На меже. Медиа юга Херсонщины: Каланчацкий и Чаплинский районы

Анастасія Шевченко, Центр журналістських розслідувань

Центр журналистских расследований продолжает работу по созданию медиа-карты приграничных с оккупированным Крымом районов Херсонщины. Каланчакский район: из местных СМИ здесь только одна разгосударствленная ​​газета и официальные сайты районной власти. Новости местные жители узнают также со страницы в соцсети Дарьи Макортет - сотрудницы районной госадминистрации.

В Чаплынском районе ситуация похожая: на 35-ти тысячный район только одна газета, тиражом 1,5 тысячи экземпляров. А фактическим оперативным источником местных новостей, как говорят местные жители, является сообщество «Подслушано. Чаплынка» в запрещенной в Украине российской социальной сети ВКонтате. Подписчиков сообщество имеет в несколько раз больше, чем местная газета. Кто же создает районные новости и какие еще информационные вызовы есть в этих приграничных районах?

Фото: investigator.org.ua

Каланчацький район

Каланчацький прикордонний район: населення трохи більше 22 тисяч. Межує з окупованим Кримом. В районі активно розвивається альтернативна енергетика й досить успішно проходить процес децентралізації. Та перше, що помічаємо під’їхавши до будівлі Каланчацької районної адміністрації: зловити українське радіо, навіть тут у райцентрі складно — треба шукати. Усі ФМ канали забиті російським контентом.

«Я їжджу щоденно Чаплинка-Каланчак на роботу — послухати наше радіомовлення дуже тяжко. Російське радіомовлення перебиває наші канали і слухаєш інформацію, яка йде «звідтіль»», — розповів перший заступник голови Каланчацької РДА Анатолій Віремейчик.

Перший заступник голови Каланчацької РДА Анатолій Віремейчик Фото: investigator.org.ua

За словами чиновника, вирішити проблему наразі не можуть. Хвилі загальноукраїнських радіостанцій просто глушать із окупованого Красноперекопська, а місцевого радіо у Каланчаку немає взагалі. Тож почути районні новини жителі не можуть. Щоправда, раз на тиждень читають їх на сторінках єдиної місцевої газети «Слава праці». Тижневий наклад видання 2,5 тисячі примірників, тож газету отримує кожна третя родина району. За словами редакторки «Слави праці» Галини Єрмишко, основна проблема підприємства, як і для більшості районних газет, — пошук фінансування.

«Інакше не можна вижити, якщо не будуть проплачувати статті (органи місцевої влади — ред.). Селищна рада нормально платить. Районна рада — там трішки на висвітлення дають. Райдержадміністрація взагалі нічого не платить, ні копійки. Але все-таки ставимо про них новини, бо владу також треба показувати, що вони працюють, треба все давати на позитиві», — розповідає Галина Єрмишко.

Редакторка газети «Слава праці» Галина Єрмишко Фото: investigator.org.ua

Більшість матеріалів газети присвячені саме висвітленню діяльності селищних рад, голів, районної влади та шкіл. Кілька сторінок — поздоровлення, є ще кросворд та телепрограма. Жителі Каланчаку таку подачу новин сприймають по-різному.

«Я не виписую місцеві газети, бо не вірю надрукованому. Необ’єктивно пишуть», — вважає Ігор, житель селища Каланчак.

Ігор, мешканець селища Каланчак Фото: investigator.org.ua

«А мені все подобається. Дійсно цікаві статті є, які стосуються майже кожного жителя селища Каланчак», — розповідає Світлана Руденко, жителька села Олексіївка Каланчацького району.

Окрім офіційних сайтів районної влади, єдиним інформаційним інтернет-ресурсом є «Каланчак». Та як виявилось, ні місцеві мешканці, ні керівництво району про його існування не знають. Знайти місцеві новини можна й у соціальних мережах, але не у спільнотах, а на сторінці Дар»ї Макортет, яку в Каланчаку знають майже усі користувачі Facebook.

«Моніторимо постійно Facebook. Часто дописи Дар’ї Макортет читаю. Багато хто цікавиться її новинами. Вона цікаві дописи робить», — розповіла Ольга, жителька Каланчаку.

Дар’я Макортет працює спеціалісткою у апараті районної держадміністрації. Про те, що її дописи просто розлітаються мережею, знає, каже, що так і задумано — це частина її роботи. Лояльне висвітлення діяльності влади у таких публікаціях люди відчувають, однак їх це не дуже хвилює, адже обирати ні з чого. Якщо ж новина необ’єктивна, просто пишуть про це в коментарях.

Дар’я Макортет, спеціалістка апарату Каланчацької РДА Фото: investigator.org.ua

«Не можна, щоб завжди були лише позитивні коментарі. Тому що скільки людей — стільки й думок. І на одну й ту саму ситуацію у людей реакції були різні. Можна думку людей моніторити. Тому я вважаю, що до тих, хто був невадоволений, наші очільники влади дослухаються», — розповідає Дар’я Макортет.

