Гаманці Путіна привласнили ще один ласий шматочок узбережжя Криму і колишній торпедний завод

Розслідування
Територія ліквідованого торпедного заводу “Гідроприбор”на мисі Кіїк-Атлама на околиці с. Кайгадор (колишнє Орджонікідзе)
Територія ліквідованого торпедного заводу «Гідроприбор» на мисі Кіїк-Атлама на околиці с. Кайгадор (колишнє Орджонікідзе)

Кругообіг краденого в окупованому Криму. 24 гектари землі на мисі Кіїк-Атлама із будівлями колишнього торпедного заводу “Гідроприлад” на околицях селища Кайгадор (раніше – Орджонікідзе) неподалік Феодосії перейшла від структури банку “Россия” одних друзів Путіна до закритого інфестфонду, що управляється компанією з обойми  іншого друга диктатора – Аркадія Ротенберга. Законним власником активу, експропрійованого окупаційним урядом РФ ще у 2014 році, є український бізнесмен і народний депутат Сергій Тарута. 

У серпні 2025 року Центр журналістських розслідувань виявив, що структури друзів і гаманців Путіна – братів Ротенбергів незаконно привласнили не лише Ялтинський морський торговий порт, а всю його структурну складову від Сімеїзу до Судака. Адже акваторія Ялтинського морпорту, крім  вантажного і пасажирського терміналів у центрі міста,  включає ще дюжину портопунктів і ділянок по південно-східному узбережжю Чорного моря Криму. Це, фактично,  дозволяє контролювати навігацію від мису Кікієніз до мису Меганом.

І не тільки. Рухаючись від привласнених Аркадієм Ротенбергом південнобережних палаців на захід, у напрямку Севастополя, натикаємось на будівництво його розкішного палацу  на мисі Сарич, минаємо сплюндровану “екоготелем” охоронювану зону бухти Ласпі і заходимо в Балаклавську бухту, яку компанії  Ротенбергів, руйнуючи  історичний вигляд і археологічні пам’ятки, захаращують елітними готелями замість будівництва класичної марини.  Далі також – забудова в самому Севастополі і відданий під реконструкцію аеродром Бельбек. Як виявив ЦЖР, незаконні володіння Ротенбергів розширювались і на південно-східному узбережжі Криму. 

У листопаді 2023 року у російських медіа з’явилось повідомлення про те, що структура  банку «Россия» викупила ділянку  площею 24 гектари в Феодосії, де раніше знаходився завод «Гідроприлад». Насправді ця ділянка і занедбані корпуси колишнього торпедного заводу розміщені за 14 кілометрів від міста – у селищі, якому  ВР України повернула історичну назву  Кайгадор (стара фортеця), але на російських картах воно все ще має сталінську назву – Орджонікідзе. 

У середньовіччі на мисі, що отримав назву Кіїк-Атлама (найбільше зайшов переклад з тюркської – стрибок дикої кози), був генуезький порт Провато. Перевагою цієї місцини  є вихід відразу до двох бухт Чорного моря – Провато та Двоякірної. Назва останньої, за легендою, з’явилась через те, що під час сильних штормів суднам генуезьких купців доводилось ставати на два якорі, аби їх не винесло у відкрите море. 

Після першої анексії Криму Росією вірмен, греків та інших православних депортували до Приазов’я, Провато перейменували на Провальне, а в Двоякірній бухті, на території Леля-Текін (долина тюльпанів)  у 1911 році збудували  першу у російській імперії пристрілочну морську базу. На її основі і виник радянський завод «Гидроприбор», де конструювали і випробовували самонавідні торпеди. Орджонікідзе стало закритим населеним пунктом, де в основному мешкали працівники заводу-полігону. 

У часи перебудови і конверсії  радянського ВПК потреба у кримському  заводі відпала, тож замість торпед тут виготовляли побутові товари – спиці, гребінці та інший «ширпотреб». Згодом підприємство акціонували і воно отримало назву ВАТ «Бухта Двуякірна», Орджонікідзе відкрилось для невибагливих туристів, а курортний сезонний бізнес став основним для місцевих мешканців.

