Доля колаборанта. Юрій Жеребцов

Євген Лешан, Центр журналістських розслідувань

На відео із захопленням росіянами Південної бази Військово-морських сил України в Новоозерному серед військових, що розігрують виставу з капітуляції, та цивільних, що цій виставі підігрують, особливо вирізняється один чоловік - у цивільному костюмі, з портфелем у руці, він начебто керує процесом. Він приборкує натовп, він організує “штурм”, він узгоджує перебіг подій з українськими та російськими офіцерами і віддає накази “самообороні Криму”. Це Юрій Жеребцов, євпаторійський підприємець, який у березні 2014 року став “уповноваженим із забезпечення організації та проведення референдуму” та радником призначеного окупантами “голови Совета министров” АРК Сергія Аксенова. А вже за рік, так і не отримавши ніякої посади у «владі» Криму, він помер загадковою смертю на 46-му році життя. 

Юрій Жеребцов на території Південної бази ВМСУ 19.03.2014

Каламутне минуле

У 2003 році Юрій Жеребцов зареєструвався як фізособа-підприємець з основним видом діяльності «організація інших видів відпочинку та розваг», а також з рибництва (аквакультура), торгівлі та консервування риби і ракоподібних. 

На момент окупації Криму Юрій Жеребцов був керівником двох підприємств. Перше – комунальне підприємство Мирнівської селищної ради “Термінал Мирний”, що мало види діяльності з функціонування інфраструктури водного транспорту, видобутку піску і гравію та обробки вантажів. Селище Мирне – колишнє військове містечко авіаполку – розміщене на березі озера Донузлав, варварський видобуток піску з якого був предметом розслідування Центру журналістських розслідувань та низки кримінальних справ.  Жеребцов очолив «Термінал Мирний» у 2010 році, коли головою Мирнівської селищної ради був Олег Парасків. За два роки Парасків став народним депутатом від Партії регіонів, за нього агітував особисто радник президента Путіна Сергій Глазьєв, який збирався відкривати у Мирному Інститут розвитку Криму. 

Юрій Жеребцов водночас був керівником та єдиним засновником Науково-виробничого об’єднання підводно-технічних робіт “Укрспецсервіс” з основним видом діяльності «будівництво водних споруд». Він же значиться засновником та бенефіціаром ТОВ “Югспецзахист”, що займалось електро-монтажними та іншими будівельно-монтажними роботами. 

Треба зазначити, що «віджимати» державну власність у міністерства оборони України для Жеребцова було не новою справою. 

Південна коса озера Донузлав, Крим Фото Google

ТОВ “Югморепродукт”, керівником та засновником якого у 2006-2013 роках був Жеребцов, ще у 1999 році уклало з Міноборони договір оренди на об’єкт нерухомості – клуб, що був на балансі військової частини А2506 у Новоозерному. А у 2008, за даними кримінальної  справи, “невстановлені особи шляхом підроблення офіційних документів договорів та актів спільної діяльності філії Центрального спеціалізованого будівельного управління «Укроборонбуд» Міністерства оборони України, а у подальшому використовуючи їх у Євпаторійському міському суді АР Крим, отримали шляхом обману право власності на майно в особливо великих розмірах будівлі та споруди військового містечка №3”. Окрім клубу  бізнесмени «прихопили» ще й три трансформаторні підстанції ТП-62, ТП-63, ТП-65, що належали ДП Міноборони. Причому право власності на ці об”єкти нерухомості «обдурений» суд визнав за директором ТОВ “Югморепродукт”, яким на той час був Юрій Жеребцов.

У жовтні 2010 року Печерський районний суд Києва задовольнив клопотання військового прокурора на проведення обшуку за юридичною адресою ТОВ “Югморепродукт”, але чим се скінчилось – невідомо, бо ця ухвала єдина у цій справі, що оприлюднена у  реєстрі судових рішень. Але можна припустити, що ділкам ця афера зійшла з рук. До слова, партнерами Жеребцова у «Югморепродукті» були росіяни – москвич Ілля Сарафанников та Андрій Губенко з Московської області, що й досі ведуть бізнес у Криму.  

