Шуцмани Путіна. Перешийок

Євген Лешан, Центр журналістських розслідувань

Блокпости поплічників агресора на адмінкордоні між Кримом та Херсонською областю стали суттєвими чинниками успішної та, за великим рахунком, майже безперешкодної окупації півострова Росією. Українські силовики та добровольці з Майдану не наважилися на відкрите збройне зіткнення на Перекопському перешийку, не в останню чергу через те, що нове політичне керівництво держави не виявило політичної волі і ганебно ухилилось від захисту країни.  Але наразі ми розслідуємо інші обставини окупації Криму: участь в ній комбатантів - членів незаконних збройних формувань. Розглянемо, хто і як на Перекопі та Чонгарі допомагав російській армії взяти півострів під контроль.

Блок-пост на півночі Криму Фото ТАСС/Станислав Красильников

Попри те, що Перекопський  перешийок – це територія АР Крим, блокпости на межі з Херсонською областю збудували мешканці Севастополя. Пояснюється це просто: 23 лютого у місті вже була повалена законна влада, яку формально захопив “народний мер” –  громадянин Росії Олексій Чалий, але фактично Севастополь був взятий під контроль російськими військовими та спецслужбами. 24 лютого довкола Севастополя було збудовано 7 блокпостів – для захисту від українських екстремістів, які начебто збирались їхати карати севастопольців.

Детально про це  – у спецпроекті “Шуцмани Путіна. Севастополь”

Перша група із Севастополя до Перекопа вирушила нібито в ніч з 24 на 25 лютого – саме цю дату називає журналістка телеканалу НТС, що належить Чалому, беручи інтерв’ю у Кирила Лаврентьєва, севастопольського підприємця, керівника ТОВ “Транспортно-туристична компанія “Форвард”.

Кирило Лаврентьєв, севастопольський підприємець Фото Facebook Кирила Лаврентьєва

Лаврентьєв на прохання  Михайла Чалого, брата “народного мера” та керівника силового блоку “Координаційної ради забезпечення життєдіяльності Севастополя” своїм автобусом вивіз перші 15 озброєних людей на Перекоп.

“До мене на телефон надійшов дзвінок з проханням відвезти жителів незрозуміло куди, і людина була, м’яко кажучи, послана. Потім через 5-10 хвилин – дзвінок, і Михайло Михайлович сказав: «Це Чалий”. О другій годині ночі ми зустрілись. Відвозили ми не “Беркут”, відвозили простих громадян Севастополя, які воювали в гарячих точках і які десь під подушкою, в сарайчиках знайшли якусь зброю”, – розповідає Лаврентьєв.

Відвізши севастопольців на перешийок,  перевізник Лаврентьєв разом зі своїм автобусом залишився на блокпосту ще на п’ять днів. За його словами, організацією  групи, в яку входили ветерани війни у Чечні, займався “Ростік”, який пізніше загинув на Сході і був похований у Севастополі.

Мова йде про Ростислава Лазаренка (позивний “Рост”) – старшого інструктора Федерації армійського рукопашного бою м. Севастополя та вахмістра Особливого Севастопольського округу Терського козачого війська. За деякими свідченнями, він є ветераном спецпідрозділу  “Беркут”.

Ростислав «Рост» Лазаренко, учасник окупації Криму Фото lytkin-pavel.livejournal.com

За свідченням голови севастопольських “Нічних вовків” Дмитра Сінічкіна, Ростислав Лазаренко був у  Києві під час подій на Майдані: “Коли наш севастопольський «Беркут» стояв там, він допомагав. Потім, в першу ж ніч формування блокпостів на в’їзді в Крим він був там. І там невтомно встигав і засідки зробити, і в розвідку сходити, і блокпости перевірити. Як фахівець, як боєць – дуже грамотний”.

Пізніше Ростислав Лазаренко стане одним з перших кримських найманців у складі російських окупаційних військ на Донбасі. За офіційною версією, він загине 5 грудня 2014 року поблизу Донецького аеропорту. Однак в мережі поширена  інформація про те, що “Роста” вбили свої ж в розташуванні НЗФ “Восток” Олександра Ходаковського.

