З 2014 року Росія регулярно викидає кримських рибалок за борт. За цей час вони пережили: дискримінацію при розподілі квот на вилов на користь росіян, закриття промислових ділянок через будівництво Керченського мосту, заборону виходити в море через повномасштабне вторгнення РФ в Україну, регулярне забруднення акваторії нафтопродуктами зі старих корит «річка-море». А тепер – ще й реальна загроза усій галузі: Росія встановлює нові правила, за якими з 2030 року усі види цивільних суден старше 40 років не зможуть заходити в порти РФ та окупованих нею територій (а отже і виходити на промисел). Кримський риболовецький флот – саме такий «підстаркуватий», замінити його за чотири роки нереально навіть тим рибопромисловцям, які, користуючись особливою прихильністю окупаційної влади, отримують і прибутки, і субсидії.
Про найбільш успішних колаборантів-рибопромисловців та російських зайд, що підминають під себе ринок, дивіться у нашому розслідуванні «Хто ловить золоту рибку у каламутних водах окупованого Криму». А в цьому матеріалі проаналізуємо нинішній стан рибопромислової галузі півострова, яка стоїть на межі загибелі та/або поглинання російськими монстрами.
З початком повномасштабної війни РФ проти України рибальським суднам взагалі заборонили заходити в північно-західну частину Чорного моря – від Севастополя аж до берегів Херсонщини, та майже повністю – в Азовське. Адже Росії, яка тепер вважає Азов виключно своїм, це море потрібне для війни: для завезення в Приазов’я озброєння і вивезення звідти краденого українського зерна, руди, металу та іншої продукції.
У результаті усіх обмежень обсяги вилову риби промисловцями ТОТ Кримської автономії за десятиліття знизились майже втричі: від 15,6 тисяч тонн у 2014 році – до 4,7 тисяч тонн у 2024-му. Краща ситуація у севастопольських рибопромисловців, які в останні роки добувають в середньому по 20 тисяч тонн риби та інших біоресурсів.
Однак, враховуючи, що рибалки півострова ведуть промисел риби дешевого сегменту – чорноморська кілька і хамса (європейський анчоус), тюлька, азовський бичок, у мізерній кількості барабулька (султанка) та калкан – стабільними високими прибутками можуть похвалитись не більше півтори десятка компаній регіону.
З танкера «Волгонефть-239» у грудні 2024 року внаслідок кораблетрощі у Керченській протоці вилилось вісім тисяч тонн нафтопродуктів. Фото: Оперативный штаб – Краснодарский край
Тим часом країна-агресорка, видаючи себе за доброчесного користувача морських благ, оголосила нові правила судноплавства: з 2030 року суднам віком від 40 років буде заборонено заходити у російські порти, до яких РФ зараховує і ті, що на окупованих територіях України. При цьому під один гребінець із винуватцями екологічного лиха в Чорному морі – власниками старих танкерів типу «річка-море» – під заборону поставили весь цивільний флот віком 40+. Для кримських рибопромисловців це означає тільки одне –
Сушити весла
Під роздачу потрапляють і відомі колаборанти-рибопромисловці, які вірою і правдою служили окупантам, входили до всіляких рад при російських органах влади, створювали асоціації в російській юрисдикції і представляли на форумах «русский Крым», отримуючи при цьому гранти і субсидії, що допомагали множити прибутки навіть у час тотальних обмеженнь вилову.
Приміром, власник найбільш успішного в Севастополі ТОВ «Голден фиш» Григорій Телебей вже у 2014 році став членом Громадської ради при «Росрыболовстве», брав участь у десятках заходів, організованих російською владою. Його компанії стабільно отримують субвенції тз федерального та окупаційного бюджетів, які, в основному, йдуть на ремонт і модернізацію суден. «Голден фиш» володіє флотом із п’яти риболовецьких рефрижераторних суден. Усі – уже за віковою межею у 40 років.
Севастопольські рибопромисловці-колаборанти, учасники виставки «Seafood Expo Russia & Global Fishery Forum 2024» у Санкт-Петербурзі. Другий справа – Григорій Телебей. Фото: crimea-news.com
Найстаріше судно флоту «Голд фиш» – «Руза» було збудоване ще у 1953 році, «відслужило» у складі Чорноморського флоту як рефрижераторне допоміжне судно 44 (!) роки, після чого пройшло низку перепродажів комерційним структурам, перепрофілювання на риболовне і в 2006 році приписалось у порту Севастополя. Наймолодше судно – середній рибальський морозильний траулер «Комета Галлея» – збудоване на «Ленінській кузні» у 1987 році. У проміжку між ними – ще два середніх і один малий траулери.
