Альона Ніколова

Нав’язані російськими окупантами святкові дійства на півдні України 9 травня пройшли досить скромно. Головним завданням організаторів було зібрати максимальну кількість людей на обмеженій території задля продукування пропагандистської картинки. Так, наприклад, в Херсоні, замість ходи безсмертного полку центральними вулицями міста, як це було в доковідні роки, ця акція відбулась на невеликому відрізку Парку слави, протяжністю лише в кількасот метрів. Та й військових країни-агресора на 9-травневих дійствах тут було чи не більше ніж цивільних. Звісно, камери намагались не брати в кадр російських солдатів, але ось на цих фото видно, що, наприклад, святкову сцену в херсонському парку охороняють кількадесят озброєних окупантів.

1 січня цього року у Збройних Cилах України з’явився новий рід військ – Територіальної оборони (ТрО). А що ж то було раніше? А все що завгодно: 10 років тому до системи тероборони записували внутрішні війська, міліцію та СБУ. Після початку агресії Росії проти України на Сході мобілізовані підрозділи ТрО підпорядкували командуванню АТО, були вони і на межі з окупованим Кримом. Потім їх перекинули до складу бригад Сухопутних військ. А при обласних та районних військоматах передбачили формування, відповідно, батальйонів та загонів оборони. І знов машинка не поїхала, бо вся та тероборона була здебільшого тільки на папері. У 2020 році в структурі Сухопутних військ створили Командування тероборони. Постійний склад військ Тероборони складав аж 580 осіб. 

Упродовж останніх років Центр журналістських розслідувань інформував про жорсткі дискусії щодо того, якою має  бути територіальна оборона, у складі чого і під чиїм началом. А найбільше списи ламались довкола добровольчих підрозділів. Жодна влада не хоче, аби громадяни озброїлись і чинили опір самостійно. Відтак і нинішній варіант ТрО виявився максимально централізованим, а залучення добровольчих підрозділів планується лише на останньому, третьому етапі формування тероборони.

З яких складових створюється система тероборони? Перша – Сили спеціальних операцій. Саме вони відповідають за створення мережі спротиву – підпілля і партизанського руху. Другий рівень – резервісти, тобто, цивільні, що уклали контракт із ЗС і в час ікс стануть у стрій. Передбачено формування 29 бригад тероборони, до яких входять 160 батальйонів.

Навесні 2014-го Херсонська область першою прийняла вимушених переселенців з території окупованого Росією Криму. Пізніше до них долучились ще більше переміщених осіб із Луганської та Донецької областей. І нехай для більшості з них Херсон став лише першою зупинкою на шляху до інших, більш комфортних для проживання міст України, для багатьох цей перший прихисток став кінцевим.

Ірина Верещук, нещодавно призначена міністром з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, вперше відвідала контрольні пункти в’їзду-виїзду на адмінмежі з окупованим Кримом. Разом із нею КПВВ відвідали народні депутати, представник президента в АР Крим та керівництво Херсонської області.

Позалаштункові домовленості Офісу президента та херсонських кланів щодо проміжних виборів народного депутата України на 184-му виборчому окрузі прирекли обласну владу на монополію однієї політичної сили. Прикордонна з окупованим Кримом область опинилась під владою місцевої кишенькової партії з доволі проросійською риторикою її очільників.  

Росія вчергове брязкає зброєю та перекидає військових і техніку на кордон з Україною та на тимчасово окуповані нею території у Криму і на сході. У зв’язку із цим у двох південних областях України проводяться позачергові навчання підрозділів територіальної оборони.

І це не може не тішити. Але серед бійців тероборони Херсонщини ми бачимо осіб із відкритою або латентною проросійською позицією, членів проросійських організацій та криміналізованих угруповань. У чиї руки Генштаб ЗСУ дає зброю, чиї накази вони будуть виконувати і у який бік стрілятимуть у час «X»?

На фото – Чаплинський Центр первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД). Тобто, у цій будівлі знаходиться життєво необхідна ланка, на якій має триматися сільська медицина. Однак, виявилось, що для чаплинських реформаторів центр став чи то баластом, чи то непідйомною ношею на плечах незаможних об’єднаних громад.

Ці химерні споруди, що нагадують руїни античних храмів, мали стати мостопереходом між двома віддаленими районами міста Херсон. Побудувати дорожню розв’язку в цьому місці планувалося ще на початку 70-х років минулого сторіччя, тож даний об’єкт перманентно зводять вже понад 50 років.

Двоє проросійських діячів атакують в центрі міста журналіста місцевого видання. На жаль, наразі для Херсона така картина є радше нормою, аніж екстраординарною ситуацією. За останній місяць на працівників ЗМІ в регіоні було скоєно чотири напади, але жоден з нападників і досі відповідальності за свої дії не поніс.