, екс-прем’єр-міністр України та екс-голова СБУ Євген Марчук, власне Дмитро Гордон, правозахисник Семен Глузман, політик та телеведучий Дмитро Співак, народні артисти України Світлана та Віталій Білоножки, народний артист України Юрій Рибчинський, адмірал Ігор Кабаненко, екс-міністр оборони Віталій Радецький, колишній голова української митниці Анатолій Макаренко, оперний співак Анатолій Кочерга, народний депутат чотирьох скликань Володимир Стретович та народний депутат України Іван Мирошниченко. Деякі з агітаційних виступів цього ролику також виготовлені як окремий контент і активно просувались у соцмережах та в Youtube-каналах. 

Ще один  Youtube-канал, використаний для низки інтерв»ю у виборчий період,  належить Василю Климчуку — колишньому телеведучому та продюсеру УТ-1 і ТРК «Ера». 

Ми не знайшли у звіті про використання коштів виборчого фонду Ігоря Смешка видатків на демонстрування агітаційної відеопродукції ні на на Youtube -каналі Дмитра Гордона, ні на інших.  

Сімейний бізнес

Другою за розміром пожертви після Поживанова фізичною особою, яка зробила внесок до виборчого фонду Смешка, стала його дружина Юлія Смешко — вона внесла 323,9 тис. гривень.

Варто зазначити, що вона разом з чоловіком є кінцевим бенефіціаром київського ТОВ “Бізнес Консалтинг Центр”. Ця компанія була зареєстрована ще у листопаді 2001 року. Місяцем раніше Смешко залишив посаду військового аташе при посольстві України у Швейцарії — постійного представника МО України при міжнародних організаціях у Женеві.

Раніше свою частку у ТОВ “Бізнес Консалтинг Центр” мала також Світлана Сацюк, дружина колишнього заступника голови СБУ Володимира Сацюка. Саме на дачі Сацюка відбулася сумнозвісна вечеря за участі Віктора Ющенка, Ігоря Смешка та Володимира Сацюка, після якої Ющенка госпіталізували із тяжким отруєнням. Пізніше сам Ющенко звинуватив у замаху на його життя Володимира Сацюка. 

Співвласницею та керівницею ТОВ “Бізнес Консалтинг Центр” є Інесса Щупаківська — зведена сестра Ігоря Смешка. Вона ж разом із братом володіє ТОВ “Лагуна” — базою відпочинку в селі Мала Бийгань Берегівського району Закарпатської області. Ще одна база відпочинку — “Платан” у селі Рибаківка Миколаївської області є відокремленим підрозділом ТОВ “Бізнес Консалтинг Центр”.

Після першого туру виборів Ігор Смешко формально відмовився підтримувати будь-кого з фаворитів першого голосування. Але водночас закликав голосувати за “найменше зло”, наголошуючи, що Порошенко не виправдав сподівань і має піти. Також у Смешка заявляли, що він не збирається погоджуватись на пропозиції будь-яких посад від Порошенка чи Зеленського. Партія Смешка “Сила і честь”, за останніми даними соціологів, має шанс потрапити до Верховної Ради — соціологи  їй пророкують 5,1% голосів. Ставши керівником фракції, яка, можливо, матиме “золоту акцію” в парламенті, Смешко зможе значно наростити власний політичний капітал і вимагати більшого, ніж те, що зараз могли б йому запропонувати нові господарі незатишного будинку на Банковій.

Але краще за все про це міг би розповісти сам Смешко. Ми зверталися до Ігоря Смешка з проханням про інтерв’ю, щоб дізнатися більше про фактори його стрімкого політичного злету. Але на момент публікації він не знайшов часу для спілкування з нашими кореспондентами. Сподіваємося, це таки станеться найближчим часом.

Інформаційна агенція “Центр журналістських розслідувань”
Kyiv Kyiv Ukraine