Глибока пастка у справі Медведчука

Розслідування

Перехоплені українською розвідкою розмови олігарха, нардепа і лідера ОПЗЖ Віктора Медведчука із топ-чиновниками агресорки Росії відкривають чимало прихованих сторінок в історії країни з 2014 року, серед яких і ті, що стосуються окупації Криму.

Тепер у Віктора Медведчука і його партнера Тараса Козака є підозри у вчиненні державної зради і порушенні законів і звичаїв війни, тобто, воєнного злочину — розкрадання національних активів на окупованій території Криму. А у суспільства — великий запит на якісне розслідування і справедливий вирок для фігурантів справи. Відтак зупинимось на найслабшій, на погляд Центру журналістських розслідувань, ланці справи Медведчука. Це епізод із отриманням компанією «Новые проекты» ліцензії РФ на видобуток вуглеводнів на ділянці Глибока на захопленому РФ шельфі Чорного моря та передачу окупантам документації на родовище. 

Як виявило наше розслідування, буріння першої свердловини мало розпочатись найближчим часом, причому, із задіянням вкрадених в України самопідйомних бурових установок (СПБУ) та суден флоту «Чорноморнафтогазу». Однак слідство не бере до уваги дуже важливі обставини, які можуть розвалити справу. 

Відеоверсію розслідування можна подивитись на YouTube-каналі ЦЖР.

Фабула «кримського» епізоду, озвучена генеральною прокуроркою Іриною Венедіктовою та головою СБУ Іваном Бакановим, свідчить, що слідство не бере до уваги чинний закон України про вільну економічну зону «Крим», який не забороняє українському бізнесу працювати в окупованому Криму. Більше того – звільняє його від оподаткування діяльності на окупованій території, не анулює і навіть не призупиняє дію ліцензій і дозволів на користування надрами, дозволяє участь у державних закупівлях на вільній територій України. Не забороняє, а, отже, дозволяє українському бізнесу все те, що забороняють «кримські санкції» ЄС і США, зокрема, вести розвідку та видобуток нафти і газу та інвестувати в енергетичний сектор окупованої території. Якщо в кого й лишались сумніви у тому, що цей закон треба скасувати – справа Медведчука має стати останнім вагомим аргументом і доказом. 

ВЕЗ «Крим» на службі у Кремля

У березні 2014 року Російська Федерація, окупувавши Крим, взяла під контроль і український шельф Чорного та Азовського морів. Окупанти захопили родовища ДАТ «Чорноморнафтогаз» та його технологічний флот із нещодавно придбаними самопідйомними буровими установками, так званими «вишками Бойка» — СПБУ «Петро Годованець» та «Україна» («Незалежність»). 

Маріонетковий уряд окупованого Криму запевняв Москву у своїй спроможності забезпечувати населення півострова природним газом, видобуток якого завдяки інвестиціям  «Нафтогазу України» якраз був на підйомі. Йшлося про збільшення у 2015 році обсягів видобутку газу до 3 млрд кубометрів за рахунок дообладнання старих і розробки нових родовищ на морському шельфі Чорного моря .  

Одним із перспективних родовищ генеральна прокурорка Ірина Венедіктова назвала ділянку Глибока, розташовану на Прикерченському шельфі у виключній морській економічній зоні України, захопленій РФ.

«Вдумайтесь: за даними Державної служби геології та надр, ресурси цього родовища, якщо перевести їх у грошовий еквівалент, складають понад 38 млрд гривень. Я вже не кажу, що на цій ділянці проводились розвідувальні роботи з 2002 року, на що держава витратила значні ресурси», – сказала Ірина Венедіктова.

Невідомо, хто і за якою методою оцінив озвучені ресурси ділянки Глибока у гривневому еквіваленті. Ми ж наразі можемо достеменно оперувати лише даними, вказаними в спеціальному дозволі Держгеонадр, виданому ТОВ «Нові проекти» у 2012 році: 1 млрд 393 млн кубометрів природного газу і 8 млн 338 тис. тонн нафти.

Для порівняння: прогнозні загальні запаси газу на цій ділянці — це стільки ж, скільки окупований «Чорноморнафтогаз» видобуває лише за один рік. У 2020 році, приміром, незаконний видобуток на шести родовищах склав 1,407  млрд куб.метрів природного газу.  

