Игорь Поночовный: Законодательство должно регулировать порядок действий государственных органов во время вооруженного конфликта

Центр журналистских расследований продолжает спецпроект 2020 Крымская повестка дня власти - это серия интервью и аналитических материалов, благодаря которым попробуем сверстать своего рода дорожную карту крымских властных структур на этот год, определить приоритеты, риски и насущные для решения вопроса. Все то, что приблизит к деоккупации Крыму. В студии - прокурор АРК Игорь ПОНОЧОВНЫЙ.

Игорь Поночовный, прокурор АР Крым Фото: investigator.org.ua

Валентина Самар: Пане Ігоре, почнемо з того, що було обіцяно на 2019 рік, у жовтні якого  ви стали прокурором АРК. Гюндуз Мамедов, який обіймав цю посаду, а нині є заступником генерального прокурора, на початку 2019 року в інтерв’ю «Дзеркалу тижня» казав: «Основне завдання на цей рік — зробити півострів непідйомним для країни-агресора». Що вам вдалося зробити в цьому сенсі?

Ігор Поночовний: В 2019 році ми вже почали отримувати вироки, повідомляти про підозру особам, які причетні до окупації, а саме – за порушення законів і звичаїв війни (стаття 438 ККУ).

Якщо говорити про непідйомний півострів для держави-окупанта, то, мабуть, яскравим прикладом є блокування іноземного судноплавства в Криму. Адже ми знаємо, що на кінець 2019 року до закритих портів Криму заходили переважно судна з російською реєстрацією, також з реєстрацією Сирії, Лівії та Єгипту. Інші закордонні, зокрема, європейські суднохідні компанії повністю припинили морське сполучення з Кримом. Звичайно, є випадки, коли судна з іноземних країн завозять деякі товари, але це робиться за рахунок підміни документів, за рахунок різних шахрайських схем, над якими ми працюємо. 

На цей рік у нас запланована така ж діяльність з приводу авіасполучення, адже ми знаємо, що російські авіакомпанії близько 20 тисяч разів порушували повітряний простір над Кримом. Зараз ми беремо активну участь у розробці змін до закону про санкції для того, щоб унеможливити ведення бізнесу, зокрема і іноземного, в Криму.   

Валентина Самар: Тут можна подискутувати – для кого дорожче стало морське сполучення, тому що ми бачимо блокування військовим флотом РФ Керченської протоки, судозаходів до українських портів в Азовському морі. Експерти Майдану закордонних справ і Black Sea News прогнозують, що такі дії у 2020 році будуть чинитися і в Чорному морі, оскільки Росія може закривати цілі райони для начебто проведення своїх морських маневрів, таким чином по суті беручи під контроль ціле море. Тому давайте все-таки конкретизуємо – чим саме вдалося здорожчати Росії Крим?

Ігор Поночовний: Тим, що Російській Федерації доводиться вкладати в Крим все більше і більше коштів, тому що обіг товарів, який раніше здійснювався шляхом морського сполучення, зараз неможливий, отже, доводиться все це робити через Керченський міст, а це зовсім не ті обсяги, що були раніше. 

Також це робота України на міжнародній арені. І прокуратура Криму постійно бере участь у різних закордонних делегаціях, в консультаціях з Європейським Союзом відносно санкційної політики щодо Російської Федерації за окупацію Криму. Тому великий європейський бізнес законно в Криму не працює точно. Ми зараз почали займатися накопиченням інформації з приводу ведення бізнесу в Криму іноземними компаніями, які поодиноко там працюють. Сподіваюся, що з отриманням можливості притягувати когось до відповідальності за порушення санкційного режиму вже будуть результати і в цьому напрямку. 

Валентин Самар: Ви хочете сказати, що вже підготовлені зміни до закону про санкції?

Ігор Поночовний: Ні, це в процесі роботи. До весни 2019 року були робочі групи, проводилися спеціальні наради в РНБО. Ми до них долучалися, вносили свої пропозиції щодо внесення змін до Закону України про санкції. Зараз цю роботу треба буде поновити, адже, як ми бачимо, той чи інший європейський бізнес – супермаркети, автомобільні салони, кінотеатри – все-таки в Криму працюють. І цим діям треба надавати відповідну правову кваліфікацію. На жаль, ККУ зараз не містить відповідних статей, за якими можна було б працювати, але попередньо ми цю роботу вже почали. 

Фото: investigator.org.ua

Валентина Самар: Що робити з викликами, що виникли минулого року і матимуть вплив і в подальшому? У 2019 році ми отримали рішення Конституційного суду, завдяки якому тепер суди можуть відпускати з-під арешту з правом внесення застави підозрюваних у вчиненні злочинів проти національної безпеки.  Таким чином багато фігурантів «кримських справ» опинилися на свободі. З іншого боку, відбувається «повзуча амністія», адже строки давності  для кримінальної відповідальності у деяких справах є три — п’ять років. І третій виклик – це взаємне звільнення утримуваних осіб,  обмін фігурантів кримінальних справ в Україні та в Росії. Які у вас є пропозиції, щоб збалансувати цю ситуацію?

