Жители оккупированной части Запорожской области вынуждены самостоятельно снабжать себя водой: покупать, искать знакомых с колодцами или занимать деньги на собственные скважины. После уничтожения россиянами Каховской ГЭС регион потерял часть источников водоснабжения, а длительные отключения электричества осложнили работу оставшихся.
Как живут люди в оккупации без воды, рассказывает Центр журналистских расследований.
У Токмаку немає сталого графіка водопостачання. За свідченням місцевої жительки, ситуація відрізняється навіть між районами міста: десь воду отримують щодня, десь раз на кілька днів. У деяких будинках багатоквартирного сектора мережі не встигають наповнитися, тож до верхніх поверхів, вище третього, часто вода просто не доходить.
Для побутових потреб мешканці багатоповерхівок шукають воду у знайомих, які мають свердловини чи колодязі. Однак і там набрати її можна за умови, що є чим живити насос.
«Звертаються до знайомих, хто живе у приватному секторі: там зі свердловин можна набрати, якщо вдома є генератор. Така вода не вважається питною, але для технічних потреб — помити посуд, щось попрати — годиться. Питну воду можна набрати на подвір’ї водоканалу — на ній готуємо, її п’ємо», — говорить жителька Токмака.
За її словами, воду також підвозять, переважно до приватного сектору. У багатоповерхівках відповідальні за будинки збирали інформацію про людей, яким складно самостійно забезпечити себе водою.
Підвіз води у Токмаку здійснюється у приватному секторі. Фото: окупаційні медіа.
«Збирали інформацію про вразливі категорії: літніх, маломобільних, людей з інвалідністю. Їм один раз точно по дві п’ятилітрові пляшки приносили. Чи ще планується, не знаю», — розповідає вона.
Купувати бутильовану воду для всіх щоденних потреб співрозмовниця не може. За її словами, п’ятилітрова пляшка коштує не менше 100 рублів.
«Ні, я давно не купую, бо для мене це дуже дорого — використовувати на усі потреби куплену воду».
З липня без сталого водопостачання залишається й Бердянськ. Про це місцеві мешканці повідомляють у соціальних мережах.
Показовий коментар мешканки до зауваження відпочивальниці, що треба боротися з медузами:
«Бердянськ півтора місяці без світла і води. Медузи — це останнє, що нас цікавить», наводить коментар жінки «Бердянськ 24»
Натомість на проблемах з водопостачанням окупанти влаштовують піар. Школярів — учасників мілітарної окупаційної організації «Юнармія» використовують для розвозу води маломобільним мешканцям Бердянська.
Молодь — учасників «Юнармії» використовують для піару під час водяної кризи у Бердянську. Фото: окупаційні медіа
Скористався можливістю для піара і «Народный фронт». Привезли аж 20 пляшок бутильованої води і зробили про це цілий сюжет.
В одному із сіл Пологівського району перебої з водою почалися ще до тривалого зникнення електрики. Місцева жителька розповідає, що востаннє світло вмикали наприкінці липня. Але й тоді, коли водопровід ще працював, родина не використовувала цю воду для пиття.
«Навіть коли її тоді подавали у водовід, ми не брали її для пиття чи приготування їжі, бо в ній було повно якогось чорного осаду», — говорить вона.
Село отримує воду через водонапірні башти Рожновського. Співрозмовниця сумнівається, що за окупації систему належно обслуговують і знезаражують. Даних про якість цієї води немає, проте через осад родина боялася її пити.
«Тому для пиття ми купували — і тільки дивилися, як росла ціна. А потім води не стало зовсім. Певний час набирали з Терпіннівських джерел, проте вода для постійного вживання з них не годиться», — розповідає жінка.
Проблему не вирішувала навіть наявна неглибока свердловина — через низьку якість води. Довелося позичати гроші на нову.
«У нас вдома є свердловина, але з «верховодкою» — вода з неї жорстка, пити її неможливо. Тож ми позичили гроші і пробурили нову — це бізнес зараз по селах. Пробурити нову свердловину коштує від 100 тисяч рублів, залежно від землі та глибини залягання води. Тож тепер воду маємо завдяки тому, що є генератор. Інша справа — вартість пального», — додає співрозмовниця.
У Мелітополі ситуація також залежить від району та поверху. За зібраними свідченнями, воду подають за графіком, однак до верхніх поверхів вона доходить не завжди. У приватному секторі організовують підвезення. У торгових точках п’ятилітрова пляшка води коштує близько 150 рублів.
В одному із сіл Мелітопольського району людям відкрили доступ до вуличної колонки. За словами місцевої жительки, окупаційна адміністрація дуже хвалилася цим.
«У нас у селі розпломбували вуличну колонку — і подали це як значне досягнення: тепер, мовляв, люди можуть отримувати воду в будь-який момент. Огидно навіть слухати. Востаннє таким способом добування води ми користувалися років 25 тому. А тепер повертаємося. Так скоро в річці пратимемо», — говорить вона.
Навіть коли водопостачання відновлюють, скористатися побутовою технікою вдається не завжди: години подачі води та електрики не збігаються.
Перебої з електрикою ускладнили водопостачання Якимівщини, яка і до повномасштабної війни була недостатньо забезпечена водними ресурсами. Тепер, за повідомленнями призначеного окупантами «голови» громади Александра Трудоношина, робота свердловин напряму залежить від генераторів. Вода подається за графіком на три години зранку і на чотири — увечері. Проте тільки за наявності електроенергії чи пального для запуску генераторів. Пальним змушені допомагати місцеві фермери. Мешканцям населених пунктів підвозять технічну воду, залучають для цього і сили «шеф-регіона» Ярославської області РФ.
В Якимівці підвозять технічну воду. Фото: окупаційні медіа
Окупація принесла Запоріжчині руйнування водної інфраструктури, виснаження природних ресурсів і щоденну боротьбу за воду, витрати на яку лягли на самих мешканців. Водночас доступ до базових благ залишається засобом тиску на людей, залежних від рішень окупаційної влади. Коли матеріал готувався до публікації, співрозмовники із Запоріжчини повідомили: у дні, відведені окупантами для голосування на виборах до Держдуми РФ, вода та світло почали з’являтися частіше, а графіки їхньої подачі — навіть збігатися. То чому ж умови, в яких люди можуть приготувати їжу, помитися й випрати речі, вдалося забезпечити саме під час потрібного окупантам голосування і не вдається в інший час?
***
Як повідомляв Центр журналістських розслідувань, внаслідок підриву дамби Каховської ГЕС, була зруйнована система постачання дніпровської води на південь Запорізької області. Після теракту очільник окупаційної адміністрації Запоріжчини Євген Балицький обіцяв забезпечити водопостачання завдяки відновленню та будівництву свердловин і водоводів.
У коментарі ЦЖР колишній заступник директора Приазовського національного природного парку Валерій Санько застерігав від виснаження підземних запасів: надмірний водовідбір може зменшувати водність річок і спричиняти засолення водоносних горизонтів. У 2024 році про наслідки безконтрольного буріння заявляла вже екскерівниця окупаційного «уряду» Запорізької області Ірина Гехт.
«Необхідно припиняти безконтрольне буріння свердловин, воно призводить до того, що вода йде все глибше і глибше», — йшлося в її заяві, опублікованій окупаційним ресурсом.
Знищення Каховської ГЕС було не єдиним втручанням російських військ у водну систему регіону. У червні 2023 року ЦЖР повідомляв про руйнування гребель і спорудження загат на окупованій Запоріжчині.
