Нововоронцовський районний суд розглядає справу з обвинувачення 44-річного Дмітрія Лайкова, полковника ФСБ РФ з Москви з позивним “Лакі” у жорстокому поводженні з цивільним населенням, порушенні законів та звичаїв війни. Йому інкримінують участь у викраденні, катуванні і вчиненні сексуального насильства над мешканцями Херсонської області в 2022 році. Центр журналістських розслідувань побував на судовому засіданні і розповідає подробиці цієї справи.
Першим до судової зали заходить прокурор, а трохи згодом – чоловік із закритим балаклавою обличчям. Він – один із двох потерпілих у справі за обвинуваченням полковника ФСБ РФ Дмітрія Лайкова з позивним “Лакі” у воєнних злочинах, скоєних у 2022 році в Каховському районі на лівобережній частині Херсонщини.
У потерпілого приховане не лише обличчя, а й імʼя. Наявні в матеріалах справи і озвучені в судовому засіданні прізвище, імʼя та по-батькові чоловіка – Максимець Андрій Володимирович – вигадані. Починаючи слухання справи, суддя Нововоронцовського районного суду коротко пояснює, що це зроблено з метою захисту потерпілого і озвучує клопотання ЦЖР про присутність у судовому засіданні журналіста і фотографувати і записувати учасників процесу.
Засідання суду у справі за обвинуваченням Дмітрія Лайкова. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
Прокурор, потерпілий і призначений державою захисник обвинуваченого, який перебуває на засіданні дистанційно, по відеозвʼязку, не заперечують. Суддя задовольняє наше клопотання, але просить мене вийти з зали на одну хвилину на початку допиту потерпілого. Це потрібно для того, щоб без сторонніх вух заслухати персональні дані учасника судового процесу і тим самим забезпечити його безпеку.
Відсутній в суді основний фігурант цього процесу – сам обвинувачений. Клітка для підсудних, яку ще називають акваріумом через характерні скляні стіни, порожня. Справа розглядається “заочно” – in absentia. Про це нагадує секретар засідання, яка озвучує інформацію про те, що обвинувачений Дмітрій Лайков на засідання не зʼявився, хоча “був повідомлений про нього належним чином”.
Суддя кілька разів нагадує потерпілому, щоб він уникав згадок про своє справжнє імʼя, професію та інші особисті дані, оскільки вони мають залишатися в таємниці. І просить чоловіка розповісти, що з ним трапилось у 2022 році.
Порожній “акваріум” у справі за обвинуваченням Дмітрія Лайкова. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
Камера номер девʼять
“Андрій Максимець” каже, що з початку російської окупації залишався в Херсоні. Згодом він разом із іншими волонтерами почав їздити на підконтрольну уряду України територію, щоб завозити необхідні людям ліки та інші речі. Під час одного з таких виїздів, 11 травня 2022 року, чоловіка затримали на ворожому блокпості поблизу села Давидів Брід Бериславського району Херсонщини.
“Інші хлопці з моєї групи проскочили, а я – ні. Машину забрали і обшукали, мене відвели в бліндаж і там били електрошокером. Спочатку росіяни знайшли документи, які я мусив вивезти з окупації. Перед тим, як віддати їм свій мобільний телефон, я встиг активувати на ньому спеціальну програму, яка видалила всі дані. Росіяни побачили, що телефон чистий і це їх обурило. Вони били мене хвилин 15-20. Згодом кинули в машину, накинули на обличчя куртку і відвезли до Нової Каховки, до відділу поліції”, – сказав потерпілий.
Там чоловіка кинули до приміщення в підвалі, яке бранці називали “камерою №9”. У ній було 16 нар, збитих із дошок і відро замість унітазу. В “камері” перебувало одночасно від 10 до 20 чоловік.
Одразу по прибуттю до Нової Каховки на потерпілого очікувала “прийомка”. Били його гумовим кийком, ногами і руками. Били так, щоб завдати якомога більше болю. “Андрій” каже, що після цього у нього залишилась купа синців і зламані ребра. Медичну допомогу нікому не надавали. На очах у нього росіяни якось облили холодною водою іншого бранця, який потерпав від застуди і сильно кашляв. На тому “лікування” для нього й закінчилось.
