На днях президент Украины Владимир Зеленский утвердил новые санкции в отношении россиян и российских компаний. Под ограничительные меры попали около 400 физических и юридических лиц из РФ и одна компания из временно оккупированного Мелитополя. Всего на сегодняшний день под украинскими санкциями находятся более 3 тысяч граждан РФ и почти 2 тысячи российских предприятий. И этот список продолжает расширяться. Однако количество не переходит в качество: большинству подсанкционных лиц удается уклоняться от ограничений и избегать взыскания активов в доход Украины.
Українська влада продовжує закликати уряди інших держав вводити жорсткіші санкції щодо Росії, конфісковувати заблоковані активи росіян, а кошти від їх продажу направляти на відбудову України. Торік у травні Верховна Рада також схвалила механізм конфіскацій майна росіян та білорусів. Втім його ефективність за майже рік дії — сумнівна, оскільки процедура не найпростіша.
Послідовність дій для арешту майна компаній та осіб, щодо яких застосовані санкційні обмеження, така. Спочатку активи особи блокуються рішенням РНБО. Далі Міністерство юстицій із залученням інших державних органів перевіряє підстави і шукає докази для стягнення майна. Потім — готує заяву до Вищого антикорупційного суду про стягнення активів. На розгляд справи в першій інстанції суду відводяться десять днів, в апеляційній – тільки пʼять. І тільки після набуття сили рішення суду надсилається до Кабінету міністрів, який визначає державний орган для здійснення тимчасового управління активами: їх або продають, або надалі отримують прибуток, який скеровується у бюджет України.
Так напочатку цього року Мін’юст звернувся з позовом до Вищого антикорупційного суду про стягнення у дохід України активів російського олігарха Олега Дерипаски. Він мільярдер, один з найбагатших російських олігархів та наближений до президента РФ.
Олег Дерипаска. Фото: Simon Dawson / Bloomberg
Дерипаска володіє значною часткою групи металургійних підприємств «Об’єднана компанія «Русал», одного з найбільших світових виробників алюмінію. В процесі встановлення підстав для накладення арешту, Мін’юст встановив, що «Русал» постачає алюмінієву продукцію російським підприємствам оборонного комплексу, які безпосередньо здійснюють розробку, виробництво і постачання для потреб збройних сил РФ військової техніки, зброї та боєприпасів. При цьому частину алюмінієвої продукції виготовляють із сировини українського походження, а саме виробництва ТОВ «Миколаївський глиноземний завод».
Миколаївський глиноземний завод
Врешті Вищій антикорсуд стягнув у бюджет України частки у 13 заводах групи «Русал» та нерухоме майно Дерипаски вартістю понад 10 мільярдів гривень.
Та це точкові поодинокі приклади великих арештів активів росіян. Оскільки Кодекс адміністративного судочинства відводить Мін’юсту на звернення з позовом про стягнення активів всього три місяці після того, як до їхнього власника РНБО застосувала санкції. Термін не виглядає критично коротким, однак якщо враховувати кількість осіб, до яких одночасно запроваджуються санкції (в одному додатку до указу президента їх може бути кілька сотень), то скласти позови та накласти арешт на майно кожної в тримісячний термін — просто нереально.
Наприкінці березня Верховна Рада України прийняла у першому читанні законопроєкт 8392 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування санкцій», яким пропонується удосконалити режим впровадження обмежень. Зокрема передбачається внести зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та розширити строк звернення із заявою до суду, а також — створити Державний реєстр санкцій, аби надати публічний доступ до актуальної інформації про всіх суб’єктів, до яких застосовано обмеження.
«Цей законопроєкт передбачає зміну процесуальних механізмів застосування санкцій у вигляді стягнення активів підсанкційних осіб Вищим антикорупційним судом. Це розширює можливості ВАКС, дозволяє, щоб стосовно більшої кількості осіб під санкціями було ухвалено рішення про стягнення їхнього майна», — зазначив голова парламентського Комітету з питань правової політики та один з авторів законопроєкту Денис Маслов.
Денис Маслов, голова Комітету ВРУ з питань правової політики.
Проєкт закону передбачає продовження терміну подання позову про застосування санкцій до кінця дії режиму воєнного стану. Також буде збільшено термін для колегії суддів Вищого антикорупційного суду на розгляд таких справ — з 10 до 30 днів. Розгляд апеляції пропонується збільшити з 5 до 15 днів. Втім суд також може визначити інші терміни, законопроект це дозволяє.
А також дозволяє судам оголошувати свої рішення у скороченому вигляді (тільки вступну та резолютивну частини). Це також має заощадити час, оскільки сьогодні оголошення рішення у справах може займати до кількох годин.
Ще одним значним чинником, який сьогодні ускладнює процес реалізації санкцій, є відсутність єдиної бази даних підсанкційних суб’єктів. Аби виявити, чи до компанії або фізичної особи були застосовані обмежувальні заходи, нотаріуси, державні реєстратори, фінмоніторинг, приватні та державні виконавці та інші мають шукати їх у переліку кожного окремого рішення РНБО та указах президента України.
«Всі наші санкції знаходяться лише на сайте президента України у вигляді указів. Слідкувати за ними майже неможливо. Можна було користуватися пошуком, але виконувати санкційні приписи, в яких є термін дії до 2022 року було неможливо виконувати просто через те, що пошук рішень зведений до дуже складної системи», — розповів Центру журналістських розслідувань юрист-міжнародник, кандидат юридичних наук Богдан Бернацький.
Богдан Бернацький, юрист-міжнародник.
Передбачається, що Державний реєстр санкцій буде створено двома мовами: українською та англійською. Керуватиме ним Рада національної безпеки та оборони, вона ж має визначити, хто буде адмініструвати ресурс. Втім, на думку експерта, такий реєстр мав бути створений ще у 2014, після окупації Росією Криму, а його створення взагалі не потребувало окремого закону. Достатньо було лише політичної волі.
«Інколи у нас занадто правова держава. Цей реєстр міг би бути створений і без ухвалення закону. Це могло бути рішення РНБО про створення реєстру. Хто забороняв в рамках закону всі рішення упорядкувати в реєстр? Ніхто. Тому це, мабуть, лише стимулюючий фактор — створити реєстр, який міг бути створений і без ухвалення окремих змін», — наголосив Богдан Бернацький.
Засідання РНБО Фото: president.gov.ua
Разом з тим, на його думку, РНБО з 2014 року так і не довела своєї ефективності у процесі запровадження та реалізації санкцій до країни-агресора.
«Мені здається, що вони, як поштова скринька, працюють неефективно. Вони не змогли створити належних, адекватних параметрів, якби санкційна політика в нас працювала як в США або у Сполученому Королівстві, або в ЄС. До того ж, мені здається, Рада нацбезпеки як санкційний орган — не найкращий вибір. Тут ми можемо подивитися або у сторону МЗС, або у сторону мінфіну. І плюс Національне агентство із запобігання корупції є, яке дуже активно влилося в санкційний трек та зробило багато корисних ресурсів. Мені здається, в них експертизи вистачає, а також мотивації і сил це робити. Чого б вже не подумати кардинально про переосмислення санкційного режиму», — зазначив юрист.
Наразі проєкт закону 8392 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування санкцій» ухвалено у першому читанні. Тож вже невдовзі можна очікувати на його остаточне прийняття. Маємо надію, що закон зрушить з мертвої точки фактично заморожену державну санкційну політику України та зробить її ефективною, а також допоможе збільшити стягнення в бюджет України російських мільярдів, які слугуватимуть післявоєнному відновленню країни.