Київське ТОВ «Нові проекти», що отримало спецдозвіл на розробку ділянки Глибока, було оформлене на дві офшорні компанії, за якими, як вважає слідство, ховається Медведчук.

«У 2012 році цьому підприємству з орбіти Віктора Медведчука надано спецдозвіл на користування надрами родовища Глибока. З 2015 року Медведчуком із спільниками розпочато процес активної допомоги окупантам. Протягом 2015–2020 років  Віктором Володимировичем (Медведчуком – ред.) спільно з Тарасом Романовичем (Козаком – ред.) проведено незаконну перереєстрацію ТОВ «Нові проекти» на ООО «Новые проекты» РФ», – розповідала Ірина Венедіктова.

Уточнюємо для слідства: ніякої перереєстрації ТОВ на ООО, а тим більше, незаконної — не відбулося. Обидві юридичні особи одночасно і паралельно співіснують у двох юрисдикціях – українській і російській. Жоден український закон не забороняє українцям відкривати компанії у країні, що здійснює збройну агресію проти України, чи на окупованих нею територіях. А закон про ВЕЗ «Крим» фактично запрошує українців інвестувати в окупований РФ Крим. Законодавство України лише визнає такі реєстраційні дії в окупованому Криму нікчемними. 

Київське ТОВ «Нові проекти» не було ліквідоване за рішенням суду у 2020 році, як говорила на брифінгу Ірина Венедіктова, а й досі має статус у стані припинення. Більше того, воно продовжувало володіти ліцензією на користування надрами ділянки Глибока аж до 30 березня 2021 року, тобто, коли слідство вже вийшло на стадію підозри. Насправді, спецдозвіл був анульований рішенням суду ще у квітні 2020-го. Однак Держгеонадра чомусь не поспішали виконувати судове рішення, прийняте за його ж позовом! Сподіваємось, причини такого зволікання з боку керівництва Державної служби слідство також встановить.  

Отже, ТОВ «Нові проекти» цілком законно могло добувати газ на окупованому шельфі Чорного моря? З логіки  чинного українського законодавства – цілком. Адже жоден акт цього не забороняє, а стаття 10 закону про ВЕЗ «Крим» створює для цього потрібні умови: видані до окупації Криму ліцензії, дозволи і сертифікати визнаються чинними до кінця строку їхньої дії без будь-яких обмежень! 

Тобто, навіть якщо б «компанія з орбіти Медведчука» вже почала бурити свердловини і добувати газ або нафту на чорноморському шельфі, щось пред’явити їм було б складно – адже на ці дії  у «Нових проектів» був спецдозвіл Держгеонадр! Користування окупованими надрами нічим не було обмежене аж до анулювання спецдозволу 30 березня 2021 року!

Аналогічну проблемну для слідства ситуацію ми описували в розслідуванні «Пірати піщаних кар’єрів» щодо хижацького видобутку групою компаній «Суеста» морського піску – він був у особливій ціні, адже його бракувало для будівництва мосту через Керченську протоку та траси «Таврида». Севастопольське ТОВ «Екоюжгеоразведка» вело варварський видобуток на родовищі «Бакальська банка», в результаті чого частина коси Бакал стала островом. Прокуратура АР Крим відкрила кримінальне провадження, але є одне але: дія спецдозволу Держгеонадр у компанії скінчилась лише у квітні 2018 року. А до того, з точки зору закону про ВЕЗ «Крим», вона діяла цілком законно.

Крок наступний: отримання російської ліцензії. У так званий перехідний період РФ визнавала видані Україною реєстраційні та дозвільні документи, які підлягали оформленню в російській юрисдикції до 1 січня 2015 року, однак потім термін продовжили. Реєстрація юридичних осіб – до 1 березня 2015 року, строк дії ліцензій українського зразка закінчувався 1 червня 2015 року, а для дозволів на видобуток нафти і газу – 1 жовтня 2015 року.  