Вранці і ввечері всіх бранців виводили на вулицю в туалет. Цигарки не давали, тож деякі бранці збирали у дворі бички і робили самокрутки за допомогою знайденої в камері книги.
“Я знаю, що таке самокрутка, колись курив. Але недовго. Поки мій батько не дізнався”, – неочікувано згадав суддя, розрядивши важку атмосферу в засіданні. Це викликало посмішку у потерпілого, після чого він продовжив згадувати пережите ним у російській катівні.
За його словами, їсти бранцям росіяни давали дуже мало, наїстися цим було неможливо: вранці – чай, іноді якась каша, в обід давали поїсти дуже рідко, ввечері подавали трохи рису або перловки. Коли знайомі потерпілого дізналися, де його тримають і змогли передати посилку від матері з кедами і невеликим судочком з домашньою їжею, чоловік ледь стримував сльози.
“У росіян були певні правила. Якщо після їхніх побоїв ти падав і не міг встати – тебе били ще. Ти просто мусив встати і піти. Іноді росіяни заходили до камер і відбирали по 3-5 чоловік копати їм окопи і бліндажі. Якщо ти відмовлявся – били. Була у росіян і “традиція” – бити всіх 13-го числа. В цю дату з восьмої до девʼятої вечора вони виводили нас у коридор і били всіх підряд. Одного разу вони напились, вдерлися до нашої камери десь о першій годині ночі, втрьох. Всіх нас поставили на коліна, достали ніж і намагалися каструвати одного з наших хлопців, на очах у всіх. Це були “ДНР”івці”, – сказав у суді потерпілий.
Засідання суду у справі за обвинуваченням Дмітрія Лайкова. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
“Своє обличчя “Лакі” не приховував”
Десь за шість днів після затримання “Андрій Максимець” вперше побачив “Лакі”. Саме так до нього зверталися інші. Своє обличчя, на відміну від багатьох інших представників російської окупаційної влади, “Лакі” не приховував.
Потерпілий каже, що в той день його вивели до кабінету на першому поверсі захопленої будівлі поліції. Там був “Лакі” і ще троє росіян. Вони переглядали відібрані речі чоловіка, розпитували про знайомих у різних українських структурах і вимагали погодитися співпрацювати з окупаційною владою. “Андрій” відмовився. За деякий час його відвели назад до камери. Дорогою до неї чоловіка знову побили.
В передостанній день свого перебування в цій катівні “Андрія Максимця” ще раз вивели на розмову з “Лакі”. Це було наприкінці травня 2022 року. Росіянин наполягав на тому, щоб чоловік погодився на співпрацю. Аби врятувати життя своє і своєї родини, він відповів згодою і підписав під диктовку папірець. У ньому йшлося про “согласие сотрудничать с Российской Федерацией и Федеральной службой безопасности РФ”.
Згадуючи про це потерпілий зніяковів. Суддя заспокоїв його, сказавши, що він не повинен виправдовуватися за дії інших людей і що його ні в чому не обвинувачують.
“Наступного дня близько пʼятої вечора мене відпустили. Якби я не погодився підписати той папірець, навряд чи мене залишили б у спокої, – продовжив далі чоловік. – Жодних документів про моє затримання не дали, просто вишвирнули, віддали мій паспорт і два мобільні телефони. Ще повернули 300 гривень з вилучених у мене 10,5 тисяч гривень. Добре, що я вже мав телефон, подзвонив матері і вона організувала, щоб знайомі забрали мене з Нової Каховки додому”.
Далі чоловік залишався в Херсоні до самого звільнення міста. Виїжджати з окупації він боявся, бо “Лакі” попередив його, що на першому ж російському блокпості при спробі виїзду його затримають, і вже надовго.
