За год российской оккупации крупнейшие промышленные предприятия Бердянска оказались в руках захватчиков, а руководить ими «назначенные» россияне или коллаборанты, как местные, так и из других временно оккупированных регионов Украины. Заводы, средний и малый бизнес, а именно 100 компаний, работающих в Бердянске, уже получили регистрацию по российскому законодательству и номинальных новых руководителей и владельцев.
Схема привласнення проста і нахабна: спочатку комісія, що складається із «десантованих» російських чиновників і місцевих зрадників, складає списки бажаних підприємств, гауляйтер Євген Балицький видає указ, а глава окупаційного уряду Антон Кольцов — розпорядження, яким на завод вводиться тимчасова адміністрація, права якої поширені на все рухоме і нерухоме майно, приміщення, земельні ділянки і транспортні засоби.
А потім — хоп, і в російському державному реєстрі знаходимо нову юрособу, записану, як правило, на номіналів — місцевих колаборантів чи російських менеджерів.
Назвемо їхні імена, для українських правоохоронців та санкційних органів вони точно будуть у нагоді.
У листопаді 2022 р. окупаційна влада Запорізької області запровадила так зване «зовнішнє управління» на підприємствах з орбіти Олександра Пономарьова, чинного народного депутата-мажоритарника від уже забороненої партії ОПЗЖ, за плечима якого — ще дві парламентські каденції.
Чому використовується дивне словосполучення «з орбіти»? Тому що, за поданими Олександром Сергійовичем деклараціями, заводи і компанії, про які ми розповімо сьогодні, йому напряму не належать. Однак у Бердянську його пов’язують майже із чотирма десятками підприємств, зареєстровані на людей з його оточення і близьких родичів.
Попри належність нардепа до фракції проросійської партії та російського паспорта, який знайшли у базах РФ розслідувачі проекту «Схеми», заводи з виробництва мастильних матеріалів АЗМОЛ та «Агрінол», а також «Бердянські жниварки» були привласнені окупантами. Підставою для цього росіяни називали відмову керівництва підприємств співпрацювати з окупаційною адміністрацією.
У розпорядженні Центру журналістських розслідувань опинилися копії розпоряджень так званого «прєдсєдателя совєта міністров ВГА Запорожской области» Антона Кольцова про призначення тимчасових адміністрацій на захоплених підприємствах.
Так, «Бердянські жниварки» передавались під управління приватної ООО «НАЦИОНАЛЬНОЕ ГРАДОСТРОИТЕЛЬНОЕ ОБЪЕДИНЕНИЕ», власником якої є Сєргєй Алексєєвіч Бистров – маститий російський функціонер, який свого часу, наприклад, очолював передвиборчий штаб кандидата у президенти В.В. Путіна у Тверській області, був заступником міністра праці та соціального розвитку РФ, начальником ФГУП «Центральне проектне об’єднання» при Спецбуд Росії», Міністерства Оборони РФ
Сєргєй Бистров, Фото whoiswhopersona.info
Вже в грудні було оголошено, що «Бердянські жниварки» відновлюють свою роботу. Як повідомляв Центр журналістських розслідувань, виробництво промислових підприємств окупаційна адміністрація переорієнтувала на військовий лад.
«Бердянські жниварки» замість сільгосптехніки випускають протитанкові їжаки та буржуйки для армії окупанта. Людей працює мало.
«Бердянські жниварки»
Заробітні плати дуже низькі, від 6 тис. до 10 тис. рублів.(за курсом НБУ 10 000 руб=4 869 грн., а за курсом, встановленим окупантами в Запорізькій обл. 10 000 руб.= 8 000 грн. ) Основний інженерний склад підприємства виїхав.
До 24 лютого 2022 р. «Бердянські жниварки» вважались найбільшим виробничим підприємством міста з власним конструкторським бюро, яке продовжувало розвиватися. Колектив налічував більше 500 працівників, які випускали під торговою маркою «John Greaves» соняшникові, зернові та кукурудзяні жниварки, як для внутрішнього ринку, так і на експорт до країн Азії та Євросоюзу. «John Greaves» також налагодив виробництво сучасних ґрунтообробних агрегатів, а також соломоспалювальних та твердопаливних котлів.