І тут у Віктора Медведчука виникла проблема. Ні, не в Україні. Попри готовність віце-прем’єра Дмитра Козака та інших урядовців Росії допомагати куму Путіна (який, як свідчать «плівки Медведчука», не дуже то й родичається), фінт із швидкою реєстрацією компанії за російським законодавством і заміною українського спецдозволу на ділянку Глибока на російську не пройшов.

Все було б просто, аби «Нові проекти» мали кримську реєстрацію, однак ТОВ мала юридичну адресу у Києві. На запису телефонної розмови Медведчук запевняє, що готовий реєструватись у Криму і дуже хоче платити там податки, але, так – компанія зереєстрована в Києві. Козак заспокоює, що можна нічого не робити: «Ми і київським компаніям ліцензії зберігаємо. Питання в іншому: щоб діяти на території  Криму, ти повинен там створити філію, а тобі в Києві відмовляють філію створювати». 

Насправді ніхто в Києві, скоріш за все, Медведчуку нічого не забороняв: схема зі створенням у Криму філіалу зареєстрованих у Києві компаній і їхніх клонів у Москві успішно була використана Дмитром Фірташем і Рінатом Ахметовим. Таким чином вони зберегли свої кримські активи — титановий завод у Армянську і стівідорну компанію «Авліта» у Севастополі. Закон про ВЕЗ «Крим», знов таки, допоміг і українським олігархам не постраждати від окупації,  і російським окупантам, зацікавленим у продовженні роботи бюджетоутворюючих підприємств на півострові. 

Однак наш фігурант пішов своїм шляхом: київське ТОВ «Нові проекти» перевели у режим «у стані припинення»; отримали рішення т.з. «арбітражного суду» Криму про те, що компанія фактично діяла на території півострова на момент його «вхождения в состав РФ»; а Дмитро Козак поставив на вуха кримську податкову і упродовж одного дня, 29 вересня 2015 року, тобто, за день до дедлайну на заміну ліцензій, в російському ЕГРЮЛ з’явилось ООО «Новые проекты» – клон київського ТОВ за засновником, керівником і видами діяльності, але з пропискою у Сімферополі. 

Знову ж таки: українське законодавство жодним чином не забороняє, а, отже, – дозволяє українцям такі дії на території ТОТ Криму. Єдине – визнає такі реєстраційні дії і будь-які правочини нікчемними. Але медведчукам,  фірташам, ахметовим та косюкам це нічим не загрожує – ні в правовому, ні в фінансовому сенсі. 

Ліцензія на підозру у зраді

14 грудня 2015 року. Попри всі старання, російську ліцензію на ділянку Глибоку зареєстрована за законодавством РФ компанія «Новые проекты» все ще не отримала. Тож відбувається така розмова Діми і Віті.

К: З приводу «Новых проектов». От там людина, на яку оформлено те, що зареєстроване в Криму, у неї громадянство не те. А може вона отримати російське громадянство? Або ти оформити все на російського громадянина?
М: Та можемо, ми все можемо…
К: Ну нехай він переуступить комусь із Росії…
М: Та немає питань. Зараз все так і зробимо. Ми не будемо плутати. Він якраз громадянство не проти отримати, тому що він якраз звідти, з Донецька, саме з міста. Але це буде довго.
К: Або ти візьми людину з Росії і все. 
М: Ну так и буде. Я ж так і зроблю, не хвилюйся. Добре?

Чудова нагода для усіх охочих перевірити достовірність «плівок Медведчука», користуючись доступними даними держреєстрів. У 2015 році засновником київського ТОВ «Нові проекти» і її клона в російській юрисдикції була ТОВ «Фо сізонс трейд», оформлена, як і казав голос Медведчука, на мешканця Донецька Дениса Петрухіна. 

Але у Петрухіна, як зауважив Козак, «нє то гражданство», аби оформити російську ліцензію на газове родовище. Тож дивимось зміни у реєстраційних даних «Новых проектов» російських:

  • у жовтні 2015-го сімферопольця Дмитра Сілантьєва на посаді керівника замінює росіянин Олег Кочагов.
  • у лютому 2016-го замість київського ТОВ «Фо сізонс трейд» з’являється Віталій Мостовий, колишній віце-мер Ялти. Але не це визначальне у його новій посаді. 

