Портові щури. Хто допомагає окупантам грабувати Україну

Міністерство інфраструктури 30 квітня 2022 року видало наказ про закриття морських портів «Бердянськ», «Маріуполь», «Скадовськ» та «Херсон». Порти залишатимуться закритими до відновлення над ними контролю України.

Водночас, російські окупанти використовують інфраструктуру захоплених портів для вивезення з захопленої території частини півдня України зерна та металу. Допомагають їм у цьому зрадники, які погодилися налагоджувати роботу портів після бойових дій.

Павло Швацький (ліворуч) та Володимир Стельмаченко, окупаційні «керівники» Маріупольського та Бердянського портів. Фото: соцмережі

Бердянський боєць-колаборант

Бердянським морським торговельним портом окупанти призначили керувати місцевого мешканця Володимира Стельмаченка. На початку червня він розповідав російським пропагандистам з окупованого Криму, що порт готується приймати судна та відвантажувати вантажі.

«Роботи багато, працювати є кому. Є що відновити. Для цього у нас проводиться, зокрема, зараз розмінування, утилізація боєприпасів, залишених збройними силами України на території порту. Для того, щоб дали нам можливість приймати судна, відвантажувати вантажі. Надалі працювати як основне містоутворююче підприємство», — говорив Стельмаченко, якого пропагандисти протитрували як «в. о. начальника Бердянського морського порту».

Володимир Стельмаченко, окупаційний «керівник» Бердянського морського порту. Фото: пропагандистське джерело

21 червня російська інформаційна агенція ТАСС повідомила, що у порт вже Бердянська завозиться зерно з тимчасово окупованої частини Запорізької області. Аби уникнути звинувачення у крадіжці, росіяни заявили про нібито наміри самих місцевих аграріїв експортувати зерно у країни Близького Сходу, Туреччини та Африки. Раніше Євген Балицький, який погодився очолити окупаційну адміністрацію області, повідомляв, що запас зерна урожаю минулого року на захопленій частині Запоріжчини складає 1,5 млн тонн. І цей запас окупанти планували продати у країни Близького Сходу.

25 червня у telegram-каналі «Запоріжжя.інфо» було опубліковане відео, зняте місцевими мешканцями, на якому видно, що у порт Бердянська прибуло велике вантажне судно у супроводі чотирьох військових кораблів.

Фото: telegram / Запоріжжя.інфо

30 червня російські пропагандисти повідомили, що у порту дійсно відбувається завантаження зерна на корабель країни-агресора. І хоча на опублікованих відео назву судна ретельно приховували — вона все одно стала відома.

Прибуття судна Zhibek Zholy в порт окупованого Бердянська. Фото: пропагандистське джерело

На цьому фото видно, що судно має назву Zhibek Zholy. Місцеві підконтрольні росії інформаційні помийки повідомляють, що корабель прийшов у супроводі катерів військово-морської бази Новоросійська Чорноморського флоту рф. 

Володимир Стельмаченко також прокоментував процес викрадення українського зерна, яке він називає «русским».

«Бердянський морський торговельний порт готовий одночасно обробляти до трьох суден. Нами зафрахтовано ще кілька суден під російське зерно. Зерно не повинно пропасти», — сказав колаборант.

Володимир Стельмаченко, окупаційний «керівник» Бердянського морського порту. Фото: пропагандистське джерело

Росіяни пишуть, що на судно тільки планується завантажити 7 тисяч тонн зерна. Однак за даними онлайн-сервісу marinetraffic, корабель Zhibek Zholy (IMO: 9598880, власник — компанія з Казахстану KTZ Express Shipping TOO) прийшов до турецького порту Karasu. Примітно, що порт відправлення росіяни вказали не Бердянськ, а Новоросійськ Краснодарського краю.

3 липня турецькі митники затримали судно Zhibek Zholy. На підставі листа Офісу генпрокурора посольство України у Туреччині звернулося до турецької сторони вжити невідкладних заходів. За інформацією посла Василя Боднара, на судно дедвейтом 7146 тонн завантажили близько 4500 тонн краденого українського зерна.

«Подякувати» за допомогу окупантам можна так званому «керівнику» порту Володимиру Стельмаченку. Хто він взагалі такий? 52-річний чоловік мешкає у Бердянську, на вулиці Короленка. До окупації працював у цьому ж порту — був заступником начальника служби безпеки мореплавства та екологічної безпеки.

Володимир Стельмаченко, окупаційний «керівник» Бердянського морського порту. Фото: «Одноклассники»

Якщо вірити останній поданій декларації, у 2020 році на цій посаді Стемальченко отримував близько 15 тисяч гривень на місяць. У ній же «керівник порту» вказував, що разом з дружиною Іриною та двома дітьми мешкає в будинку тещі, володіє двома земельними ділянками у селі Новопетрівка. Землю він надавав в оренду сільгосппідприємству ПСП «Лендфорт Азов» за 20 тисяч гривень на рік.

