Попри те, що заяви про порушення Росією прав людини на окупованих територіях, незаконне захоплення українських громадян на території РФ та заклики про звільнення бранців Кремля – одні з найулюбленіших тем в українських політиків, включно з президентом Петром Порошенком, закону про державну допомогу їм та їхнім сім’ям в Україні і досі немає. Кілька законопроектів , які були зареєстровані у останні роки у ВР, довгий час не виходили за межі профільного Комітету з прав людини. У березні два із них були відізвані, а проект Мустафи Джемілєва, який в порушення Регламенту не розглядався вісім місяців (!), був повернений автору на доопрацювання. Замість них у ВР був зареєстрований Проект закону «Про правовий статус і соціальні гарантії осіб, які незаконно позбавлені волі, заручники, або засуджені на тимчасово окупованих територіях України та за її межами», який уже викликав серйозну критику з боку правозахисних організацій. Які ризики вони побачили в цьому проекті – докладно у розмові з Ольгою СКРИПНИК, координаторкою Кримської правозахисної групи у програмі «Питання національної безпеки» (телепроект Центру журналістських розслідувань, ефір ТРК Чорноморська).
Валентина Самар: Пані Ольго, почнемо розмову із резонансних подій, які відбуваються у Криму. Одна із них – це голодування політв’язня Кремля, українського патріота Володимира Балуха. Він голодує вже третій тиждень. Попри це після судового засідання його побили конвоїри. Яким чином можна зупинити це знущання, що можуть зробити правозахисники? Адже людина, яка голодує, і за законами РФ має якісь певні пільги у місцях утримання?
Ольга Скрипник: Так, вона їх має, більше того – це врегульовано нормами СІЗО, але якраз співробітники СІЗО і порушували ці норми. У нас був випадок, коли Володимир зміг доповісти адвокату про те, що навіть був період, коли в нього забрали кип’ятильник для того, щоб він навіть чай не пив. Був такий день. Також він скаржився, що спочатку йому навіть води не давали – «голодуєш, значить, і води не пий». Зрозуміло, що це знущання.
Офіційно він оголосив голодування 19-го березня, є відповідні документи, а це означає, що СІЗО за нього бере відповідальність. І ці факти побиття неприпустимі не тільки з точки зору голодування, а взагалі – це є катування в СІЗО.
Що тут треба робити? По-перше, це реакція. І вона є і від правозахисників, і від адвокатів, але, зрозуміло, наших дій недостатньо, тут вже потрібні міжнародні дії. Пані ірина Геращенко говорила, що наш пан президент буде зустрічатися з Ангелою Меркель і говорити про Володимира Балуха. Це було б дуже важливим меседжем, якби європейські країни окремо відреагували на ці дії і взагалі на справу Володимира Балуха.
Зі свого боку правозахисники роблять все, що можуть, ми збираємо інформацію про тих, хто причетний до цих правопорушень, передаємо ці списки, щоб цих людей включили до списку санкцій. Ми передавали їх окремо до США, до Канади та до Європейського Союзу, і далі будемо це продовжувати робити, бо ми бачимо, що є нова справа проти Балуха – так звана «справа Ткаченка», начальника ІВС, який навіть не явився на той суд, який сам і ініціював.
Тому, на жаль, положення Володимира Балуха не покращується, більш того, є ще одна проблема – його стан здоров’я. І до того, як він оголосив голодування, ми говорили, що його стан здоров’я поганий. Зараз голодування точно не йде йому на користь, і точно потрібне обстеження. Тому дуже важливо вимагати з боку міжнародних організацій і сильних країн, які можуть вплинути на Російську Федерацію, його негайного звільнення та обстеження у відповідному медичному закладі. Адже Володимира неможливо наразі лікувати, тому що ми не знаємо, які в нього хвороби – в СІЗО неможливо провести обстеження, і тому навіть ті ліки, які намагаються йому передавати активісти, у кращому випадку можуть зняти біль, але не можуть вилікувати.
Валентина Самар: Чи на сьогодні є якийсь моніторинг адміністрації СІЗО чи лікарів СІЗО за його станом?
Ольга Скрипник: В тому і проблема, що ситуація, яка склалася сьогодні в Криму через незаконні дії Росії, позбавила людей відповідного моніторингу. Тобто раніше такий моніторинг міг здійснювати Національний превентивний механізм України, який в нас був започаткований пані Лутковською. Також це міжнародні організації, наприклад, Комітет проти тортур. Зараз його там немає, як і жодної міжнародної організації. Виходить, що там ніхто зараз не здійснює моніторинг.
Валентина Самар: А російські правозахисники?