Відтак увесь караван кримського рибопромисловця №1 треба буде списати. Тим часом серед лідерів галузі на півострові закріпилась севастопольська ТОВ «Морской колокол», бенефіціаркою якої у 2024 році напряму стала співвласниця крупної калінінградської групи компаній «Марфиш» Єкатєріна Нечай. Як повідомляв ЦЖР, ТОВ «Морской колокол» вказало у реєстрі «Россельхознадзора» 20 своїх піднадзорних об’єктів, половина яких знаходиться у Севастополі, Феодосії і Керчі. Серед них – пʼять риболовних траулерів з причалами, цех і басейн в Інкермані, якийсь виробничий актив ТОВ «Сулакський рыбзавод», зареєстрований в Махачкалі (крім Балтійського і Чорного моря компанії групи працюють і на Каспії). «Марфиш» активно модернізує старі траулери і замовила будівництво нових.
За прогнозами колаборанта і голови «Ассоциации рыбопромышленников Севастополя и Крыма» Валерія Сивочуба (він же – заступник директора «Голден фиш»), заборона старим суднам виходити в море поставить рибопромислову галузь Росії на межу банкрутства, а в Криму її просто вб’є. Бо весь риболовецький флот на півострові – старий і потрапить під заборону. З його слів, це залишки ще радянської риболовної флотилії: 20 траулерів і сейнерів віком за 40, що ловлять хамсу, кільку, ставриду (це 90% всього кримського вилову), та близько сотні маломірних суден, що неводами видобувають барабульку, калкана, луфаря.
За словами рибопромисловця Анатолія Скріпніченка, у 2014 році в Керчі галузь налічувала приблизно 30 траулерів, сьогодні їх лишилось лише два. У промислі барабулі раніше брали участь до 100 підприємств, а зараз, через закриття ділянок для вилову, – 20-30.
Рибний промисел біля кримських берегів. Фото: «Азово-Черноморский филиал ФГБНУ»
Під заміну підпадає майже весь риболовецький флот РФ – понад 500 промислових суден. А за останні вісім років у Росії збудували лише 47 риболовецьких суден – менше половини від запланованого, та й ті із затримкою на рік-два, що подвоїло їхню вартість.
Примітно, що в Криму ще в 2021 році повідомлялось про проектування і будівництво на вкраденому «Севморзаводі» лінійки з 10 риболовецьких суден на замовлення Торгового дому «Аквамарин». Однак сьогодні завод простоює і його збираються продати (про це – нижче по тексту). На інших суднобудівних заводах Криму цивільні судна будують, але – не для промислу риби.
За даними «Российской газеты», на феодосійському заводі «Море» в останні роки будують прогулянкові туристичні катери, для ВМФ Росії – кораблі-мішені та ремонтують катери серії «Сарган» для Росгвардії. На вкраденому керченському заводі «Залів» будують паром «Петропавловск» для портів Далекого сходу і буксир льодового класу, який працюватиме в порту Сабетта (Ямало-Ненецький автономний округ). Отже, кримські верфі працюють на Росію, але для потреб кримської рибної промисловості замовлень немає.
Звідки ростуть ноги заборони для суден 40+
За задумом російських урядовців, заміні підлягає не лише риболовецький, а й пасажирський, і вантажний флот – іще 1 670 суден. Але цей план далекий від плачевної російської реальності. Враховуючи «швидкість» будівництва нових суден, російському суднобудпрому знадобиться на оновлення років 400. А надто тепер, коли вся суднобудівна галузь Росії працює на війну. Від 2022 року в пріоритеті забезпечення потреб ВМФ. Цивільний флот – підбирає крихти.
Більшість кораблів і суден у Росії будують підприємства, що входять до складу «Об’єднаної суднобудівної корпорації» (ОСК): 50 суднобудівних і судноремонтних заводів, науково-дослідницьких інститутів і проектно-конструкторських бюро. Восени 2023 року Путін передав ОСК в управління Внешторгбанка (ВТБ) терміном на 5 років для фінансового «оздоровлення» компанії. Головою ради директорів ОСК призначили підсанкційного російського олігарха і очільника ВТБ Андрєя Костіна.
Андрєй Костін, глава правління ВТБ. Фото: Глєб Щєлкунов
Звідки взялися діри у величезного холдинга, на який приходиться близько 80% усіх військових і цивільних замовлень? ОСК потрапила під санкції спочатку Євросоюзу – за будівництво кораблів на верфях, розташованих у Криму, що сприяло мілітаризації півострова. Потім – під санкції США – за будівництво російських воєнних кораблів, які обстрілюють міста України і спричиняють жертви серед її цивільного населення. Санкції підтримали Канада, Японія, Великобританія, Швейцарія та інші країни, серед яких – ключові постачальники високотехнологічної «начинки кораблів. А імпортозалежність російських рибопромислових суден оцінюється у рекордні 90%.
Вже наприкінці 2022 року будівництво риболовецьких траулерів в Росії здулося. ОСК прострочила чи взагалі провалила замовлення. Нові управлінці з ВТБ нарахували понад трильйон рублів дефіциту коштів на добудову замовлень. Банкіри просили уряд залатати діри за рахунок бюджету, а не за кошти банку, і надалі працювати тільки на ринкових умовах».
