Разбираем один из самых живых мифов российской дезинформации о ленд-лизе. Во время Второй мировой войны Советский Союз массово получал от США, Великобритании и Канады самолеты, танки, грузовики, горючее, продовольствие, медикаменты, станки, металлы и технологии.
Но российская пропаганда предпочитает этого не упоминать. Это полностью разрушает кремлевский миф о «самодостаточной империи», которая якобы сама вынесла на себе всю войну.
Поэтому сегодня Москва так нервно реагирует на помощь партнеров Украины. Ибо историческая параллель слишком очевидна. Кремль прекрасно понимает: международная коалиция — смертельная проблема для любой империи, которая начинает захватническую войну.
Чи знаєте ви, на якому літаку Олександр Покришкін здобув більшість своїх повітряних перемог? А на якому винищувачі кримський татарин Амет-Хан Султан воював за Донбас і Крим? А на яких автомобілях Червона Армія возила артилерію, снаряди, піхоту і реактивні установки «Катюша»?
Зараз у Москві розповідають: «Ми перемогли». Російська історична арифметика: взяти чуже, а потім оголосити, що все зробили самі.
22 червня 1941 року Німеччина напала на Радянський Союз. За кілька місяців Червона Армія втратила сотні тисяч солдатів, величезну кількість техніки і контроль над колосальними територіями.
Німці стрімко просувались до Москви. СРСР втрачав промисловість, паливо, людські ресурси і транспортну інфраструктуру. Радянська економіка просто не встигала компенсувати масштаби катастрофи. Москва почала просити допомоги у Заходу.
З особистого послання прем’єра СРСР Йосифа Сталіна прем’єр-міністру Великої Британії Вінстону Черчилю:
«Я думаю, що існує лише один шлях виходу з такого становища: створити вже цього року другий фронт десь на Балканах або у Франції, що може відтягнути зі східного фронту 30-40 німецьких дивізій і водночас забезпечити Радянському Союзу 30 000 тон алюмінію на початок жовтня цього року та щомісячну мінімальну допомогу у кількості 400 літаків та 500 танків малих або середніх. Без цих двох видів допомоги Радянський Союз або зазнає поразки, або буде ослаблений до того, що втратить надовго здатність надавати допомогу своїм союзникам».
Йшлося про ленд-ліз, програму військово-економічної допомоги, яку Сполучені Штати запустили для союзників у війні проти нацистської Німеччини.
Вибухівка американської компанії Atlas Powder Company для СРСР за програмою ленд-ліз під час Другої світової війни. Архівне фото Granger / TASS, колорізоване із застосуванням ШІ.
Фактично це система, за якою США передавали країнам антигітлеровської коаліції зброю, техніку, сировину, пальне, продовольство і промислові матеріали без негайної оплати.
Закон про ленд-ліз Конгрес США ухвалив ще у березні 1941 року, за девять місяців до вступу Америки у війну. Його головна ідея була максимально прагматичною. Сполучені Штати допомагають країнам, які воюють проти нацистської Німеччини, аби самим не отримати Гітлера на власному континенті. Спочатку програма створювалася для Великої Британії, потім до неї долучили Китай.
За ленд-лізом СРСР отримав майже 23 000 літаків, понад 12 000 танків, близько 400 000 вантажівок і джипів, 8 000 тракторів, понад 13 000 мотоциклів, майже 2 000 локомотивів і понад 11 000 вагонів.
Американська вантажівка Studebaker US6 у Червоній Армії під час Другої світової війни. Архівне фото з сайту kolesa.ru
Американські вантажівки Студебекер (Studebaker US6) фактично стали основою мобільності Червоної Армії. Саме вони тягнули реактивні установки «Катюша». Саме на них перевозили артилерію, снаряди і піхоту. Тобто, символ радянської воєнної могутності буквально їздив на американських колесах.
США поставили Радянському Союзу понад 2,5 млн тонн нафтопродуктів, майже 4,5 млн тон продовольства, сотні тисяч тон алюмінію, міді та вибухівки. Кожен третій снаряд у Червоній Армії був виготовлений із американських компонентів. Кожен другий військовий автомобіль – американський або канадський.