Ольга Скрипник: Вони цього не роблять, бо російська процедура, якщо говорити про російське право, передбачає так звані ОНК – Общественные наблюдательные комиссии, але в Криму їх немає, тому російські правозахисники також не мають доступу до СІЗО. Виходить так, що єдині, хто може хоч якось на це вплинути, це родичі, які намагаються слідкувати за станом здоров’я, правозахисники і адвокати.
Валентина Самар: Тепер ми знаємо, що до нього можливий доступ ще однієї людини, яка його дуже підтримує духовно, це Владика Климент, архієпископ Сімферопольський і Кримський Української Православної Церкви Київського Патріархату, який отримав статус громадського захисника.
Він зараз з нами на зв’язку із Сімферополя. Владико, вітаємо, є у вас якась свіжа інформація про стан Володимира?
Владика Климент: Вчора я був в суді. Коли я побачив Володимира Балуха, то був дуже наляканий. Було видно, що вже починаються процеси, які можуть призвести до смерті Володимира. В мене була можливість поспілкуватися з Володею, передати йому благословення Патріарха Філарета і попросити його, щоб він замислився над станом свого здоров’я і потроху починав приймати їжу, бо нам потрібно, щоб він був живий і здоровий. Та мета, яку він поставив – привернути увагу своїм голодуванням, ми вважаємо, вже досягнута.
Суд задовольнив клопотання адвокатки Ольги Дінзє, щоб допустити мене громадським захисником Володимира Балуха. Це нам дає дуже великі можливості, тому що як громадський захисник разом з адвокатами я можу відвідувати Володимира Балуха в будь-який час там, де потрібна моя присутність.
Валентна Самар: Чи було клопотання до адміністрації СІЗО чи до суду для того щоб Володимира оглянули медики?
Владика Климент: Я не знаю, чи його робили адвокати. Але раніше, щоб мені або комусь іншому потрапити у СІЗО, потрібно було рішення суду, що такий-то має право відвідати. Зі слів Ольги Дінзе я зрозумів, що в них були намагання потрапити до СІЗО, але їх як адвокатів туди не допустили.
Архієпископ Сімферопольський і Кримський УПЦ КП Климент і Володомр Балух в «Роздольненському райсуді», 2 квітня 2018 р, фото: Михаил Батрак
Валентна Самар: Владико, які ваші плани та дії насьогодні?
Владика Климент: Я був у Роздольненському «суді», де отримав рішення, що я є громадським захисником. Згідно з цим рішенням, я в будь-який час можу потрапити до Володимира Балуха. Першу спробу я буду намагатися зробити вже завтра.
Валентна Самар: Дякую, Владико. Пані Ольго, я правильно розумію, що оскільки адвокатам не дозволили окрему зустріч у СІЗО і не дозволили, щоб його оглянули лікарі, то ці дії потрібно оскаржувати?
Ольга Скрипник: На сто відсотків. Тут є правові дії, які будуть намагатися робити адвокати, а ми знаємо, що адвокати завжди оскаржують, проте це не завжди дає результат. Та я згодна з Владикою Климентом в тому, що це маленька, але все ж таки перемога Володимира Балуха в цій справі, що Владика буде мати статус оцього громадського захисника, бо він зможе не лише його відвідувати, а як людина духовна зможе надавати підтримку. Для Володимира це дуже важливо зараз, бо ми розуміємо, що цей крок до голодування – це певний стан його реакції на те, що з ним відбувається. Тобто це такий крик на цю несправедливість, що він не знає, чим ще добитися того, щоб це було скасовано.
Валентина Самар: І голодування – це класичний спосіб боротьби політичних в’язнів: привертати увагу суспільства тоді, коли вже ніякі інші засоби не діють.
Ольга Скрипник: Але це страшне, бо вони втрачають здоров’я, яке потім просто вже не можна повернути. Тому я знаю, що багато громадських діячів і друзів Володимира намагаються йому передати слова про те, що вони дуже хочуть, щоб він вже виходив з голодування, бо його життя – найголовніше для нас. Ми розуміємо, що це його боротьба, але без Володимира цієї боротьби не може бути.
Валентина Самар: І ця боротьба матиме сенс, якщо держава буде підтримувати таких сміливців та патріотів. У Верховній Раді був зареєстрований черговий законопроект, який стосується захисту прав і допомоги з боку держави політичним в’язням, заручникам, військовополоненим, тобто будь-кому, хто незаконно затриманий та позбавлений волі на окупованій території, а також за межами України. До цього були зареєстровані законопроекти народних депутатів Юрія Богдана Шухевича та Мустафи Джемілєва, які стосувалися прав політв’язнів. Це третій законопроект, його підписала низка народних депутатів, зокрема і Рефат Чубаров. Рушійною силою виступає віце-спікерка Ірина Геращенко.