Очевидно, що така досвідчена в аферах людина виявилася дуже доречною , коли знадобилося “віджати” в України цілий півострів.

Капітуляція євпаторійських ракетників

Розповідають, що в березні 2014 року Жеребцов допоміг підрозділу ГРУ Росії таємно розташуватися поблизу з Південною базою ВМС України в Новоозерному – на водолазній базі мідійного господарства, яке він начебто курував. Але документального підтвердження цієї інформації ми не знайшли.

Після того Жеребцов допомагав російським військовим блокувати та захоплювати українські частини в Євпаторії та Новоозерному – це вже зафіксовано на відео, існує й фото ультиматума командиру 55-го зенітно-ракетного полку Повітряних сил ЗСУ полковнику Андрію Матвієнку за підписом Жеребцова.

55-й зенітно-ракетний полк, до складу якого входили три дивізіони ЗРК “Бук”, за рік до анексії Криму відзначив своє 45-річчя.

Без сумніву, ця військова частина становила серйозну небезпеку для російської авіації.

Ультиматум Жеребцова, датований 9 березня 2014 року, зокрема, містив вимогу упродовж доби роззброїти особовий склад військової частини та передати об’єкт і озброєння спецпідрозділу Чорноморського флоту РФ «на час підготовки та проведення референдуму».

Командир полку відмовився виконувати ультиматум, надавши відповідь, у якій не визнавав повноважень Жеребцова та повідомив, що складати зброю не буде. На випадок спроби силового захоплення він порадив евакуювати мешканців м. Євпаторії та навколишніх сіл через небезпеку підриву вибухонебезпечних боєприпасів на складах військової частини.

Однак ще 4 березня 2014 року солдати 55-го полку, які заступали дорогу російським військовим КамАЗам, вже були беззбройні.

Сам полковник Матвієнко повідомив, що наказав своїм підлеглим здати зброю на склад і стати на його захист “живим щитом” після загроз російських військових розпочати штурм, пустивши поперед себе місцевих мешканців у якості прикриття – як і заповідав Путін.

А вже за два дні територію полку контролювали російські військові. На відео видно, як вони розвантажують стрілецьку зброю на території військової частини.

“Это воинская часть в Евпатории. Захвачена военными людьми без опознавательных знаков. Сейчас разгружают оружие – понесли в казармы, снимай камаз. Понесли оружие вот – полный боевой камаз разгружают. 17 пулеметов они несут. Вот, в камазе еще кто-то лазит. Человек 20 их сейчас. До этого еще уазики были российские, еще были автоматчики, сколько их там – неизвестно. Вчера было 2 камаза. Вон они пошли дальше – за деревьями”, – комментирует автор видео, ймовірно, український військовослужбовець.

Заступник командира полку, підполковник Олександр Ломако так пояснював журналістам БіБіСі підстави капітуляції військової частини“Офицер РФ, майор, сказал: если вы не разоружитесь, я штурмом, вместе с этими жителями штурмуем ваш контрольно-пропускной пункт, забираем ваше оружие и раздаем вот этой толпе, которая пришла. На что командир части, чтобы избежать кровопролития, решил пойти на некоторые уступки”.

Автор сюжету відзначає, що українські офіцери, щоб показати журналістам військову базу, вимушені були радитися “з людиною у сірій куртці” – Юрієм Жеребцовим.

Юрій Жеребцов на території 55-го зенітного ракетного полку Фото Youtube BBC

“Чтобы российские военные, которые сегодня находятся на территории Крыма, чтобы они остались и стабилизировали ситуацию. Всё, что сегодня происходит здесь, в воинской части, это только чтобы обеспечить безопасность комплексов стратегического вооружения. Общественность города обратилась к российским военным”, – розповідав Жеребцов.

15 березня 2016 року військова прокуратура Вінницького гарнізону розпочала кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада) щодо полковника Матвієнка, трьох його заступників та офіцерів 55-го зенітного ракетного полку, які “надавали військовослужбовцям Російської Федерації допомогу у захопленні військової частини А4519 у березні 2014 року, закликали та підбурювали особовий склад частини перейти на військову службу у Збройні Сили РФ, підняли на території військової частини А4519 прапор РФ, а також, порушивши військову присягу, перейшли на службу до Збройних Сил РФ”.