Ігор Поночовний: Вся правоохоронна система, всі, хто працював зі злочинами проти основ національної безпеки, були, м’яко кажучи, невдоволені таким рішенням Конституційного суду, але коментувати його прокурорська етика мені не дозволяє. Звичайно, зараз законодавець повинен розробити якісь інші механізми, тому що, просто позбавляючи суд обирати такий запобіжний захід як безальтернативне тримання під вартою для осіб, які, наприклад, вчинили державну зраду, це не зовсім правильно. Тому що, прибравши одну безальтернативність, Конституційний суд залишає в Кодексі іншу безальтернативність, коли суддя, обираючи запобіжний захід, зобов’язаний визначити розмір застави.

На мою суб’єктивну думку як юриста, прибираючи частину 5 статті 176 ККУ, потрібно було внести зміни і в порядок розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, надавши суду альтернативу – визначати або не визначати як альтернативу арешту заставу. Тому що, якщо ми бачимо, що особа вчинила злочин проти держави, а суд зобов’язаний їй визначити розмір застави, то в чому тоді змагальність сторін? Ми знаємо чимало випадків, коли і консульські установи Російської Федерації допомагали покидати територію України особам, які підозрювались у вчинені злочинів. Тобто треба системно підходити до змін законодавства . І тут першу скрипку має грати Верховна Рада.

Валентина Самар: Якщо взяти  ці виклики в цілому – і рішення Конституційного суду, і «обміни» , і «повзучу амністію»,  які, по суті ,идозволило вийти з-під варти і підозрюваним, і обвинувачуваним в тяжких злочинах,  то що в результаті ми маємо? Наприклад, справа Кирила Вишинського – вже все, так?

Ігор Поночовний: Чому все? Кримінально-процесуальний кодекс дозволяє нам рухатися далі, є різні розвитки подій. Пан Вишинський заявляв про те, що він буде відвідувати судові засідання, його адвокат регулярно подає до суду документи, які, на їхню думку, є поважними причинами неявки до суду – в основному, це перебування на лікуванні. Останні їхні ідеї – проведення відеоконференції через відеозв’язок. Ми на даний час заперечуємо проти таких їхніх клопотань, тому що все-таки обвинувачений повинен знаходитися в залі судового засідання під час розгляду обвинувального акту щодо нього для того, щоб досягти максимального ефекту від правосуддя. 

Ситуація наразі є складною, законодавчо не зовсім врегульованою, але я сподіваюся, що вона буде якимось чином вирішена, тому що такі процедури продовжуються і надалі, а законодавчого вирішення їм немає.

Валентина Самар: Але ви ж бачили реакцію суспільства на те, що відпущені були особи, які не отримали вироків. І уже готуються нові списки на взаємне звільнення осіб, зокрема, і кримських політичних в’язнів. Зараз не розробляються ніякі проекти, щоб привести законодавство у відповідність до реалій?

Ігор Поночовний: З нашого боку – ні, але ми і не займаємося питаннями взаємного звільнення, тобто це не повноваження і не функції прокуратури. 

Валентина Самар: Зрозуміло. З російської сторони через ЗМІ ми чули окремі заяви про те, що російська сторона начебто ставила умовою українській стороні те, щоб справи людей, яких звільнили, мали  бути «юридично очищені». Перед вами не ставили таке завдання?

Ігор Поночовний: Ні, воно і не може бути поставлене, тому що абсолютно немає такої процедури. Якщо Вишинський розповідав про те, що він буде з’являтися до суду для того, щоб все-таки довести свою невинуватість, то це і є єдиний спосіб для нього очиститися від тих злочинів, які він вчиняв. Іншої процедури немає, окрім як обвинувального чи виправдувального вироку суду.  

Валентина Самар: Тобто ці справи не закриваються, ніякого «правого очищення» цим особам не буде, суди будуть продовжуватися, правильно я розумію?

Ігор Поночовний: Однозначно. Різні варіанти можуть бути: можливо, оголошення в розшук, можливо, зміна запобіжних заходів і так далі. Але ніякого закриття кримінальних проваджень, ніякого винесення вироків без їхньої участі в судових засіданнях бути не може.

Валентина Самар: Давайте згадаємо ті резонансні «кримські справи», які перекочували на 2020 рік, коли має відбуватися вже судове слідство. 

Валентина Самар: Що у 2020 році буде відбуватися в рамках реформи прокуратури? Як це відіб’ється на вашій роботі? Також дуже багато сьогодні розмов про правосуддя перехідного періоду. Що це таке і які зміни будуть у роботі прокуратори АРК?

