Як кримська «хімія» Фірташа вливається в «холдинг Ротенбергів»

В останній день 2021 року Group DF олігарха Дмитра Фірташа повідомила про продаж кримських активів ПрАТ «Юкрейніан кемікал продактс» (назва до 2014-го «Кримський титан»). Продаж відбувся непрозоро і з явними ознаками порушення законодавства, бо Антимонопольний комітет України дозволу на концентрацію не давав. Продавець до АМКУ і не звертався, ймовірно, аби не розкривати структуру вдасності покупця — ТОВ «Русский титан», ідентифікувати який тоді було проблематично. Центр журналістських розслідувань продовжував слідувати за учасниками угоди, завдяки якій Фірташу вдалося вивести кримський титановий завод — найбільшого в Східній Європі виробника діоксиду титану — із української юрисдикції. Ми знали, що рано чи пізно чиїсь вуха таки в цій мутній оборудці таки вилізуть. І довго чекати не довелося: «кримська хімія Фірташа» вливається у величезний хімічний холдинг, що формується саме зараз і за яким ймовірно стоять брати Ротенберги.

Напочатку нагадаємо передісторію дрейфу кримського титанового заводу Фірташа в російську юрисдикцію та назвемо ключових учасників процесу.

Виробництво двоокису титану та інших супутніх продуктів на «Кримському титані» було повністю залежним від поставок ільменітової руди з житомирських родовищ, збагаченої на державному Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті.

Попри окупацію Криму у 2014 році завод не припинив роботу. Тодішня українська влада забезпечила існування так званої ільменітової схеми поставок української сировини на завод Фірташа в окупованому Армянську. Схема передбачала також існування бізнесу у юрисдикціях двох країн.

В українській змінилась назва компанії: замість «Кримського титану» — «Юкрейніан Кемікал Продактс», і її юридична адреса — з кримського Армянська — на Київ. Сам же завод оформили як Армянську філію акціонерного товариства.

100 % акцій ПрАТ володіє компанія ТОВ «Остхем Німеччина» (OSTCHEM Germany GmbH), а бенефіціарним власником є Дмитро Фірташ.

У російській юрисдикції було створене ТОВ «Титановые инвестиции» (Москва). Його засновником вказали кіпрську компанію Letan Investments Limited, зареєстровану на московського менеджера Фірташа і з ним пов’язану. Cам завод «Юкрейніан кемікал продактс» начебто віддала в оренду «Титановым инвестициям», однак згодом у російському реєстрі він уже значився «Армянською філією» цього московського клона української компанії.

Обійти західні «кримські санкції», що забороняли, серед іншого, і морські поставки в Крим сировини, і експорт виробленої там продукції, Фірташу допомагав український закон про фейкову вільну економічну зону «Крим».

Його скасування минулого літа і введення санкцій РНБО щодо Фірташа і його компанії «Валки-Ільменіт» призвело до проблем із поставками сировини і двомісячного простою заводу. Виробництво запустили лише 1 вересня, однак менш ніж за півроку печі знову довелося зупинити.

Таємничий «Русский титан»

31 грудня 2021 року Група DF Фірташа оголосила про продаж кримських активів Юкрейніан кемікал продактс: все рухоме та нерухоме майно колишнього заводу «Кримський титан» перейшло у власність російського покупця — ТОВ «Русский титан».

Компаній з такою назвою в Росії виявилось кілька, а Групп DF не просто не уточнювала, яка з них є покупцем, а й надала різну інформацію в російські та українські ЗМІ й не відповіла на наш запит щодо ідентифікації компанії.

Центр журналістських розслідувань дослідив усі діючі в росії компанії «Русский титан» і жодна з них не виглядала спроможною купити кримський завод — найбільшого виробника діоксиду титану у Східній Європі. Врешті співвласник «Русского титана» з Петрозаводська, з яким ЦЖР вдалося зв’язатись телефоном, скерував нас на однойменну компанію із Барнаула.

Цей «Русский титан» виглядав як типова фірма-пустушка: мала уставний капітал у 10 тисяч рублів, статус мікропідприємства і нуль найманих працівників; ні сайту, ні телефону офісу у відкритих джерелах не знайшлось; зареєстрована у квартирі старої житлової п’ятиповерхівки.

