Світлана Заліщук: «Приймати нове законодавство про санкції буде вже наступна Рада»

Санкції проти Росії мали б стати чи не основним інструментом боротьби України з відсічі збройної агресії та повернення окупованих територій. Втім, закликаючи ЄС та США посилювати санкційний тиск, Україна погано робить власну домашню роботу. Зокрема, санкційні списки РНБО не синхронізовані зі списками США. Україна не ввела жодної секторальної санкції проти РФ, навіть в окупованому Криму, натомість надала йому статус вільної економічної зони. Законодавство України взагалі не передбачає покарання за порушення санкцій. Центр журналістських розслідувань минулого літа віднайшов понад 60 посадовців, олігархів та компаній РФ, «загублених» РНБО при укладанні списків, які за словами Петра Порошенка мали бути синхронізовані зі списками США. Ми мали багату переписку із РНБО, урядом та СБУ, і врешті решт, ці «потєряшки» РНБО включила в останні санкційні списки. Про те, як Україна може покращити своє санкційне законодавство, говоримо з народною депутаткою Світланою ЗАЛІЩУК в програмі «Питання національної безпеки» (проект Центру журналістських розслідувань, ефір ТРК Чорноморська).

Світлана Залищук, народна депутатка Фото: investigator.org.ua

Валентина Самар: Світлано, у вересні відбулося закрите засідання парламентського Комітету у закордонних справах – таке ж закрите, як і інформація про нього. Поза тим, ми знаємо, що Міністерство юстиції мало розпочати підготовку нового законопроекту чи проекту змін до чинного закону про санкції. Пройшло понад півроку. Які результати?

Світлана Заліщук: Є позитивні зрушення, і це добре. Шкода, що так пізно. Напевно, варто відзначити, що ми вже майже закінчуємо каденцію Верховної Ради, президент завершує свою каденцію. Тому нове законодавство про санкції, напевно, не побачить світ до завершення цієї каденції. Але позитивні новини такі, що після закритого засідання наш комітет написав у всі відповідні відомства, в першу чергу, в МЗС, Мінюст і Адміністрацію президента, що ми закликаємо пришвидшити роботи над санкційними законодавством. І майданчик був визначений — на сьогодні це Міністерство закордонних справ, яке виконує роль з напрацювання такого законодавства.

Більше того, нещодавно була перша координаційна зустріч абсолютно всіх служб, де були присутні і СБУ, і РНБО, і Міністерство інформації, і прикордонна та митна служби – абсолютно всі служби, які пропонували свої точки зору щодо ухвалення такого комплексного законодавства.

Мушу відзначити кілька речей. За останній час в Раді зареєстровано близько чотирьох різних законів від різних авторів-депутатів щодо деяких змін санкційного законодавства. Але деякі – технічні, деякі зачіпають одну-дві статті. А йдеться про комплексне бачення того, яка нам потрібна інфраструктура для вироблення санкційної політики, для її реалізації, моніторингу, перевірки і так далі.

За результатами цього першого засідання, яке було буквально кілька тижнів тому, було домовлено, що потрібен єдиний координаційний орган із вироблення санкційної політики. І це вже певний прогрес. Я делегована комітетом в цю робочу групу, і як представник від Комітету закордонних справ буду і надалі ходити на ці робочі зустрічі та інформувати людей.

Валентина Самар: Ці всі роботи матеріалізуються в якийсь документ? Я так розумію, що різні відомства подали свої пропозиції щодо того, яким має бути цей закон і українська санкційна політика. Це буде новий закон?

Світлана Заліщук: Оскільки в нас є закон про санкції, то наступним може бути тільки закон щодо внесення змін до чинного. Але це не означає, що він буде якийсь маленький. Підхід, який зараз схвалений, це все ж таки вироблення абсолютно комплексного закону про санкційну політику. А підхід такий: спочатку треба визначитися із стратегічними підходами. Наприклад, оцей координаційний орган з вироблення політики має бути єдиний, чи ці функції мають бути віднесені до повноваження різних органів, як це є зараз – МЗС, СБУ і так далі? Чи це має бути якась міжурядова комісія, де збираються представники різних органів і регулярно працюють над виробленням санкційної політики та її реалізацією? Розглянувши всі ці підходи, треба вибрати один єдиний, а потім вже наповнювати самі статті технічно, як це буде виписано в законі. І я підтримую таку логіку, інакше не можна буде домовитися. Треба домовлятися зараз не по статтях, а по принципових речах.

