Отмена СЭЗ «Крым». Что взамен?

18 мая в ВР Украины зарегистрирован проект закона о признании утратившим силу закон о создании свободной экономической зоны «Крым», и внесении изменений в ряд законов и проекты изменений в Таможенный и Налоговый кодексы. Они инициированы народным депутатом Рустемом Умеровым и поддержаны многими представителями фракций «ГОЛОС», «Слуга народа» и «Европейская солидарность», а разрабатывались при активном участии представительства президента в АРК и крымских общественных организаций.

Закон о СЭЗ «Крым», принятый в 2014 году вместо закона об экономических отношениях с оккупированными территориями Крыма и Севастополя, дискриминировал граждан Украины из Крыма, поскольку наделил их статусом нерезидентов и унизительными ограничениями: от пересечения админграницы с Крымом до обустройству переселенцев на свободной территории.

С другой стороны, благодаря этому закону украинские олигархи смогли продолжить свой бизнес на полуострове, чем очень помогли российским оккупантам содержать Крым: Москва не особо переживала, чем кормить растущую армию военных и чиновников - украинские фуры гнали им продукты и все необходимое, пока Россия обустраивал на полуострове гигантскую военную базу. То есть, мы туда - молочку, а оккупанты - ракеты. Фуры остановила Гражданская блокада, но предприятия украинских бизнесменов и политиков продолжают пополнять бюджеты оккупантов.

Но важно не только отменить этот позорный закон - важно восстановить нарушенные им права граждан и наконец урегулировать экономические отношения с временно оккупированной территорией (ВОТ), усилить крымские санкции западных партнеров, действие которых режим СЭЗ подрывал. Как это сделать - говорим в программе «Вопрос национальной безопасности» с экспертами, без работы которых отмена закона о СЭЗ «Крым» было бы невозможно: Ольгой КУРЫШКО, координатором и юристом ОО «КрымSOS» и Андреем КЛИМЕНКО, руководителем института Черноморских стратегических исследований и главным редактором портала BlackSeaNews.

Коллаж investigator.org.ua

Валентина Самар: Доброго дня, Ольго! Ви безпосередньо працювали із проектом змін до законодавства. Які норми відміняються зі скасуванням ВЕЗ «Крим» і які новели вводяться стосовно прав громадян, які мешкають на тимчасово окупованих територіях?

Ольга Куришко: Коли ми підійшли до питання — що ж ми, власне, маємо скасувати і що ми маємо передбачити у інших законах, ми поділили нашу роботу на три частини: перша — правозахисна, друга — економічна, і третя — та частина, яка пов’язана зі свободою перетину адмінмежі між Кримом і Херсонщиною. Як представниця громадської організації, я розповім про правозахисний компонент і про те, що ми запропонували і намагаємося скасувати.

Перш за все, питання, яке дуже болить і яке дуже часто задають нам на «гарячій лінії» — питання про перевезення речей з Криму. Оскільки законом про ВЕЗ «Крим» було встановлено і поширено дію митного законодавства на умови перетину адміністративного кордону з окупованою території, після прийняття Закону України про ВЕЗ «Крим» була постанова Кабінету міністрів (№1035), яка визначала перелік дозволених для перевезення речей. Вона була скасована в судовому порядку, але через те, що дія Митного кодексу поширювалася саме на ці відносини, застосовувалися положення Митного кодексу, а саме: вимоги і перелік речей (це двадцять три пункти, є двадцять четвертий, який мав би розширити цей перелік, але він чомусь не застосовується до цього порядку перевезення), які дозволені до перевезення.

Таким чином фактично були встановлені вимоги з перевезення речей як для перетину державного кордону, але для адміністративного кордону з окупованою територією. В результаті більшість людей мали складнощі з перевезенням особистих речей, які необхідні для власного використання, тих речей, які люди хотіли вивезти з Криму, бо переїжджали на підконтрольну територію…

Ольга Куришко, координаторка ГО «КримSOS» Фото: krymsos.com

Наша пропозиція була наступна: скасувати перелік дозволених для перевезення речей і визначити перелік заборонених для перевезення речей. Це можуть бути речі, загальновизнані для заборони — зброя, наркотики, психотропні речовини…

Тобто, правила, які застосовуються при перевезенні речей через адмінмежу з Кримом, є загальними і зрозумілими. Найбільш влучне слово — «які є зрозумілими», бо людина знає, що вона не може і не має права перевозити. З іншого боку — це баланс, у тому числі з боку держави і для держави, оскільки вона також не зацікавлена у перевезенні якоїсь контрабанди або зброї з окупованої території.

