Керч: пропагандистські ігри на крові

Євген Лешан, Центр журналістських розслідувань

Двадцять беззбройних студентів і викладачів Керченського політехнічного коледжу 17 жовтня було вбито за допомогою вогнепальної зброї та саморобних вибухових пристроїв. Ймовірний убивця - студент цього ж навчального закладу. Доступні факти та свідчення говорять про те, що стрілок, скоріше за все, діяв один, і мотивом його була ненависть до викладачів і студентів. Однак Росія нав'язливо вкидує сумнівну інформацію про груповий характер злочину і про таємничий «український слід».

Керченський політехнічний коледж Фото: kerch.com.ru

Що відомо

Відомо небагато – тільки те, що передають російські ЗМІ. Офіційна версія. Владислав Росляков, 18-річний студент четвертого курсу Керченського політехнічного коледжу, отримав дозвіл на володіння гладкоствольною мисливською зброєю, придбав рушницю і патрони, виготовив декілька саморобних вибухових пристроїв (СВП), прийшов у коледж і почав вбивати. Все тривало не довше 10 хвилин. Росляков стріляв з дробовика, закидав до кабінетів СВП. Потужний вибуховий пристрій він активував у їдальні на першому поверсі. Прибулі силовики знайшли Рослякова мертвим в приміщенні бібліотеки на другому поверсі – на фото він лежить на лівому боці, обійнявши рушницю, голова – у калюжі крові. В рюкзаку його виявили патрони, ще кілька СВП і коктейль Молотова.

Що поки невідомо

Неясно, коли саме було зроблено вибух. Є свідчення, що спочатку був вибух, а потім стрілянина. Більш поширена версія, що вибух вбивця зробив вже після стрілянини.

Немає свідків загибелі Рослякова – висновок про самогубство був зроблений із повідомлень російських правоохоронців та «влади» Криму та виходячи із характерного поранення і пози на фото, ними ж поширеними.

Немає достовірних відомостей про те, звідки в Рослякова знайшлися значні кошти на придбання зброї та боєприпасів.

Також певні сумніви викликає висока ефективність дій одинокого стрільця – 20 убитих і близько 50 поранених. Втім, з урахуванням застосування потужного осколкового СВП такий результат не виглядає зовсім вже недосяжним.

Невідомо, чи був Росляков один, або в нього були спільники. Офіційно стверджується, що вбивця діяв один, показання свідків, в яких йде мова про декількох стрілків, досіть плутані та побудовані на припущеннях. Однак глава окупаційної влади Криму Сергій Аксьонов сказав, що в Рослякова був спільник.

Нарешті, немає достовірних відомостей про дії російських силовиків, які увійшли до коледжу. Принаймні, якщо слова студентів коледжу про автоматні черги – не плід уяви, то стріляти цілком могли силовики. В цьому випадку виникає питання про те, чиї кулі поцілили декого з загиблих, в тому числі – і самого Рослякова.

Дива та маніпуляції

Уже в перші години трагедії пішли заяви, що орієнтували громадську думку на пошук винних у суворо визначеному напрямку.

Так, «Лента.ру» процитувала джерело в правоохоронних органах РФ про те, що вбивця «схожий на татарина».

Фото investigator.org.ua

Спікер «госсовєта Криму» Володимир Константинов заявив, що те, що трапилося – результат «вітру з України».

Пізніше з’явилися повідомлення про те, що слідчі органи перевіряють причетність Рослякова до «Правого сектору» і УНА-УНСО.

Далі – публікація в «Известиях» з посиланням на джерело в правоохоронних органах: Росляков нібито двічі за останній рік їздив до Харкова, де в нього нібито немає ніяких родичів або знайомих. Правда, для таких поїздок через КПВВ на адмінкордоні між Кримом і Херсонською областю Рослякову знадобився б український паспорт, а чи встиг він його отримати в 2014 році або пізніше – невідомо. Втім, джерела в правоохоронних органах України заперечують візити керченського стрілка до материкової України.

Свідчення людини, яка в інтерв’ю «Московскому комсомольцу» називає себе ветераном чеченської війни: начебто  з 2012 року (тобто, коли Рослякову було 12 років) він був партнером Рослякова у комп’ютерній грі. Ветеран стверджує, що Росляков нібито наполегливо розпитував його про можливість дістати зброю.

Сюди ж можна підверстати і дивне свідоцтво студента коледжу, який стверджував, що вбивць було як мінімум двоє, що в будівлі коледжу були виявлені розтяжки, а в двох місцях до вечора були звільнені заручники. Таких подробиць не повідомляв більше ніхто. І якщо це не плід травмованої уяви потерпілого від вибуху студента, то не можна виключати й версію цілеспрямованого вкидання інформації про якусь злагоджену терористичну групу.

Параноя

За відносно стрункої та несуперечливої основної версії про стрілка-одинака, який задля покарання ненависних викладачів та однокурсників досить вдало скопіював класичний шкільний розстріл в Колумбайні (навіть перевершив своїх натхненників, бо діяв один, а його СВП спрацювали), всі ці вкиди й натяки на український слід виглядають безглуздо. Але вони вміло підтримують антиукраїнську параною в умах кримчан і росіян. Ту саму параною, яка побічно стала причиною трагедії.

Мілітаризм, зокрема й у навчальних закладах, вульгарна естетика війни, культ озброєного насильства й атмосфера страху перед всюдисущими ворогами Росії пронизують суспільство РФ знизу доверху, і особливо інтенсивно ця пропаганда ведеться в Криму. Не дивно, що в благодатному грунті ці зерна дають пишні й лякаючі паростки. Росляков зростав у неповній сім’ї, де обоє батьків були активними прихильниками реглігійних організацій. Мати тримала його в строгості, не дозволяла розважатися, вважаючи це гріхом, пишуть ЗМІ з посиланнями на слова вчительки Владислава. Саме вона начебто порадила його матері  придбати компьютер. Бажання стати моряком не здійснилося, довелося йти вчитися на електромонтажника – не дивно, що до навчального закладу Росляков відчував ненависть. А тут ще й нова «батьківщина» годує коктейлем з пафосу імперської величі й постійної загрози війни та смерті – і все це на тлі загальної та особистої безперспективності.

Як би там не було, трагедія вже відбулася, а висновків ніхто не зробив – не вважати ж висновком заяву Путіна про те, що в усьому винна глобалізація! Та й сам Путін із своїми словами про ядерний конфлікт та рай, до якого потраплять росіяни, сам дуже схожий на Рослякова, що лишень чекає слушного моменту пустити в хід атомного дробовика.

Інформаційна агенція “Центр журналістських розслідувань”
Kyiv Kyiv Ukraine