Винесення «вироку» у «справі 26 лютого» переносилося кілька разів і нарешті 19 червня він був виголошений: п’ять учасників мирного мітингу 26 лютого 2014-го року напередодні збройного захоплення Криму визнані винними. Алі Асанов, Мустафа Дегерменджі, Ескендер Кантеміров, Ескендер Емірвалієв і Арсен Юнусов засуджені до умовних термінів позбавлення волі – від трьох до 4,5 років. Якою була реакція на цей «вирок» в Криму розповів Наріман Джелялов, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу в ефірі програми Питання національної безпеки (телепроект Центру журналістських розслідувань, ефір ТРК Чорноморська від 19 червня 2018).
Говорити про якусь радість ми не можемо і вітати хлопців ні з чим, тому що вирок є, вони визнані незаконно і несправедливо винними. Однак це все ж таки доволі м’який вирок у порівнянні з багаторічними вироками стосовно інших хлопців. Це надихає, що не так погано їхнє життя склалося.
Ми спілкувалися з ними, раділи тому, що вони будуть не в тюрмі, а будуть дома поруч з рідними, однак я хочу, щоб ніхто не обманювався і розумів, що умовний термін – це також обмеження свободи, обмеження переміщення, деяких прав тощо.
Звичайно, хлопці зітхнули з певним полегшенням, адже останні декілька переносів вироку сприймалися дещо нервово. Ми знаємо, що російське кривосуддя може бути непередбачуваним, як це було, наприклад, з Ільмі Умеровим, коли суддя виніс вирок жорсткіший, ніж просив прокурор.
Зараз вони емоційно повинні пережити ці кілька днів, зрозуміти, в якому вони зараз становищі і прийняти рішення стосовно подальших дій – подавати апеляцію чи ні. Це не просте для них питання, тому що деякі хлопці бажають забути вже, як страшний сон, те, що відбувалося відносно них, те, що вони сиділи в СІЗО, хтось два місяці, хтось – декілька років, як їх там били, як на них чинився тиск різного рівня. Ми пояснюємо їм, що їхня особиста боротьба у цій справі – це боротьба всіх небайдужих людей, всіх, хто 26 лютого 2014-го року був на площі біля кримського парламенту, чи підтримував, перебуваючи вдома. Вони повинні це усвідомити і прийняти зважене рішення. Але ніхто їх засуджувати не буде, якщо вони побажають вже перервати цей ланцюг митарств з цим російським кривосуддям, силовими структурами в так далі.
Думка адвокатів відома. Деякі з них дійсно це радять. І ми говорили з хлопцями, що якщо вони відмовляються від апеляційної скарги, то вони просто позбавляються можливості в подальшому оскаржувати рішення російських судів у ЄСПЛ, та позбавляться права юридично бути визнаними невинними. Звичайно, морально ми всі розуміємо, що вони несправедливо і незаконно засуджені, однак, якщо Європейський суд прийме рішення стосовно їх невинуватості, це буде зовсім інша справа. Тоді можна буде говорити і про компенсацію за той час, коли вони перебували під арештом у СІЗО чи під домашнім арештом.
Звичайно, ми радимо їм продовжувати цю справу, однак більшість адвокатів на оголошенні були відсутні, тому що вони поїхали в Ростов-на-Дону для того, щоб брати участь у іншому судовому засіданні – у так званій «справі ялтинської групи Хізб ут-Тахрір».
Як висвітлюється завершення процессу у «справі 26 лютого» у Криму? Я бачив багато журналістів, зокрема одіозного каналу «Россия 24». Але я навіть дивитися не буду, що вони там розповідатимуть, тому що ніякої довіри до репортажів російських телеканалів, за деякими винятками, взагалі немає. І ми будемо спиратися тільки на те, що висвітлюють громадські активісти, українські ЗМІ, що розповідають в блогах люди, які там були присутніми.
