Ільменіт для «Кримського Титану»: схема у дії

Публікації
Судно Nefterudovoz 45М Фото: investigator.org.ua

Судно Nefterudovoz 45 М, яке у січні доставило із турецького порту Самсун у Керченську протоку близько трьох тисяч тонн ільменітової руди, а потім повернулось до порту своєї приписки Херсону, арештоване. Судно є важливою ланкою у майже ідеальній схемі обходу санкцій для постачання ільменітового концентрату на завод «Кримський Титан» у  Армянську. Кримський главк СБУ та прокуратура АРК розслідують кримінальне провадження щодо так званої «ільменітової схеми» незаконних поставок сировини на окуповану територію України через закритий порт Керч.  Ще один «ільменітчик» – Nefterudovoz 46 М, який також перевантажив на рейді порту «Кавказ» ільменіт, залишається у Керченській протоці, змінюючи стоянки. Між тим Hermes – третє судно, яке  цьогоріч відпрацювало у цій же схемі, минулого тижня спокійно зайшло у Маріуполь, було оглянуте прикордонниками, завантажилось соєвим шротом і вже доставило його у Поті.

На прикладі Nefterudovoz 45 М спробуємо відтворити послідовність подій та встановити усіх учасників  “ільменітової схеми”.

В суботу, 17 лютого, теплохід Нафторудовоз 45 М зайшов в акваторію Херсонського морського порту. Того ж дня слідчий кримського главку СБУ спільно з представником прокуратури АРК та прикордонниками провели обшуки на борту, вилучили саме судно та його документацію. Слідство вбачає у діях судновласника та учасників “ільменітової схеми”  ознаки порушення Порядку в’їзду-виїзду на тимчасово окуповану територію півострова та фінансування сепаратизму (статті 332-1 та 110-2 ККУ).

У середу, 21 лютого, Херсонський міський суд  наклав арешт на вилучений правоохоронцями Nefterudovoz 45 М.

Судно Nefterudovoz 45 М Фото: investigator.org.ua

«Суд ухвалив: клопотання слідчого відділу Головного управління СБУ у АРК задовольнити і накласти арешт на Nefterudovoz 45 М шляхом заборони на вихід судна з акваторії Херсонського морського порту. Накласти арешт на майно, що належить ТОВ «Транспортний судноплавний менеджмент», вилучене в ході обшуку судна», – йдеться в ухвалі, яку виніс суддя Ярослав Мусулєвський.

 

 

Суддя Херсонського міського суду Ярослав Мусулєвський Фото: investigator.org.ua

Відразу після обшуку Нафторудовоза 45 М кореспондентам Центру журналістських розслідувань вдалося поговорити телефоном із капітаном Володимиром Бондаренком,  якому заборонено покидати судно, та зустрітися із старшим помічником капітана Володимиром Товкуном, який погодився відтворити хронологію подій.

“Вантаж загрузили в порту Самсун. Погрузка почалась 6-го числа (січня 2018 р.- ред.)  після оформлення усіх необхідних формальностей, митниці. І сьомого числа о 4-й чи 5-й годині ранку судно закрило кордон в Туреччині, закрили трюма та вийшли з порту з призначенням на порт Кавказ”, – розповів Володимир Товкун. 

Володимир Товкун, старший помічник капітана Фото: investigator.org.ua

На борт судна завантажили близько трьох тисяч тонн ільменітової руди. На карті капітан позначив  місце завантаження – це відкритий склад порту Самсун.

“Ми прийшли 8 січня в порт Кавказ, пройшли “Кавказ трафік контроль” і отримали дозвіл на вхід у води. Після чого отримали уточнення –  ставати на рейдову стоянку порту Кавказ. На 451-у стоянку, для оформлення приходу, де й буде проходити вигрузка”, – каже Володимир Товкун.

За словами, помічника капітана, про корегування місця вигрузки вантажу повідомили тамтешні агенти та оператор судна. 

“Вигрузка могла б проводитись і в самому порту Кавказ, та так, як там дуже маленький порт, це нормальна практика, що судна можуть вигружатись на рейді. До борту судна був підведений плавкран Аtlas 1 під прапором Сьєрра Леоне. Далі після швартовки крану підійшло друге судно, на яке ми мали б здавати вантаж – Нафторудовоз 2 під прапором Росії”, – розповів Володимир Товкун.

Капітан Нафторудовоза 45 М погодився ознайомити нас із актом  передачі вантажу. Відправником ільменіту з порту Самсун та його отримувачем у порту Кавказ вказна московська компанія “Центр оптимальних технологий” (ТОВ «ЦОТ»).

Центр оптимальних технологий” є офіційним російським представником українських хімічних заводів:  державного “Сумихімпрому”, що через менеджмент контролюється олігархом Дмитром Фірташем, та “Кримського Титану”, що Фірташу належить. ЦОТ є гуртовим постачальником діоксиду титану і, водночас, постачальником сировини – ільменітового концентрату – на «Кримський титан».  

Завод «Кримський Титан» Фото: infoindustria.com.ua

На  порталі ImportGenius знаходимо десятки  підтверджених поставок ільменіту до окупованого Криму. «ЦОТ» закуповує його у  державного Іршанського гірничо-збагачувального комбінату і поставляє у порт Самсун. Яким чином – поки що залишається нез”ясованим. Але відомо: аби не втрапити під санкції, «ЦОТ» використовує у схемі  посередників. Одного з них –  Balloro trading limited ltd – знаходимо і в документах з Нафторудовоза 45 М.

Схема у дії: з порту Самсун ільменіт доправляють до рейду порту Кавказ, де на якірній стоянці №451 перевантажують на інше судно, яке транспортує сировину у керченський порт Камиш-Бурун. Хоча заявляється інший порт.

“У Нєфтєрудовоз 2 було забито в АІСі кінцевий порт вигрузки Новоросійськ. На наступну добу. Тобто, це реально: з рейду порту Кавказ до Новоросійська – доба ходу. Тобто він мав би йти на Новоросійськ. А пішов ні туди”, – каже помічник капітана Nefterudovoz 45 М.

У порту Камиш -Бурун ільменітовий концентрат вивантажують на склади ТОВ “Ген Інвест” (засновник Григорій Школьников) за адресою вулиця  Танкістів,2, і далі залізницею везуть у Армянськ, на завод «Кримський Титан».

Морська ільменітова схема за три роки існування змінювала маршрут і виконавців. Сталим лишається головне: український ільменіт продається російській компанії, яка через посередників доправляє його у закритий порт окупованого Криму на завод українського олігарха, який стільки ж часу живе під арештом у Відні.

Після закриття контрабандного маршруту із порту Южний і перекидання сировини через турецький Самсун схема значно подорожчала.

За підрахунками експертів групи ІnformNapalm, транспортні видатки складають від 12,5 до 18,5 відсотків вартості самого ільменіту. Однак у Фірташа  йдуть на такі затрати через безвихідь – технологія виробництва діоксиду титану на заводі в Армянську розрахована саме на український ільменіт. Аби перейти на імпортну сировину, потрібен збагачувальний цех і його, як кажуть, уже будують.