Іван Русєв, доктор біологічних наук і керівник науково-дослідного відділу національного природного парку «Тузлівські лимани» десятиріччями відслідковує вплив людини на Чорне море як науковець Національного природного парку «Тузлівські лимани». В інтерв’ю Анні Лукіновій, авторці Центру журналістських розслідувань, він розповів про те, як повномасштабна російська агресія проти України вплинула на екологію Чорного моря і позначилася на чорноморській фауні – рибах, птахах та інших численних живих організмах.
Національний природний парк «Тузлівські лимани» – це єдиний морський парк, який не є окупованим і де ми можемо збирати інформацію про вплив війни на природні екосистеми та біорізноманіття. Наша морська частина простягається на 44 кілометри – ми ходимо пішки, їздимо на тракторі, а коли приїжджають гості, то і на джипах. Щодня дивимось, як відчуває себе море і що приносить нам війна.
Найбільш помітний і трагічний вплив – це масова загибель трьох видів китоподібних, яких ми маємо в Чорному морі: афаліни, білобочки та азовки або морської свині. Узагальнено ми називаємо їх всіх дельфінами. І майже щодня знаходимо на березі нові понівечені тіла. Треба розуміти, що на берег викидає лише біля 5% відсотків загиблих китоподібних, решта тонуть на глибині. Це міжнародно визнаний коефіцієнт. Тому ми маємо помножувати кількість знайдених на узбережжі тіл на 20 і тоді отримаємо реальну цифру. Загалом, під час повномасштабної війни загинуло щонайменше 120 тисяч дельфінів.
Коли ми знаходимо тіла, то за характером зовнішніх травм можемо зробити висновок, від чого загинув дельфін. Якщо це сліди від сіток та обрізані плавці – значить він заплутався у риболовних сітках. А оскільки за таке передбачений чималий штраф, рибалки, замість того, щоб організувати порятунок, намагаються швидко позбутись дельфіна – ріжуть плавці і хвіст та кидають у воду. До війни було багато таких випадків.
Повномасштабна війна принесла чимало нових чинників, як фізичних, так і хімічних. Фізичні фактори стали помітні навесні 2022 року, коли в Чорному морі почались активні бойові дії.
Найбільш масовий фактор – це акустичний вплив. Активні сонари на надводних кораблях і підводних човнах випромінюють звукові хвилі високої інтенсивності на середніх і низьких частотах. Це порушує ехолокацію та просторову орієнтацію дельфінів, а також призводить до акустичної травми і руйнування внутрішнього вуха тварин. Дельфін втрачає орієнтацію, відбивається від своєї стаї, не може ефективно здобувати їжу (а йому потрібно багато – до 25 кілограмів риби на день). Зрештою, він стає сумний, може впасти у паніку і мігрувати на мілину.
Загиблий дельфін на узбережжі Національного природного парку «Тузлівські лимани», червень 2026 р. Фото: Facebook/Ivan Rusev
Другий фактор – це вибухові хвилі від авіаційних засобів ураження. Застосування керованих авіаційних бомб та скидання боєприпасів із винищувачів створюють потужні ударні хвилі у водному середовищі. Залежно від відстані, це може призвести до миттєвого руйнування м’яких тканин та внутрішніх органів (розриву легень, крововиливу у мозок) або до контузії тварини та втрати здатності самостійно полювати.
Третій фактор – вплив крилатих ракет. Запуски крилатих ракет типу «Калібр» з російських кораблів і підводних човнів створюють акустичний удар високої енергії. Ховаючись від ППО, ракета летить на наднизькій висоті – всього 10-20 метрів над поверхнею води. Весь акустичний удар від реактивного двигуна приходиться прямо у воду. Якщо дельфін перебуває у радіусі 1-2 кілометрів від траєкторії польоту і пливе близько до поверхні, він отримує серйозний акустичний шок, що призводить до порушення ехолокації, дезорієнтації і паніки. Крім того, тварина може бути травмована внаслідок падіння бойової частини або ракет-перехоплювачів, що випускаються ППО.
І четвертий фактор – підриви морських мін. Детонація протикорабельних мін (зокрема дрейфуючих мін радянського типу) призводить до екстремального підвищення тиску у воді. Дельфіни, що знаходяться у радіусі кількох сотень метрів від епіцентру вибуху, отримують фатальні травми. Також вибухи мін спричиняють тотальну загибель риби – а це основа кормової бази дельфінів.
