Президент Реджеп Ердоган вже двічі – у 2016 і 2020 роках – заявляв про готовність уряду Туреччини профінансувати і навіть збудувати житло для кримських татар та інших переселенців із окупованого РФ Криму. Але ні за президента Петра Порошенка, ні за президента Володимира Зеленського проект будівництва «квартир Ердогана» в Україні не був реалізований. Хоча цього року таки знайшли потрібні ділянки «яких не було» у Генічеську та Херсоні.
Шукаючи причини саботажу президентської ініціативи, Центр журналістських розслідувань зібрав інформацію з усіх дотичних до проекту джерел і виявив різнобій у позиціях органів влади і плутанину у заявлених планах, а відтак і питання. То скільки «квартир Ердогана» профінансує Туреччина – тисячу, обіцяну у 2016-му, чи 500, про які президент говорив цьогоріч? Де їх треба будувати – на Хероснщині, як вважають в Офісі президента, в Миколаєві, як кажуть у Мінреінтеграції, чи в Києві, Львові, Одесі, Дніпрі і вже в згаданих місцях?
На питання, пов’язані з гальмуванням початку будівництва квартир для переселенців із Криму в інтерв’ю програмі «Питання національної безпеки» з Валентиною Самар відповідає Рустем УМЕРОВ, народний депутат України від партії «Голос» та фундатор МБФ «Фонд національного добробуту Криму», який уже п’ять років просуває цей проект.
Валентина Самар: Пане Рустеме, наскільки я знаю, ваша хронологія проєкту будівництва житла для кримських татар – переселенців, який ми умовно називаємо «квартири Ердогана», почалась ще до 2016 року, коли президент Туреччини заявив про готовність його фінансувати?
Рустем Умеров: Так, на початку окупації Криму у 2014 році ми разом з лідером кримськотатарського народу, головою Меджлісу, делегатами Курултаю та активістами подумали, що потрібно зробити якийсь національний проєкт, який допоможе нашим переселенцям з числа кримських татар. З 2014 по 2016 рік ми думали, що це може бути, і прийшли до думки, що можна побудувати квартири, тому що не знали, скільки продовжиться ця окупація.
Так ми запропонували пану Ердогану побудувати тисячу квартир в містах України, де будуть мешкати наші внутрішньо переміщені особи. Перша наша ідея була – збудувати в Києві, у Львові, Одесі, Херсоні, в Дніпрі і в Харкові. Це тисяча квартир, але 500 із них – у Києві.
Потім, у 2016 році, коли зустрічались президент України і Туреччини, ми домовилися про таку систему: що Україна забезпечить землею, Туреччина – збудує квартири. Таким чином і Україна візьме участь, і Туреччина. Але до 2019 року ми не спроможні були вирішити питання з виділенням землі в цих містах, і вже на початку 2020 року, коли зустрічались вже пан Зеленський і пан Ердоган, ця домовленість була перебудована.
Я не знаю, як сталося, але після зустрічі вони вийшли до ЗМІ і сказали, що будуть будувати 500 квартир у Херсоні. Через дві години ми зустрілися із паном Ердоганом і сказали, що була розмова про тисячу квартир, чому стало 500? І от з того часу вже почався різнобій різних думок.
Валентина Самар: Мустафа Джемілєв дуже просто цей різнобій пояснює і це правда: адміністрація президента Зеленського не заглибилася в історію цього питання, не говорила з лідерами кримськотатарського народу і відтак «з’явилося» 500 квартир. Але Мустафа-ага дуже просто все робить: він бере ту тисячу, про яку домовлялися за Порошенка, сумує із цими 500, про які заявлено за Зеленського, і виходить півтори тисячі. А пан Ердоган начебто сказав – «та хоч 10 тисяч» Але все впирається в спроможність українського уряду і неурядових організацій, і Меджлісу як одного із драйверів цього процесу, щоб реалізувати цей проєкт. І тут який різнобій: говорять за Херсон, за Генічеськ (тут землю вже знайшли), і про Миколаїв, а найбільше – про Київ. Але все одно не просувається питання. Хто його гальмує? У цієї людини є прізвище і посада?
Рустем Умеров: Я не думаю, що хтось гальмує. Є ще й спроможність Туреччини, вони теж мають деякі питання з фінансуванням. Але сумнівів, що вони підтримують ці проєкти, немає. Вони кажуть: «Наша мета була допомогти кримським татарам збудувати ці квартири». Але вони відносяться до нас з більш державницькою позицією і кажуть, що держава Україна повинна бути в курсі і ми робимо разом із Україною. Хто від держави Україна веде ці перемовини? Офіс президента, Міністерство з тимчасово окупованих територій. Там зв’язки налагоджені, але потрібно підписати міжурядову угоду. І турецька сторона чекає на цей договір. Але технічно вони готові будувати.
Проект соціального житла ТОКІ в Туреччині Фото: toki.gov.tr
Валентина Самар: Причому не тільки фінансувати, але й будувати. Адміністрація житлового розвитку Туреччини (ТОКІ) – це потужна державна структура, яка займається будівництвом соціального житла, будує дуже швидко, якісно і просто. Чи може це бути приватною ініціативою з українського боку, якщо держава не може цей проект реалізувати до цього часу?
Рустем Умеров: Взагалі, коли ми починали, це була приватна ініціатива. Просто ми сказали: щоб зменшити кошти на придбання цих земельних ділянок, треба звернутися до президента Петра Порошенка. Пропозиція пана Ердогана була у тому, що Туреччина допоможе Україні, аби вона допомогла кримським татарам, але ми хочемо, щоб Україна також зробила крок уперед – щоб кримські татари не платили за ділянки. Оця домовленість у пана Ердогана завжди була. І коли була зустріч із паном Зеленським, Ердоган йому також сказав: земля — від України, будівництво – від нас. Тому пан Зеленський надав доручення Херсонській облдержадміністрації, щоб вона починала цей проєкт. Так, Херсонська ОДА виділила дві ділянки в місті Херсон і в місті Генічеськ.
