Одна квартира на 34 сім’ї: будні переселенців на Херсонщині

Сюжети
Молодіжний житловий коплекс у Херсоні Фото: investigator.org.ua

Навесні 2014 року Херсонська область першою прийняла вимушених переселенців з території окупованого Росією Криму. Пізніше до них долучились ще більше переміщених осіб із Луганської та Донецької областей.

На Херсонщині, за даними офісу омбудсмена, зараз мешкає 256 сімей переселенців, 44 з яких переїхали сюди з території тимчасово окупованого півострова. 8 років потому мало хто з них планує змінити своє місце проживання.

На Херсонщині діє аж 4 програми пільгового кредитування цих громадян для забезпечення їх житлом, щоправда, виконуються з них лише дві. Найуспішніша – це програма молодіжного будівництва. Ще дві програми, покликані допомогти переселенцям вирішити проблему з житлом, наразі існують тільки на папері – в обласному бюджеті немає на них коштів.

У 2021 році в рамках державної програми покращення умов проживання переселенців з державного бюджету, в рахунок субвенції, було виділено 4,6 млн гривень. Ще майже 2 млн грн для тих же цілей знайшлось у бюджеті міста. Ця сума мала піти на придбання 17 квартир для ВПО в Херсоні. Але у жовтні міська рада оголосила тендер на закупівлю чомусь лише 4 помешкань. А наприкінці року тріумфально відзвітувала про придбання аж однієї квартири.

Як міська рада збирається розподілити одну квартиру між 34 сім’ями ВПО, які мешкають в Херсоні, – питання досить цікаве. Також невідомо, за якими критеріями обиратиметься черговість при заселені у цю квартиру, адже в списках сімей, що перебувають в комунальній черзі за квадратними метрами, окремого переліку з ВПО немає.

Не можуть поки переселенці розраховувати й на швидке завершення епопеї з уже легендарними «квартирами Ердогана». Тут ситуація виглядає зовсім парадоксальною – турецька сторона виділяє кошти на зведення нових, сучасних житлових комплексів, але пасивність місцевої влади вже кілька років не дозволяє цьому проєкту бодай розпочатися.

Подробиці у сюжеті херсонський кореспондентів ЦЖР Альони Ніколової і Петра Коберника: