Перші місяці окупації українського півдня росіяни грали у піжмурки, ховаючи імена та обличчя своїх гауляйтерів. Говорящими головами окупантів весь цей час були так звані керівники «військово-цивільних адміністрацій». Але рішення приймали росіяни — військові, спецслужбовці, політконсультанти. Зараз схоже, що надій на колаборантів в плані інтеграції територій в «русский мир» не залишилося: вони некомпетентні, не мають підтримки в місцевих та крадуть не гірше самих росіян.
Відтак Москві довелося формувати паралельні до «адміністрацій» так звані «уряди» і висаджувати в них свої кадрові десанти. Окупаційний «уряд» Херсонщини очолив офіцер ФСБ Сергій Єлісеєв, керувати маріонетковим «урядом» Запорізької області поставили Антона Кольцова з Вологди — колишнього менеджера «Северсталі», що належить олігарху і другу Путіна Олексію Мордашову. Навіщо росії фейкові «уряди», які перед ними поставлені завдання та чи визначилася рф з власними планами щодо окупованого півдня України? Ці питання в ефірі програми «Питання національної безпеки» головна редакторка Центру журналістських розслідувань Валентина САМАР поставила Ігорю СЕМИВОЛОСУ, директору Центру близькосхідних досліджень, який також багато років присвятив вивченню безпекових питань півдня і Криму.
Валентина Самар: Від самого початку було зрозуміло, що росія не має успішного сценарію для півдня. Провалився план з розширенням «Новоросії». Потім вони вішали білборди про відновлення Таврійської губернії, і кримський гауляйтер Сергій Аксенов вже приміряв на себе розширене корито можливостей, але і ця тема затихла. Натомість Москва вирішила створювати на півдні свої «уряди». На ваш погляд, чому це відбувається? І хто там насправді «урядує»?
Ігор Семиволос: Я думаю, що призначення так званих «урядів» — це імітація бурхливої діяльності в умовах, коли всі проекти розвалюються. Рівень компетенцій місцевих колаборантів дуже низький, вони неспроможні в принципі виконати жодне завдання. Серед населення підтримка окупантів практично нульова. Їм не вдалося мобілізувати або загітувати на свій бік жодну соціально активну людину. Скільки разів ми бачили, як вони пробували працювати з фермерами, з громадськими активістами, але нічого з цього не вийшло. Коли вони зрозуміли, що практично всі завдання провалені і провалені гучно, залишився єдиний варіант — привезти варягів, управлінців з росії, які начебто точно будуть виконувати вказівки і які на 100% залежні від центру. Це свідчить про те, що Москва абсолютно не довіряє жодному представнику тимчасово окупованих територій. Навіть тим, хто активно колаборує з окупантами.
Валентина Самар: Які завдання стоять перед цими «урядами»? Не будуть же вони реально урядувати, запускати заводи і відроджувати економіку. Грабувати, як до них грабували військові і спецслужбовці разом з колаборантами?
Ігор Семиволос: Насправді вся їх активність обмежується піар-кампанією. В окупованих містах немає нічого: газу, ліків, харчів, роботи. До того ж окупанти блокують усі можливості завести необхідні товари з підконтрольної Україні території. Але разом із тим вони розгорнули бурхливу піар-діяльність. Запустили декілька газетних проектів. Мені для ознайомлення перекидають «Комсомольскую правду». А там все піднімається, все росте, заводи будуються, сьогодні-завтра настане рай. Але всі розуміють, що це абсолютна брехня. Цим їхня діяльність і обмежується. Звісно, є ще репресивна діяльність, яку здійснює окупаційна влада по відношенню до громадян. Але це максимум, на що вони здатні.
Валентина Самар: Заявлено про намір провести так званий «референдум». Зрозуміло, що росія може піти на такий крок і анексувати ще шматок українських територій. На ваш експертний погляд, чи дійсно вона хоче повісити собі на шию ще кілька новоутворень? Чи може рф використовувати тему «референдуму», щоб відволікти Україну і захід від підготовки саме російського контрнаступу? Путін йде ва-банк: лякає захід, обстрілює Одеський порт одразу після підписання зернової ініціативи, перекриває газ. Можливо, проведення псевдореферендуму одна зі складових?