Крім того, якщо дельфін знаходиться недалеко від місця вибуху, від страху він може стрімко піднятись на поверхню та вистрибнути із води. Це призводить до кесонної хвороби, як в аквалангістів. Через швидкий підйом на поверхню різко падає тиск, азот у крові миттєво розширюється і утворює бульбашки, які закупорюють судини, б’ють по органах і паралізують дельфіна. З людиною відбувається те саме – адже і дельфіни, і ми дихаємо повітрям.
Вплив хімічних чинників, пов’язаних з війною, починається із затоплення крейсера «Москва» у квітні 2022 року. На борту «Москви» та інших підбитих російських суден були сотні тонн пального (мазуту, дизеля), а також боєзапас, зокрема ракети типу «Калібр». Через руйнування корпусів кораблів усі ці отруйні речовини поступово потрапляють у воду. Нафтопродукти та важкі метали утворюють стійкий токсичний фон, який підсилюється із кожною новою атакою. Як, наприклад, нещодавнє ураження чотирьох російських суден в Новоросійську.
Другий потужний хімічний фактор – це підрив дамби Каховської ГЕС. Забруднювачі, що десятиліттями накопичувались в нашій землі, були змиті потоком води у Дніпровсько-Бузький лиман, а звідти – у море. Це сотні тонн різних масел, мазуту, нафти та пального, що зберігалися на затоплених підприємствах та складах. Разом із цим у море потрапив токсичний осад із дна водосховища, вміст скотомогильників та кладовищ – усе, що назбиралося там упродовж 50 років. Вся ця маса осіла на морському дні – у так званій «бенталі». Частина хімікатів одразу увійшла до ланцюгів живлення морських організмів, спричинивши порушення процесів метаболізму та хронічне отруєння.
Третій фактор – це витік мазуту в Керченській протоці, який розпочався через аварію та затоплення двох старих російських танкерів у грудні 2024 року. Судна транспортували кілька тисяч тонн мазуту. І хоча російська окупаційна влада заявляла про відкачування основної маси палива із затоплених відсіків, насправді витік продовжується досі. На супутникових знімках видно свіжі мазутні шлейфи, що починаються над місцем затоплення танкерів, а також сотні великих плям, які рознесло течіями на великі відстані. Цей мазут катастрофічно забруднив узбережжя Криму, а окремі плями досягли Одещини і нашого парку. Треба розуміти, що коли температура води падає – мазут полімеризується. Він опускається на дно й стає твердим, як асфальт, а з літнім прогріванням води – знову розм’якшується, піднімається до поверхні та активно отруює морських мешканців. Це циклічний процес, який може тривати десятками років.
Забруднений мазутом пісок на узбережжі Національного природного парку «Тузлівські лимани», липень 2026 року. Фото: Facebook/Ivan Rusev
Четвертий фактор – витоки рослинної олії внаслідок ударів по одеських портах. Російські атаки на порт «Південний» у грудні 2025 року та порт «Чорноморськ» у лютому, квітні і травні 2026 року призвели до специфічної, але вкрай руйнівної екологічної катастрофи. Десятки тисяч тонн соняшникової та інших рослинних олій вилилися в прибережні лимани: Сухий та Аджаликський. Портові служби мали б встановлювати бонові загородження і збирати цю олію, але цього не відбулось. Тому вся вона пішла у відкрите море та поширилась на 150 кілометрів аж до дельти Дунаю.
У великих об’ємах рослинна олія виявилася небезпечнішою за нафту. Вона не має гострого запаху, який відлякував би птахів, і вони спокійно сідають на воду у місцях витоку. Олія повністю просочує їхнє пір’я. Птах намагається очистити себе дзьобом і заковтує багато олії, яка порушує його метаболізм і руйнує печінку. Але все одно він не може очиститись самостійно. Олія настільки сильно полімеризується на тілі, що навіть якщо люди беруться за порятунок, то таких птахів доводиться мити кілька разів. Взимку ситуація ускладнюється тим, що олія порушує процес природної теплорегуляції і птах просто замерзає.