“Довелося шукати тіло «Роста», якого вбили осетини-наркобариги на базі «Востока» і «підтопили» на ставку в Донецьку, а Ходаковський хотів «замарафетити» і подати це так, ніби «Рост» пропав «безвісти» в Донецькому аеропорту… Знайшли менш ніж за добу. Передали тіло дружині і матері, поховали в Севастополі. Вбивці спіймані на території Росії і під слідством у СІЗО”, – пише користувач під ніком “Сосна”.

На користь цієї версії свідчать і аматорські вірші, що присвячені “Росту”:

“Безжалостно и подло упырь нажал курок.
Мы верим, что убийца большой получит срок!”

Севастопольський «Беркут», блок-пост на півночі Криму Фото defendingrussia.ru

“БЕРКУТ”

Та повернемось до формування блокпостів. У ніч з 26 на 27 лютого до адмінмежі з Херсонщиною прибули основні сили севастопольського “Беркуту” – штатні бійці та ветерани підрозділу.

26 лютого Олексій Чалий видав своє відоме Розпорядження №1 – “Про створення спеціального державного підрозділу міліції «Беркут””, призначивши виконувачем обов’язків його командира полковника міліції Олександра Чередниченка. Таким чином севастопольський “Беркут” отримав видимість легального статусу після наказу в.о. міністра МВС України Арсена Авакова про ліквідацію спецпідрозділу “Беркут”. Додамо, що наказ Чалого про “легалізацію”  “”Беркута”, його озброєння і рішення про блокування перешийку були прийняті якраз напередодні нічного захоплення російським спецназом будівель Верховної Ради Криму та Ради міністрів у Сімферополі – цей збіг занадто гарно виглядає, щоб вважати його випадковим.

Центр журналістських розслідувань звернувся до МВС із запитом про доступ до публічної інформації щодо іменного переліку бійців кримського та севастопольського підрозділів “Беркут”, які у 2014 році не вийшли з окупованої території та залишилися служити окупантам. У відповідь нам повідомили, що в міністерстві “не було передбачено ведення автоматизованого обліку персональних даних працівників органів внутрішніх справ, у тому числі, особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ зазначених ГУМВС та УМВС”; особові справи бійців “Беркуту” зберігалися в територіальних органах МВС, а тому “надати запитувані відомості стосовно колишніх працівників підрозділів міліції особливого призначення «Беркут» ГУМВС України в АР Крим та УМВС України у м. Севастополі неможливо”.

Ми можемо погодитися з цією відповіддю лише частково. Дійсно, облік персональних даних особового складу органів і підрозділів МВС згідно з інструкцією з обліку кадрів МВС не ведеться, а особові справи зберігаються на місцях. Але до департаменту по роботі з персоналом МВС мають надходити усі копії наказів з органів і підрозділів внутрішніх справ, зокрема й про призначення на посади. Отже, встановити персональні дані співробітників севастопольського та кримського підрозділів “Беркут” можна за копіями наказів.

Але ми, звісно, отримали список співробітників підрозділу «Беркут» м. Севастополя – з власних джерел. 

Беркут м. Севастополь

А поки згадаємо, що розповідали ті бійці “Беркуту” – учасники окупації, які відкрито спілкувалися з російськими медіа, чи згадуються у різноманітних документах. Такі, як  колишній командир севастопольського “Беркуту”, а зараз – начальник Управління Росгвардії по м. Севастополю полковник Сергій Колбін.

Колишній командир севастопольського “Беркуту” полковник Сергій Колбін Фото ok.ru

“Висунулися ми 26 числа, висунулися спішно, оперативно. Є деякі моменти, які я не можу і зараз озвучувати”, – згадує Колбін.

За його словами, кримський “Беркут” забарикадувався у своєму сімферопольському пункті постійної дислокації, позбавивши себе можливості маневру, і до севастопольських колег на Перекопі і Чонгарі приєднався лише два тижні по тому. Водночас, Колбін повідомляє, що залучення ветеранів “Беркуту” дозволило в перші ж дні збільшити особовий склад блокпостів з 60 до 90-100 бійців.

“27 лютого, о 8 ранку, було взято під контроль ключові дороги, що ведуть з материка на півострів. Людей не вистачало: на Перекопі спочатку перебували 5 осіб, на «Турецькому валу» – 38, а на «Чонгарі» близько 30 осіб. З озброєння – тільки легка стрілецька зброя і один кулемет. Дорогу перекривали стареньким ЗІЛом, ставлячи його поперек однієї зі смуг руху. Дуже швидко «народне радіо» рознесло інформацію про нашу присутність на блокпостах, і до нас почали підтягуватися активісти”, – розповідає в інтерв’ю ветеран севастопольського «Беркута» Роман Єфременко.