Будівля в Барнаулі, за адресою якої зареєстровано ТОВ «Русский титан», — покупець титанового заводу Фірташа в Криму, Фото: google.com.ua/maps

30 листопада 2021 року, тобто, за місяць до оголошення Group DF про закриття угоди щодо продажу кримських активів, ТОВ «Русский титан» змінило засновника. Ним став 29-річний малопублічний підприємець Ігор Булатов, який до цього займався будівництвом котеджів у передмісті Барнаула.

Отже, ця фірма без жодного стосунку до титанового виробництва навряд чи могла бути покупцем кримських активів «Юкрейніан кемікал продактс», які в 2020 році оцінювались у 6 мільярдів гривень. Відтак, продаж титанового заводу мав усі ознаки удаваного правочину, а покупець — підставної компанії.

Крім того, як з’ясував Центр журналістських розслідувань, Антимонопольний комітет України не надавав дозволу на продаж кримських активів, тобто, концентрацію суб’єкта господарювання.

Агія Загребельська, засновниця Ліги антитрасту вважає, що за рішенням «Юкрейніан кемікал продактс» не звертатись за дозволом до Антимонопольного комітету стояв намір приховати справжнього покупця титанового заводу.

«Ми не знаємо на сьогодні, що за компанія придбала ці активи, тому що ми бачимо фактично ноунеймів з сиволічним статутним капіталом. Відповідно, за цією компанією може ховатися хто завгодно, навіть сам Фірташ. Якби вони звернулися до АМКУ за дозволом, їм довелося б розкрити всю структуру власності, і АМКУ мав би можливість, якби, звичайно, в нього було таке бажання і мотивація, докопатися до того, хто є цим реальним покупцем і хто ховається за цією компанією», — говорила Агія Загребельська.

20 січня, тобто, майже за тиждень після виходу розслідування ЦЖР, АМКУ почав дослідження щодо продажу кримських активів «Юкрейніан Кемікал Продактс» без отримання дозволу АМКУ на концентрацію. Рішення наразі не оприлюднювалось.

Зафіксуємо моменти, які мали б перешкодити Фірташу вивести титанове виробництво в Криму із української юрисдикції, якби відповідні державні органи і регулятори належно спрацювати:

По-перше, щодо Дмитра Фірташа особисто застосовані санкції РНБО, а, відтак всі його активи мали бути заблоковані і він не повинен був мати можливість  їх продати.

По-друге, він не міг їх продати, бо все майно «Юкрейніан кемікал продактс» в Криму було у кредитній заставі, тож він міг не продати, як повідомлялось, а віддати за борги.

Але компанія Фірташа — боржник і перед Пенсійним фондом, і є рішення суду про стягнення 20 мільйонів гривень, про яке чомусь “забули”.

По-третє, Group DF і «Русский титан» не отримали дозвіл АМКУ на концентрацію і комітет розпочав після нашого розслідування дослідження законності дій компаній. Однак ЦЖР та Ліга Антитрасту попросили Антимонопольний комітет піти далі: провести дослідження щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції. Ні рішення, ні відповіді від АМКУ ми й досі не отримали. Відтак будемо нагадувати.

Тим часом вже 11 лютого 2022 року у структурі власності барнаульського «Русского титана» відбулися зміни. Ігор Булатов вилітає із засновників «Русского титана» і лишається лише керівником цієї прокладки в схемі виведення кримського титанового заводу з української юрисдикції.

Напомість засновниками стають дві уже відомі нам і пов’язані з Фірташем «Титановые инвестиции» и «Титановые технологии». Обидві виведені на кіпрські компанії (відповідно — Letan Investments Limited і Pegma Ventures Limited), обох об’єднують два директори — Олексій Обідін і Олег Панасюк.

Так, ми нічого не переплутали: компанія «Титановые инвестиции» стала засновником «Русского титана». Хоча логічно було б навпаки, бо це ж «Русский титан» купив у Фірташа завод у Армянську, який у російському реєстрі записаний як філіал «Титановых инвестиций». Але ні, все саме так, як ми описали, і далі схема стане зрозумілою.