Фото: investigator.org.ua

Друге – щодо вироблення державного єдиного реєстру всіх тих людей, які потрапляють до санкційних списків з чітким визначенням, хто ці люди, з їхніми, можливо, податковими кодами для того, щоб не було питання верифікації їхніх імен. Якщо зайти на сайт РНБО, то там є два списки – юридичні і фізичні особи, і там є певні неспівпадіння і перетинання осіб. Наприклад, фізичні особи потрапляють до списку, а юридичні, бенефіціарами яких є фізичні особи, не потрапляють. Питання — чому? Людину особисто не пустять в Україну, але її бізнес може працювати в Україні. Це ненормально.

Валентина Самар: Більше того, щодо фізичної особи в якості санкції написано блокування активів, а яких – не вказано. І в результаті російські олігархи  виводять свої активи в офшори, ховають їх від оподаткування і українських санкцій – за сприяння української влади, оскільки в цих випадках потрібно було ще рішення Антимонопольного комітету, податкова служба мала б сколихнутися, побачивши, що виводяться активи.

Світлана Заліщук: І ще одне питання, яке розглядає робоча група – це порушення санкційного законодавства і встановлення відповідальності.

Валентина Самар: І які ідеї?

Світлана Заліщук: Є ідея, на якій зараз наполягають, і МЗС це підтримує — це введення, в тому числі, кримінальної відповідальності за порушення санкційного законодавства. Тобто, якщо орган визначає, що російські компанії, які брали участь у побудові керченського мосту, повинні підпадати під українські санкції, і якщо він уповноважує відповідні органи накласти санкції на ці компанії і на бенефіціарів, тобто людей, які безпосередньо володіють цими компаніями, то далі, якщо так виявиться, що заморожені активи вдалося комусь продати, то буде відстежено, хто за це несе відповідальність. Хто ухвалив рішення розморозити ці активи, виставити на продаж, дозволити продавати тощо. Але є люди та структури, які проти введення кримінальної відповідальності за порушення санкцій.

Валентина Самар: Що з секторальними санкціями? Вам працювати ще півроку – можливо, Верховна Рада ще буде спроможна на якісь речі.

Світлана Заліщук: Секторальні санкції теж розглядаємо цим підходом, в цьому глобальному баченні щодо санкційної політики. Це прикро, що в нас досі немає секторальних санкцій і не озвучене навіть бачення президента в цьому випадку. Ми так само розглядаємо моменти про спрощення приєднання до міжнародних санкцій. Ми знаємо, що Америка ввела санкції, ЄС ввів санкції, ви і я писали десятки звернень і запитів, які ходили по колу по всіх службах, і мені служби відповідали, що це не в їхніх компетенціях. А потім президент все ж таки вводить санкції стосовно тих компаній, щодо яких введені вже санкції в США та ЄС, але з величезним запізненням. І це теж проблема.

Валентина Самар: І в цей люфт потрапляють як раз ті компанії олігархів, які виводять свої активи з України.

Днями в ефірі телеканалу ICTV Петро Порошенко сказав, що він не дозволить за будь-яких обставин згорнути роботу із притягнення до відповідальності Росії у міжнародних судах, і нагадав також, що у червні закінчується піврічний термін санкцій, і Європейський Союз знову буде розглядати, чи продовжувати їх, чи ні.  Він сказав таку річ: «У червні спливають санкції проти Російської Федерації, в червні нам потрібно знову буде мобілізовувати світ, і в нас немає абсолютно часу на будь-яку розкачку. Щоб Україна не залишилася сама в цьому протистоянні».