За словами радянського ветерана лейтенанта П.Демченка,
«Це літак, на якому літали льотчики мого полку, починаючи з 1943-го року. Ми їх отримували з Америки. Американці дали нам усе: яєчний порошок, свинячу тушонку. У нас була напівголодна армія. Все дали – від їжі до одягу. Літне обмундирування була американське. Чудові утеплені комбінезони. Апаратура, обладнання літаків – американські. Зброя також…».
Тричі Герой Радянського Союзу Олександр Покришкін та його американський винищувач Bell P-39 Airacobra, 1943 рік. Фото: soviet-aces-1936-53.ru
Одним з найвідоміших літаків радянських асів був американський винищувач «Аерокобра» (Bell P-39 Airacobra). Саме на ньому літав і здобув більшість своїх повітряних перемог тричі герой Радянського Союзу Олександр Покришкін. На «Аерокобрі» воювали двічі Герої Радянського Союзу Григорій Речкалов та Олександр Клубов. На американській «Аерокобрі» воював і кримський татарин Султан Амет-Хан, один з найрезультативніших радянських льотчиків. Саме на цьому винищувачі він брав участь у боях за Донбас і Крим.
Таким чином, радянські герої, якими сьогодні так любить пишатися Кремль, воювали саме на американській та британській техніці.
Як згадує той самий радянський ветеран Другої Світової війни П.Демченко, «американці перенесли сюди свої конвеєри, на яких відбувалася збірка. Там постійно були наші офіцери, які оглядали ці машини та віддавали нам. Ми вже потім їх перевіряли, іноді знаходили дрібні дефекти. І я мушу сказати, що коли ми з цими дефектами звертались до американського чергового офіцеру, вони беззаперечно або змінювали цю машину, або приходила бригада та виправляла, якщо йшлося про невелике пошкодження».
Але російська пропаганда воліє цього не згадувати, бо тоді доведеться пояснювати, чому самодостатня імперія не могла воювати без західних моторів, машин, авіабензину і сталі.
Важливо, ленд-ліз – це не лише про готові танки і літаки. Це ще й про те, що без західних поставок Радянський Союз не міг би в потрібних масштабах виробляти і власну техніку. Союзники передавали СРСР верстати для обробки танкових башт, електропечі, електромотори, ріжучі інструменти, обладнання для нафтових свердловин і пересувні електростанції.
Танки Т-34-85 Червоної Армії, 1944 рік. Фото: waralbum.ru
Це легендарний Т-34-85, який російська пропаганда подає як головний символ радянської перемоги. На початку 1944 року у найбільшого виробника просто не було обладнання для обробки нових танкових башт. Потрібні карусельні верстати довелося терміново замовляти у британській та американській компаній.
Понад 10 тисяч танків Т-34-85, виготовлених до кінця війни, фактично з’явилися завдяки ленд-лізу.
США також поставили Радянському Союзу майже 14 тисяч тон нікелю, ключового легуючого металу для бронесталі. Ще 13 тисяч тон надійшло з Великої Британії.
Разом з військовою технікою для фронту в СРСР йшли тисячі тон медикаментів, медичного обладнання та санітарного майна для порятунку поранених. Американці поставили Радянському Союзу мільйони доз пеніциліну, сульфаніламдів, перев’язувальних матеріалів, польові шпиталі, рентгенівське обладнання та хірургічні інструменти. Саме американський пеніцилін став одним із факторів різкого зниження смертності від зараження крові та гангрени у радянських шпиталях наприкінці війни. До ленд-лізу СРСР фактично не мав масового виробництва антибіотиків. Радянська медицина катастрофічно відставала від західної.
Після закінчення Другої Світової радянське керівництво, попри національну схильність до тотальної брехні, визнавало важливість та вклад ленд-лізу у перемогу. Десь, звісно, применшувало, втім, визнавало.
