Кто и как строит фортификации для обороны Запорожья за миллиарды гривен?

Юг
Російські фортифікації довкола м.Токмак Запорізької обл., осінь 2023 р. Джерело фото: скріншот з YouTube

Запорожье – второй после Херсона большой прифронтовый город на Юге Украины. До линии непосредственного столкновения с русской армией – менее 40 км. Две трети Запорожской области оккупированы с первых дней российского нашествия на Украину, и на захваченной территории оккупанты построили крупнейшую систему фортификаций в современной истории. Свободная территория Запорожской области пока похвастаться такой же оборонной сетью не может.

Центр журналистских расследований разбирался, насколько Украина готова сдерживать орков на Юге, кто и за какие средства строит фортификации в Запорожье, а также сравнил оборонительные укрепления с обеих сторон от линии фронта. И и первое, что бросается в глаза, – несопоставимость масштабности работ.

Фортифікації: порівняння

Росіяни розпочинали своє «велике будівництво» на Запоріжжі орієнтовно в серпні 2022-го року, ще до великого відступу з Херсону і правобережжя Дніпра. Вже у січні 2023-го перша з  трьох ешелонованих ліній оборони була готова. Вона простягнулася від Василівки на схід через Пологи й далі на Донбас. На той час на супутникових знімках вже проглядалась і друга лінія:  Мелітополь – Токмак – Пологи і далі на Схід. 

Карта російських фортифікацій від OSINTера Brady Africk. Джерело фото: https://twitter.com/bradyafr

Паралельно росіяни будували укріплення й на окупованих територіях Херсонської, Донецької, Луганської областей, а також на півночі Криму та на кордоні з Україною у Брянській, Бєлгородській і Курській областях. 

До всього, аеропорт Бердянська перетворили на укріплену базу ударних гелікоптерів з  підземними спорудами для особового складу.

За підрахунками аналітиків проекту DeepState, окупанти збудували майже 1900 км фортифікацій тільки на Запоріжчині.  Ворожі лінії оборони можна легко роздивитись на супутникових знімках, чого не скажеш про укріплення з боку вільної території України – нічого схожого за масштабами тут немає.  

Друга лінія російської оборони на ділянці с.Очеретувате – с.Романівське(~30 км на схід від м.Токмак). Джерело фото: супутник Sentinel-2. Колаж: investigator.org.ua

Другий критерій, за яким можна порівняти зусилля  противників щодо будівництва оборонних споруд, — час і період.

Що за 1 рік і 10 місяців великої війни зробила українська влада для захисту вільної частини Запорізької області? Як і окупанти, українці в Запорізькій області почали масштабно будувати фортифікації в кінці літа, але вже 2023-го року, тобто, на рік пізніше. 

Більшість закупівель Запорізької обласної військової адміністрації та Служби відновлення на ці роботи  були проведені у червні та липні 2023-го року, а будівництво проходило восени й продовжується взимку. 

На початку листопада 2023-го року під час брифінгу запорізькі журналісти запитали начальника обласної військової адміністрації, наскільки вільна частина Запоріжжя  захищена оборонними укріпленнями. Юрій Малашко, начальник Запорізької ОВА перевів стрілки на військових. 

«Ну це справа військових насправді на сьогоднішній день. Але те, що роблять військові і ми їм допомагаємо, це максимально забезпечити на тих напрямках тяжких і важких, зробити так, щоб військові могли робити не тільки контрнаступ,  а і оборонятися.  Скільки у нас фортифікаційних споруд? В нас достатньо, щоб конкретніше  – в нас є  першочергові фортифікаційні споруди, які вже будуються», – повідомляв у листопаді 2023 р. Юрій Малашко.

Будуються — отже, ще не збудовані. І мова, як сказав Малашко, про першочергові споруди. При цьому в Україні є регіони, з яких варто брати приклад. Мова про Харківщину, де спільними зусиллями військових, міської й обласної адміністрацій та бізнесу фортифікаційні споруди почали будувати ще навесні 2022 року і не припиняють укріплювати оборону й зараз. Саме їх ставить у приклад іншим військовим адміністраціям президент Зеленський.

Останній критерій – залучені ресурси. Окупанти залучали на будівництво окопів і опорників не тільки інженерні війська, а й приватні цивільні компанії. 

В Рунеті майданчики з працевлаштування рясніли оголошеннями про роботи з риття окопів у Криму,  на Донбасі та Запоріжжі. На Південь України вагонами привозили росіян та гастарбайтерів з країн Середньої Азії. Будівельників, як і солдат, розкваритровували у віджатих базах відпочинку та будинках у селах Приазов’я. Багато писали про розпили грошей на зведенні так званих «ліній Суровікіна». Мабуть, без цього не обійшлось — але укріплення збудовані, і це факт.

Загальні обсяги фінансування будівництва російських  ліній оборони невідомі. Прем’єр-міністр Міхаіл Мішустін у грудні минулого року оприлюднив суму у 34 млрд руб, які пішли тільки на прикордонні з Україною регіони РФ.  