Інше нововведення: якщо цей перелік речей був визначений відповідно до правил Митного кодексу, то ми пропонуємо, щоб перелік речей, заборонених для перевезення, визначався профільним міністерством. Це своєрідна калька з ситуації, яка склалася з окупованими територіями Донецької і Луганської областей. Це стало можливим для них, чому це неможливо для Криму, якщо держава вважає, що ці території окуповані? Тому ми скористалися такою можливістю і запропонували таку норму, яка врахована у проекті.

Інший момент більш економічний, але також порушував права українських громадян, які не є фізичними особами — підприємцями або засновниками юридичних осіб. Йдеться про статус нерезидентства. Цей статус вже давно закріпився за ними і псував їм життя, як в сфері отримання банківських послуг, так і в сфері податкового законодавства. Тому ми запропонували внести зміни в Податковий кодекс і скасувати це положення про нерезидентство і дуже сподіваємося, що в нас не буде перепон і наша пропозиція пройде.

Валентина Самар: Тобто, із визнанням закону про створення ВЕЗ «Крим» таким, що втратив чинність, в небуття мають піти Постанова КМУ №1035 (або ж вона має бути повністю змінена щодо визначення заборонених до перевезення речей) і наказ НБУ №699. Хоча Нацбанк, треба віддати йому належне, пішов навіть попереду законодавця: відмінив дискредитуючі норми і розіслав листа банкам про те, що громадяни України з ТОТ Криму і Севастополя є резидентами. Але ж, як завжди буває, закон приймається — а підзаконні акти ще довго не приводяться з ним у відповідність. Чому у цьому проекті закону передбачено аж три місяці для набуття чинності?

Ольга Куришко: Коли ми почали працювати, то побачили, що є багато прив’язок до закону про ВЕЗ «Крим» в інших нормативно-правових документах. Не в законах, а в підзаконних нормативно-правових актах, які можуть бути і невидимі, тобто, вони не посилаються на  вимоги закону про ВЕЗ, але тим чи іншим чином регулюють відносини, які пов’язані з цією ситуацією. Взагалі, закон про скасування Закону України про ВЕЗ «Крим» є достатньо широким, він зачіпає дуже велику кількість питань, які пов’язані з різними сферами господарської діяльності. І для того, щоб поступово, правильно і розумно зробити всі зміни, був виділений цей час.

Окрім того, якщо, наприклад, з базовим законопроєктом все більш-менш зрозуміло, то я передбачаю, що великі дискусії точитимуться навколо двох інших проєктів — про внесення змін до Податкового і Митного кодексів. І для того, щоб ці питання швидше вирішувалися, ми встановили такий термін, щоб люди, які зацікавлені у прийнятті цього законопроєкту або внесенні своїх пропозицій (притомних, аргументованих і логічних), мали час надати ці пропозиції.

Валентина Самар: Проблема в тому, що українські олігархи, зацікавлені в збереженні можливостей для продовження бізнесу в окупованому Криму чи в Росії, мають якщо не фракції, то групи у ВР України. Наскільки легким або проблемним буде проходження цього законопроєкту, на ваш погляд?

Ольга Куришко: Думаю, це буде важкий етап, і для мене, насправді, це буде тільки початок роботи. Найбільші виклики починаються тоді, коли є текст, який необхідно вичитати і до якого необхідно офіційно надати пропозиції. Ми вже зараз отримуємо пропозиції від центральних органів виконавчої влади, які потрібно обговорювати — чи треба їх включати, чи ні.

Стосовно політичної ситуації. По-перше, більшість людей, які були зацікавлені в дії цього закону, зараз вже не є такими важливими гравцями на економічному полі.

