Крымский фронт: мобилизация «соотечественников»

Рассказывая о «друзьях оккупации Крыма», нельзя обойти вниманием сеть зарубежных организаций российских соотечественников с центром в Москве, объединяющих бывших граждан бывшего СССР и потомков подданных Российской империи, разбросанных по всему миру. Они, как правило, не входят в Международную ассоциацию друзей Крыма, но так же причастны к обеспечению легализации российской аннексии Крыма. Поэтому их следует вспомнить именно в этом контексте.

Международная ассоциация «Друзей Крыма» была создана российскими правительственными структурами в оккупированном Крыму в 2017 году с целью легализации незаконного «референдума» и последующей попытки РФ аннексировать Крым, отмены западных санкций против РФ и снятия «крымского вопроса» с мировой повестки дня. Но с этой целью работает не только Ассоциация «Друзей Крыма», но и многие другие подконтрольные Кремлю организации.

Центр журналистских расследований в цикле «Друзья оккупации Крыма» раскрывает имена агентов влияния Кремля в разных странах и источники финансирования их организаций.

Круглый стол «Сотрудничество Республики Крым с международными НПО российских соотечественников», Москва 02.11.2020 Фото: bccrc.ru

Російські співвітчизники — закордонне російськомовне середовище, яке, на думку Кремля, має відчувати турботу далекого отєчєства — хоч у Франції, хоч в Ізраїлі, хоч в Україні. У відповідь воно має стати родючим ґрунтом для висівання ідей «Русского Міра». Звісно, концепція «соотечественников» допомогає вирішувати й більш приземлені завдання. Наприклад, програми з переселення співвітчизників назад до Росії дозволяють освоювати чималенькі кошти з державного бюджету.

Близько 20% переселених — це колишні громадяни України, загальним числом близько 160 тис., за російськими даними на початок 2019 року.

«Цепкие лапы Родины»

Темою співвітчизників у Росії опікується спеціальне Федеральне агентство у справах СНД, співвітчизників, які проживають за кордоном, і з міжнародної гуманітарної співпраці — скорочено Россотруднічество. Воно є правонаступником організацій «дружби і співробітництва», під прикриттям яких зазвичай працювали за кордоном агенти радянських спецслужб.

До речі, з 2010 до 2014 року заступником голови Россотруднічества був наш старий знайомець Георгій Мурадов — саме з цієї посади він пересів у крісло представника президента РФ та віцепрем’єра окупаційного уряду Криму.

З літа 2020 року Россотруднічеством керує Євген Примаков молодший — онук покійного російського прем’єр-міністра — фахового розвідника Євгена Примакова. Раніше онук був журналістом у гарячих точках світу — але й дід його колись виконував завдання за кордоном під виглядом кореспондента «Правди».

Мурадов і на новій посаді продовжує опікуватись темою співвітчизників. Воно й не дивно — бо, як він сам визнає, саме «українські організації російських співвітчизників стали фундаментом для суспільно-політичного руху, якому судилося в ході історичних подій Кримської весни зіграти вирішальну роль у возз’єднанні півострова з Росією». Кінець цитати.

Знову ж таки, весь проєкт впливу з визнання російської анексії Криму, за який відповідає Мурадов, певною мірою залежить від підтримки закордонної мережі організацій російських співвітчизників. Ці організації об’єднані у Міжнародну раду російських співвітчизників — МСРС. Її створення у 2001 році курував знову ж таки Мурадов — ще коли був керівником Департаменту міжнародних зв’язків міста Москви в команді московського мера Юрія Лужкова. Лужков тоді агресивно просував російську гегемонію в українському Севастополі.

Кримський «віце-прем’єр», представник «Республіки Крим» при президенті РФ Георгій Мурадов Фото: rk.gov.ru

Сьогодні Мурадов називає МСРС одним з багаторічних партнерів Криму. Насправді, це партнери не Криму, а окупації — так само як і Міжнародна Асоціація друзів окупації Криму, про яку Центр журналістських розслідувань вже кілька місяців докладно розповідає.

Операція «Реанімація»

Другого листопада, як повідомляє підконтрольний тому ж таки Мурадову «Деловой и культурный центр Республики Крым», відбувся круглий стіл «Співпраця Республіки Крим з міжнародними організаціями російських співвітчизників». Мовляв, МСРС виступив з ініціативою обговорення актуальних питань про згуртування російськомовної діаспори за кордоном навколо Криму. Мабуть, зусиль Асоціації друзів окупації Криму — недостатньо.