Але і ця сума, скоріш за все, неповна, адже тільки Бєлгородська область на оборонні споруди на початок 2023 року витратила 10 мільярдів рублів. Скільки країна-агресор витратила на систему фортифікацій на окупованій частині Запорізької області, яку Британська розвідка назвала найбільшою в сучасній  історії, можна тільки уявити. І роботи продовжуються.

У вільній Запорізькій області за закупівлі матеріалів та послуг для будівництва фортифікацій відповідають кілька структурних підрозділів обласної адміністрації. Це управління капітального будівництва, департаменти житлово-комунального господарства та з питань цивільного захисту населення і управління транспорту та зв’язку. 

За підрахунками ЦЖР,  у 2023-му році разом вони витратили на ці потреби  майже 98 млн. грн.  2022-го  бюджет області витратив на будівництво укріплень майже  20 млн грн.  

Враховуючи обсяги робіт, такі суми виглядають як мізер. Особливо у порівнянні з витратами агресора. 118 млн грн проти, приміром, 10 млрд рублів у Білгородській області (а це 3 мільярди гривень), погодьтесь, лишають сумне враження.

У грудні 2023 р. уряд виділив Запорізькій області 31,7 млн грн, що, цитую, «дозволить завершити роботи зі зведення додаткових фортифікацій на одному з важливих напрямків». Наприкінці року запорізькі журналісти запитали голову обласної військової адміністрації, як освоюються ці кошти.

 «31 млн – так, ми далі продовжуємо будувати фортифікаційні споруди, більш того, ще скажу, є запит від військових, і ми будемо далі продовжувати в 24-му році. Скажу, що в першому кварталі ми маємо зробити певну кількість, не тільки ми, але і військові також роблять певну кількість, і ми вже розпочали в цьому напрямку роботу, хоча поки ще немає навіть фінансування, але ми якраз продовжуємо,» –  повідомив  Юрій Малашко. 

На той час вже стало остаточно зрозуміло, що контрнаступ ЗСУ зупинився, треба переходити до оборони. А ешелованих ліній оборонних укріплень на Запоріжчині фактично немає. 1 грудня Запорізьку область відвідав Володимир Зеленський.

«Щойно провів у Запоріжжі дві важливі наради. Оперативну – з військовими, з генералами Тарнавським, Москальовим, Литвиновим та всіма, хто відповідає за оборону тут, саме на Запоріжжі. Друга нарада – фактично загальнодержавна – щодо фортифікації. На всіх основних напрямках, де потрібно посилитись, прискоритись з будівництвом споруд», – повідомив у вечірньому зверненні президент. 

Замовники і виконавці

Хто замовляє й будує фортифікаційні та інші захисні споруди на Запоріжчині? Головним замовником є не обласна адміністрація, а  Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області. Це структурний підрозділ, створений однойменним Державним агентством ще 2020 року на базі Служби автомобільних доріг. Наразі цей орган  відповідає за ремонти будинків, пошкоджених ракетними обстрілами, за відновлення зірваних мостів, розбитих шляхів, а також за роботи роботи із захисту об’єктів  критичної інфраструктури. 

З лютого 2021-го року Службу відновлення та розвитку інфраструктури на Запоріжжі очолює Олег Анатолійович Галич, який до реорганізації  керував обласним автодором. Також з лютого 2022-го Олег Галич значиться в державному реєстрі  як підписант в Службі автомобільних доріг м. Севастополь. Цю установу ДержІнфраструктури чомусь не ліквідувало на час окупації.

У червні минулого року Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Запорізькій області уклала прямий контракт (тобто, без проведення торгів) на майже 5,43 млрд грн.

Це  замовлення на інженерні та будівельні роботи (з розробкою проектної документації) по об’єкту № 14 – так розпорядник коштів вуалює від ворожих очей закупівлю  робіт із захисту об’єктів паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури (виправлено- ред*) .

Підряд до 31 травня 2024 року виконає ТОВ «Автомагістраль-Південь».  Більше деталей підряду немає — на час дії воєнного стану у Prozorro можна не публікувати частину тендерних документів з міркувань безпеки. А от про підрядника інформації багато.  «Автомагістраль-Південь»  – одна з найбільших шляхобудівельних компаній України,  власників якої пов’язують з оточенням скандального мера Одеси Геннадія Труханова.

ТОВку з уставним капіталом у 40 тис. грн антикорупційні діячі й журналісти-розслідувачі  називають одним із стовпів так званого картелю дорожників – учасників «Великого будівництва». Компанія не здає позиції фаворита й досі. Наші гроші порахували, за два роки російського вторгнення півсотні найбільших шляхових компаній України отримали підряди від Держвідновлення та місцевих органів влади на 77 млрд грн. Шматок цього пирога, який дістався ТОВ «Автомагістраль-Південь», – 14,8 млрд грн. 

І такі цифри дещо насторожують. Основний профіль компанії – будівництво та утримання доріг.  На сьогодні вона має діючі мільярдні контракти і зобов’язання на капітальний та поточний ремонти шляхів, а також на зимове утримання автодоріг у тій же Запорізькій області, а ще у  Дніпропетровській,  Київській, Харківський і рідній Одеській.