По-друге, зараз є політика, спрямована у напрямку Криму. Є Кримська платформа, і ми завжди говоримо про те, що напередодні саміту Кримської платформи ми маємо прийняти цей законопроєкт. І будуть поважні гості, які все одно питатимуть про це. І ми як правозахисники їм скажемо, що є закон, який дозволяє економічну діяльність з окупованою територією на противагу тим санкціям, які були введені країнами ЄС? А Україна також хоче прийняти свій новий закон про санкції… Тому я думаю, що в людей, які будуть проти, просто не буде іншого виходу, аніж як прийняти ту пропозицію, яка зараз є в даних законопроектах.

Отже, одночастно зі скасуванням закону про ВЕЗ «Крим» пропонується  внести зміни до Митного і Податкового кодексів та закону про «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Зокрема, там наповнюється змістом стаття 13. Особливості економічних відносин на тимчасово окупованій території. Відпочатку вона відсилала до спеціального закону, який мав розробити у тритижневий термін розробити і подати в ВРУ уряд Яценюка, але натомість олігархи протиснули у Раді закон про ВЕЗ.

Зареєстрований законопроект закриває чимало корупційних лазівок. Українські ліцензії, сертифікати, дозволи, дія яких законом про ВЕЗ «Крим» не анулювалась і не призупинялась у Криму після окупації, вважатимуться  недійсними. Поставка води на на півострів до його деокупації забороняється окремою статтею. А на товари, вироблені в Криму, більше не будуть  видаватись  сертифікати походження з України. 

Детальніше про економічну частину проєкту 5502 та інші, без яких новий механізм державної політики щодо Криму та його деокупації просто не працюватиме — у розмові з Андрієм КЛИМЕНКОМ, керівником інституту Чорноморських стратегічних досліджень та головним редактором порталу BlackSeaNews.

Андрій Клименко, керівник Інституту Чорноморських стратегічних досліджень, головред порталу Blackseanews.net Фото: investigator.org.ua

Валентина Самар: Андрію, яким, на ваш погляд, повинні бути формат і логіка нових економічних відносин з окупованими територіями? Простими словами: що громадяни України і засновані ними компанії можуть робити, а що не повинні робити — в плані господарської діяльності, а також їхніх прав?

Андрій Клименко: Оскільки ми розбираємо той законопроєкт про скасування ВЕЗ «Крим», та перенесення з нього деяких слушних положень до інших законів України, і перш за все до найпершого закону про окуповану територію, як коротко його звикли називати, то я скажу так: нюанси, які переносяться, слушні, але, на пройшло сім років і вони вже не відповідають сучасному розумінню ситуації. Що саме я маю на увазі?

Нарешті після семи років розпочалась робота з синхронізації санкцій українських, американських, європейських та інших цивілізованих країн в зв’язку з окупацією та намаганням деанексувати Крим. Ця синхронізація має знайти своє відображення і в цьому українському законі про окуповану територію. Я маю на увазі, що спочатку там треба додати фразу, яка описує, що можна, а що не можна робити на окупованій території. І якщо ми кажемо про міжнародні санкції, то у такому простому вигляді «кримські санкції» забороняють польоти літаків та заходи морських суден до портів та аеропортів Кримського півострова, експорт та імпорт продукції та послуг до та з території окупованого півострова, зокрема фінансові послуги — страхування, лізинг, інвестиції, туризм, кредитування та будь-які контракти з підприємствами, що працюють під юрисдикцією РФ на території Криму. Мені здається, що оця досить коротка формула описує майже весь спектр ситуацій, що там не можна робити.

Наразі у процесі підготовки до інавгураційного саміту Кримської платформи, який планується 23 серпня цього року, Україна вже достатньо просунулась у формулюванні і розумінні політики невизнання спроби анексії Криму. Що таке політика невизнання? І ми з вами, ваш проєкт неодноразово писали про це. Є досить багато відомих типових ситуацій, наприклад, коли з’являються, у тому числі, на жаль, в Україні, в книжках, в інтернет-ресурсах карти, де Крим зображено не як частину України. Або люди, політики їдуть до окупованого Криму… Список можна продовжувати. Я думаю, що автори законопроектів щодо змін в закон про окуповані території можуть попросити в МЗС України деякі тези з політики невизнання, які зараз там зводяться і формулюються. І прописати, що політика невизнання, серед іншого, означає, що не можна зображувати Кримський півострів російським на географічних, навігаційних авіаційних та інших картах; що не можна толерувати ситуацію, коли в якихось делегаціях на міжнародних форумах беруть участь представники окупаційної влади або окупаційних структур; що чиновникам муніципальним, державним, депутатам всіх рівнів вкрай не рекомендується їздити до окупованого Криму…

