Гучні «кримські справи» – 2020

У 2020 році правоохоронні органи АР Крим та Севастополя скерували до суду 40 обвинувальних актів у справах щодо злочинів, вчинених в окупованому Криму. У чотирьох «кримських» справах було винесено вироки.

Більшість із цих проваджень розслідуються за спеціальною процедурою, тобто, заочно — фігуранти цих справ поки що недосяжні для арешту. Процедура тривала у часі, і далека від досконалості. Однак і в тих справах, де обвинувачені фізично присутні у суді, правосуддя не завжди є швидким і справедливим.

Чому так, подивимось на прикладі найрезонансніших «кримських справ», які розглядались в українських судах у 2020 році і будуть актуальні і в році новому.

Справа Чорнобука

Валерій Чорнобук — колишній голова Апеляційного суду Криму, обвинувачений у державній зраді. Саме він навесні 2014 року допомагав окупантам переводити кримське судочинство на законодавство Росії, агітуючи суддів служити Росії та приймати російське громадянство.

Валерій Чорнобук у Голосіївському райсуді Києва 28 грудня 2018 р, фото: hromadske.ua

Але окупанти не оцінили заповзятої готовності Чорнобука вірно їм служити, тож він повернувся до рідного Дніпра, а президент Порошенко призначив його суддею апеляційного суду. Після повідомлення про підозру у державній зраді Чорнобук переховувався від слідства, однак у листопаді 2018 року його все ж затримали у Києві.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо колишнього голови Апеляційного суду Криму Валерія Чорнобука надійшов до Печерського районного суду Києва 8 листопада 2019 року. Але підготовче засідання судове засідання відбулося майже через рік — у вересні 2020-го. До цього суддя Віта Бортницька ніяк не могла розпочати розгляд справи Чорнобука по суті і засідання постійно переносилися.

Початок процесу був жвавий, але швидко згас. Наразі в Єдиному державному реєстрі судових рішень документи у справі Чорнобука не публікуються. Печерський суд ще навіть не почав розглядати провадження по суті. Засідання постійно переносяться. І так вже більше трьох місяців, відколи судовий процес вже мав би йти повним ходом.

Чому справа Чорнобука затягується в суді? Ймовірну відповідь знаходимо у заявах самого Валерія Чорнобука напередодні виборів президента України.

«Будьте уважні. Замисліться над тим, якщо через кілька днів зміниться політична ситуація, що може відбутися з усіма вами», — сказав Чорнобук 26 березня 2019 року у Голосіївському районному суді Києва.

Зі зміною влади у 2019 році в Україну повернувся Андрій Портнов, екскерівник Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента Януковича, який після Революції Гідності виїхав з території України.

Саме за сприяння Портнова у грудні 2011 року Валерій Чорнобук і отримав посаду голови Апеляційного суду Криму.

Зараз в Україні Портнов почувається вільно — безкарно погрожує прокурору, який вів щодо нього справу, завалює правоохоронні органи заявами про злочини щодо представників минулої влади та президента Порошенка і, як вважається, має вплив на роботу Державного бюро розслідувань та Генпрокуратури.

Андрій Портнов, фото: liga.net

Ще одна персона, яка потенційно може впливати на гальмування справи Чорнобука — Олег Татаров, заступник голови Офісу Президента Андрія Єрмака. Призначення Татарова викликало хвилю критики на адресу президента Зеленського. Адже у часи Майдану Олег Татаров був заступником начальника Головного слідчого управління МВС і «говорящею» головою її очільника Захарченка, та виправдовував жорстокі дії «Беркуту» щодо протестувальників.

Олег Татаров, фото: 24tv.ua

Після звільнення Татаров вже як адвокат представляв у судах інтереси і Портнова, і Чорнобука, а тепер курує в адміністрації президента увесь правоохоронний блок.

При цьому Татаров сам є фігурантом кримінального провадження — НАБУ повідомило йому про підозру у сприянні в дачі хабара. Але це вже інша історія. Повертаємось до кримських справ.

Справа Василя Ганиша

Розвиток, але не закінчення у 2020 році отримала історія єдиного арештованого ексдепутата Верховної Ради Криму Василя Ганиша, обвинуваченого у державній зраді.

За минулий рік він встиг кілька разів змінити свій процесуальний статус. Слідство інкримінувало йому два злочинних епізоди: голосування за російську редакцію «Конституції Криму» та участь у «виборах» до міськради окупованої Феодосії, які відбулися у вересні 2014 року. У січні 2020 року суд виніс Ганишу обвинувальний вирок, з покаранням — до 12 років позбавлення волі.

Вирок набрав законної сили 30 січня, тож Ганиш мав почати відбувати покарання.

Але раптово у липні прокуратура АРК заявила про повторне затримання Ганиша. Виявилося, що засуджений так і не був поміщений під варту після набуття вироком законної сили — засуджений знаходився під домашнім арештом.

Василь Ганиш після засідання Київського апеляційного суду, 30.01.2020 Фото: court.investigator.org.ua

Адвокат Олександр Шадрін пояснив це тим, що Василь Ганиш не міг почати відбувати покарання у зв’язку з поганим станом здоров’я. Після повторного затримання засуджений таки потрапив за грати.

Але вже 1 жовтня суддя Богунського районного суду Житомира Софія Костенко звільнила від відбування покарання Василя Ганиша за станом здоров’я. На ухвалу могла бути подана апеляційна скарга, але житомирські прокурори пропустили строки оскарження.

Врешті, 1 грудня 2020 року Ганиш знову став обвинуваченим. Верховний суд скасував вирок та призначив справу до нового розгляду.