 І ще на додачу отримує найбільший підряд з будівництва фортифікацій у прифронтовому регіоні. Тому виникає логічне питання – чи вистачить Автомагістралі техніки та людей, щоб якісно і вчасно виконати усі підряди на об’єктах, розкиданих у шести областях країни.

 Звісно, людей можна найняти, що, приміром, активно робили російські компанії, коли будували укріплення на окупованому півдні. Однак на сайтах з працевлаштування по Запорізькій області ми знайшли лише одне оголошення від Автомагістраль-Південь про вакансію – диспетчера виробничої дільниці.

Робітників для роботи  на Запоріжчині шукає ТОВ «Славдорстрой».  У липні 2023-го Служба відновлення та розвитку інфраструктури віддала цій компанії  підряд на 645 млн 165 тисяч гривень на  «Інженерні та будівельні роботи (з розробкою проектної документації) по об’єкту № 13».

Наприкінці 2023-го року «Славдорстрой» розмістив на профільних сайтах по Запоріжжю і області вакансії головного інженера, будівельників, різноробочих, підсобних працівників, монтажників сталевих і залізобетонних конструкцій, водіїв грейдерів тощо. 

Проте деталі щодо видів робіт і працевлаштування представник фірми по телефону не розкриває, обіцяє всі подробиці надати при особистій зустрічі. 

«Славдорстрой» – це одна з групи будівельних компаній, які після  повномасштабного вторгнення виїхали зі Слов’янського району Донецької області. Бенефіціар цього холдингу — Олександр Олегович Ломакін, підприємець з Донецька, який є співзасновником більше десяти різних компаній. 

2019 року  пан Ломакін зі своєю, ймовірно, дружиною Анастасією був членом громадської організації «Команда ЗЕ», яку у  січні того року зареєстрували Михайло Альбертович Федоров та Михайло Валерійович Крячко. 

Федоров, як відомо, нині є віце-прем’єром і очолює міністерство цифрової трансформації. А Крячко став народним депутатом за списком партії Слуга народу і головою парламентського Комітету з питань цифрової трансформації. 

Звісно, ви можете сказати, що це притягнутий за вуха формальний зв’язок між власником будівельної компанії, що отримує без конкурсу підряди на сотні мільйонів, та  топ-чиновником Федоровим і нардепом Крячком. Але ось який збіг: «Славдорстрой» Олександра Ломакіна отримує контракт на облаштування захисних споруд  на Запоріжжі, а  Михайло Федоров є співголовою спеціальної  урядової робочої групи з координації з їхнього будівництва.

Велике оборонне будівництво

Наприкінці 2023-го року Кабінет Міністрів ухвалив розроблену Міністерством оборони Постанову, яка розширила перелік державних органів, що можуть закуповувати товари, роботи і послуги для будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд. 

Досі цю функцію виконували обласні військові адміністрації. Окрім них тепер замовниками виступатимуть Міноборони, Державна спеціальна служба транспорту і Держагентство відновлення та розвитку інфраструктури України. 

Тобто будівництво оборонних споруд забезпечуватиметься не за рахунок окремої бюджетної програми, а в межах видатків державного та місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Також ця постанова дозволяє виплату авансу до 70% вартості робіт.  

На думку урядовців, це допоможе будівельникам зводити фортифікації швидко і, зокрема, і в небезпечних зонах. Крім того, встановлено єдиний підхід у проектуванні,  адже досі фортифікаційні споруди зводилися несистемно.

Відтепер саме Генеральний штаб ЗСУ буде ухвалювати рішення про кількість та місця будівництва об’єктів з урахуванням пропозицій військового командування на місцях. 

«Ми вдосконалюємо систему фінансування, щоб будівництво фортифікацій йшло швидше та ефективніше. Ті умови та механізми фінансування, які діяли раніше, не забезпечили необхідних масштабів та швидкості нарощення фортифікаційних рубежів, тож ми це виправляємо. Розроблений нами акт – перший крок для комплексного вирішення питання, зокрема залучення до будівництва додаткових, не задіяних на сьогодні ресурсів», – стверджує Людмила Дараган, держсекретар міністерства оборони України

Отже,  маємо нові підходи і вже поділені мільярди гривень на будівництво фортифікацій та захисних  споруд, а разом з грошима  –  і розподілену відповідальність за обороноздатність Запорізького краю. Адже виконання робіт на папері може й перевірятимуть чиновники, але ж справжню якість оборонних споруд тестуватимуть наші воїни у суворій реальності війни.

*Від редакції ІА Центр журналістських розслідувань. У матеріалі Сергія Старушка «Хто і як будує фортифікації для оборони Запоріжжя за мільярди гривень»  закупівлі на інженерні та будівельні роботи (з розробкою проектної документації) по об’єктах № 13 і №14 були хибно названі як роботи із будівництва фортифікаційних споруд. Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області  спростувала цю інформацію. Центр журналістських розслідувань опублікував роз’яснення прес-служби відомства і приніс вибачення за публікацію хибної інформації, яка була виправлена в даному тексті.