Розслідування ЦЖР «Бізнес & прикриття. Як компанії «чекістів» заякорились у портах і країнах ЄС» про групу компаній «Ekohidrotechnika», що працює в портах Росії та країн Балтії і має зв’язок із відставними генералами російських спецслужб на чолі з ексзаступником директора ФСБ Віктором Комогоровим, отримало продовження в медіа Литви та Латвії. Журналісти онлайн-видання 15min та телеканалу TV3 долучились до розслідування ЦЖР і доповнили його новими фактами і документами, що підтверджують наші висновки і версії.
Ми ж фіналізуємо наш серіал про міжнародну мережу ФСБшного бізнесу розкриттям ще однієї групи компаній – GDP Group, в якій знайшлися ще дві сім’ї, які багато років слугують партнерами «чекістів», кілька «сплячих» проектів та нові ілюстрації того, як спецслужби РФ безперешкодно діють в країнах Європи.
Коротко нагадаємо зміст попередніх публікацій. Розкриваючи діяльність офіцера ФСБ у відставці Андрєя Шкрабо, який під прикриттям представляв Росію в гуманітарній підгрупі тристоронньої контактної групи «Мінська-2» і координував дії з проросійським політиком Віктором Медведчуком, ЦЖР виявив, що «чекіст» одночасно займався бізнесом. Він був керівником компаній, що проводили днопоглиблювані роботи у портах кількох країн і були повʼязані з високими чинами спецслужб РФ у відставці. Зокрема – з генерал-полковником Віктором Комогоровим, який свого часу був заступником директора ФСБ і керівником сумнозвісної 5-ї Служби, що проводить операції за кордоном, зокрема, – на теренах пострадянських країн.
Наступне розслідування ЦЖР розкрило мережу компаній «Ekohidrotechnika» (EHT Group), яка з початку 90-х минулого століття, отримавши у власність земснаряди і баржі флоту радянського тресту «Балморпуть», розгорнула діяльність через повʼязані юрособи в Росії, США, Литві, Латвії, Німеччині, Україні, Панамі, на Кіпрі і Мальті. З часом у компаніях змінювались засновники і керівники, а в суден – прапори, назви, власники і менеджери; і на цю міграцію людей і суден суттєво впливала збройна агресія РФ проти України та західні санкції, які з 2014 року застосовуються до Росії. Відтак флот EHT Group розділили: три судна наразі ходять під прапором РФ, два з них на момент публікації знаходяться в порту Усть-Луга (за даними Marinetraffic), третє, вийшовши з порту Азов більше місяця тому, востаннє фіксувалось на заході в порт Санкт-Петербурга, після чого відключило трансподер. Два судна групи під прапором острівної Сент-Кіттс і Невіс стоять у порту Риги, в акваторії суднобудівного заводу.
Між російськими, литовськими та латвійськими компаніями EHT Group є історичні й актуальні зв’язки, які детально описано у попередній частині розслідування ЦЖР. «Звʼязковими» слугували високопоставлені офіцери спецслужб, багаторічні менеджери та члени родини Бородіних (Бородінсів): Олександр Бородін, громадянин України і Латвії, його син Александрс Бородінс з дружиною Каріною Бородіною, а також українець Володимир Літовкін, на якого зареєстровані компанії групи у Литві і на Мальті.
Для прикладу тугих і перехресних зв’язків візьмемо компанію Green Line Shipping, зареєстровану у Клайпеді, Литва. Її бенефіціарним власником в реєстрі значиться Володимир Літовкін (і він це також підтвердив ЦЖР), а директором – Алєксандрс Бородінс-молодший, і вона є 100%-вою власницею діючого російського ТОВ «Балтгеотрест», директором якого у 2015-2017 роках був ФСБшник Андрєй Шкрабо. Після нього компанією керував Алєксандр Аттар, який згодом заснував ТОВ «Бюро морских проектов и технологий». Саме ця компанія, за даними реєстру IMO, наразі розпоряджається від імені власника судном Liman і саме їй уряд РФ дозволив у червні 2022 року вивести з Росії у країни Балтії три судна з групи EHT: «Poseidon I», «Astra», «Baltic Digger».
