Лукашенко: курс на Крим

Блоги

Відеоблог Євгенія Лешана про намір білоруського диктатора Олександра Лукашенка відкрити авіаційне сполучення між Мінськом і окупованим Кримом.

Лукашенко був кращим другом України весь період його царювання. Він дружив із Кучмою, з Ющенком, з Януковичем. Свої позиції в Україні Лукашенко зберіг і після Майдану – згодилося вміння Аляксандра Ригоравича сідати на політичний шпагат. Лукашенко міг собі дозволити зберігати стосунки і з Москвою, і з Києвом – навіть під час україно-російської війни. Мало того – війна відкрила для Лукашенка нові можливості – він надав майданчик для діалогу між РФ та Україною. Після ескалації російської агресії Київ перервав авіаційне і залізничне сполучення з Росією, і Мінськ став такою собі пасажирською перевалкою для всіх, хто таки хотів злітати з Києва до Москви чи в зворотньому напрямку.

Врешті Мінськ став вже не лише умовно нейтральною територією для комунікації між агресором та його жертвою, а власне форматом комунікації.

Сенс існування мінських домовленостей – в тому, щоб їх не виконувати, а мінського формату – в тому, щоб тягнути час. Намагання хоча б наблизитись до імплементації мінських угод неодмінно викликають в українському суспільстві жорстку відповідь.

Чорна кішка між Мінськом і Києвом пробігла лише тоді, коли Лукашенко криваво придушив масові протести білорусів проти відверто фальсифікованих президентських виборів 2020 року. Ще більше загострилися стосунки між Україною та Лукашенком після скандального перехоплення пасажирського літака і викрадення опозиційного блогера Протасевича.

Після зустрічі Лукашенка з Путіним у Сочі білоруський диктатор повідомив про намір відкрити авіаційне сполучення між Мінськом та окупованим Кримом.

Однак всі ці демарші Лукашенка, хоч і дуже неприємні самі по собі, мають один дуже позитивний ефект. Так співпало, що на момент охолодження стосунків з Лукашенком у Зеленського вже переконалися: мінський формат перемовин про Донбас остаточно втратив будь-який сенс. Тому з боку України все частіше звучать заяви про те, що Мінськ себе вичерпав, що потрібен новий формат – зі зміною і статусу, і складу учасників, і місця зустрічі.

Мінськ перебуває під владою нелегітимного і небезпечного Лукашенка, який аж ніяк не може вже бути гарантом мирного процесу. Тут Заходу нема що заперечити.

В будь-якому разі, схоже, політичне поглинання Лукашенка Путіним – це лише питання часу. Так само питання найближчого часу – і зміна мінського формату комунікації з Донбаської тематики. Тож попереду дуже цікаві часи.