Саме Єфременко, як з’ясувалось, ще 23 лютого запросив до Севастополя представників луганського “Беркуту” – разом зупиняти українську “хунту”. На запрошення погодились двоє – Олександр Бородавченко та його товариш з позивним “Сєня”. Луганським гостям спочатку влаштували екскурсію Севастополем, а наступного дня вони висунулись на блокпост Чонгар, де вже стояв севастопольский “Беркут”.

“У нас була чорна форма, серед інших “беркутів” ми виділялися. Зброю ми з собою не брали. Коли приїхали на перешийок, з нами “беркута” поділилися, дали автомати 7.62 на 39, і по пістолету нам дали”, – розповідає Бородавченко.

Він  каже,  що є снайпером, але стверджує, що снайперської роботи для нього на Чонгарі не знайшлося. Пізніше Бородавченко також брав участь у бойових діях на Луганщині у складі російських окупаційних військ, а зараз працює в лісничо-мисливському господарстві в Севастополі.

Олександр Бородавченко, луганський «Беркут», Севастополь Фото sevastopol.su

Ветеран спецпідрозділу «Титан» Андрій Слободенюк приєднався до бійців “Беркуту” наступного дня після того, як ті заступили на чергування на блокпості “Перекоп”. За його словами, десь за тиждень після цього на перешийок прибули російські козаки, а за два тижні під’їхали на БТР “вєжлівиє люди” – російські військові.

Докладніше про участь російських та кримських козачих формувань у окупації РФ Криму дивіться у спецпроекті Центру журналістських розслідувань Шуцмани Путіна. Козаки. А в цьому матеріалі ми зупинимось на їхній участі у блокуванні автомобільних доріг, що ведуть на півострів.

КОЗАКИ

Микола Дьяконов,  похідний отаман “Союзу козаків-воїнів Росії і Зарубіжжя” Війська Донського в  інтерв’ю “Козачому інформаційно-аналітичному центру” розповів, що по прибутті у Крим він відразу поїхав до Севастополя – у штаб Чорноморського флоту, де був начальник штабу Південного військового округу РФ, і отримав чіткі завдання щодо дислокації та дій козаків.

“Козаки Таманського відділу знаходилися на позиціях Турецького валу і Перекопу, Чонгар захищали єкатеринодарці”, – пише учасник окупації Криму, козак-таманець Борис Джерелієвський.

Отаман Таманського відділу Кубанського козачого війська Іван Безуглий на Перекопі Фото specnaz.ru

За його словами, другою лінією оборони перешийку були підрозділи морської піхоти ЧФ РФ з важким озброєнням і бронетехнікою. Джерелієвський наводить слова отамана Таманського відділу Кубанського козачого війська Івана Безуглого:

«Я сказав командиру військового угруповання: «Вам накажуть відійти, і ви підете, залишивши нас одних». Він став заперечувати: «Ні, ми не підемо. Це моя перша бойова операція, і я маю намір провести її як треба».

Козаки та російський БТР на Перекопі Фото specnaz.ru

А наступного дня, рано вранці, він приходить до мене і бачу, що у нього тремтять губи. «У чому справа?» – «Нам дали наказ відійти!» – каже він. «Ну що ж, наказ треба виконувати, – відповідаю, – але залиште нам важке озброєння. Я розумію, що у вас можуть виникнути проблеми, тому давайте знімемо на камеру, як ми вас роззброювали». Він подумав і сказав: «Не треба. Ми залишимо вам БТРи і міномети. А якщо стане зовсім тяжко, вас підтримають вертольоти». Ну, козаки швидко написали на броні «Слава Кубані!», швидко сформували екіпажі і розрахунки».

Ця розповідь може здатися дещо неймовірною, якщо не брати до уваги, що серед козаків були військові у відставці, які цілком могли “швидко сформували екіпажі і розрахунки». По-друге, маємо свідчення, що під виглядом козаків до Криму перекидали і діючих військових. Поза тим, маємо однозначне  підтвердження того факту, що російські та місцеві парамілітарні формування на території Криму отримували від Чорноморського флоту РФ не лише стрілецьку зброю, а подекуди й важке озброєння та бронетехніку.