Юрій Жеребцов на березі озера Донузлав Фото Reuters

Місія в Новоозерному

Довше протрималася Південна база Військово-морських сил України в селищі Новоозерному, що на березі Донузлаву. Її було захоплено вже після так званого «референдуму», 19 березня 2014 року.

Російські військові біля КПП Південної бази ВМСУ, Новоозерне, Крим, 19.03.2014 Фото Youtube Яна Дарк

Ворота КПП бази були зачинені, навпроти виїзду стояв БРДМ. Але збройного чи будь-якого іншого опору українські військові не чинили. За воротами КПП зібрався натовп цивільних із російськими прапорами, а також жінки з родин українських військовослужбовців. За спинами цивільних стояли озброєні люди у військовій формі без розпізнавальних знаків та офіцери Чорноморського флоту РФ.

Жеребцов знаходився біля самих воріт, поруч з ним – двоє капітанів другого рангу Військово-морського флоту РФ. Жеребцов у мегафон закликав поводитися спокійно і не відходити далі восьми метрів від будівлі.

Юрій Жеребцов роздає вказівки біля воріт бази ВМСУ в Новоозерному, 19.03.2014 Фото Youtube Яна Дарк

“Наше право зайти на территорию собственности народа Крыма и наше право объяснить им то, что они являются частью нашего общества, нашего народа. Поэтому давайте дадим еще несколько минут, чтобы они приняли окончательное и судьбоносное решение”, – казав Жеребцов.

Потім озброєні люди у російській військовій формі просунулися до воріт, відділивши їх від натовпу. Коли трактор протаранив ворота і проїхав на територію військової частини, разом з ним туди пройшов Жеребцов, а за ним – озброєні люди у російській військовій формі.

Російські військові (праворуч) на території Південної бази ВМСУ 19.03.2014 Фото Youtube Яна Дарк

Вони вишикувались навпроти українських офіцерів та матросів, що стояли біля КПП.

Юрій Жеребцов «керує» захопленням бази ВМСУ в Новоозерному росіянам, 19.03.2014 

Жеребцов, наблизившись до українських військовослужбовців, каже їм щось заспокійливе, а потім гукає: «Командування Чорноморського флоту, підійдіть, будь ласка, сюди!».

Після того, як підійшли два капітани другого рангу ВМФ РФ, Жеребцов повідомляє: «Народ Криму довіряє вам далі провести всі заходи, необхідні для того, щоб з командуванням Військово-морських сил України провести всі заходи щодо передачі всіх комплексів … (галас глушить слова). Будь ласка, знайомтеся…»

Юрій Жеребцов від імені «народу Криму”  передає базу ВМСУ в Новоозерному офіцерам ЧФ РФ, 19.03.2014 

Офіцери ВМФ РФ і українські офіцери тиснуть один одному руки.

Перший офіцер ВМФ РФ повідомляє: «Наше завдання – поставити вахту на зброярку. Всі інші завдання – працюйте в штатному режимі, йдіть додому, виконуйте обов’язки. До прийняття рішення».

Другий офіцер ВМФ РФ : «Після обіду прибуває група командування Чорноморського флоту на чолі з начальником управління кадрів ВМФ Російської федерації або його заступником (капітан першого рангу Буєв). Будуть відповідати на всі питання, механізми реалізації подальшого переходу до складу збройних сил Криму, зайняття вами ваших же посад в ваших же структурах. Займайтеся повсякденною діяльністю, вирішуйте питання спокійно, люди далі не підуть, відділення буде забезпечувати тільки безпеку, – хочете виходити – виходьте, – пропускний режим спільний. І я думаю, що з підтримкою наших сімей, рідних ми цей процес протягом дуже короткого часу закінчимо».

Так завершилася ще одна «місія» Жеребцова із захоплення українських військових частин російськими військовими – і завершилася успішно.