Згадана дружина Ірина Стельмаченко працювала у виконавчому комітеті Бердянської міської ради. Її посада — головний спеціаліст відділу транспорту і зв’язку.

Тепер перейдемо до соцмереж. Володимир Стельмаченко дуже любить зброю. На його сторінці у російській соцмережі «Вконтакте» дуже багато фотографій з її різними видами.

Володимир Стельмаченко, окупаційний «керівник» Бердянського морського порту. Фото: «Вконтакте»

Також колаборант є прихильником системи рукопашного бою Кадочникова. Має навіть світлину зі своїм кумиром.

Володимир Стельмаченко, окупаційний «керівник» Бердянського морського порту. Фото: «Вконтакте»

На своїй сторінці на рекрутинговому сайті Стельмаченко п’ять років тому писав, що він займався військово-патріотичною роботою з молоддю, допризовною підготовкою, сприяв збройним силам та правоохоронним структурам у питаннях бойової та спеціальної підготовки. Також нібито є засновником організації Товариства сприяння обороні України (ТСОУ) «Коловрат», хоча нічого подібного в реєстрі юридичних осіб ми не знайшли.

Однак, на різних патріотичних акціях у Бердянську та області Володимир Стельмаченко хизувався своїми уміннями боротьби.

Володимир Стельмаченко, окупаційний «керівник» Бердянського морського порту. Фото: «Вконтакте»

Цікаво, що на facebook-сторінці «Новости Бердянска» ще в травні з’явилася інформація про те, що до повномасштабного вторгнення Стельмаченко начебто тренував бійців «Азову», проводив тактичні заняття зі снайперської стрільби на полігонах Бердянська та Урзуфа, активно займався волонтерством, допомагаючи «азовцям» з бронежилетам та амуніцією.

«До відома партизан: мешкає в Колонії, ходить пішки на роботу по Горбатому мосту», — такими словами закінчується повідомлення про Стельмаченка.

Виникає питання — як людина, яка «сприяла збройним силам», волонтерила і допомагала ненависному росіянам «Азову», раптом отримала посаду з рук окупантів? Про це ми вирішили розпитати самого Стемальченка. Центр журналістських розслідувань спробував зв’язатися з окупаційним «керівником» порту за українським номером телефону, який нам вдалося знайти. Слухавку взяв чоловік, голос якого дуже схожий на голос Стельмаченка, але він кинув слухавку одразу після того, як наш журналіст почав представлятися.

Наступні дзвінки він просто скидав. Також ми написали йому смс з проханням вийти на зв’язок. Але, на момент публікації цього матеріалу, відповіді ми так і не отримали. 

Крім того, на телефонний дзвінок відповіла дружина Володимира Ірина. Кореспондент Центру журналістських розслідувань сказав, що хотів би поговорити з її чоловіком про роботу Бердянського порту. Вона сказала, що передасть питання і, можливо, він передзвонить пізніше, але цього не сталося.

Отже, Володимир Стельмаченко зараз допомагає російським загарбникам грабувати Україну. Обіймаючи «посаду» окупаційного керівника порту, він сприяє вивезенню із захопленої частини Запорізької області зерна. Саме під його так званим «керівництвом» окупанти підготували акваторію порту для заходу вантажних суден, на які вже зараз відбувається завантаження вкраденого урожаю. При цьому, якщо вірити повідомленням у місцевих пабліках, Стельмаченко, до переходу на службу до окупантів, створював собі образ патріота України. Так само, як свого часу це робив Дмитро Кузьменко, командир військової частини А7360 сил тероборони Херсону, який з приходом окупантів одним з перших взяв російський паспорт та закликав українських бійців припинити спротив.

Порт знищеного Маріуполя

«Колегою» Стельмаченка у Маріуполі став Павло Олексійович Швацький, громадянин Росії. Він очолив окупаційну «адміністрацію» маріупольського морського порту. Власне, найкращою характеристикою Швацького є його ж слова про українських військових. Їх він називає «нацистами» та «бандитами».

Павло Швацький, окупаційний «керівник» Маріупольського морського порту. Фото: пропагандистське джерело

«Ще десять днів тому за цю територію йшли жорстокі бої. Морпіхи ЗСУ та нацисти з полку «Азов» билися відчайдушно, але штурмові загони бійців «ДНР» змусили їх бігти. Відходячи, бандити, іншим словом їх не можу назвати, ламали все: розстрілювали з гранатометів навантажувачі, трансформаторні підстанції, крани», — розповідав Швацький пропагандистам з урядової «Російської газети» на початку травня.