Водночас, ми знаємо, що українські санкції самі шкутильгають. Ось, наприклад, черговий скандал щодо зняття санкцій з Молдавського металургійного заводу, який належить російському олігарху Алішеру Усманову. Цей завод знаходиться у місті Рибниця у Придністров’ї – невизнаній республіці, що контролюється Росією. І рік тому до цієї компанії були застосовані санкції, а у березні цього року їх зняли. І ще до однієї компанії Усманова санкції були послаблені.

Алішер Усманов – непроста людина в оточенні Владимира Путіна, його дружина є тренеркою Аліни Кабаєвої. Крім того, за тією інформацією, яку ми маємо, пан Алішер Усманов дуже активно скуповує активи у Криму. Скуповує він їх на підставні фірми, і кажуть, що не тільки в своїх інтересах, а начебто в інтересах прем’єр-міністра Росії пана Медвєдєва. І жодних пояснень з боку РНБО чи президента Порошенка. Що ви знаєте про обставини цього зняття санкцій?

Фото: investigator.org.ua

Світлана Заліщук: Тут треба звернути увагу на кілька речей. По-перше, на яких підставах було знято санкції з цих компаній. Було вісім, здається, компаній, щодо яких зняли санкції. За всю історію наших санкцій з 2014-го року я не пам’ятаю прецедентів зняття санкцій з певних компаній і визначення підстав, на яких ці санкції знімаються. Чомусь перевірили тільки ці вісім компаній, а весь інший список – сотні фізичних та юридичних осіб – чи були вони перевірені? За яким принципом було перевірено, що щодо цих знімаємо, а щодо цих — не знімаємо? Треба сказати, що, на жаль, в нас нинішній закон дуже слабкий, він не дає пояснень, він залишає президенту, РНБО повноваження вирішувати. Я, до речі, написала запит до Адміністрації президента, чи перевірили вони всі інші компанії, яка підстава зняття санкцій саме з цих компаній. Вони взяли десь нібито «обґрунтування», що ці компанії завершили свою господарську діяльність.

Валентина Самар: Це як із заводом Фірташа в Криму — він не платить екологічний податок, тому що начебто не працює. І наші фіскали вірять цьому.

Світлана Заліщук: Це абсурд. Але питання: РНБО перевіряло всі інші компанії так само щодо їхньої господарської діяльності? Чому саме ця підстава була використана для зняття санкцій? Для мене очевидно, що тут є певне упередження, певний чийсь інтерес. Ми знаємо прекрасно, що цей завод Усманова викуповує в Україні металобрухт. І, очевидно, що якщо під шумок накладаємо на стількох, а зі стількох знімаємо, коли компанія продовжує оперувати в Україні, то явно комусь це грає на руку. Я не можу зараз стверджувати, бо не проводила особисто розслідування, з ким це пов’язано, але для мене абсолютно очевидно, що цей прецедент зняття з санкцій жодним чином не обґрунтований і не прокоментований. І мені зрозуміло, що ця компанія працювала в Україні, а значить, хтось має в цьому інтерес.

Валентина Самар: І коли Україна веде таку лобістську санкційну політику на користь російських олігархів, то ті на Заході, хто вже давно намагається пом’якшити або зняти санкції проти Росії, отримують таким чином добру допомогу. А зараз дуже багато залежить від Німеччини. Правозахисники і родичі політв’язнів проводили акцію вже не біля посольства РФ, а біля посольства Німеччини, з вимогою не знімати з Росії санкції. Паралельно обговорюється питання створення так званого Акту Сенцова – за аналогією за Актом Магнітського. Наскільки реальною є розробка такого законопроекту?  

Світлана Заліщук: Я хочу спочатку торкнутися Акту Магнітського і показати роль цих міжнародних санкцій стосовно тих людей, які були причетні до вбивства самого Магнітського. Цей закон виник у Сполучених Штатах після того, як російського правозахисника і адвоката Магнітського вбили у в’язниці. В США ухвалили закон, за яким держава може вводити санкції стосовно людей, які, по-перше, порушують права людини в інших країнах світу, а по-друге – причетні до глобальної корупції. Це теж прецедент з точки зору міжнародного права в різних країнах. Акт Магнітського став популярним, багато інших країн так само намагаються ухвалити аналогічне законодавство. Наприклад, в Литві він був нещодавно ухвалений, у Великобританії. Це дає можливість ухвалювати по відношенню до інших осіб, тобто не розслідувати їх в судовому порядку, а, маючи достатньо підстав, розуміючи, що ці люди вбивають, порушують права, причетні до корупції. США – одна з наймогутніших країн – ухвалює такі санкції. Це зіграло, з моєї точки зору, дуже позитивну роль щодо захисту прав людини у світі як прецедент, і ми бачимо, як він шириться світом.  

