«Питання національної безпеки» (проект Центру журналістських розслідувань, ефір ТРК Чорноморська), випуск від 19 травня 2020 року.
У цьому випуску аналізуємо останні події з двох важливих тем: для кого з українців режим карантину у зв’язку з пандемією коронавірусу виявився найсуворішим і що ж за санкції проти Росії нарешті, через рік після вступу на посаду президента, увів у дію Володимир Зеленський. І трохи про те, як СБУ перетягує на себе ковдру повноважень із формування та реалізації санкційної політики.
Режим антикоронавірусного карантину особливо відчутно позначився на житті тих українців, які мешкають на тимчасово окупованих територіях Криму і Донбасу. Контрольно-пропускні пункти закриті, і перейти лінію розмежування на Сході та адмінкордон на Півдні можна лише за наявності “гуманітарних потреб”. Причому, якщо українські прикордонники пропускають, то окупанти у Криму – можуть і не впустити, там ще жорсткіші правила. А буває і навпаки.
Усі два місяці карантину громадяни України з ОРДЛО та Криму позбавлені можливості отримувати пенсії та інші соціальні виплати, не можуть купити ліки чи повернутись до сім’ї. Що буде, як карантин знімуть? Як справлятимуться КПВВ із напливом людей?
Міністр з реінтеграції окупованих територій Олексій Резніков каже, що треба ввести електронну чергу , люди будуть записуватись, як за візою у посольства інших країн. Однак пояснення, хто ту чергу адмініструватиме, наразі немає. А є проблеми, які не знаходять вирішення і навіть пояснення. Докладно про них – у сюжеті Єлизавети Стрій.
***
Рада національної безпеки та оборони (РНБО), очолювана президентом Володимиром Зеленським, нарешті ухвалила перше санкційне рішення. Пауза у застосуванні обмежувальних заходів щодо осіб, які загрожують національній безпеці і суверенітету України, становить більше року. Останній до цього указ президента, що вводив санкційне рішення РНБО в дію, датований 19 березня 2019 року. Відтак фігуранти списків фізичних та юридичних осіб, щодо яких вводились санкції РНБОУ в 2017 році – на три роки, а в 2019 – на один рік, уже автоматично втратили свою дію.
При цьому РНБО Зеленського не продовжила санкції проти низки ІТ-компаній – виробників програмного забезпечення, що діяли не лише в Росії, а й Україні, за що отримав хвилю критики. У переліку “помилуваних” від санкцій РНБО також виявився Олексій Федоричев – крупний бізнесмен російського походження, громадянин Угорщини та Монако, кінцевий бенефіціарний власник компанії «Трансінвестсервіс» («ТІС») — найбільшого стивідорного оператора в Україні.
Цікавий він тим, що у 2018 році НАБУ оголосило його у розшук – як підозрюваного у кримінальному провадженні щодо завдання збитків «Державній продовольчо-зерновій корпорації» на суму у 60 мільйонів доларів. Автором схеми на експорті зерна слідство вважає саме Федоричева. Але у Зеленського з Бакановим думають, що активи цього чорта блокувати більше не треба.
Про санкційну новелу: вперше РНБО застосувало обмежувальні заходи до десятків відомих закладів культури і освіти РФ. Серед них – Ермітаж, МДУ ім. Ломоносова, Російське географічне товариство, Інститут археології РАН, Державний музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна та кримські музеї-заповідники. Під санкції також втрапили російські і кримські мовники, які незаконно використовують частоти українських ТРК.
***
У розпорядженні Центру журналістських розслідувань виявився цікавий документ – рішення наради в РНБО, що проходила у форматі відеоконференції. Президент Зеленський, тобто голова РНБО, участі у ній не брав. Головував Секретар – Олексій Данілов, участь брали голова СБУ, голова НБУ та 5 міністрів. В результаті з’явився документ під назвою «Протокольне рішення наради», яким було визначено, що координуючим органом із формування і реалізації санкційної політики відтепер є СБУ. З її ж, СБУ, ініціативи, яку сім із 16 членів РНБО, підтримали.
Ні з законом про санкції, ні з законом про РНБО таке от рішення не дружить. Тому ЦЖР запитав у голови та Секретаря РНБО – чим же керувались, коли таке рішення приймали? На п’ятий, тобто, останній день, передбачений законом на відповідь на запит про доступ до публічної інформації, з РНБО прийшов лист. Ні не з відповіддю, а з проханням прислати нам документ, який вийшов із їхніх стін, і дякуючи добрим людям, потрапив і в нашу редакцію, а звідти – на сайт Центру журналістських розслідувань. Про цю дивину та санкційну політику в цілому дивіться у блозі Євгена Лешана.