Своєю чергою, наступником Аттара як засновника пітерського ТОВ «Азимут-Вектор» з березня 2019 року і донині є Алєксандрс Бородінс, котрий саме з двох – невідомо, бо ІПН не вказаний в реєстрі. Як свідчать дані злитих баз, у березні 2019 року обидва Бородіних відвідували Санкт-Петербург: батько у перші три дні місяця, син – 17-18 березня.
Що нового про EHT Group?
Попри те, що ТОВ «Балтгеотрест» і досі є діючою компанією, Алєксандрс Бородінс-молодший у відповіді на запит видання «15 min» стверджує, що її засновниця – очолювана ним компанія Green Line Shipping – «не здійснює жодної діяльності в Російській Федерації через санкційні обмеження».
Зазначимо, що санкції щодо Росії ЄС, США та інші країни застосовують з 2014 року, коли РФ почала збройну агресію проти України, незаконно анексувала Крим і Севастополь та розв’язала війну на Донбасі. Тож у той час, як західні компанії виходили з російського ринку, котрийсь із Бородінсів став одноосібним власником днопоглиблювальної компанії «Азимут -вектор» у Санкт-Петербурзі. Ця компанія також активна, більше того, з 2022 року, коли санкції були посилені через повномасштабне вторгнення, досі збиткове товариство стало прибутковим, отримавши у 2024 році 1,5 млн рублів чистого прибутку.
Алєксандрс Бородінс-молодший, керівник і співзасновник компаній EHТ Group в Латвії, Литві та Росії. Фото: abc-crewing.lv
Принагідно нагадаємо: «кримські санкції» ЄС, що застосовуються з 2014 року, серед інших обмежень містять заборону судозаходів в порти АР Крим і Севастополя та ведення будь-яких фінансових операцій із організаціями окупованого півострова. Попри це, у червні і серпні 2015 року земснаряд «Ignis» і IMO:6600620, прапор РФ, зміна назви судна: Igris/Vyborgskiy-1/Liman (актуальна) , реєстраційним власником якого, за даними IMO, на той час вже була кіпрська компанія Etrecat Limited, що належить Алєксандрсу Бородінсу-молодшому, двічі заходив у порт Євпаторії. Судно знаходилось в підсанкційному порту впродовж чотирьох місяців. Якщо в цей період, як припускає моніторингова група Blackseanews, земснаряд розчищав фарватери та підходи до причалів порту, то власник і менеджери судна отримали за цю роботу оплату від окупаційної адміністрації, що також є порушенням санкцій.
Алєксандрс Бородінс-молодший також стверджує, що компанія Green Line Shipping не є судновласником. Однак база суден IMO говорить нам інше: литовська компанія є реєстраційним власником судна «Saulkrasti» з 2004 року і донині.
При цьому адресою вказане місце «гніздування» латвійських фірм з групи «Ekohidrotechnika» – м.Рига, вулиця Лудзас, 2 (сама будівля належить компанії, бенефіціаром якої значиться Іріна Бородіна), і тут же упродовж року була зареєстрована філія Green Line Shipping, але її ліквідували. Адресантом (C/O) і C/O – абревіатура від англійського «care of», що означає переадресацію в базі ІМО вказана компанія Bureau Ship Services, яка з 2012 року є оператором та ISM-менеджером «Saulkrasti» та ще трьох суден флоту EHT Group.
«Я не маю жодного уявлення, чи знаходиться баржа «Saulkrasti» в порту Усть-Луга. Наскільки мені відомо, судно було знято на металобрухт багато років тому через його вік», – написав Бородінс-молодший у відповіді розслідувачам видання «15 min».
Тут уже з паном Бородінсом рішуче не згоден Marinetraffic та інші сервіси, які онлайн визначають місцеперебування і маршрути суден за сигналами АІС. Зелена цятка на карті показує, що судно «Saulkrasti» знаходиться в порту Усть-Луга, де його також час від часу знімають морські фотографи, тож можна переконатись, що воно не порізане на металобрухт багато років тому, як чомусь хоче нас переконати А.Бородінс.