Справа Міхальчевського

Ще одна знакова історія у «кримських справах» відбулася у 2020 року. 13 липня колегія суддів Дніпровського районного суду Києва закінчила розгляд провадження щодо так званого «міністра охорони здоров’я Республіки Крим» Петра Міхальчевського.

Суд визнав його винним у державній зраді та призначив покарання у 10 років позбавлення волі.

«Міністр» безпосередньо брав участь у реалізації політики держави-окупанта, яка спрямована на легітимізацію окупаційної влади, видавав накази та розпорядження щодо діяльності «міністерства».

Петро Міхальчевський (посередині) разом з адвокатами Валентином Рибіним та Ольгою Головіною під час судового засідання 20.02.2020. Фото: Бюро судової інформації

Вирок Міхальчевському ще не набрав законної сили — провадження переглядається в Київському апеляційному суді.

Цікаво, що так званий «міністр» не пішов доріжкою «амністії» у часі, прокладеною іншими кримськими чиновниками. Мова йде про справи, в яких обвинувачені визнали свою вину і пішли на угоду зі слідством. В результаті, їм змінили статті обвинувачення на більш м’які і посадовці отримали умовні терміни.

Наприклад, депутат з Євпаторії Сергій Осьмінін. Його звинуватили у державній зраді через обрання депутатом так званої Євпаторійської міськради вже після окупації Криму. Після того, як Осьмінін повністю визнав провину, статтю обвинувачення йому змінили на м’якшу — з 111-ї на 110-ту. Вироком Деснянського райсуду Києва Осьмінін отримав 3 роки умовного терміну.

Аналогічна ситуація з керівницею відділення російського руху «Волонтери перемоги» Оленою Одновол. Три роки умовного терміну вироком суду в Херсоні. І так само була вирішена доля справи колишнього заступника так званого «міністра спорту Криму» Фаруха Камалова.

Зазначимо що ці дії забезпечили бодай якесь правове підґрунтя для так званого взаємного звільнення утримуваними особами, тобто, обміну на українських політичних бранців.

Відпущені обвинувачені

Процесуальні проблеми виникли у судах після обмінів 2019 року. Для прикладу згадаємо справу Кирила Вишинського, колишнього керівника російської агенції РИА Новости в Україні, якого Україна видала Росії під час обміну «35 на 35» у вересні 2019 року. Вишинський свою вину не визнав і обіцяв довести це в суді.

«Я точно буду продолжать участвовать в судебных заседаниях. И, наверное, сейчас это главный план на ближайшее время. Я по-прежнему в суде, в процесе, я хочу доказать свою невиновность», — говорив Вишинський російським журналістам 7 вересня 2019 року.

Кирило Вишинський, фото: investigator.org.ua

З того часу Подільському суді вже неодноразово призначалися засідання у справі Вишинського, однак він на них не з’являвся, а адвокати пропагандиста щоразу надають довідки про його перебування на лікуванні у Москві. При цьому Вишинський працює виконавчим директором МІА Россия сегодня, веде телевізійні інтерв’ю і включений до Ради з прав людини при президентові Росії.

Відтак судовий розгляд у його справі щоразу відкладається. Як довго ще триватиме така підвішена ситуація — невідомо, бо варіантів правового вирішення ситуації, створеної політичними домовленостями, ніхто наразі не пропонує.

Проблема з Інтерполом

Ще одна проблема у розслідуванні кримських справ та притягненні до відповідальності винних у вчиненні воєнних злочинів, яка переходить у рік 2021-й, стосується міжнародного розшуку підозрюваних і обвинувачених. Власне, насьогодні є лише кілька варіантів як «дістати» фігурантів заочних проваджень: міжнародний розшук через Інтерпол, видача їх Україні через механізм двосторонньої правової допомоги та арешт за ордером міжнародного кримінального суду. На жаль, жоден із цих варіантів ще жодного разу не був застосований у кримських справах. А з Інтерполом прокуратура Криму та слідчі поліції чи СБУ навіть не мають прямого контакту.

«Напряму ми не можемо спілкуватися, тільки через Українське бюро. Були ще сподівання на організацію Eurojust, через них ми намагалися комунікувати, але все одно весь документообіг відбувається через Українське бюро Інтерполу. Дійсно, Інтерпол говорить, що вони шукають воєнних злочинців, готові співпрацювати і так далі, але щодо Криму позиція там однозначна і незмінна. Все, що стосується конфлікту у Криму, (пропустити) за їхніми поясненнями, — це конфлікт України з Росією, і Інтерпол туди не втручається. Зокрема, можливості і механізми Інтерполу використовуватися для розшуку злочинців не будуть», — казав Ігор Поночовний в ефірі програми «Питання національної безпеки».

Ігор Поночовний, прокурор АР Крим та Севастополя, фото: investigator.org.ua

У 2020 році кримський главк СБУ та прокурори автономії подали масові клопотання щодо арешту суден та літаків, які порушуючи заборони, літають та заходять в порти Криму. За клопотаннями прокуратури автономії, українські суди наклали арешти на 104 літаки та 50 суден — порушників.

Арешти накладені і на судна флоту «Чорноморнафтогазу», які були захоплені під час окупації Криму Росією і використовуються для незаконного видобутку газу на українському шельфі Чорного моря

Надалі необхідно було б оголосити їх у міжнародний розшук. Як і інші, заарештовані українськими судами, морські та повітряні судна.

Однак така можливість наразі відсутня: Інтерпол, за словами головного прокурора Криму, самоусувається від кримських справ.

Інформаційна агенція “Центр журналістських розслідувань”
Kyiv Kyiv Ukraine