«Питання національної безпеки» з Валентиною Самар (проект Центру журналістських розслідувань, ефір ТРК Чорноморська), випуск від 16 червня 2020 року.
Упродовж кількох років Центр журналістських розслідувань послідовно інформував глядачів та читачів про хід реформи децентралізації в Україні: знайомив із новими можливостями для розвитку, які отримують об’єднані територіальні громади, розповідав про перешкоди і проблеми, які доводиться долати, та міжнародні проекти, які в допомагали громадам ставати спроможними. Медіа-центри ІРС у Херсоні та Генічеську щомісяця проводили низку медіазаходів, надаючи онлайновий майданчик представникам громад для публічної дискусії чи виступу. Розслідування конфліктних ситуацій, викликаних спротивом об’єднанню громад за бажанням їхніх мешканців, а не згідно інтересам місцевих князьків, також були корисними. Хоча ставити крапку у найбільш проблемних історіях ще рано.
Кабінет міністрів затвердив перспективний план формування територій громад Херсонської області, за яким у двох районах – Генічеському і Новотроїцькому буде по одній ОТГ. Хоча громади на місцях проголосували за інші варіанти. Мало того, що рішення Уряду порушує принцип добровільності у створенні ОТГ, як того вимагає закон, воно створює нові проблеми для членів громад. Вони не наблизяться до публічних послуг, як і передбачає децентралізація, а, навпаки, можуть віддалятися, оскільки в зоні доступності (а це 20 кілометрів) буде лише 16 сіл Генічеського району, а 52 – поза зоною. Тому 4 громади Новотроїцького району та дві – Генічеського через суд намагаються відмінити розпорядження Кабміну і змусити Херсонську облдержадміністрацію та уряд ухвалити іншу редакцію перспективного плану, оскільки громади пройшли передбачену законом процедуру добровільного об’єднання.
І в Херсоні, і в Києві про це знають, але свідомо йдуть на порушення. Чому?
Розслідування ЦЖР минулих років персоналізовано доводили, що основною причиною небажання чиновників у Генічеську та Херсоні «відпускати» громади Арабатки у окрему ОТГ є зовсім не загроза нацбезпеці через близькість окупованого Криму, як заявлялось. Бо за логікою, тоді реформу децентралізації треба було б відмінити або проводити у такий же дивний спосіб, тобто, навпаки, заганяючи в одну гіпергромаду, у всіх районах, що межують з окупованим Кримом. Але ж ні! У Чаплинському районі – 4 ОТГ, у Каланчацькому – дві.
Тому найбільш вірогідною видається та обставина, що чиновники різного рівня, калібру та каденції не хотіли і не хочуть втрачати контроль за землею, пляжами і курортами Щасливцевого, Генгорки і Стрілкового, що стрімко розвиваються.
Як виявили розслідування ЦЖР, пляжна зона коси давно поділена між посадовцями і правоохоронцями, від місцевих – до київських.
Курортний бізнес тут має дружина ексзаступника голови ОДА Рищука, а будинок прямо біля урізу води збудував ексочільник райдержадміністрації Воробйов, ділянку поруч отримала чиновниця держдгеокадастру. Між цими об’єктами, а не центральною вулицею села, чиновники і вирішили збудувати дорогу вздовж узбережжя, яку місцеві мешканці прозвали царською.
Тепер до спокус курортних додалася ще й спокуса аграрна. Відкриття ринку землі сільгосппризначення змушує бізнесменів, які завдяки різним схемам обходу мораторію на продаж землі зосередили в своїх руках чималенькі земельні банки, подбати про їх збереження. Для цього треба мати вплив у об’єднаних громадах. І краще ж мати справу з однією радою та її головою, аніж з двома чи чотирма. Але люди протестують. І так оманлива турбота про безпеку на кордоні з окупованим Кримом породила конфлікт, який обіцяє перекинутись і на Київ. Репортаж із Арабатської стрілки від Світлани Єрещенко.
***
Найбільша кількість мешканців АР Крим та Севастополя, які змушені були покинути півострів через його окупацію Росією, поселились у Києві та Київській області.
Ірпінь серед колонізованих кримчанами місць – визнаний фаворит. Зелене місто просто у лісі, що стрімко росте, від якого рукою подати до місця роботи у Києві, стало новою домівкою для багатьох переселенців із Криму і Донбасу. І саме з них ми розпочали новий спецпроект “З нового аркуша”, одну із історій якого ми покажемо у фіналі програми. Вона – про Леране Хайбуллаєву та її смачний бізнес, що нагадує Крим.
Про Крим нагадує і сумна картина із варварською забудовою зелених зон міста, якій кримські переселенці, разом із місцевими мешканцями, намагаються протистояти. І це також їхній фронт боротьби за нову Україну. Історії з Ірпеня – в сюжеті Єлизавети Стрій.