АЗМОЛ нічого не виробляє. Його разом з іншим підприємством з виробництва мастильних матеріалів «Агрінол» окупаційний Совєт Міністров передав в управління російській компанії «Лайтмаунт», основним видом діяльності якої вказані придбання та продаж нерухомого майна, а серед додаткових, наприклад, є обробка відходів та брухту чорних металів, оптова торгівля чорними металами у первинних формах.
Зараз окупанти переважно як раз і займаються тим, що вирізають метал та обладнання на АЗМОЛі, грабують склади з готовою продукцією, а також використовують найбільше бомбосховище міста на території заводу, як військову базу.
До повномасштабного вторгнення спільне україно-британське підприємство AZMOL British Petrochemicals переживало так би мовити другу молодість. У 2016 році завод АЗМОЛ Фонд Держмайна оцінював як 13 тисяч тонн металобрухту. Підприємство, яке свого часу було партнером всесвітньо відомого бренду Castrol, лежало в руїнах.
Станом на лютий 2020 AZMOL-BP, за даними компанії, займав 7% — 8% українського ринку мастильних матеріалів. Підприємство мало допуск своїх масел від Mercedes-Benz та ще 11 світових автовиробників, експортувало продукцію до Південної Кореї, Іраку, Туреччини, Узбекистану, Азербайджану, Латвії та Естонії. AZMOL-BP був спонсором збірної України з гандболу, команди Ліги Сміху «ХПЗЯ», підтримував дитячо–юнацький спорт у Бердянську, утримував місцеву футбольну команду, реалізовував соціальні та освітні проекти тощо. На заводі працювали півтисячі бердянців.
Завод ЗБК, як повідомляв ЦЖР, виливає так звані «зуби дракона» та інші вироби з бетону для будівництва оборонних укріплень окупантів на захопленій Запоріжчині.
Перевезення пірамідок з бетону по Мелітопольському шосе в Бердянську, лютий 2023 року
А до лютого 2022 близько 200 працівників виготовляли зо два десятки різних залізобетонних виробів.
ЗБК разом із ще одним бердянським підприємством «Південгідромаш» та ТОВ «Завод Будмаш» з тимчасово окупованого Дніпрорудного росіяни передали московській «АйТех».
Росіяни також створили в Бердянську компанію-клон « і призначили директором колаборанта Євгенія Данно. ООО «АЙТЕХ ГРУПП» зареєстрована в Бердянську на Мелітопольському шосе 84/1 – це юридична адреса ТОВ «Торговий Дім Агрінол», ПрАТ «Бердянський райагропромпостач» та низки інших фірм з орбіти нардепа Олександра Пономарьова.
За даними сайту Evocation, після 24 лютого 2022 року нач. сектору моніторингу поліцейського департаменту № 4 м.Маріуполь Євген Данно добровільно перейшов на службу до окупантів. У березні 2022 року Євгеній Сергейвіч був призначений «керівником відділу поліції пгт. Мангуш Донецької обл».
Зрадник допомагав «місцевій адміністрації» в організації громадського порядку, тісно співпрацював з військовим комендантом Мангушу. Колаборант допомагав збирати інформацію про місцевих, які підтримали територіальну цілісність та суверенітет України та негативно висловлювалися про військову агресію РФ, і передав дані про таких людей представникам окупаційних органів, щоб вони проводили «каральні заходи».
Євгеній Данно в російському реєстрі записаний також «власником» ООО «ЗАВОД ЖБК-1».
Проте, реальним керманичем підприємства мешканці тимчасово окупованого Бердянська називають місцевого зрадника.
Сергій Миколайович Шульга — один із наближених до Олександра Пономарьова, який чи не одразу пішов на співпрацю з окупантами. Бердянці розповіли, що саме Шульга відповідає за виробництво на ЗБК і намагався примусити працівників їхати в зруйнований Маріуполь на розчистку завалів. Незважаючи на тиск, охочих не знайшлося і багато людей вимушено звільнилися з заводу.
Колаборант Сергій Шульга, фото з телеграм-каналу БЕРДЯНСКАЯ ПАРТИЗАНСКАЯ АРМИЯ, січень 2023 р.