Судно «Saulkrasti» в порту Усть -Луга, жовтень 2022 року. Фото: Marinetraffic, фотограф Sergei Timofeev
І останнє з тверджень Бородінса-молодшого, яке ми ставимо під сумнів. У відповіді литовським журналістам він написав: «Я не маю прямих чи непрямих зв’язків з ФСБ і я не знайомий з жодним нинішнім чи колишнім високопосадовцем ФСБ і ніколи не мав», а також, що не має особистих зв’язків з громадянином Росії Андрієм Шкрабо.
Нам важко уявити, як вони могли розійтись, як в морі кораблі, якщо ФСБшник Шкрабо кілька років керував ТОВ «Балтгеотрест» – російською «дочкою» Green Line Shipping, директором якої був Бородінс-молодший. Причому саме в цей період компанія отримувала найбільші прибутки на підрядах у Росморпорта. Невже «чекісти» не ділились прибутками із «материнською» компанією, а її керівник не цікавився, як там «дочці» ведеться на чужині?
Ще одна суттєва деталь: до 2016 року «Балтгеотрест», російська дочка литовської компанії, була співзасновницею ТОВ «Балтинвестпроект», власниками якого з 2014 року і донині є генерал ФСБ Віктор Комогоров і Ахмєд Дзаміхов.
Віктор Комогоров, генерал-полковник ФСБ у відставці (у центрі). Фото: соцмережі
У попередній частині розслідування ЦЖР зазначалось, що нам вдалося знайти лише одну згадку в медіа про Бородіна-старшого як про керівника «Ekohidrotechnika Ltd.» (США), але жодного зображення чи деталей його біографії в мережі чи злитих базах немає. З чого ми припускали, що інформацію могли спеціально ретельно зачистити через зв’язок з КДБ-ФСБ. І ми не помилились.
Ґуна Ґлейзде, журналістка програми «Нічого особистого» ( TV3), яка приєдналась до розслідування, знайшла в Державному архіві Латвії і У 2018 році на підставі спеціального закону Латвія почала відкривати архівні документи КДБ Латвійської РСР. Першими на сайті Державного архіву були опубліковані оцифровані документи картотеки агентів КДБ. https://kgb.arhivi.lv/ картку агента КДБ Бородіна Олександра Вікторовича, ПІБ, дата народження (20.05.1957) і адреса якого точно співпадають із персональними даними фігуранта нашого розслідування.
Бородін – уродженець села Голубече Крижопільського району Вінницької області, працював штурманом на суднах тресту «Балтморпуть», був завербований КДБ у 1983 році і отримав псевдонім «Борода». За даними картки, він був агентом 4-го відділу КДБ, яке було створене у 1981 році для контррозвідувального забезпечення об’єктів транспорту і зв’язку.
Оцифрована копія картки агента КДБ Олександра Бородіна (псевдонім «Борода») з архіву КДБ Латвійської РСР. Джерело: Державний архів Латвії. Фото: tv3.lv
Цей факт добре ілюструє слова нашого експерта – Павла Лакійчука, що вербовка членів екіпажу цивільних суден була загальною практикою КДБ та ГРУ для виконання завдань агентурної розвідки, розвідувальних, диверсійних задач. «Балтморпуть», судна якого працювали по всьому світу, був ідеальним цивільним прикриттям для таких завдань. Як і нинішні компанії, що виросли на його уламках, зберігши при цьому фахівців-днопоглиблювачів «Балтморпути», що особливо підкреслюється на сайті EHT Group як ознака їхньої високої кваліфікації. А доказом того, що робота земснарядів у портах країн ЄС/НАТО дозволить отримати доступ до чутливої інформації, є дані контракту на роботи з днопоглиблення в районі Клайпедського порту, які виконувала Green Line Shipping (4,9 млн євро). В них зазначено, що порт був зобов’язаний передавати компанії інформацію про підводний зв’язок та батиметричні карти, також ці роботи включали доступ до Клайпедського терміналу зрідженого газу.
Такою ж звичною практикою КДБ-ФСБ-СЗР було і є використання сімей шпигунів-нелегалів для глибокого вкорінення в іноземних країнах. Про сімейні тандеми радянських і російських шпигунів знято десятки документальних і художніх фільмів. Найвідоміший з останніх шпигунських детективів – серіал «Американці», в сюжет якого лягла реальна історія сімʼї російських агентів ФСБ Андрєя Бєзрукова і Єлєни Вавіловой, викритих ФБР у 2010 році.