Тому я можу тільки привітати ініціативу наших правозахисників щодо такої ідеї. Я вважаю, що вона – продовження такої культури встановлення відповідальності по відношенню до людей, які порушують права людини. І, звичайно, для нас найближче те, що відбувається з нашими політичними бранцями в Росії. Вважаю, що це позитивне законодавство з точки зору нашої можливості, по-перше, мати список всіх цих людей, як порушують права людини. Ми говоримо про суддів, про прокурорів, про поліцейських, про безпосередньо владу – місцеву чи національну, яка має до цього відношення. Такий прецедент просто не дасть можливість уникати відповідальності у майбутньому цим людям.

Фото: investigator.org.ua

Валентина Самар: Яким чином це можна зробити?

Світлана Заліщук: Ухвалення закону. Я не бачу іншого способу.

Валентина Самар: Що стосується санкційної політики. Чи обговорюється це під час обговорення нового законопроекту? Оскільки наразі в чинному законі про санкції записано, що такі обмежувальні заходи застосуються до осіб, які брали безпосередню участь чи сприяли порушенню територіальної цілісності України, зазіхання на суверенітет і терористичну діяльність. Прав людини там немає.

Світлана Заліщук: Ми ще не дійшли до безпосередньо статей або підстав щодо накладення санкцій. Але пізніше дійдемо, і, очевидно, що будемо пропонувати і такі підстави для запровадження санкцій.

Валентина Самар: Чи ведеться якась робота в цьому напрямку? Я маю на увазі підготовку законопроекту, який мав би ввести акт Магнітського? Чи це робота тільки правозахисників на сьогоднішній день і ви ніяк з ними не перетинаєтеся?

Світлана Заліщук: Я неодноразово зустрічалася з правозахисниками, які розглядають цей закон, дивляться, як він працює в Сполучених Штатах, в інших країнах, як він може спрацювати для України. На парламентському рівні ми працюємо, ми завжди запрошуємо до себе в комітет на слухання різних правозахисників, які з цим працюють, дослухаємося до їхньої точки зору.

Що стосується міжвідомчої робочої групи, там не беруть участь безпосередньо представники громадськості, але різні відомства все одно спираються на певну експертизу, той чи інший орган співпрацює зі своїми правозахисниками. Я як представник цієї робочої групи особливо зверну увагу на це, щоб ми точно дійшли до цього питання. Але зараз логіка така: ми ухвалимо десять принципових позицій, в нас визначено 12 принципових позицій, а потім ми перейдемо до текстів і будемо формувати вже м’ясо самого закону.

Валентина Самар: Непогано було б, якби парламент згадав, що він також має контролювати і правоохоронні органи, їхню діяльність, оскільки це сором, що на сьогодні до суду ще не дійшла жодна справа жодного нашого політичного бранця. Тобто національне правосуддя поки що ніяким чином не зробило те, що воно б мало зробити – розслідувати ці справи, в тому числі, справу так званої «групи Сенцова». Не кажучи про те, щоб якісь вироки були. Що в цьому плані?

Світлана Заліщук: Тут важливо, щоб ми працювали з міжнародними судами – Міжнародний кримінальний суд, Європейський суд з прав людини, тому що потрібна міжнародна увага до цього питання. Що стосується внутрішніх судів, то без закону нам буде важко рухатися в цьому напрямку, тому нам обов’язково потрібен закон – акт Сенцова.

Інформаційна агенція “Центр журналістських розслідувань”
Kyiv Kyiv Ukraine
Перейти до панелі інструментів