Засідання суду у справі за обвинуваченням Дмітрія Лайкова. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
Ще один потерпілий
Потерпілий стверджує, що саме “Лакі” був найголовнішим з-поміж тих, хто утримував його в катівні у Новій Каховці. За його словами, обвинувачений давав вказівки іншим росіянам, кого бити і що їм робити з іншими бранцями.
“Я бачив як “Лакі” підійшов до одного з чоловіків у чорній формі, показав на мене пальцем і відійшов у бік. Що він тому наказав, я не чув. Але саме він давав вказівку на насильство і після того мене побили. Це було під час першого “допиту”, коли я відмовився від співпраці”, – сказав потерпілий в суді.
Слідчі встановили, що тим самим “Лакі” був громадянин РФ, полковник Лайков Дмітрій Владімірович, 15 квітня 1981 року народження. Потерпілий “Андрій Максимець” підтвердив у суді, що впізнав “Лакі” по фото, на яких був зображений Лайков. Обвинувачений уродженець Астраханської області РФ, мешканець Москви, співробітник управління захисту конституційного ладу Другої служби ФСБ РФ. Більш точно назву його посади слідству встановити не вдалось.
Дмітрій Лайков. Фото: wanted.mvs.gov.ua
У справі з його обвинувачення є ще один потерпілий, якого викрали на російському блокпосту біля Каховської ГЕС 15 травня 2022 року і понад місяць тримали спочатку на території головної споруди Північно-Кримського каналу в Таврійську, а потім у тому ж відділі поліції в Новій Каховці.
Коли суддя перейшов до узгодження деталей щодо допиту другого потерпілого, перервався відеозвʼязок з адвокатом обвинуваченого. Прокурор наголосив, що присутність захисника в судовому засіданні є обовʼязковою і тому попросив відкласти розгляд справи на інший день. За словами прокурора, другий потерпілий зможе приєднатися до судового засідання лише за допомогою відеозвʼязку, бо перебуває в іншій області.
Суд задовольнив клопотання прокурора і відклав розгляд. Наступне судове засідання в цій справі призначене на 25 листопада.
Засідання суду у справі за обвинуваченням Дмітрія Лайкова. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
Зміна імені і приховування обличчя – заради захисту потерпілих і свідків
Використання зміненого імені потерпілого і приховування його обличчя під час судового процесу, як у справі з обвинувачення Дмітрія Лайкова, є звичайною практикою в Україні, спрямованою на захист свідків і тих, хто є потерпілим від дій російських окупантів. Про це ЦЖР розповіла Вероніка Плотнікова, керівниця Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків Офісу Генерального прокурора.
“Ми маємо можливість робити судові процеси у справах воєнних злочинів не публічними, без доступу до них сторонніх осіб. Практикуємо ми й приховування або змінення персональних даних потерпілих – особливо у справах щодо сексуального насильства, повʼязаного з конфліктом. І тут мова йде не лише про прізвище, імʼя та по-батькові, а й про інші дані, які можуть дозволити когось ідентифікувати. Особливо коли це стосується людей з прифронтових або окупованих територій”, – сказала Вероніка Плотнікова.
Вона наголошує, що в переважній більшості подібних справ українські слідчі і суди не мають доступу до обвинувачених. Вони фізично не присутні в судових залах і не перебувають на якійсь досяжній відстані від потерпілих.
“Відтак питання фізичного захисту потерпілих і свідків у міжнародних злочинах в Україні здебільшого не стоїть. Проте важливо, щоб на самому початку кримінального провадження людина повідомляла слідчому або прокурору про свої страхи і свої ризики. Якщо страх у людини не зникає, то під час судового процесу є можливість давати покази зі зміненим голосом, зі зміненим обличчям. Для розгляду таких справ в окремих судах є спеціально обладнані приміщення”, – додала Вероніка Плотнікова.
Більше про те як Україна може захистити свідків воєнних злочинів читайте в матеріалі ЦЖР “Готові свідчити: як працює захист потерпілих і свідків”.
Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту IWPR «Правосуддя наживо».