У нашому розслідуванні виявилось три сімʼї громадян Росії, Латвії і Литви, повʼязаних спільним бізнесом із генералами російських спецслужб у відставці. Крім родини Бородіних-Бородінсів це сімʼї Дзаміхових та Бастене-Каваляускас. Усі вони об’єднані ще однією бізнес-групою «чекістів» – GDP Group.
Сімейні підряди у бізнесі «чекістів» і «сплячі» проекти
Обʼєднання компаній під назвою GDP Group юридично не оформлене, але публічно заявлене на сайті, домен якого зареєстрований в російській доменній зоні влітку 2015 року. Доступ до сайту був закритий у кінці 2024 року, тож можна сказати, що Група компаній GDP проіснувала не менше 10 років. Дані про її склад і діяльність ми знайшли у веб-архіві сайту, де, на жаль, не всі розділи відкриваються.
Погляд відразу вихоплює вже знайомий логотип міжнародної групи компаній EHT, а на її сторінці знаходимо лого ще двох російських ТОВ: «Балтгеотрест» (багато разів згадувана «дочка» литовської Green Line Shipping) та «Балтинвестпроект», якою навпіл володіють генерал ФСБ Віктор Комогоров та Ахмєд Дзаміхов.
Раніше ЦЖР коротко розповідав про бізнес-історію цього партнера Комогорова, але оскільки надалі виринуть назви деяких компаній та імена людей, нагадаємо про їхню пов’язаність. На межі 2012-2013 років Ахмєд Дзаміхов втрапив у крутий заміс за участі міліціонерів з Чечні, яких називали охоронцями Кадирова, і московських міліціонерів, що кришували продаж крадених автівок віп-класу, з викраденням і катуванням людини. Дзаміхов потрапив до «Матросской тишины» разом із чеченцями, але справа згодом розвалилась. А вже з 2014 року Дзаміхов стає бізнес-партнером генерала ФСБ, засновником і керівником низки компаній: «Балтинвестпроект», «ИВЭК», «Джидипи групп», «Джидипи гео» та інших. Усі були зареєстровані у Москві, по вул. Кузнецький міст, 21/5. Там же знаходяться і юрадреси «Международного фонда устойчивого развития» (МФУР) та створеного за його підтримки АТ «Институт технологий устойчивого развития». А по сусідству – у будівлі № 22 на тій же вулиці – знаходиться громадська приймальня ФСБ.
Серед засновників і керівників Фонду – генерали у відставці Віктор Комогоров і Віктор Орлов, а також ТОВ «Джидипи групп» Дзаміхова, нині уже – молодшого. Два роки тому Ахмєд Дзаміхов передав свою частку компанії (76%) сину Артуру Дзаміхову, народженому у 2004 році у шлюбі з громадянкою Литви Лілією Євгеньєвной Бастене.
Подружжя Лілія Бастене-Дзаміхова і Ахмєд Дзаміхов. Фото: «15 min», KibOrg
Однак у поле зору спецслужб вони могли потрапити ще до того, як у 2006 році стали подружжям. У 2003 році майже одночасно, з різницею в місяць, Лілія Бастене стала співзасновницею двох російських компаній: «ТК ЛБ Виктори», де партнером був Дзаміхов, і «ЛБ ИКАЛТО ХХІ век» – разом із Анзорі Аксентьєвим, відомим за прізвищем від народження – Кікалішвілі. Він був бізнес-партнером кримінального авторитета Отарі Квантрішвілі в «Ассоциации ХХІ век», що займалась шоу-бізнесом (успадкував після замовного убивства Квантрішвілі), дружив з Іосіфом Кобзоном і «Тайванчиком»-Тохтахуновим, відтак мав репутацію члена російської мафії. Що не завадило двічі балотуватись у президенти РФ, задля чого і змінив прізвище.