«Бердянські жниварки» і кілька інших підприємств, які раніше були частиною заснованого бізнесменом Пономарьовим холдингу «Бердянський райагропромпостач», наразі у російському реєстрі записані на єдиного номінального «власника та засновника».
Алєксєй Борісович Голобля – колишній нач. управління земресурсів м. Новокуйбишевськ, а нині – бізнесмен із Самарської області. Там він володіє двома компаніями, а ще однією — у Москві.
Алексей Голобля, травень 2021 року
У травні 2021 року Алєксєй Голобля був спікером на XV Всеросійському покрівельному конгресі, як представник «Национальной ассоциации профессионалов кадрового обеспечения в строительстве и промышленности».
Голова правління цієї організації є все той же Сєргєй Алєксєєвіч Бистров – власник ООО «НАЦИОНАЛЬНОЕ ГРАДОСТРОИТЕЛЬНОЕ ОБЪЕДИНЕНИЕ», компанії якій і передали в управління «Бердянські жниварки».
Алєксєй Голобля в росреєстрі записаний гендиректором і власником транспортного підприємства ООО «ТРАНС ТЕХ», яке має спільну адресу з ООО «Бердянские жатки» – проспект Східний, 2А.
Вочевидь, «ТРАНС ТЕХ» є російським клоном ТОВ «ТРАНСКОМ» – бердянського підприємства, яке мало в місті найбільший автопарк пасажирського і вантажного транспорту, різноманітну спецтехніку тощо. Загалом, за даними компанії, більше 200 одиниць транспорту. Схоже, саме ці вкрадені машини працюють на будівництві російських укріплень на окупованій Запоріжчині, атобусами ТРАНМСКОМа перевозяться наймити, а інколи і військові.
Алєксєй Голобля є і номінальним власником ще двох компаній в Бердянську — ООО «ПРОМТЕХОИЛ» та ООО «АЗОВПРОМТАРА». Обидві фірми зареєстровані за адресою Ярослава Мудрого, 2 — це територія і юридична адреса «AZMOL British Petrochemicals».
Євгеній Данно (ліворуч) та Алексей Голобля (праворуч) на турнірі з боротьби у Бердянську, скріншот з відео пропагандистів, березень 2023 року
За юридичними адресами «Бердянських жниварок» та АЗМОЛу зареєстровані в російських реєстрах ще низка «ОООшек»: «СИЭРПИ РОБОТ», «ТАВРИЯ ВОДА», «ТАВРИЯ-ТЕЛЕКОМ».
Окупанти знайшли для них «власницю» серед місцевих – Юлію Володимірівну Бакуменко, яка до 24 лютого 2022 р. працювала у відділі кадрів на «Бердянських жниварках».
Фото з Facebook Юлії Бакуменко
За повідомленнями колишніх співробітників, пані Бакуменко і росіянину Голоблі допомагає керувати всіма захопленими підприємствами Ірина Борисівна Мелешкіна – наразі екс-головбухр ПрАТ «Бердянські жниварки».
Фото Ірини Мелешкіної з Facebook, Москва, осінь 2022 року
Мелешкіна з перших днів пішла на співпрацю з окупантами, згодом отримала російський паспорт і взяла участь у так званому конкурсі «Лідери возрождєнія». Крім цього, зрадниця здавала російським силовикам патріотично налаштованих колег.
До повномасштабного вторгнення РФ і окупації Північного Приазов’я, на підприємствах ПАТ «БЕРДЯНСЬКИЙ РАЙАГРОПРОМПОСТАЧ», заснованого Олександром Пономарьовим 1996 року, стабільно працювали майже 4 тисячі бердянців. Більшість із них залишились без роботи. А російські бариги, які прихопили вкрадені у законних власників підприємства, вижимають із них усе, що можна.
ЦЖР намагався отримати коментарі від Олександра Пономарьова, сподіваючись на розповідь очевидця — адже у цей час він тривалий час перебував в окупованому Бердянську і, як повідомлялось, навіть був у полоні. Однак на момент підготовки цього матеріалу ми не отримали згоду Пономарьова на інтерв’ю.
ООО «ЮЖНЫЙ ЗАВОД ЭНЕРГЕТИЧЕСКОГО МАШИНОСТРОЕНИЯ» має в Бердянську і російську реєстрацію, і українську. Обидві – датовані 2009 роком. Станом на березень 2023-го «бенефіціаром» вказаний Лєонід Геннадіевіч Звягінцев.