Російські козаки на Перекопі Фото specnaz.ru

Цікаво, що, як пише Джерелієвський, озброєні легкою стрілецькою зброєю козаки, що стояли на першій лінії, відчували себе “наживкою”, на яку виманювали українських силовиків російські війська, що під виглядом “сил самооборони Криму” стояли глибоко в тилу:

“Загальна диспозиція була така: озброєні легкою зброєю козаки і співробітники «Беркута» знаходилися на передньому плані, а сили самооборони Криму з більш серйозним озброєнням розміщені в тилу, в декількох кілометрах від передової лінії. Все це наводило на думку, ніби противника прагнуть запевнити в тому, що йому протистоять лише нечисленні і слабо озброєні іррегулярні загони. Що в свою чергу породило у козаків думку, що їм відведена роль «живця», на якого виманюють ворога”.

По суті, Джерелієвський описав використання комбатантів як “живого щита”, про що козаки, як бачимо, здогадувались і навіть ремствували. Але стояли, бо таким був наказ.

“Нами охороняються блок-пости, на яких ми спільно з угрупованням “Беркут” припиняємо проникнення бандформувань з боку України”, – розповідав в інтерв’ю кримському телеканалу  Віктор Світличний, отаман Єкатеринодарського відділення Кубанського козачого війська.

Які саме “бандформування” зупиняли козаки разом з “Беркутом”, відомо – вони хизуються захопленням у полон 9 березня журналістів та активістів Автомайдану Катерини  Бутко, Олександри Рязанцевої, Олени Максименко, фотографа Олеся Кромпляса і Євгена Рахно.

“Це були не прості провокатори, в їх завдання входила координація діяльності екстремістських сил на Кримському півострові з метою зриву референдуму. В них було вилучено пропагандистські матеріали екстремістського характеру, величезні суми грошей в гривнях і доларах, призначені для оплати провокаторів і підкупу чиновників, засоби зв’язку, зошит зі списком контактів і позивних”, – пише у виданні “Спецназ России” Борис Джерелієвський.

Натомість, Олександра Рязанцева та Катерина Бутко згадують зовсім інше: їх били, залякували, погрожували вбивством, клали обличчям на землю і стріляли…

“Відвели в цю будівлю ДАІшну, в підвал. І коли ми заходили, там хаотично лежали матраци, і ти розумієш і бачиш, що вони все в крові, і стіни в крові, і ти усвідомлюєш, що люди до тебе тут вбивали, били людей. Нас поставили на коліна до стінки – мене, Катю і тих трьох людей. Весь час погрожували, що буде розстріл, що відвезуть кудись… Вони клали обличчям в бруд і стріляли автоматом в землю. Вони так знущалися”, – розповідає Олександра Рязанцева.

Після звільнення вона опізнала тих, хто незаконно захопив і катував активістів, у сюжеті російського першого каналу. Чоловік у балаклаві погрожував відрізати дівчині руку, а Катерині Бутко – вухо.

Чоловік, що погрожував О. Рязанцевій Перекоп Фото 1tv.ru

Жінка в білому тягала дівчат за коси.

Жінка, що знущалася з О.Рязанцевої Перекоп Фото 1tv.ru

Беркутівець Олександр бив їх ногами.

Боєць «Беркуту» Олександр, що бив О.Рязанцеву Перекоп Фото 1tv.ru

Козаки знущались, били і стріляли над головою.

Козаки, що знущалися з О.Рязанцевої Перекоп Фото 1tv.ru

Архівні відео також свідчать, що 10 березня  чоловік у формі “Беркуту” на Чонгарі стріляв в учасників автопробігу за єдність України, яких не пропустили на півострів. Один чоловік, як видно на зйомці,  був поранений у груди. Наразі його ім’я ще не встановлено.

“Беркут” з чергування на перешийку повернувся до Севастополя 20 березня 2014 року. Після нього залишили блок-пости й кубанські козаки – Росія вже без будь-яких застережень та маскувань виставила на межі з Херсонщиною  своїх прикордонників Російська митниця запрацювала на Перекопі 26 березня. Російські прикордонники взяли під контроль пункти пропуску, але офіційно про відкриття “російсько-українського кордону у Криму” вони оголосили лише 25 квітня.

Інформаційна агенція “Центр журналістських розслідувань”
Kyiv Kyiv Ukraine