После успешной ракетной атаки украинцев на флагман российского ЧФ крейсер «Москва» и эпопеи с ложью Минобороны рф вокруг его потопления и эвакуации экипажа, а также громкого празднования по случаю первой такой большой победы на море, внимание переключилось на восток. Мы же хотим вернуть его к Черному и Азовскому морям, ведь российская корабельная группировка до сих пор играет большую роль в этой войне. Что изменилось, что происходит и чего ждать на море после уничтожения главного корабля ЧФ РФ, говорим с признанным морским экспертом Андреем Клименко, главным редактором портала BlackSeaNews, в эфире программы «Вопрос национальной безопасности» с Валентиной Самар (проект Центра журналистских расследований).
Валентина Самар: Що змінилося на театрі військових дій в Чорному морі після знищення флагману ЧФ крейсера «Москва»?
Андрій Клименко: Насправді мало що змінилося, тут не треба мати ілюзії. Крейсер «Москва» був плавучим оперативним штабом. Я не можу на 100% гарантувати, але за нашою інформацією, разом з ним загинув начальник штабу ЧФ, начальник управління бойової підготовки ЧФ і ще решта штабних чинів. Це значні втрати, але це не критично. Бо замість одних адміралів та капітанів 1 рангу знайдуться інші, в чергу стануть. Зараз росіяни будуть вирішувати, на якому з кораблів розміщати оперативний штаб з’єднання, і це займе певний час.
Друга і найбільш серйозна зміна полягає в тому, що в росіян зараз виникнуть проблеми з протиповітряною, протиракетною обороною. Крейсер «Москва» не стріляв крилатими ракетами по території України, бо його ракети були призначені тільки для стрільби по великих надводних об’єктах. Його системи наведення, цілевказання і все таке інше не працює по суходолу. Тому він стріляв по Зміїному зі 130-міліметрової спареної артилерійської установки. Це 5-дюймова гармата, доволі великий калібр. Основна його роль — забезпечувати протиповітряну та протиракетну оборону. В нього на озброєнні є зенітно-ракетний комплекс С-300Ф «Форт» (це морський аналог С-300). Поруч з ним в морі знаходилися обидва фрегати, декілька ракетних катерів, ракетних корветів, судно забезпечення, і він все це угруповання прикривав с повітря. Зараз Росія буде вимушена триматись подалі, враховуючи те, що в України є «Нептун» та повітряні сили.
Третє, що можна стверджувати, — штаб ЧФ РФ паралізовано. Після втрати флагманського корабля, символа і таке інше йдуть розбірки, допити. Хтось зі штабу загинув під час знищення крейсера, командувач на 100% відсторонений. Переформатування штабу займе якийсь час. Я впевнений, що це одна з причин того, що по нам останні декілька ночей стріляли з Каспійського моря. Бо в штабі ЧФ, мабуть, такий кавардак, що немає змоги займатися забезпеченням стрільб.
Валентина Самар: Задіяність Каспійської флотилії для ударів по території України. Плюс посилення потріпаної в боях морської піхоти ЧФ піхотинцями Тихоокеанського флоту, яких, за даними розвідки, перекинули в Севастополь для підготовки десантної операції в Одесі. Яка у вас інформація та думки з цього приводу?
Валентина Самар та Андрій Клименко Фото: investigator.org.ua
Андрій Клименко: По-перше, в нас немає позитивних змін з точки зору змоги ЧФ РФ обстрілювати територію України ракетами «Калібр». Наразі в них є 2 фрегати і 3 ракетних корвети, на яких по 8 ракет. Це 40. І є 4 підводних човни, які можуть стріляти і мають по 4. Загалом 56 ракет. На Каспійській флотилії є 4 ракетних корвети, на яких по 8 пускових установок, це 32. В цьому сенсі нічого, на жаль, не змінилося. Подекуди моряки навіть кажуть, що краще б попали у фрегат з «калібрами», ніж в оцю бандуру.
Тепер стосовно десантної операції. 28 лютого — це перша дата, коли Туреччина відмовила Росії пропустити чотири ракетних кораблі зі Середземного моря до Чорного. Там була заявка: фрегат «Адмірал Григорович», один з ракетних підводних човнів, фрегат «Адмірал флота Касатонов» з гіперзвуковими ракетами «Циркон» (Північний флот РФ) і один з ракетних фрегатів Північного або Балтійського флотів. Відтоді, з самого початку, в них не вистачає сил вогневої підтримки десанту. Тобто кораблів, які випалюють на декілька діб берег, щоб десанту можна було висадитися і закріпитись, які прикривають його з повітря.
В лютому-березні в них було 13 великих десантних кораблів в Азовському і Чорному морях. У Бердянську один ВДК потопили і два пошкодили. При чому «Цезар Куніков» був пошкоджений дуже серйозно: на космічних знімках ми бачили, що він почав описувати циркуляцію, тобто втратив управління і ходив по колу. Це ще мінус три десантних кораблі, два в них в ремонті. Від 13 залишилося 8. На мою думку, максимум, на який вони можуть піти на узбережжі Чорного моря, це невелика диверсійно-десантна авантюра. Можливо, в районі Дністровського лиману, ближче до Придністров’я.
Валентина Самар: Ви ретельно відстежуєте участь західних технологій і компаній у російському ВПК. Чи все перекрито нинішніми санкціями, чи залишилися лазівки, які дозволять Росії продовжити виробництво нових ракет?
Андрій Клименко: Я думаю, що перекрито майже все. Але ми з вами знаємо, що росіяни за 8 років після початку окупації Криму навіть в таких умовах навчилися шукати шпаринки, шукати схеми. Невипадковою є заява керівництва Сполучених Штатів про те, що США уважно слідкуватимуть за можливими обхідними схемами і зроблять боляче тим, хто намагатиметься через треті країни це робити. Вони і Китай про це попередили. Тому, скоріш за все, на нас чекають старі ракети, які довго лежали на складах і які треба утилізувати. От вони на нас і будуть їх утилізовувати.
Відеоверсію інтерв’ю дивіться тут:
