Відеоблог Валентини Самар про ймовірність того, що сьомий рік окупації Криму РФ транформується у перший рік його звільнення. Низка офіційних заходів та медіапроектів, приурочених до вже шостих роковин окупації АР Крим та Севастополя, вчергове показала, що у нинішньої влади немає стратегічного бачення шляхів деокупації кримського півострова.
Як його не було у влади попередньої. Точніше, поки що президент Зеленський іде шляхом врегулювання міжнародного збройного конфлікту, на який у рамках «нормандського формату» погодився його попередник – президент Порошенко. І цей шлях дуже влаштовує господаря Кремля Путіна, бо «мінські домовленості» передбачають повернення Україні сплюндрованих територій у Луганській та Донецькій областях без повернення повного українського суверенітету над ними. І «мінський план», як і «нормандський формат», не мають в порядку денному пункту про Крим і Севастополь. Як внести це питання в порядок денний нового чи існуючих форматів – головне питання для початку деокупації Криму. Президент Зеленський на форумі Age of Crimea (Час Криму) підписав Указ про впровадження 26 лютого Дня кримського спротиву окупації Криму. Сенс промови президента можна сформулювати усього трьома словами: віра, надія, любов.
Віра, що день звільнення Криму настане і надія на світове співтовариство. І нічого про те, що ж робитиме власне Україна. Стратегію деокупації ТОТ без широкого анонсування, а тому для багатьох несподівано презентувала партія «Голос». ЇЇ назва – Голос розуму: стратегія холодної деокупації Криму і Донбасу. Тобто, без гарячої військової фази. У цій Стратегії – вісім етапів, реалізація яких займе щонайменше 7,5 років. Крим – у останньому , восьмому. Він передбачає включення до порядку денного «нормандського формату» питання звільнення Криму від російської окупації. Крім того пропоную паралельні заходи упродовж усіх восьми етапів. Серед них: розробка узгодженої з західними партнерами стратегії деокупації і реінтеграції півострова, ухвалення уніфікованого єдиного закону про «Про окуповані території» та закону «Про корінні народи», скасування режиму ВЕЗ «Крим». У Конституції України закріплюється Кримськотатарська національна автономія. Автори стратегії впевнені, що вона буде реалізована, якщо її підтримає суспільство та президент і влада в цілому, тож готові до пропозицій та обговорення суспільно узгоджених напрацювань.
Було б добре, аби узгодженість у суспільстві почалась із узгодженості дій між парламентом і урядом. Приміром, нещодавно у ВР зареєстровано законопроект про Національне агентство України з питань подолання наслідків збройної агресії РФ, яке повинно підготувати консолідовану претензію України до агресорки Росії, визначити загальний обсяг шкоди, збитків, а також видів і форм матеріальної та нематеріальної відповідальності РФ за збройну агресію проти України.
Тут депутати були солідарні, бо проект поданий у співавторстві представників фракцій «Слуга народу», «Європейська солідарність», «Батьківщина» і «Голос». Тобто, усі крім фракції кума Путіна, що логічно. Однак чинною на сьогодні є постанова уряду від грудня 2018 року, якою була створена Міжвідомча комісія з питань узагальнення правової позиції держави щодо відсічі і стримування збройної агресії РФ та підготовки консолідованої претензії України до Росії. Тобто, урядова Комісія створювалась із точно такими ж завданнями, які прописані у проекті для Агентства, і вже напрацювала певний масив даних про втрачені активи. Така ж неузгодженість і з підготовкою проекту про зміни чи скасування закону про ВЕЗ «Крим» – його напрацьовують у МінветТОТ, Комітеті з прав людини ВРУ і в партії «Голос». Зайве казати, скільки часу і ресурсів буде зекономлено, якщо вказані кроки будуть синхронізовані у гілках влади і представниками різних політичних сил, мета у яких одна – деокупація Криму і Донбасу.