Нинішня російська влада в своїй інтерпретації дійшла до абсурду.
Ось слова Дмітрія Пєскова, прес-секретаря В.Путіна:
«Зараз в американських підручниках написано про вирішальну роль США в розгромі фашизму. Чи можна сказати, що ми б не впоралися без ленд-лізу? Не можна. Ми б впоралися та все одно перемогли».
Глава Кремля Володимир Путін та його речник Дмитро Пєсков Фото: ТАСС
Сьогодні Україна отримує від союзників системи ППО, далекобійні ракети, бронетехніку, боєприпаси і гроші для підтримки економіки. І саме це так бісить Кремль. У Другій Світовій демократичний світ допомагав СРСР зупиняти нацизм. Сьогодні допомагає Україні зупиняти новий російський фашизм. І Кремль чудово розуміє, що міжнародна коаліція – це смертельна проблема для будь-якої імперії, яка починає загарбницьку війну. Тож російська пропаганда з усіх сил намагається висміювати західну допомогу Україні.
Ось що каже сьогодні російський пропагандист:
«Алюмінієва броня не тримає навіть великий стрілецький калібр, адже саме для контрнаступу, що готується, США передали Україні декілька сотень таких БТР. Скільки при цьому солдатів ЗСУ загине, американцям, ясна річ, наплювати. Куди важливіше збагрити по ленд-лізу мотлох. Адже М-113 не лише наймасовіший, а й найстаріший БТР у світі».
Бронетранспортер М113 Збройних сил України. Фото: facebook.com/AFUkraine
Окрема улюблена маніпуляція російської пропаганди розповіді про те, що ленд-ліз нібито був борговою кабалою, за яку Росія розплачувалася 60 років. Саме цим сьогодні лякають українців, коли йдеться про сучасну західну допомогу Україні. Мовляв, американці нічого нікому не дають просто так, а Україна ще століттями буде винна Вашингтону.
Ось твердження чергової російської пропагандистки:
«Дякуючи цьому ленд-лізу Україна ризикує на довгі роки перетворитися на колонію. Якщо вона залишиться під так званим захистом Америки, то буде платити вічність. Не буде ані Зеленського, ані «Азова», ані спецоперації, а борг залишиться».
Ленд-ліз і справді не різдвяний подарунок. Однак за програмою те, що знищене під час війни, списується. Танки, літаки, вантажівки, боєприпаси, які згоріли на фронті, або були втрачені в боях – без жодних компенсацій. Оплаті підлягає лише те майно, яке залишилося придатним після завершення війни. Після Другої світової Радянський Союз вирішив залишити собі чимало: передусім, судна, промислове обладнання і техніку. Спочатку США виставили СРСР рахунок приблизно на 2,6 млрд доларів. Москва відмовилась платити, потім роками торгувалась, вибивала знижки, затягувала переговори і взагалі припиняла контакти на тлі холодної війни. У результаті сума була знижена у кілька разів до 722 млн доларів. І навіть ці гроші Радянський Союз та потім Росія виплачували не тому, що американці загнали їх у рабство, а тому, що самі погодились залишити собі частину техніки і обладнання. Останні виплати Росія здійснила лише у 2006 році через постійні паузи, політичні конфлікти та банальне небажання виконувати власні фінансові зобов’язання.
Отже, Росія дуже любить привласнювати перемоги, чужі території, чужі заводи, чужу історію і чужу допомогу, без якої не могла б вистояти.
Це не скасовує подвигу людей Радянського Союзу, які воювали проти нацизму, але це повністю руйнує кремлівський міф про «самодостатню імперію», яка нібито сама винесла на собі всю війну.
Саме тому сьогодні Москва так нервово реагує на допомогу Україні, бо історична паралель занадто очевидна. Агресивні імперії зупиняють зброя, ресурси, коаліції і здатність світу вчасно зрозуміти, з ким він має справи. У 1940-х світ це зрозумів. Сьогодні знову складає цей іспит.
А ми і далі розбиратимемо російські міфи по документах, цифрах і фактах.