Днями ви дали характеристику цьому законопроектові. Подивімося на його позитивні та негативні сторони, що він дасть у разі ухвалення, адже він має всі підстави бути прийнятим?
Ольга Скрипник: Дійсно, з’явився новий законопроект № 8205, до цього були законопроекти не лише панів Джемілєва та Шухевича, а й законопроект №8006, де також автором була пані Геращенко. І щодо законопроектів від Геращенко та Шухевича на Комітеті з прав людини, який очолює Немиря, було сказано, що їм варто об’єднати зусилля і зробити один. Це висновок якраз на той законопроект, який в минулому році подавав Мустафа Джемілєв щодо визнання політв’язнів.
15 березня, напередодні реєстрації нового законопроекту було засідання комітету, де було рекомендовано доопрацювати законопроект Джемілєва і відправили на доопрацювання. Ті два законопроекти від пана Шухевича та пані Геращенко рекомендували об’єднати, таким чином і з’явився цей, як всім думалось, узагальнений текст, який ми побачили під номером 8205.
Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв, фото: Reuters
Я розумію, що є добрими намагання депутатів вирішити цю проблему політв’язнів, надати людям допомогу та підтримку, але той текст, який ми побачили, якщо чесно, навіть не відповідає філософії того, про що ми говоримо. Підтримка людям потрібна зараз, а ми знайшли там ризики, які говорять про те, що частина того, на чому ми постійно наголошуємо в контексті підтримки, просто не буде досягнута. Тому ми звертаємо увагу депутатів, що в такій редакції його точно не можна бути приймати, бо це серйозний ризик, і це може завдати лише шкоди взагалі всьому процесу, де держава зможе підтримати політв’язнів.
Якщо говорити про позитивні моменти законопроекту, то для мене важливо, що все ж таки депутати розуміють, що треба відходити від того, що ми називаємо політв’язнями. Я розумію, що цей термін для нас ближчий, ми, напевно, і надалі будемо його використовувати в інформаційному просторі, але з точки зору міжнародних стандартів це неправильно. Бо політв’язні – це в самій країні, як було у Радянському Союзі, або коли, наприклад, Україна посадить якогось активіста тут з політичних мотивів, до прикладу, за його антикорупційну діяльність, і от він буде класичним політв’язнем. Тому тут правильно говорити інакше, що це люди, які незаконно позбавлені волі або які є жертвами міжнародного збройного конфлікту, і це добре, що депутати шукають цю нормальну зрозумілу термінологію.
Є три групи людей, які визначаються. Це особи, які є заручниками (і тут мені важко коментувати, адже ми не займаємося Донбасом і я не фахівець у питанні заручників). А далі є два поняття, які стосуються тієї теми, про яку ми постійно говоримо: особи, які незаконно позбавлені волі, і особи, які незаконно засуджені. Вони різні, і в них різні пільги і різні права.
Валентина Самар: Це правильно, що в них різні пільги та різні права?
Ольга Скрипник: Я покажу на практиці, як це буде реалізовано, якщо буде так прийнято. Якщо ми говоримо про незаконно позбавлених волі, то законопроект наголошує, що це люди, які були затримані незаконними формуваннями («ДНР, «ЛНР») або правоохоронними органами іноземної держави на окупованій території, тобто, маємо на увазі людей, як затримані в Криму.
А незаконно засуджені – це люди, стосовно яких після 20-го лютого 2014-го року набув чинності вирок суду іноземної держави, тобто РФ. Наприклад, Олег Сенцов та Олександр Кольченко були засуджені не кримськими нелегітимними «судами», а російськими, тобто судами іноземної держави, і виходить, що вони потрапляють в категорію незаконно засуджених. І коли ми будемо читати, які пільги і права мають ці категорії, то виходить, що Олег Сенцов не буде мати право на ту грошову компенсацію, яка буде надана іншим за те, що вони незаконно провели роки свого життя в колоніях, бо для цієї категорії пропонується лише компенсація витрат на те, що звернутися з позовом до міжнародних судів. Тобто, це зовсім не та допомога.
Інша категорія людей, які були просто позбавлені волі в результаті незаконних дій, наприклад, в Криму, має право на грошову компенсацію за кожен місяць, проведений в неволі. Але Олег Сенцов не має. Тому я і намагалася пояснити на прикладі конкретних людей, яких ми знаємо, що ми розуміли, що це не просто текст, а людська доля.
.