Що характерно, в той самий день — другого листопада — в межах того самого заходу, на тій самій локації і з тими самими учасниками відбулася й п’ята звітно-виборна конференція МСРС. Відбулася вперше за вісім років — хоча за статутом має проводитись кожні три роки. Чому ж співвітчизники зібралися саме зараз, чому поєднали два заходи і чому в їхній діяльності була така довга перерва? Певні висновки можна зробити на підставі доповіді голови президії МСРС Вадима Колесніченка, відомого депутата-регіонала, автора скандального мовного закона Ківалова-Колесніченка, який після Майдану втік до Севастополя, відмовився від українського громадянства і намагався там обратися до Госдуми, але двічі програв.

Колесніченко став головою президії МСРС у 2012 році, під час попередньої, четвертої конференції організації, змінивши на цій посаді графа Петра Шереметьєва з Франції.

Вадим Колесніченко Фото: Youtube ForPost

Так от, доповідь Вадіка. Виявляється, у міжзвітний період Міжнародна рада співвітчизників перебувала у страшенній скруті.

«Після попередньої Звітно-виборної конференції, що пройшла в грудні 2012 року, МСРС переживав важкі часи, пов’язані з відсутністю фінансування, зміною позиції уряду Москви в області підтримки співвітчизників, порушенням судової тяганини проти МСРС з боку Департаменту зовнішньоекономічних і міжнародних зв’язків м. Москви. В результаті численних судових позовів всі рахунки з 2015 по кінець 2018 року було заморожено, що надзвичайно ускладнило роботу МСРС. У складний період існування МСРС (2015-2020 рр.) багато організацій-членів (близько 90) втратили зв’язок з МСРС і, по суті, припинили своє членство», — сказано в доповіді.

Отже, скрута і втрата аж 90 закордонних членських організацій прийшлися як раз на роки російської війни проти України. Численні організації закордонних росіян не схотіли бути спільниками агресії та брати участь у легалізації імперських зазіхань Москви.

Однак Мурадов успішно використав те, що лишилося, для просування російського порядку денного у питанні Криму. Ще одна цитата з доповіді Вадима Колесніченка:

«У березні 2014 року МСРС на прохання ЦВК Криму сформував з представників своїх членських організацій групу міжнародних спостерігачів з російських співвітчизників — громадян ЄС і Ізраїлю для роботи на референдумі в Криму, за результатами якого відбулося возз’єднання Криму з Росією. Міжнародні спостерігачі МСРС за результатами своєї роботи прийняли спеціальну заяву про легітимність і прозорість Загальнокримського референдуму і виступали з численними публікаціями, перш за все в зарубіжних ЗМІ. З цього моменту МСРС активно бере участь у підтримці та захисті прав жителів Криму, а також в роботі ряду важливих заходів, що проводяться постпредством Республіки Крим при Президентові Росії».

Можна припустити, що саме активна робота на кримському напрямку сприяла покращенню матеріального становища МСРС. Але натяк дуже прозорий: кримський напрямок для співвітчизників тепер є пріоритетним, гроші треба відпрацьовувати. Недарма саме під проведення «кримського» круглого столу «Деловой и культурный центр Республики Крым» підтягнув і двічі прострочену звітно-виборчу конференцію МСРС.

Гасан Мірзоєв Фото: Youtube Vsemirnaya Rossia

До речі, на цій конференції Вадим Колесніченко був знятий з посади голови президії МСРС — його залишили заступником. Замість нього організацію співвітчизників очолив президент Міжнародної асоціації російськомовних адвокатів, заслужений юрист Росії професор Гасан Мірзоєв. В доповіді Колесніченка створення Міжнародної асоціації російськомовних адвокатів було названо чи не найголовнішим здобутком МСРС за останні вісім років. І це не дивно — бо з урахуванням величезної кількості проблем юридичного характеру, з якими стикається Росія та її представники на міжнародній арені, лояльні Кремлю адвокати потрібні всюди. А коли через цю організацію можна ще й фінансувати агентів впливу за кордоном — то це дійсно важливо.

Отже, варто очікувати подальшої активізації російських співвітчизників у нелегкій справі світового визнання та юридичного оформлення окупації Криму. Центр журналістських розслідувань не залишить їх поза увагою.

Інформаційна агенція “Центр журналістських розслідувань”
Kyiv Kyiv Ukraine