Всіх об’єднає «Русский водород»

У середині травня на титановий завод у Армянську окупаційна кримська влада висадила справжній десант із журналістів та чиновників. Привід майже святковий: завод відновив роботу після чотирьох місяців простою, викликаного відсутністю сировини. І, звісно ж, повномасштабним вторгненням Росії в Україну, завдяки якому завод опинився у прифронтовій зоні. Про це, щоправда, не говорять вголос. Але вперше публічно озвучують назви російських компаній, які де факто хазяйнують на заводу.

«Відбулася зміна власників. Це російські власники. Керуюча компанія — «Русский водород», — каже журналістам Едуард Курмачов, директор титанового заводу в Армянську.

Акціонерне товариство «Русский водород» нам уже знайоме з попереднього розслідування. Саме воно було іпотекодержателем заставних кримських активів компанії «Юкрейніан кемікал продактс»(на момент продажу борг складав 94 млн доларів). Отже, гіпотетично, завод та інші активи Фірташа у північному Криму могли йому дістатись за борги.

Примітно, що АТ «Русский водород» з’явилось на світ лише трохи більше року тому — у лютому 2021 року. Головні акціонери не розкриваються, відоме лише ім’я засновника товариства — Станіслав Тихонов. Попри участь у декількох товариствах і наглядових радах, він не має великого капіталу. Між тим, «Русский холдинг» веде досить активну діяльність на створення хімічного холдингу через отримання в управління компаній, що мають чималу частку ринку.

У останні кілька місяців «Русский водород» отримав в управління кримську хімію Фірташа — титановий і содовий завод; а також пов’язані з ним і переплетені з титановим виробництвом ТОВ «Титанова трейдингова компанія» і «Титанактив».

При цьому інвестором, що обіцяє вкласти у модернізацію титанового заводу в Армянську космічну суму — 20 мільярдів рублів, називають іншу російську структуру — АТ «Башкирская содовая компания». Яким же чином «Башкирская содовая компания», яка, як нам кажуть, є головним інвестором титанового заводу у Криму, із ним пов’язана?

Із того, що ми бачимо у відкритих російських базах даних, вервечкою, що пов’язує «Русский водород», управляючу компанію «кримської хімії Фірташа» з хімією башкирською, є Едуард Давидов.

Едуард Давидов Фото: soda.ru

Він водночас є гендиректором приватного «Русского водорода» і державної «Башкирской содовой компании», та ще двох содових заводів. Поки що державної Башкирської содової компанії, хоча ще недавно контрольний пакет був у приватних руках. Але в державну власність її повернув особисто Путін. Він звинуватив власників контрольного пакету акцій у тому, що вони мало реінвестують у виробництво.

«Гдє дєньгі?» — спитав Путін на нараді. Після чого в компанію прийшла Генпрокуратура, за перевіркою з’явилось потрібне рішення суду — і акції знову у держави, поділені між центром і Башкирією. Але, схоже ненадовго.

Бо Едуард Давидов як гендиректор «Башкирської содової компанії,  у квітні написав листа Путіну з проханням передати 57 % акцій в довірче управління «Русскому водороду», де він  також є гендиректором. Загалом же йдеться про передачу в управління «Русскому водороду» 18 великих хімічних виробництв у семи регіонах рф!

Такі «чолобитні» без попереднього найвищого благословення Москви, звісно ж, у Росії подавати не прийнято. Відтак виникає питання: а хто кінцевий бенефіціар формування величезного хімічного холдингу, куди вписалась і «кримська хімія Фірташа»?

Російське видання «Коммерсант», з посиланням на свої джерела, пише, що за цими агресивними маневрами на хімічному ринку стоять друзі Путіна — брати Ротенберги.

«Джерела «Ъ» запевняють, що Станіслав Тихонов виступає лише номінальним власником бізнесу, а фактично розвитком компанії займаються брати Ротенберги, які мають досвід роботи в хімічній галузі. Проте представник Аркадія Ротенберга не підтвердив зв’язку з «Русским водородом», — йдеться у публікації.

Зв’язку саме з цим акціонерним товариством у братів Ротенбергів може і не бути. На прикладі начебто продажу кримських активів «Юкрейніан кемікал продактс» Фірташа ми бачимо, що формальних і навіть юридично оформлених зв’язків між компаніями може і не існувати. Точніше, ми їх не бачимо — але вони є. 

Інформаційна агенція “Центр журналістських розслідувань”
Kyiv Kyiv Ukraine