І там ще є багато ризиків. Головний ризик, який ми бачимо як правозахисники, і нас підтримують інші правозахисні організації, – це роль СБУ. Бо всі повноваження по визначенню того, хто в нас є політв’язнями, буде вирішувати СБУ і ще видавати вам довідку.
Процедура така: спочатку до СБУ звертаються родичі, поки людина перебуває в місцях несвободи, І СБУ будуть якимось чином перевіряти інформацію на окупованій території або на території Російської Федерації. СБУ навіть в силу своїх повноважень нічого не може перевіряти на території РФ, я вже мовчу про те, що в нас взагалі війна. На окупованій території вони теж не можуть ніяк діяти. І там є важливий критерій, що це повинні бути недостовірні, неправомірні дії та фальсифіковані докази, тобто СБУ все це повинно довести.
Валентина Самар: Без судового рішення, без проведення розслідування. Тобто це ще одні додаткові повноваження СБУ, не передбачені чинним законодавством?
Ольга Скрипник: Так. І це ще не все. Коли ви отримаєте цю довідку СБУ, якщо СБУ скаже, що вони згодні, нехай людина буде вважатися такою, яка незаконно позбавлена волі, то і це ще не все. Для того, щоб реалізувати свої пільги та право, яке дає цей законопроект, людина повинна отримати посвідчення. Посвідчення можна отримати лише звернувшись особисто, тобто лише після звільнення. Навіть ту грошову компенсацію, про яку я говорила, ви можете отримати лише після звільнення.
І тут постає та філософська проблема, про яку я згадувала. Для нас всіх важливо, щоб зараз наші люди відчували підтримку, щоб діти в Криму, яких вже понад 100, вже зараз отримували якусь підтримку від держави. А виходить, що вони її отримають лише тоді, коли люди звільняться. Дай Боже, якщо їх звільнять через якісь політичні механізми і вони завтра будуть дома, але ж треба бути реалістами – люди вже сидять четвертий рік, і мають вироки по 12 та 14 років.
Валентина Самар: Я не можу повірити, що Ірина Геращенко цього всього не розуміє. У чому справа? Цей законопроект взагалі обговорювався з правозахисниками?
Ольга Скрипник: І це той момент, який нас вразив. Половина депутатів, які підписалися під цим законопроектом, нам відомі, ми з ними співпрацюємо, багато є спільних дій на захист або допомогу у звільненні. І вони знають організації, з якими можна працювати, вони знають міжнародні організації, які беруть участь у цих процесах, але не була залучена жодна міжнародна організація і жодна правозахисна організація, яка опікується проблемами політичних в’язнів і заручників, що і відобразилося на цьому тексті. Чому так склалося, мені важко сказати. Можливо, вони дуже поспішали і треба було ці всі законопроекти об’єднати. Поспішили і вийшов текст, але зараз потрібно шукати якісь виходи з цієї ситуації.
Валентина Самар: Ваші заяви вже почули? Адже інші правозахисні організації вже також висловили своє незадоволення цим законопроектом.
Ольга Скрипник: Ми об’єднали свої зусилля, зв’язалися з декількома депутатами, які є співавторами законопроекту, вони погодилися зустрітися, і ми сподіваємося найти вихід шляхом перемовин. Але все одно ми готуємо наші зауваження, ми їх публікуємо і будемо надавати всім депутатам, сподіваємося, що долучаться депутати і з інших фракцій, тому що, я вважаю, що це національна проблема.
Валентина Самар: Це неприйнятно ні з юридичної точки зору, ні з моральної.
Ольга Скрипник: Так, бо інакше ми отримаємо зовсім іншу ситуацію. Коли все буде вирішувати СБУ, і я точно знаю, що родичів це не влаштовує. Є об’єднання родичів політв’язнів, які не підтримують цей законопроект і хочуть, щоб він був змінений. І по-друге, всі розраховують, що саме зараз буде хоч якась матеріальна підтримка, а її не буде. І це буде серйозним ударом по довірі людей, які чекають на цей законопроект, ще й враховуючи, що гроші на Міністерство з питань тимчасово окупованих територій нараховані – ті самі 96 мільйонів, але їх ніхто не може взяти.
Валентина Самар: Бо механізму немає?
Ольга Скрипник: Ми отримали відповідь від МінТОТу, що вони зі свого боку розробили відповідне Положення, направили до Кабінету Міністрів, але це було ще 2-го лютого. І з 2-го лютого по сьогодні наш уряд не знайшов часу затвердити положення навіть під те, що вже є. 96 мільйонів на людей, які зараз перебувають в неволі або були в неволі, є, але витрачати їх МінТОТ досі не може. Пройшло вже три місяці. Якщо цього положення не буде, гроші просто повернуться до казначейства.