Ігор Поночовний: Правосуддя перехідного періоду і в принципі перехідний період – це той стан, в якому Україна перебуває з 2014 року. Тому що першим елементом правосуддя перехідного періоду була люстрація. Насправді, ми в своїй роботі дуже часто і вже декілька років застосовуємо ці елементи правосуддя перехідного періоду. Це правосуддя, яке регулює відносини в суспільстві, зокрема, в стані збройного конфлікту, яке регулює відносини в постконфліктний період. Ми, наприклад, реалізуючи елементи правосуддя перехідного періоду, притягуємо злочинців, які вчинили злочини в контексті збройного конфлікту. Це і повідомлення про підозру за статтею 438 ККУ– за порушення законів і звичаїв війни, це і злочини проти основ національної безпеки. Це комунікація з цивільним населенням, яке знаходиться на окупованій території. Нами було розроблено цілу низку способів для безпечного спілкування людей (з ТОТ Криму — ред.)  з прокуратурою АРК. Ми висвітлюємо свою діяльність різними мовами, зокрема, і кримськотатарською, щоб населення на окупованій території реалізовували своє право знати правду про те, що насправді відбувається під час збройного конфлікту. 

Ті елементи, які будуть застосовуватися у постконфліктний період, – це різного роду амністії чи гнучке притягнення до кримінальної відповідальності. Наприклад, як було в свій час в Колумбії, коли учасники громадянської війни здавали зброю, визнавали свою вину та отримували менші терміни покарання, ніж ті, хто не визнавав своєї провини та не розкривав своїх діянь. Тобто це такий процес, який регулює відносини в державі в період збройного конфлікту, в той час, коли законодавство ще не готове до тих дій і змін, які відбуваються, наприклад, на Донбасі і в Криму. 

Валентина Самар: Наскільки сьогодні чинне законодавство  відстало від тих процесів, що відбуваються у суспільстві?

 Ігор Поночовний: Воно не відстало, воно не було готове і воно не підготовлене до цього часу. Ми не маємо ні в кримінальному процесі (окрім заочних розслідувань, які виписані досить коротко і багато процесів не деталізовано), ні в інших законодавчих актах норм, які б стало і чітко регулювали порядок дій державних органів, порядок відношення з цивільним населенням у зв’язку зі збройним конфліктом.

І от саме законопроєкт, який готувала робоча група, до якої і представники прокуратури входять, потрібен для того, щоб врегулювати відносини в стані збройного конфлікту і ті наслідки, які ми маємо.

Валентина Самар: Цей законопроєкт вже поданий до Верховної Ради?

Ігор Поночовний: Наскільки мені відомо, він зараз знаходиться на опрацюванні в Офісі президента. 

Валентина Самар: Ми повідомляли, що прокуратура АРК створюватиме  реєстр осіб, які незаконно відвідували окупований Крим. Нещодавно ми оприлюднили  розслідування, яке показало, що в «чорному списку» СБУ і Мінкультури дуже багатьох діячів немає, а деякі з тих, які там є, вже покійні. Мають бути чітко виписані всі критерії, за якими люди вноситимуться до цих списків, і спільна база даних. 

Ігор Поночовний: Насправді, це не реєстр, це наша внутрішня така систематизація тієї інформації, яка є в кримінальних провадженнях.

 Валентина Самар: Тобто це відомчий, не державний реєстр?

Ігор Поночовний: Звичайно, це недержавний реєстр. Можливо, колись будемо ініціювати і таке питання, але на даний час стосовно Криму в нас є домовленість з СБУ, що ми повинні для себе розуміти список всіх росіян, іноземців – всіх, хто порушував порядок в’їзду/виїзду на тимчасово окуповану територію. Ми повинні володіти інформацією про кожного і оперативно реагувати на ті чи інші ситуації. Тому ми складаємо перелік цих осіб, до кожної особи буде відповідна інформація, і у випадку отримання інформації про намагання такої особи заїхати в Україну, Державна прикордонна служба буде проінформована, і у випадку наявності підстав, вони будуть вирішувати питання про складання чи не складання адмінпротоколів, а ми будемо відпрацьовувати цих людей процесуально – з’ясовувати мету їхнього перебування в Криму і так далі. Після цього прикордонна служба буде ухвалювати рішення про заборону чи не заборону в’їзду. Тому, як мінімум, ми повинні системно і вчасно реагувати на такі дії з боку порушників. 

Валентина Самар: Особисто для себе які завдання ви ставите на 2020 рік? І які завдання ви поставили перед прокуратурою АРК?

Ігор Поночовний: Завдання у нас залишаються незмінними з 2016 року. Зокрема, це завдання – завершити справу «26 лютого». Ми зараз до цього готуємося, вже ідентифікували всіх, хто переслідував проукраїнських учасників мітингу біля Верховної Ради Криму 26 лютого 2014 року. Особам буде повідомлено про підозру, в подальшому будемо намагатися отримати спеціальне досудове розслідування, щоб скерувати вже справи до суду. 

Також ми очікуємо відкриття офіційного розслідування у Міжнародному кримінальному суді. Готуємо на найближчий час ще декілька інформаційних повідомлень з тих напрямків, по яких ми ще не інформували МКС — це і мілітаризація дітей в Криму, і продовження демографічних змін. 

Звичайно, це і успішне проходження перезавантаження працівниками прокуратури, тому що це напряму впливає і на мотивацію людей, і на реалізацію планів, які ми собі надумали. Тобто роботи вистачає, держава-окупант не дає нам сумувати. Тому планів дуже багато, думаю, що вони всі будуть реалізовані. 

 

Інформаційна агенція “Центр журналістських розслідувань”
Kyiv Kyiv Ukraine