Ігор Семиволос: Не можна цього виключити. Путін зацікавлений в тому, щоби продати своєму населенню якусь перемогу. Разом з тим вони можуть торгуватися за ці території з Заходом, з Україною. Вони можуть погрожувати Заходу застосувати ядерну зброю, якщо Україна піде в контрнаступ. Всі ці опції лежать на столі.
Щодо самого «референдуму» — особисто я не бачу можливості провести його в реальності. По-перше, люди не підуть. По-друге, очевидно, що просто фізично його проведення під великим питанням. Але маємо чимало інформації про те, що росіяни зараз здійснюють рейди по квартирах, по будинках і активно переписують паспортні дані людей. Можна припустити, що так вони готують або списки, або фінальні документи про те, що «референдум» відбувся. Тобто його природньо не буде, але в якихось документах вони це зафіксують. Не виключений і такий формат.
Я не бачу можливостей, щоби у такий дивний спосіб росіянин могли заблокувати український наступ. Типу створити відчуття «ми в доміку», це наша територія і крапка? Це абсурд. Це не спрацювало для світової спільноти з Кримом і уж точно не спрацює з півднем. Тому наступ буде тривати. І взагалі я б не радив їм цього робити. Тому що це поставить під питання будь-яке проголошення територій російськими. Тоді ми можемо абсолютно спокійно на плечах російської армії увійти в Крим і вирішити кардинально питання півдня.
Ігор Семиволос і Валентина Самар Фото: investigator.org.ua
Валентина Самар: Я теж не уявляю, як, крім буквально під дулами автоматів, змусити людей масово брати участь в окупендумі. Поза тим, деякі експерти схиляються до того, що перемир’я було необхідно росії для того, щоби сконцентрувати свої озброєння та війська для контрнаступу, по-друге, щоби мати люфт у часі для анексії чергових української території.
Ігор Семиволос: Але переміря не було і не буде.
Валентина Самар: Дайте оцінку й українській політиці щодо окупованих територій. Ми спостерігаємо другу потужну хвилю людей, які хочуть виїхати з Херсонщини і Запорізької області. Біля Василівки стоять по 3-5 діб, в основному люди з дітьми шкільного віку. Вони не хочуть, щоби дітей вчили за російськими стандартами і втягували у скажений «русский мир». Виїхати дуже проблемно: починаючи з того, що росіяни не погодили жоден «зелений коридор» і закінчуючи тим, що в людей просто немає на це грошей. Чому б українському уряду не взяти на себе компенсацію витрат на виїзд?
Ігор Семиволос: Я розумію цю ситуацію. Вона обговорюється волонтерами, запорізькою владою. Це болісна проблема. Якщо говорити про Василівку, окупанти використовують цю чергу як прикриття, щоби пуляти по українських позиціях. За останні декілька днів були обстріляні позиції біля Запоріжжя, навколишні села. Щодо компенсації — очевидно, це питання треба підіймати. Справді у людей не так багато грошей. Але зараз є непоодинокі можливості виїхати безкоштовно, і волонтери над цим працюють. Так, дуже важко це робити організовано, бо одразу така ініціатива потрапляє в бан до окупантів і вони зроблять все, щоби організовано людей не можна було вивезти. Але невеликими партіями, на приватних машинах, безкоштовно людей вивозять.
Валентина Самар: Ще одна «новація» рф на окупованих територіях півдня. Вони вирішили повторити свій кримський досвід, коли відразу після спроби анексії завели в Крим так званих шефів. Вони начебто мали допомагати місцевим «адміністраціям» інтегруватися в росію, але насправді все обернулося дерибаном ресурсів і бізнесів. Наприклад, Бахчисарайський район віддали під шефство Татарстану, і Татарстан швиденько забрав собі всі державні підприємства, виноградники. Те саме ми спостерігаємо на Херсонщині. Ви знаєте ситуацію в національних суб’єктах рф. Що Адигея і Кабардино-Балкарія здатні принести Скадовську, Генічеську чи Херсону?
Ігор Семиволос: Тільки культуру насильства, яку вони принесли в Крим. Нічого нового та інноваційного вони не принесуть. Я не знаю, чи визначили шефів і підшефних у Запорізькій області. Але ходять чутки, що процес призначення вчителів, будівельників, робітників якось загальмувався. Очевидно, не в останню чергу через потужні удари HIMARS по військових об’єктах в Мелітополі та інших містах і містечках Запорізької області. Тому всякі шефи та підшефні вирішили поки перечекати в себе вдома від гріха подалі.