Валентина Самар: Так, на низовому рівні це питання ніби вирішено. Як ви бачите подальше просування цього проєкту, тому що він загальмувався у Києві.
Рустем Умеров: На мою думку, потрібно, щоб Офіс президента сів разом з лідерами кримських татар і вирішили це питання – технічно і концептуально. Тобто в нас зараз є питання концептуальності: це 1000 квартир чи 500? Турецька сторона каже – ми можемо зробити і тисячу, і півтори, але нам потрібно, щоб це сказав нам Офіс президента. Чому? Тому що ми як держава хочемо допомогти. І в цьому плані в нас є питання. Сподіваємося, за декілька тижнів ми можемо сісти і обговорити це питання. Тим паче, скоро відбудеться візит пана Зеленського до Туреччини. Я вважаю, що було б правильним, щоб до цього візиту ми зустрілися з Офісом, поспілкувалися і щоб разом дали свою пропозицію турецькій стороні.
Валентина Самар: Попри те, що центральний орган виконавчої влади – це Міністерство реінтеграції, яке має готувати разом із Кабміном цю міжурядову угоду, все одно пункт прийняття рішення – це Банкова, так?
Рустем Умеров: Так.
Валентина Самар: Хто буде виконавцем проєкту з українського боку? Ваш «Фонд національного добробуту Криму» може ним бути?
Рустем Умеров: Ми ще не маємо закону про корінні народи, про статус кримськотатарського народу, тому в Мінюсті поки що немає для Меджлісу легального поля, як це юридично зареєструвати, бо він не є юридичною особою.
Ми кажемо, що ми – інституція, ми — корінний народ, і це треба вирішити через закони. Тому ми заснували «Фонд національного добробуту Криму», який був узгоджений нашими лідерами, для того, щоб просувати інфраструктурні національні проєкти. Вони будуть фокусуватися на будівництві житла, можлио, мечеті, на культурних центрах на території України. Чому саме цей фонд займається національними інфраструктурними проєктами? Тому що більшість людей в цьому фонді працює з інфраструктурних проєктів. Тому ми й починали його як приватна ініціатива.
Фото: investigator.org.ua
Валентина Самар: Був би ідеальний варіант: нехай пан Єрмак з ОП будує 500 квартир за останньою домовленістю, а «Фонд національного добробуту Криму» може побудувати тисячу інших? Жартую, звісно…..
Рустем Умеров: Ні, це буде неправильно, тому що ми разом з Україною повинні звертатися до турецької сторони як єдиний орган. Україна просить допомогти, і якщо ми будемо йти порізно, це не буде добре.
Валентина Самар: Я все розумію, але, на жаль, ви порізно зараз і йдете.
Перейдемо до інших питань, пане Рустеме. При РНБО створюється міжвідомча група, до складу якої, за рішенням Комітету ВРУ, секретарем якого ви є, увійдете і ви. Ця робоча група має розробити стратегію деокупації та реінтеграції ТОТ Криму і Севастополя. Колись вже таке було, і ми як експерти, брали участь у розробці такого документу, але він був похоронений на вулиці Банковій, в АП Порошенка, і хід йому даний не був. Які ключові складові стратегії ви пропонуватимете, які найперші заходи з деокупації ми зможемо побачити?
Рустем Умеров: З 2014 року це вже не перше намагання розробити цю стратегію, але я дивлюся на речі практично. Це не має бути документ, який вирішуватиме тільки політичне завдання.
Це дійсно дуже важливий документ, якого в нас, мабуть, немає (ми за сім років так і не спромоглися це зробити). Я дуже радий, що РНБО на себе взяла цю відповідальність і буде координувати, проте треба побачити, що вони приймають.
Я вважаю, що цей документ має бути таким, який вирішує питання реінтеграції і деокупації ненасильницьким методом, а дипломатичним та юридичним.
Валентина Самар: На початку року партія «Голос» презентувала «Стратегію холодної деокупації», в розробці якої Ви також брали участь. Чи будете просувати тези, які там є, а серед яких і скасування закону про ВЕЗ «Крим», який дискримінує українців в Криму і водночас підриває дію західних санкцій проти РФ? Де той законопроєкт про скасування ВЕЗ «Крим», який ви разом з лідером фракції «Голосу» паном Рахманіним, анонсували?
Рустем Умеров: По питанню ВЕЗ «Криму» у лютому у нас було виїзне засідання Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції ТОТ у Донецькій, Луганській областях та АР Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин у Херсоні. Ми створили робочу групу, яка займається підготовкою законопроєкту про скасування закону про ВЕЗ «Крим». Цю групу очолюю я. Ми її створили на початку пандемії, потім COVID-19 завдав нам трохи шкоди – ми не могли зустрічатися.
Де зараз цей законопроєкт? Ми запропонували 17 центральним органам виконавчої влади, аби вони надали свої зауваження або рекомендації до нашого проєкту. Ми залучили громадські і правозахисні організації, і плануємо зробити установчу зустріч, щоб почути ці офіційні пропозиції. На наступній зустрічі ми обговоримо фінальний документ, а потім обговоримо його в комітетах. (Засідання робочої групи відбулось 6 жовтня 2020 р. – ред.)
Валентина Самар: Коли ви плануєте реєструвати цей законопроєкт у Верховній Раді?
Рустем Умеров: Ми взяли приблизно два місяці для того, щоб запропонувати законопроєкт Комітету, а потім вже з Комітетом з прав людини разом реєструвати у Верховній раді. Це програма «максимум».