Під Росією

Активне сприяння окупації півострова з боку Жеребцова було належним чином оцінене в Україні: у 2015 році Генеральна прокуратура України за участь в організації “референдуму” оголосила йому підозру у вчиненні злочину за статтею 109 ККУ (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади) та оголосила його у розшук. А Сполучені Штати ще у квітні 2014 року застосували проти Жеребцова санкції – теж за “організацію референдуму 16 березня, який відкрив шлях до російської анексії Криму”.

Але в самому окупованому Криму заслуги Жеребцова оцінили не надто високо. Принаймні, місця в структурах влади для нього не знайшлося.

Аби виглядав «при ділі»,  Жеребцову дали місце позаштатного радника Аксенова, члена “Громадської палати Криму” та члена “колегії міністрества екології і природних ресурсів Криму”. Але й ці «посади» Жеребцов намагався використати з максимальною вигодою.

Він активно втручався у процеси варварського використання близькими до нової “влади” структурами природних ресурсів Криму. Зокрема, після окупації півострова ТОВ «Стройпрогрес» депутата “Госсовета РК” Фрунзе Мардояна відновило намагання влаштувати андезітовий кар’єр біля меж Карадагського заповідника. Окупаційна “влада” не заважала, але на протест піднялися мешканці Коктебелю. Жеребцов зорієнтувався швидко, виступивши з критикою “міністерства екології”, що не турбується про збереження Карадагу.

Ю. Жеребцов спілкується з мешканцями Поповки про фестиваль «Befooz» Фото АиФ/ Катерина Апоніна

Ще одним об”єктом претензій Жеребцова став  фестиваль «Befooz», колишній “Каzантип”, який щорічно вирував у Поповці, що поруч із Донузлавом. Проти фестивалю у липні-серпні 2015 році працювали і “прокуратура” окупованого Криму, і Наталя Поклонська особисто, і  поліцейський спецназ. А Жеребцов у 2015 році взяв на себе найбільш невдячну роботу – пояснювати мешканцям Поповки, чому відсутність фестивалю, а відповідно й грошей від його учасників, для місцевих краще, ніж їхня наявність.

Остаточної перемоги окупаційної “влади” над фестивалем «Befooz» Жеребцов не побачив – 5 серпня 2015 року він раптово помер. Прес-служба “Громадської палати Криму” поспішила повідомити, що кримінальної складової у смерті Жеребцова немає. Його знайома Вікторія Струніна написала у соцмережі:

«Кажуть, інфаркт. При абсолютно здоровому способі життя, в 45 років. Будучи уповноваженим від уряду Криму з підготовки та проведення референдуму про приєднання до Росії, фактично – миротворцем, успішно проводив переговори з військовими частинами, перекривав Донузлав, щоб в море не вийшли військові кораблі і не вчинили біди. Одним з перших опинився в списку санкцій Заходу. Просила тебе, будь обережний, Юра».

Інший користувач мережі додав підробиць: Жеребцов, за його словами, залишив машину із увімкненим двигуном та піднімався із сумкою в під’їзді, коли його спіткала раптова смерть.

Відреагував на загибель недоброзичливця і президент фестивалю «Befooz» Микита Маршунок:

Але, попри натяки Маршунка, навряд чи причиною загибелі Жеребцова були “злоба і ненависть”. Бо на той час Жеребцов боровся не лише проти фестивалю. Паралельно він почав втручатися у процес злочинного видобутку піску вздовж залізничної колії біля станції “Солнышко” між Саками та Євпаторією.

Незаконний видобуток піску у Сакському районі, Крим Фото Юрія Жеребцова

Видобуток відбувався без дозволу, та ще й у захисній зоні вздовж залізниці, що могло призвести до руйнування колії. Жеребцов звинуватив у незаконній розробці піскового кар’єру депутата “Госсовєта Криму” Валерія Гриневича. Той у відповідь погрожував Жеребцову судом.

В червні 2017 року Гриневич був засуджений окупаційним “судом” до 10 років позбавлення волі – за шахрайство із землею у Сакському районі та погрозу вбивством представнику енергопостачальної компанії Криму. Але Жеребцов про це вже не дізнається.

Інформаційна агенція “Центр журналістських розслідувань”
Kyiv Kyiv Ukraine