23 лютого 2014 року. У цей день у Севастополі була повалена законна українська влада: місто взяте під контроль російськими спецслужбами за допомоги керованої зі штабу Чорноморського флоту РФ так званої «Самооборони Севастополя».

Цього ж дня до Криму прилетів Віктор Медведчук і провів «неофіційну зустріч» з керівниками підрозділів «Українського вибору» у Криму. На півострові діяли 210 підрозділів УВ, але зустріч Медведчук провів із обраними. Серед них, праворуч від Євгенія Супрунюка, який очолював УВ на півострові, бачимо і Віталія Мостового. Він був керівником ялтинського підрозділу  N 011054 і брав найактивнішу участь у всіх заходах і акціях  «Українського вибору» в Криму, який пізніше підтримав «референдум». Тож у засновники «Новых проектов» він втрапив не випадково – довірена людина.

Травень 2016-го. Ліцензії на Глибоку у ООО «Новые проекты» все ще немає. І в реєстраційних даних компанії в ЕГРЮЛ знову заміна. Замість Мостового у засновники заходить уже згадуваний Кочагов, який мав надати фахової ваги цій нікому невідомій компанії, що претендувала на родовище на морському шельфі, не маючи п’ятирічного досвіду роботи у нафтогазовій сфері, як того вимагає закон РФ. Олег Адольфович Кочагов раніше займав посаду гендиректора ЗАТ «РН-Снабжение», компанії, що проводила закупівлі для материнської «Роснефти», ще раніше очолював подібну структуру в ТНК-ВР.

Цугом у засновники «Новых проектов» заходить місяцем раніше, у квітні 2016 року, створене АТ «Главнефтесервис», де засновником (не плутати з акціонером!) записаний Антон Дорноступ, пов’язаний із нафтовим бізнесом Оксани Марченко в Росії. Вся схема їхніх зв’язків – у проекту Схеми, які розслідували російську нефтянку Медведчука-Марченко.

І тільки після цього «Новые проекты» нарешті отримують дозвіл РФ на право користування надрами ділянки Глибока на окупованому Росією українському Прикерченському шельфі! Відповідне розпорядження прем’єр РФ Дмитро Медведєв підписав 27 червня 2016 року.

І це саме той момент, коли без сумніву можна сказати – це незаконно з точки зору законодавства України і міжнародного права! Починаючи від привласнення Росією українського шельфового родовища, розпорядження ним і подальший видобуток ресурсів на підставі ліцензії РФ.

Після отримання ліцензії важковаговик Кочагов прощається з компанією «Новые  проекты», де лишається тільки «Главнефтесервис» з директором Дорноступом і засекреченими акціонерами. Що й дає можливість адвокатам Медведчука розмахувати витягом з ЄГРЮЛу «нас там нет».

Але ж голос Медведчука, що випрошує у Козака ліцензію, як стверджує глава СБУ Іван Баканов, підтвержений судовою експертизою. Як і власноручні правки в листі Путіну з проханням прирізати до ділянки шматок морського військового полігону Опук.

До відома слідства: це не російський полігон, як звучить в офіційних повідомленнях. Це український полігон у акваторії і на суші Керченського півострова, який відійшов Україні за угодами про розподіл ЧФ СРСР, і який був наданий на правах оренди РФ, яка, втім, так і не була належним чином оформлена за українським законодавством.

«За версією слідства, що підтверджено експертизою судовою, безпосередньо сам Медведчук правив листа щодо цього проекту, адресованого президенту Путіну. Взагалі є нонсенсом, що нардеп сприяє, а по факту, легітимізує окупацію кримського півострова», – сказав на брифінгу в Києві голова СБУ Іван Баканов.

Голова СБУ України Іван Баканов і Генеральний прокурор Ірина Венедіктова, 11 травня 2021 року

Пане Баканов! Увесь закон про ВЕЗ Крим легітимізує окупацію, і всі олігархи, що ним скористались – від Фірташа, Ахметова, Косюка і до Порошенка, який уже і як президент підписав той закон у 2014 році. Попри протести кримських організацій і Меджлісу кримських татар, які всі ці роки вимагають скасувати режим ВЕЗ на окупованій території, заборонити українському бізнесу працювати на окупантів, анулювати всі діючі спецдозволи на кримські надра, бо деякі були видані на десятки років. Треба обмежити український бізнес у Криму у тій же мірі, як уже сім років це роблять західні санкції для своїх громадян і компаній.