У 2007 році Фонд комунального майна Феодосії виставив на конкурсний продаж 75% акцій товариства. Переможцем стало  дніпропетровське ЗАТ «Альмінський камінь» із зобов’язанням збільшити дохід підприємства з 3 до 11 млн гривень, а 24 га землі використовувати для рекреаційної діяльності. Тоді ж були заявлені плани про створення тут яхт-клубу, які не були реалізовані. 

Після окупації і  другої анексії півострова Росія експропріювала підприємство і його територію. Законний власник – відомий український бізнесмен і народний депутат Сергій Тарута втратив через окупацію Криму і частини Донбасу свої основні активи, однак продовжує їх декларувати, серед них – і ТОВ «Бухта Двуякірна». 

Заїжджі представники російського ВПК сипали обіцянками відродити військовий завод, приєднати його до пітерського «Гидроприбора», завалити підприємство замовленнями, а людей – роботою. Однак натомість завод ще більше занурювався у борги. У 2017 році дійшло навіть до акцій протесту. 

Робітники АТ “Бухта Двуякірна” протестують проти простою заводу і боргів із зарплати. с.Орджонікідзе, ТОТ Крим, 2017 рік. Фото: скрін відео Крымский кабельный канал

Робітники АТ «Бухта Двуякірна» протестують проти простою заводу і боргів із зарплати. с.Орджонікідзе, ТОТ Крим, 2017 рік. Фото: скрін відео Крымский кабельный канал

«Міністр» промисловості Криму колаборант Андрій Васюта, який приїхав гасити пожежу, розповів про нові плани, яким не судилось збутись: «Розбиваємо майно АТ «Бухта двуякірна» на три пула, які будуть передані в оренду оборонним підприємствам з материка. Це підприємство «Гидроприбор «, Центральне конструкторське бюро «Рубин», Роскосмос.  В самому держпідприємстві залишиться РСО (режимно-секретний відділ), порт, мережі, периметр». 

У кінці 2022 року окупаційний уряд Криму несподівано і по-тихому ліквідовує ДУП «Бухта Двуякорная» шляхом реорганізації в акціонерне товариство. Фактично в російській юрисдикції була зареєстрована  нова юридична особа – АТ «Двуякорная бухта», 10 відсотків акцій якого у жовтні 2023 року викупило ТОВ «Южный проект». Це «дочка» банку «Россия», основними акціонерами якого є друзі Владіміра Путіна по кооперативу «Озеро» – Юрій Ковальчук (40%), Гєннадій Тімченко,  Ніколай Шамалов і племінник диктатора Міхаіл Шеломов.

 Фірма «Южный проект» з статутним капіталом у 10 тис. рублів була використана для «купівлі» двох найвідоміших винарень Криму – Заводу шампанських вин «Новий світ» та виробничого об’єднання «Масандра» (у структурі – 10 заводів). 

Владімір Путін у підвалі Головного заводу експропрійованого  НПАО “Масандра”.

Владімір Путін у підвалі Головного заводу експропрійованого НПАО «Масандра».

АТ «Двуякорная бухта» з територією у 24 га дісталась «дочці» банку друзів Путіна за 262,5 млн. руб. (приблизно 2,8 млн євро). Що саме збирається тут робити новий хазяїн – невідомо, «Коммерсанту» не дали відповіді ні в окупаційному міністерстві майна, ні в банку «Россия». 

Однак важко було не помітити несподівану турботу влади щодо стану доріг в Орджонікідзе в рік продажу колишнього торпедного заводу. На протизсувні роботи, капремонт і розширення відрізка дороги у 864 метра від набережної селища до території «Двуякорной бухты» виділили 252,385 млн. рублів. Тобто, суму, що співмірна із вартістю 100% акцій товариства і 24 гектарів прибережної землі! 