Тепер Швацький, вже як призначений окупантами керівник порту, заявляє про запуск пасажирських перевезень вже з 2023 року і долучається до пограбунку України.

Станом на 20 червня, вже третє судно із вкраденою металопродукцією залишило порт Маріуполя та вирушило у Ростов-на-Дону. За словами Швацького, щоб вивезти весь метал із порту Маріуполя, потрібно ще близько 80 рейсів суден.

металлопрокат

Розвантаження судна RM 3 з краденим у Маріуполі металопрокатом у порту Ростова-на-Дону Фото: ТАСС

Більша частина металу належить компанії «Метінвест» олігархів Ріната Ахметова та Вадима Новинського. В інтерв’ю «Економічній правді» директор ДП «Маріупольський торговельний порт» Ігор Барський розповідав, що на території порту залишалося близько 200 тисяч тонн металу та чавуну, вартість яких складала понад 170 мільйонів доларів.

Ймовірно, кораблі з металом йдуть у Ростов не тільки через відносну близькість. І тут вже варто більше розказати про біографію Швацького. Саме АО «Ростовский порт» Павло Швацький очолював як генеральний директор з 2014 року до кінця серпня 2021. Пізніше, схоже, пішов на підвищення: у новинах згадується вже як «заместитель председателя совета директоров группы компаний «Ростовский порт». Тепер, керуючи портом окупованого Маріуполя, по суті, відправляє до себе додому вкрадені коштовні вантажі.

Павло Швацький, окупаційний «керівник» Маріупольського морського порту. Фото: rostovport.ru

Центр журналістських розслідувань знайшов номер телефону Швацького. На жаль, поговорити з ним не вийшло – чоловік не відповідає на звичайні телефонні дзвінки і на дзвінки у telegram та whatsapp. Повідомлення у месенджерах ми йому залишили, але відповіді так і не отримали.

Для правоохоронних органів: дата народження Павла Швацького — 14 травня 1958 року. Російський код платника податків: 616705187432. Паспорт: 6005296068; СНИЛС: 02880123540.

У Ростові живе і його родина: дружина Юлія Седоченкова та 17-річний син Костянтин.

Херсонський порт

Російські пропагандистські ресурси з посиланням на окупаційну адміністрацію 15 червня повідомили про початок роботи захопленого Херсонського морського торговельного порту. Співпрацювати з загарбниками на посаді так званого «керівника» погодився Харитонов Андрій Миколайович. На підконтрольних росіянам інформаційних помийках Харитонова представляють як досвідченого керівника, який «пропрацював у сфері річкового та морського транспорту понад 20 років».

Ми ж у Центрі журналістських розслідувань отримали більше інформації про Харитонова. Чоловік був начальником ділянки плавзасобів «Херсонського суднобудівного заводу», що входить до об’єднання Smart Maritime Group олігарха Вадима Новинського. У 2015 році він балотувався до Херсонської міської ради від партії «Наш край», однак не був обраний. Крім того, Андрій Харитонов був членом ради Дніпровської, Новотроїцької, Горностаївської, Високопільської та Великоолександрівської районних партійних організацій «Наш край».

Щодо новоспеченого “начальника порту” 20 серпня 2021 року відкрито виконавче провадження про стягнення коштів на користь «МТБ-банку» через несплату іпотеки у розмірі 62 921,00 доларів США. Андрій Харитонов виступив поручителем у кредитному договорі між банком та, ймовірно, родичкою Валентиною Харитоновою.

Херсонський морський порт Фото: Marion Golsteijn / Wikipedia

Ви вже могли зустрічати історії про колаборантів-боржників, які завинили в Україні і після 24 лютого перейшли працювати на росіян. Наприклад, Олександр Кобець, колишній співробітник СБУ, призначений окупантами «мером» Херсона, має борг за позикою у понад 2,36 мільйона гривень.

Окупаційна адміністрація Херсонської області повідомляє, що в захопленому порту «відновлюється інфраструктура, ведеться ремонт, триває підготовка до відновлення повноцінної роботи». Також відновлення роботи порту та поставки в росію сільгосппродукції назвав одним з пріоритетних напрямків віцепрем’єр рф Марат Хуснуллін під час поїздки в окупований Херсон у травні 2022 року. Це означає, що росіяни поспішають вивозити награбоване і з херсонського напрямку. Проте, як зазначало ІА IPC-Херсон, відновити роботу Херсонського морського порту в найближчій перспективі росіяни не зможуть: підприємство було пограбовано військовими рф, а більша частина персоналу відмовляється співпрацювати з окупаційною адміністрацією.

Інформаційна агенція “Центр журналістських розслідувань”
Kyiv Kyiv Ukraine