Зліва направо: режисер Алі Хамраєв, один з кримінальних лідерів РФ Алімжан Тохтахунов-«Тайванчик», співак Йосип Кобзон, олімпійська чемпіонка Маріна Анісіна, бізнесмен Анзорі Аксентьєв-Кікалішвілі, модельєр В’ячеслав Зайцев. Париж, 1999 рік. Фото: gordon.com.ua
Примітно, що у час партнерства з Бастене-Дзаміховою Кікалішвілі-Аксентьєв засвітився у скандалі з імпічментом президента Литви Роландаса Паксаса, якого підозрювали у зв’язках з російською оргзлочинністю та фінансуванні його кампанії росіянами. Детонатором події став злив у медіа запису телефонних розмов російського бізнесмена Борисова, який фінансував виборчу кампанію Паксаса і вимагав подяки у вигляді активів пов’язаного з російською оргзлочинністю Аксеньєва- Кікалішвілі з членами команди президента Литви.
Фактично це був телефонний шантаж. Альона Гетьманчук, яка нині є представником України в штаб-квартирі НАТО, а на той час – директоркою Центру «Нова Європа», припускала в статті для ZN.UA, що злив запису розмов бізнесменів організували російські спецслужби, щоб скомпрометувати Роландаса Паксаса, який активно діяв задля розширення ЄС і НАТО на схід.
У вільній економічній зоні Калінінграда, на території викупленої бази «Военторга» Бастене-Дзаміхова разом із «інвестором із Грузії» збудувала виноробний завод, але на бізнес була здійснена рейдерська атака, яка у часі співпала із арештом Дзаміхова. Судячи з подальшого розвитку подій, подружжя Дзаміхов-Бастене отримало міцний дах і місце у розгалуженому бізнесі «чекістів».
На фото нижче, зробленому в Москві у 2015 році, Лілія Бастене-Дзаміхова бере участь у зустрічі із представниками вільної економічної зони Jafza (ОАЕ) разом із гендиректором «Джидипи групп» Юрієм Грачовим, генерал-майором у відставці, членом президії міжнародного фонду «чекістів» МФУР.
Справа наліво: Юрій Грачов, директор «Джидипи групп» та Лілія Бастене-Дзаміхова на зустрічі з представниками ВЕЗ Jafza (ОАЕ) у Москві. 2015 рік. Фото: соцмережі
Як з’ясували литовські розслідувачі «15 min», Бастене – прізвище Лілії від попереднього шлюбу, в якому вона має сина Валдаса Бастіса (Valdas Bastys, 1985 р.н.) і доньку Снєгуоле Бастіте, у заміжжі – Каваляускієне (Snieguolė Bastytė Kavaliauskienė, 1990 р.н.). Вони також долучені до родинного бізнесу з відставними генералами ФСБ в Росії і Литві. У 2010 році Валдас Бастіс став партнером матері у французькій винній компанії Vinunion International, а в 2015 – генерала Комогорова і Алєксандра Бородіна у московському ТОВ «Оператор экотехнопарков», основним видом діяльності якого були збір та утилізація відходів.
До складу GDP Group, як вказано на сайті групи, входять дві компанії зі співзвучними назвами – «Nanteja» та «Energeja», зареєстровані у Вільнюсі у 2014 році.
Акціонерами компанії «Nanteja» з основним видом діяльності гуртова торгівля хімічною продукцією стали брат і сестра Валдас Бастіс і Снєгуоле Каваляускієне та їхній вітчим Ахмєд Дзаміхов.
Валдас також є керівником компанії, яка досі активна, точніше, яка ожила після 2022 року. Як свідчать публічні фінансові звіти, до того часу її доходи були ближче до нуля, а після – почала стрімко рости аж до чверті мільйона євро. І стала прибутковою. Чим займається – невідомо, бо сайту не має і ніякої публічної діяльності не веде.
Подружжя Снєгуоле Каваляускієне (праворуч) і Еймонтас Каваляускас. Фото: Facebook
Своєю чергою, «Nanteja» на чолі із Еймонтасом Каваляускасом – чоловіком Снєгуоле (і зятем лілії Бастене) – стала головним акціонером компанії «Energeja» (51%) у просто зірковому оточенні російських «чекістів». Неймовірно, але одним із засновників компанії упродовж семи років напряму був Віктор Комогоров, колишній заступник директора ФСБ, який керував операціями спецслужби за кордоном, включно з Литвою, звісно ж! Частку у 8% капіталу мала компанія «ИВЭК» Ахмєда Дзаміхова, якою керував Андрєй Шкрабо. Решта 33% належали російському ТОВ «ТВЕЛЛ-Энергия», розробнику у сфері ядерної енергетики, партнера і постачальника послуг для структур концерну «Росатом».