І, нарешті, ми з вами знаємо, що на території Криму працюють відомі західні торгові марки, бренди, попри санкції. І це дуже важко відслідкувати. Але ми знаємо, як це зазвичай робиться: ліцензію на право використання брендів отримує російська компанія в Москві, Петербурзі або Краснодарі, вона створює свою «дочку» — автосервіс, наприклад, або сервіс з продажу спортивного одягу на території окупованого півострова, і вішає там ту ліцензію якогось відомого бренду. Це треба теж прописати, що законодавство України вважає неприпустимим використовувати міжнародні бренди на цій території.

Валентина Самар: Тобто, зміни, що вносяться у закон про гарантії прав і свобод громадян України в Криму, повинні включати синхронизацію із секторальними санкціями, які застосували західні партнери. Просто кажучи:  заборонити громадянам України те, що забороняють своїм громадянам на території окупованого Криму ЄС або США.

Але є ще одна обставина, без якої всі нові закони щодо Криму не будуть працювати, бо дуже велике поле не унормовано і законами не оформлено — кордон України і РФ в Чорному та Азовському морях. І ми можемо скільки завгодно закривати свої порти, скажімо так, але ці дірки у нашому кордоні дадуть про себе знати. Які «морські закони» треба прийняти, аби оновлена державна політика щодо деокупації Криму була  більш ефективною?

Андрій Клименко: Дякую за це цілком актуальне запитання. Насправді воно теж пов’язане з Кримом. Справа в тому, що в Україні за 30 років незалежності переважно не з вини України, а виходячи з політики, яку проводив наш сусід, Російська Федерація, ми не маємо кордону виключної морської економічної зони між Україною і Росією. Ми не маємо морського кордону в Чорному морі і в Керченській протоці з Російською Федерацією. Тобто, ми посилаємося всі на ті координати, які ми надсилали, але ця процедура не була завершена.

Що стосується Чорного моря, то у нас є така скандальна дірка — 12-мильна зона територіальних вод. У нас немає закону про територіальні води України. Його основні положення прописані в законі про держкордон, але це має бути окремий закон. Наприклад, закон про прилеглу зону, ще 12 миль після територіальних вод — у нас є. А закона про територіальне море немає. І тому ми кажемо, що треба заборонити для судноплавства зону навколо Криму —  мій колега юрист Богдан Устименко просуває цю ідею, і ми йому допомагаємо. Але в нас немає закону про територіальне море, тому ми не можемо чисто юридично це заборонити.

І, нарешті, потрібно вирішувати щось із делімітацією кордону в Азовському морі. Бо це «спільне внутрішнє море», завдяки якому ми маємо сьогодні не тільки кораблі берегової охорони ФСБ впритул до Маріуполя або Бердянська, ми не бачимо цих суден, які ніби-то ведуть розвідку прісної води, яка, за думкою окупантів, є під Азовським морем. Це все робиться на території Азовського моря, де не визначені кордони. І тут треба прийняти політичне рішення.

Звичайно, що РФ не дасть свого погодження ні на першу, ні на будь-яку іншу проблему, про яку я сказав, але існують у світі односторонні процедури, які треба запускати і діяти через ООН. Тобто, це морська політика невизнання. Я так її називаю, і вона складається з декількох законів, які треба приймати.

Або є таке дуже актуальне: кількість воєнних навчань з бойовими стрільбами у виключній морській економічній зоні України. А в нас немає в законі про виключну морську економічну зону положення про те, що військові навчання та стрільби мають бути погоджені з країною, якій вона належить. Тобто там теж є дірка в законі. Це треба вирішувати, і вирішувати досить ефективно, поки все це на перших шпальтах.

Валентина Самар: Ці законопроєкти вже розробляються, я так розумію, експертними центрами «Морської платформи». Чи можна їх вже сьогодні запропонувати законодавцю?

Андрій Клименко: Сьогодні ні. Але до кінця року, гадаю, так.

Інформаційна агенція “Центр журналістських розслідувань”
Kyiv Kyiv Ukraine