Під «ринковими умовами» Костін, ймовірно, має на увазі примус рибопромисловців робити замовлення нових суден, які їм не під силу. Бо скільки б хамси вони не витягли, на відбиття нових траулерів вартістю мільярд рублів і більше їм знадобиться не одне життя.
«Під ніж» у таких умовах підуть і крадені у законних українських власників кримські суднобудівні та ремонтні заводи.
«Ми маємо верфі, на яких взагалі немає замовлень. Взяти хоча б Севастопольський завод, створений в 1783 році. На ньому немає замовлень, там залишилось працівників 200 чоловік, тобто скорочено переважну кількість працівників. І замовлення навряд чи прийдуть», – каже Костін.
Експропрійований РФ «Севморзавод», що належить Петру Порошенку, 5-му президенту України. Фото: соцмережі
Щось тут явно не сходиться. Якщо треба терміново пересадити всіх на нові судна, то чого верфі простоюють без замовлень? Якщо верфі простоюють, то де візьмуться нові цивільні судна? Мабуть, в Китаї, якому банкіри з ОСК, визнавши неможливість зведення у найближчі 10 років необхідних цивільному флоту понад двох тисяч суден, «поступився» будівництвом десяти балкерів, бо на китайських верфях воно обійдеться вчетверо дешевше – у 3,5 мільярда рублів замість 12,5 млрд.
Таке собі «оздоровлення», тим більше, коли пацієнт скоріше мертвий, ніж живий.
Риба: спіймай мене, якщо зможеш
Війна РФ проти України перетворила Азово-Чорноморський басейн на військовий плацдарм, звідки щодня морській екосистемі наноситься непоправної шкоди. Мілітаризація акваторії, ракетні удари з кораблів, замінування дна моря, забруднення токсичними відходами з ракетоносців та нафтових танкерів – це злочин Росії проти природи та екосистеми пов’язаних між собою Чорного й Азовського морів. І поки Путін з генералами і адміралами грають у морський бій, екологи фіксують катастрофічні наслідки: масову загибель морських мешканців, зменшення популяції риби та її подрібнення, появу нових небезпечних завезених видів, деградацію акваторії, Азову.
Через більш ніж удвічі підвищену солоність колись найпродуктивнішого за промислом у північній півкулі Азовського моря на межі виживання опинились деякі види риб, наприклад, судак, бичок, лещ, тарань. Інші види «переселяються», мігруючи в бік Керченської протоки. Але місцеві рибалки можуть лише мріяти закинути тут сітки – на заваді путінський міст, навколо якого підвищені заходи безпеки й жорсткі правила судноплавства.
«Зменшився флот, південна частина керченської зони закрита для вилову хамси. А міграція цієї риби йде через життєво важливу артерію – Керченську протоку. Видобувати в Азовському морі хамсу на сьогодні нікому: всього два судна, одне з них у ремонті. Прибережний вилов – туди риба заходить або не заходить. Ділянки Керченської протоки, які на сьогодні можна було би реально віддати для роботи рибалкам прибережного вилову, – поза доступом. Відповідно, маючи традиційний продукт – хамсу, бачимо, як ціна на нього змінюється. Мала кількість продукту народжує попит, виникає об’єктивний дефіцит», – каже голова рибного підприємства Керчі Анатолій Скрипниченко.
Біда йде за бідою. А тут ще й з’явились конкуренти з «нових» територій: тепер квоти на вилов кримським рибалкам доводиться ділити не лише з росіянами з того боку протоки, а й херсонськими і запорізькими колегами. Приміром, цьогоріч херсонці першими почали ловити кефаль – і вибрали всю квоту. За «страждання» кримським рибалкам щороку надають субсидії, але не всім і лише для підтримки штанів.
Хамса свіжого вилову на ринку в Керчі. Фото: Керчьсегодня
Тим часом Путін доручив рибалкам збільшити кількість морепродуктів на внутрішньому ринку. Мовляв, недоїдають росіяни риби – замість необхідних 28 кілограмів на рік їм дістається тільки 24. Правда? Хтось може сказати Путіну, що риба, приміром, у Криму нині – золота, і не одна, як в казці, а вся. Колись найдешевша із місцевих риб хамса свіжого вилову на старті путини коштує дорожче м’яса – 600 рублів за кілограм!
Кримські рибалки сподіваються, що зона вилову буде розширена, а заборону на вихід старих суден скасують. Проте, враховуючи, що можновладці в Росії давно й незворотно оселились на хмарах, голоси знизу для них – просто білий шум. Тим більше, що війна, яку Путін не збирається закінчувати, потребує грошей. А рибальство на межі банкрутства та підірвана екологія – для нього лише дрібна супутня шкода.
Цей сюжет (матеріал) підготовлено за фінансової допомоги Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю ГО «Інформаційний прес-центр» і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.