Бенефіціари ТОВ»Energeja», витяг з реєстру Литви registrucentras.lt
У 2021 році російські акціонери компанії змінились: на заміну Комогорову прийшла його колежанка по міжнародному фонду «чекістів» – Анна Бакуліна, віце-президент з консалтингу, проектів сталого розвитку МФУР, володарка листів подяки від усіх силових структур РФ. Частку компанії у 24% отримав ще один міжнародний бізнес-авантюрист Михайло Любарський, уродженець Донецька, громадянин Ізраїля, який веде різноманітний бізнес в Росії – від Санкт-Петербургу до Хабаровська.
Чим же займалась «Energeja» до своєї ліквідації у 2024 році? Основним видом діяльності, як і в «Nanteja», в реєстраційних даних значиться гуртова торгівля хімічною продукцією. Однак на сайті GDP Group компанія представлена як розробник спеціальних технічних рішень для ВПК, атомної промисловості, авіа- і суднобудівництва. І навіть як розробник проектів підземних атомних теплоелектростанцій. Набагато цікавіше ніж торгівля хімічними товарами звучить і презентація на сайті компанії «Nanteja»: повідомляється, що що вона розробила унікальну технологію для іммобілізації радіоактивних, хімічних, токсичних і органічних відходів, і «Росатом» дав дозвіл на її випробування. І, що примітно, у Литві ніхто про такі унікальні технології і таких колоритних інвесторів досі ніхто не чув.
Юрате Дамуліте, редакторка відділу розслідувань видання «15 min» (Литва), яка з колегами долучилась до розслідування, розповіла, що публікація ЦЖР дуже їх зачепила, адже йдеться про таку чутливу тему як безпека і «тіньовий флот» Росії в Балтиці.
«Обидві компанії – «Energeja» і «Nanteja» – судячи з інформації на сайті GDP Group, нібито займалися серйозними темами у Литві – атомна енергетика та знезараження хімічних відходів. Це дуже серйозні види діяльності, і це викликає багато запитань: дивно, як ми раніше не чули про такі компанії, які займаються такими серйозними справами. Ми бачимо в акціонерах «Energeja» Комогорова та Шкрабо, і нас шокувало, що ці люди безпосередньо володіли компанією, навіть не ховаючись за прокладки, як це часто буває».
Розслідувачам «15 min» вдалося зв’язатися телефоном з ексдиректором компанії «Energeja», Еймонтасом Каваляускасом – чоловіком співзасновниці «Nanteja» Снєгуоле із Клайпеди. Він зізнався, що компанія ніколи жодної серйозної діяльності не вела.
«Його версії змінювалися під час розмови: спочатку він казав, що взагалі ніякої діяльності не було і він був єдиним співробітником, потім, що вони займалися інтернет-послугами, хостингом і так далі. Еймонтас Каваляускас також зізнався, що у 2014 році їздив до Швейцарії на зустріч із Віктором Комогоровим, однак вона не відбулась через те, що у Комогорова змінились плани», – розповіла Юрате Дамуліте.
Каваляускас каже, що на роботу його найняли через рекламу. Мабуть, вона була поширена у тісному сімейному колі або в групі DGP. Бо в двох литовських компаніях, афілійованих з російськими «чекістами», зібралась велика родина: Дзаміхов, син і донька його дружини Лілії Бастене від попереднього шлюбу і її зять.
Фінансові звіти «Energeja» підтверджують слова Каваляускаса і про єдиного співробітника, і про низький дохід, який не покривав видатки, тож компанія працювала у збиток. Питання – навіщо? Навіщо було десять років утримувати (і з яких коштів?) збиткову компанію. Відповідь очевидна – бо це не бізнес. Це прикриття якоїсь іншої діяльності, або «сплячий» проект, який чекає свого часу на пробудження.
Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми.