18 травня 2021 року з ініціативи народного депутата України Рустема Умєрова, підтриманою представниками фракцій «ГОЛОС», «Слуга народу» і «Європейська солідарність», зареєстрований законопроект №5502 про скасування дії закону про ВЕЗ «Крим». Проект, серед іншого передбачає й анулювання усіх виданих до окупації АР Крим і Севастополя ліцензій, спеціальних дозволів та сертифікатів, які діяли на тимчасово окупованій території півострова.

А тепер поцікавимось: а яке обладнання буде задіяне для буріння свердловин на ділянці Глибока? Адже свого у компанії Медведчука немає, як і жодного досвіду діяльності у цій галузі. А завдання непросте, бо ділянка недаремно названа Глибокою: до дна  – від 70 до 100 метрів.

Хто буритиме для Медведчука на Глибокій?

ЦЖР має у розпорядженні документи, які свідчать, що «Новые проекты» будуть використовувати для буріння свердловини вкрадену в України СПБУ «Петро Годованець».

Відразу пояснимо, чому у російських документах, які ми публікуємо, вкрадені в українського «Чорноморнафтогазу» бурові установки «Україна» («Незалежність») та «Петро Годованець» називаються, відповідно, «Крым-1» і «Крым-2».

Аби замести сліди крадіжки технологічного флоту «Чорноморнафтогазу» окупанти незаконно перейменували найцінніші його активи і намагались змінити дані про назви, прапор і власника бурових установок і суден у базі International Maritime Organization. Ці недолугі спроби МЗС України і голова правління  «Чорноморнафтогазу» Світлана Нєжнова успішно відбили, хоча в комерційних морських сервісах і досі плутанина. Приміром, у базі популярного онлайн ресурсу Marinetraffic співіснують і СПБУ UKRAINE і СПБУ MODU Crimea-1. Хоча це одна і та ж бурова установка. Детально про це – у розслідуванні ЦЖР Флот «Чорноморнафтогазу. Як Росія плутає сліди своїх злочинів 

У 2018 році «глава Криму» Сергій Аксенов анонсував спільний проект із Сирією з розвідки і видобутку газу та її шельфі за допомогою вкрадених СПБУ. Однак до Сирії «вишки Бойка» не пішли – Україна звернулась до Інтерполу про оголошення у міжнародний розшук всього експропрійованого РФ флоту «Чорноморнафтогазу». 

СПБУ «Петро Годованець»  на Одеському родовищі, 7 вересня 2017 р. Фото: dpsu.gov.ua

Однак «Петро Годованець» та його буксир «Федір Урюпін» отримали інше замовлення – на буріння свердловини на ділянці Глибока. Компанія «Новые проекты» заключила відповідну угоду із кримським «Чорноморнафтогазом». Які наші докази?

По-перше, у відкритому доступі ми знайшли Графік виконання заходів за зауваженнями аудиту СПБУ, що проводився у кінці 2019 року «для оцінки готовності до будівництва свердловини «Глибока-1». Ремонти і заміни обладнання бурової установки мали закінчити до 30 березня 2021 року.

 По-друге, знайшовся лист уже зі знайомими вам логотипом ООО «Новые проекты» і підписом директора Дорноступа до керівника кримського «Чорноморнафтогазу». Він датований 5 квітня 2021 року, коли відбуваються підготовчі роботи для будівництва пошуково-оціночної свердловини «Глибока-1». Загалом же йшлося про бункеровку пального для СПБУ  «Петро Годованець» («Крым-2») і судна забезпечення – буксира «Федір Урюпін», оснащених силовими установками компанії Caterpillar, що вимагає високоякісного пального, яке в підсанкційний Крим західні компанії не поставлять.