Забруднене соняшниковою олією пір’я лебедя, березень 2026 року. Фото: Facebook/Ivan Rusev
Кожної зими на наше узбережжя прилітає дуже багато птахів: з тундри, Прибалтики, Білорусі. Це пірникози, гагари, лебеді, чаплі, качки. Уявіть, що цього року вони подолали величезні відстані з надією на відносно тепле море і рибу, а замість цього отримали кілометри олійних плям. Риби не було – вона вся пішла на глибину. Одеський зоопарк намагався організувати порятунок: приймав птахів від людей і роздавав тим, хто міг про них подбати. Мій син і троє онуків взяли 13 птахів до себе, намагались їх виходити, але зрештою всі вони загинули. Загалом, від перших двох атак загинуло понад 5,000 птахів (виживаність особин, забруднених олією, була практично нульова).
Загибла пірникоза на узбережжі Національного природного парку «Тузлівські лимани», січень 2026 року. Фото: Facebook/Ivan Rusev
Витоки олії також вдарили по донних мешканцях. Оскільки під час перших атак було холодно, олія швидко густішала, опускалася на дно та покривала бентос (донні організми) щільною плівкою товщиною до міліметра. Це блокувало доступ світла та газообмін. Наслідком став масштабний замор: на берег Одеської затоки викинуло десятки тисяч загиблих морських коників, а також безліч крабів, медуз та раків. Крім того, перемішуючись із водоростями під час штормів, олійна маса викидається на пляжі й блокує життєдіяльність дрібних безхребетних у піску, які є природними санітарами узбережжя.
Забруднення Чорного моря у Феодосійській затоці, спричинене витоками мазуту із затонулих у 2024 році танкерів «Волгонефть» та соняшникової олії з резервуарів на Тамані, серпень 2026 року. Інфографіка одеського еколога Владислава Балинського
І останній, п’ятий хімічний фактор – це ракетне пальне і тротил, що потрапляють у воду внаслідок постійних обстрілів. Залишки ракет, авіабомб і збитих шахедів насичують воду компонентами ракетного пального та вибуховими речовинами – зокрема тротилом. Ситуацію ускладнює й те, що на дні Чорного моря досі лежать старі снаряди часів Другої світової війни, чиї оболонки зараз руйнуються від часу та детонацій.
Компоненти пального і тротил – це надзвичайно агресивні сполуки. Вони паралізують нервову систему гідробіонтів – живих організмів, які населяють море. Ці токсини мають здатність акумулюватися: спочатку вони потрапляють у мікроскопічний зоопланктон та фітопланктон, потім – у рибу, яка цим планктоном харчується, і зрештою — у жирові тканини дельфінів і птахів.
Поєднання фізичних факторів (обстріли, вибухи, військові дії) та хімічного отруєння призводить до трагічних наслідків для всіх мешканців моря. А дельфіни – дуже чутливі істоти, вони є своєрідним індикатором екологічної ситуації в цілому. Ми спілкувались з Центром «Безтурботне море» у Севастополі та Центром «Дельфа» у Новоросійську. Брали їхні дані для оцінки загальних масштабів катастрофи. А от офіційне пояснення російської сторони просто сміхотворне: у зв’язку з «політичною ситуацією» зменшилось рибальство, дельфіни перестали гинути у сітках і безконтрольно розмножились. Їм стало не вистачати їжі, впав імунітет і почався мор, так звана епізоотія – масова загибель від інфекційних хвороб.
Правдивим тут є лише твердження про голодування і пов’язане з ним падіння імунітету. Але голодують китоподібні не тому, що в морі не вистачає риби, а тому, що через ураження внаслідок різних воєнних факторів, в них страждає система ехолокації і вони втрачають здатність спілкуватись між собою та здобувати їжу. Коли дельфін голодує, він починає спалювати внутрішній жир, а він є хімічно забрудненим (тому що забруднена риба, якою харчувався дельфін). Організм швидко токсикується, від цього справді падає імунітет і дельфін стає вразливим до різних вірусів та інфекцій (наприклад, морбілівірусу).
Якщо всього за час повномасштабної війни загинуло близько 120,000 китоподібних, то лише за перше півріччя 2026 року ця цифра сягнула близько 20,000 і динаміка продовжується. Адже фактори, про які ми говорили вище, нікуди не зникають. Навпаки, вони мають накопичувальний ефект. І навіть після закінчення бойових дій, ще десятки років ми будемо спостерігати руйнівний вплив війни.