Леонід Звягінцев, фото з офіційного сайту компанії FESCO
Його повний тезка в Москві з березня 2020 року обіймає посаду віце -президента та є членом правління Fesco Finance.
FESCO — одна з найбільших приватних транспортних та логістичних компаній Росії з активами в портовій галузі , залізничній та інтегрованого логістичного бізнесу, вказано на сайті фірми.
З 2020 р. FESCO очолює Аркадій Ніколаевіч Коростельов, який раніше обіймав керівні посади в структурах компаній «ЛУКОЙЛl» та «СИБУР».
Аркадій Коростельов, фото з офіційного сайту компанії FESCO
Указом Президента України від 19 жовтня 2022 р. на Коростелєва накладено персональні санкції за керівництво компанією, яка бере участь у матеріальній (транспорті, логістиці та іншому) підтримці дій, які підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України.
Серед промисловців Бердянська одним з перших на співпрацю з окупантами пішов Олексій Савченко, якого росіяни призначили на заводи «Азовкабель» та «БЕРТІ».
Алєксей Савченко і Катерина Денисенко(донька покійного власника завода «Азовкабель Валерія Денисенко»), фото з Facebook
Відомо, що Олексій Сергійович розміщував на своїй базі відпочинку «Oliva Blanc hotel» російських військових, «віджав» мережу супермаркетів «Грація» та взявся керувати Бердянським хлібокомбінатом, а також здавав знайомих патріотів України.
Проте, за інформацією з власних джерел відомо, що влітку Савченко і сам потрапив «на підвал» на кілька місяців через те, що намагався приховати від «ефесбешників» доходи від реалізації хліба «мимо каси». Після звільнення Олексій Сергійович виїхав з тимчасово окупованого Бердянська до Москви.
Остерігаючись контрнаступу ЗСУ і можливої деокупації спочатку до столиці Росії, а потім – до країн Балтії завбачливо виїхали Геннадій Бабаян та Сергій Путря. Перший – президент Бердянської федерації боротьби і власник трьох російських ОООшек – «БЕРДЯНСКИЕ КОЛБАСЫ», «БЕРДЯНСКИЙ МЯСОКОМБИНАТ» та інтернет-провайдера «ЮПИТЕР», який має реєстрацію в Краснодарі. Бабаян пішов на співпрацю з росіянами з перших днів окупації.
Другий – екс-депутат VI-VII скликань Бердянської міськради і діючий депутат Запорізької обласної ради від Оппоблоку. Сєргєй Путря, за повідомленнями мешканців Бердянська, також добровільно став колаборантом.
Ось що анонімно розповідали бердянці про дует Путря-Бабаян у липні 2022 р.:
Сергій Путря (ліворуч) та Геннадій Бабаян (праворуч) на відкритті залу для боротьби в Бердянську, грудень 2021 р.
«Одразу після вторгнення «асвабадітєлєй», Сєргєй Путря почав представлятися заступником директора м’ясокомбінату, а директором заводу з незрозумілої причини став Бабаян Геннадій.
На цю «посаду» Путрю призначив друг та однопартієць, псевдогубернатор Балицький за допомогу у створенні окупаційної влади в Бердянську.
З першого дня окупації завод не зупинив свою роботу і платив окупантам данину в 20% від прибутку. На даний момент вся торгівельна мережа Бердянського м’ясокомбінату перейшла на розрахунки в російських рублях і працює з терміналами російських банків. Також на підприємстві є агентство безпеки «Ірбіс», яке належить Бабаян. Тепер це агентство вже займається не безпекою, а «віджимом» власності людей, які не погоджуються з політикою окупантів та які виїхали з міста. Усе награбоване вивозиться на вантажівках м’ясокомбінату.»
За всіма існуючими нормами міжнародного права, незаконне, невмотивоване і широкомасштабне привласнення цивільного майна окупуючою стороною, не викликане військовою необхідністю, кваліфікується, як воєнний злочин.
Саме тому Центр журналістських розслідувань і надалі досліджуватиме російські реєстри та виявлятиме колаборантів, які допомагають російським окупантам грабувати і красти активи на тимчасово захопленій частині Півдня України.