Чи зможе «Петро Годованець» бурити свердловини на глибині до 100 метрів і чи дійсно це невелике родовище таке перспективне і багате , як каже генпрокуратура? Розібратись із цим нам допоміг фахівець екстракласу Володимир Корчак. На момент купівлі «вишок Бойка» він був в Україні єдиним, хто мав міжнародний сертифікат суперінтенданта і був супервайзером обох придбаних для «Чорноморнафтогазу» СПБУ у 2013 – і 2014 роках. Володимир Корчак був очевидцем захоплення кримських родовищ окупантами, а в минулому році керував будівництвом дуже складної свердловини на родовищі Стрілкове на шельфі поблизу Арабатської стрілки. Володимир Корчак каже, що «Петро Годованець» зможе бурити на Глибокій, хоча є кілька але.

Володимир Корчак на СПБУ «Україна» Фото: Facebook Владимир Корчак

Володимир Корчак, супервайзер СПБУ «Україна» і «Петро Годованець» (2013-2014): «Годованець» зможе бурити, якщо там буде глибина 70 метрів. Він там стане. Якщо буде 100 метрів – він там не стане. Бо ніхто не знає, що там буде робитися на дні. А йому треба піднятися над водою по крайній мірі на 23 метри. Якщо вони поміняли верхній привід, бо він вийшов з ладу, і вони з Росії привезли якийсь новий верхній привід і системи управління повністю до нього, то установка зможе працювати. Бо та система управління називалась Амтіон, він був ліцензований ЕНОВІ, який ні під яким предлогом їм не давало ніякі варіанти –  ні на запчастини, замість тих, що згоріли, ні навіть  на дрібниці, вони не контачили.

На якийсь рівень вони вийти можуть по техоснащенню. Якщо там буде шельф до 70 метрів, вони стануть і пробурять…. Щоб ви зрозуміли: родовище може знаходитись на глибині 100 чи 120 метрів, але установку можна поставити на глибині 50-70 метрів і пробурити похило-скеровану, тобто наклонну свердловину в те місце, де треба». 

Прогнозувати, наскільки багатим може бути родовище Глибока, Володимир Корчак не береться. Каже, що в його кримський період про цю ділянку ніколи не згадували. Однак не даремно ж Медведчук так за неї побивається.

«Просто так Медведчук родовище не купив би. Скоріш за все в 70-80-х роках там була пробурена пошукова свердловина, якщо пошукова свердловина дає результат, а вона буриться в куполі, тоді вже починають по контуру родовища, тобто, стають на родовищі, бурять в різні сторони. Тобто, я думаю, просто так він туди не заліз би. Там, видно, була пробурена якась пошукова. Но! Згадки за Глибоку я ніколи не чув в розмовах на бурових», – каже Володимир Корчак.

Нам вдалося також отримати дані про кількість російський військових, які постійно несуть службу на захоплених морських об’єктах «Чорноморнафтогазу». І Володимир Корчак підтверджує: на кожній платформі і судні цілодобово знаходяться озброєні російські військові – від двох до 12.

За даними нашого джерела, на сьогодні на морських об’єктах і суднах несуть службу 47 військослужбовців РФ.

На СПБУ «Сиваш», «Петро Годованець» і «Україна» – по п’ять озброєних окупантів. На СПБУ «Таврида» – сім.

Двадцять військових знаходяться на морських стаціонарних платформах на родовищах Голіцинське і Архангельське, ще п’ятеро – на МСП на Штормовому.

Отже, можна не сумніватись: якщо компанія із орбіти Медведчука, як каже генпрокурорка, почне бурити на Глибокій, то робитиме це з ескортом п’яти військових РФ – стільки їх зараз на СПБУ «Петро Годованець». Але Віктор Медведчук може попросити своїх московських друзів збільшити кількість. А то раптом повз проходитиме якийсь військовий корабель України чи партнерської країни і візьме СПБУ на буксир. А Київ буде не проти, на відміну від березня 2014-го, коли фрегат ВМСУ «Гетьман Сагайдачний» повертався із Аденської затоки і кинув якір на прохання екіпажу СПБУ «Україна», який просив відбукирувати їх поближче до Одеси чи Очакова. Але Київ дав наказ кораблю слідувати заданим курсом. Цією неймовірною історією від супервайзера Володимира Корчака ми завершуємо цей матеріал, але не наше розслідування усіх обставин кримських епізодів справи Медведчука.