Відремонтована ділянка дороги від Кайгадора до колишнього заводу “Гідроприбор”. Фото: феодосійська газета “Победа”

Відремонтована ділянка дороги від Кайгадора до колишнього заводу «Гідроприбор». Фото: феодосійська газета «Победа»

У 2020 році в Орджонікідзе через крайню необхідність в реконструкції був закритий єдиний дитячий садок. Гроші, як неважко здогадатись, з’явились лише через п’ять років, причому дитсадок розрахований на 130 місць, хоча дітей в ньому виявилось вдвічі менше. 

Цю та іншу щедру турботу влади мешканці пов’язували із новим впливовим власником підприємства, супутником якого десятиліттями було селище. Поза тим, жодних помітних зрушень на території колишнього «Гідроприбору» не спостерігається. Як і раніше, він закритий для сторонніх, однак на колишній секретний об’єкт його працівники влаштовують для туристів платні екскурсії – щоб відчули атмосферу радянських часів. Блогери пробираються у закинуті цехи і гідроспоруди по-партизанськи, тож інтернет переповнений відеострімами,  включно зі знятими цього літа. 

Між тим навесні 2026 року об’єкт перейшов з одних рук друзів Путіна до інших. Засновником і власником 100% акціонерного товариства з 26 березня значиться Закритий пайовий інвестиційний фонд комбінований «Рондо», яким управляє до болю (буквально) знайома УК «Финансовый партнер».  Ця компанія з 2014 року отримала в управління 45 (!) закритих пайових інвестфондів (ЗПІФ), як правило, комбінованих. Російське законодавство свято оберігає інвесторів ЗПІФів: інформація про такі фонди, власників його паїв і навіть перелік об’єктів, у які вони вкладають гроші, – закрита для сторонніх. Отримати таку і нформацію, як і купити пай можуть лише кваліфіковані інвестори. Тому схеми зі ЗПІФами – улюблені у російських (і не тільки) корумпантів, які таким чином приховують від сторонніх очей свої активи і їхній рух.  

Владімір Путін і Аркадій Ротенберг. Фото: Коммерсантъ

Владімір Путін і Аркадій Ротенберг. Фото: Коммерсантъ

У Аркадія Ротенберга для управління краденими кримськими активами і новими будівельними проектами є дві компанії зі співзвучними назвами – «Финансовый партнер» і «Фин-партнер», які також виступають засновниками споріднених юросіб і не раз згадувались у розслідуваннях ЦЖР щодо привласнення Росією і путінськими олігархами українських активів. 

У ТОВ «Финансовый партнер» в управлінні 37 фондів/юросіб, серед яких, наприклад, АТ «Росхим», що володіє кримським титановим заводом, незаконно проданим олігархом Фірташем; або ж ТОВ «Черноморское развитие», яке «купило» Ялтинський морський торговельний порт. Засновниками цих компаній є ЗПІФи комбіновані, відповідно, – «Квинта» і «Ангаже», а управляюча компанія – «Финансовый партнер». 

ЗПІФ комбінований «Рондо» зареєстрований Центробанком Росії у 2024 році і «Двуякорная бухта» наразі – єдиний об’єкт, де цей фонд засвітився. Що збирається із цим куточком Криму вчинити незаконний власник Ротенберг і його друзі – не відомо, жодної інформації з моменту переуступки краденого активу у відкритому доступі немає.   

Зате відомо, що з усіх названих  компаній та фондів, задіяних у цьому злочині, до санкційного списку РНБО занесена лише одна – «Южный проект».  

Опитані ЦЖР військові експерти сумніваються, що колишній торпедний завод може бути зараз відновлений росіянами у військових цілях. Приміщення та інфраструктура занедбані та в аварійному стані, легше збудувати з нуля. З іншого боку, секретний об’єкт давно став туристичним і загальновідомим.