Як і у інших прикордонних районах, у Каланчацькому є проблеми із телебаченням. Адже якщо в районному центрі цифрове телебачення працює достатньо добре, то в селах сигнал зникає, а антени ловлять російські телеканали.

«Найголовніше, що показують ті телеканали — вони дуже активно налаштовані проти України. Це і «Звезда», і РТР, і ГРТ 1», — зазначив перший заступник голови Каланчацької РДА Віремейчик.

Чаплинський район

Схожі проблеми з телебаченням має й сусідній з Каланчацьким — Чаплинський район. Із аналогових тут доступні лише два українських телеканали. Рішенням проблеми для обох районів буде модернізація телевежі у Чаплинці, яку обіцяють наростити до 133 метрів. Там буде створено ще один мультиплекс, який додасть п’ять українських телеканалів. А поки що і тут російські телеканали у панівному становищі.

«До самої Чаплинки дістає сигнал, але найбільше ловить на узбережжі озера Сиваш, ця територія знаходиться під інформаційним впливом Російської Федерації з території окупованого Криму. Там дійсно ловляться досить чітко російське радіо і телебачення на аналогові антени», — повідомив Олександр Бурейко, голова Чаплинської РДА.

Олександр Бурейко, голова Чаплинської РДА Фото: investigator.org.ua

Роботи із збільшення висоти Чаплинської телерадіовежі заплановані вже на березень цього року. Але й це навряд чи додасть мешканцям місцевих новин. На сьогодні джерел інформації небагато.

«З інтернету та районної газети «Голос Таврії». А сайти, ну, які сайти? Наш сайт районної державної адміністрації і районної ради  — от і все», — розповідає Тетяна Дорошенко, мешканка Чаплинки.

Єдина тут районна газета «Голос Таврії» має тижневий наклад у півтори тиисячі примірників. На 35-ти тисячний район — кількість не велика, якщо не сказати мізерна. Працює в редакції три журналісти. Газета в минулому була державною, наразі ж це приватне підприємство. Після реорганізації зіткнулися з очікуваною проблемою стабільного фінансування.

Ліна Гриценко, кореспондентка газети «Голос Таврії» Фото: investigator.org.ua

«На зарплатню зараз вистачає, намагаємось співпрацювати із об»єднаною територіальною громадою. Кожен матеріал, який вони публікують, оплачують. За ціною нижчою, ніж звичайна комерційна реклама. Чим більше ми працюємо, тим більше ми заробляємо. І у нас є конкуренція  — тут херсонська обласна газета «Новий день» дуже поширена. Тому районку, «Голос Таврії» мало виписують», — скаржиться Ліна Гриценко, кореспондентка «Голосу Таврії».

А от з інтернету новини можна прочитати лише на офіційних сайтах влади. Або ж із спільноти у соціальній мережі, яку в Чаплинці, здається, знає кожен.

«Я скажу, що найбільш поширений сайт — це спільнота ВКонтактє «Подслушано. Чаплинка». Я тільки там і дивлюсь останні новини. Я просто найбільше сиджу ВКонтактє, на Фейсбуці не має мене, а в інстаграмі я не бачила такої спільноти», — розповідає Марина, жителька Чаплинки.

«Місцеві новини — з інтернету звісно. У нас є рупа «Подслушано. Чаплинка» ВКонтакте, там є інформація про все і про всіх. Там люди пишуть, а ми читаємо. Газети, звісно, не читаємо. Газети — це ж для бабусь», — сміючись, каже Карина.

З травня 2017 року за рішенням РНБО російська соцмережа ВКонтакте заборонена на території України. Та, за словами мешканців Чаплинки, є багато порад, як обійти цю заборону.

«Ті сторінки в соцмережах чи спільноти, вірніше, в соцмережах, пабліки такого як «Подслушано там-то» ми не користуємось. «Подслушано в Чаплинке» — я чув, що таке є, але що там і як там не знаю, не дивлюсь, не цікаво», — запевняє голова Чаплинської РДА Олександр Бурейко.

Фото: investigator.org.ua

А нам стало цікаво, адже в соцмережі ВКонтакте ця спільнота має більше семи тисяч підписників — відтак, у чотири рази більшу аудиторію, ніж місцева газета, та й незалежних альтернативних інформаційних сайтів тут не має. Ми спробували зв’язатись з адміністраторами спільности за одним із вказаних як контактні телефонів. Однак людина запевняє, що відношення до спільноти не має. 

— Ви маєте якесь відношення до спільноти «Подслушано.Чаплинка»? 
— Абсолютні ні — ви ж бачите, у мене навіть викликало це шок.
— А ви не в Чаплинці живете?
— Мене і в Фейсбуці не має. І живу я, не знаючи, навіть, що таке Чаплинка. Де це?
— Херсонська область.
— Ні, я живу в іншій області.

Інших контактів чи імені адміністратора в спільноті не вказано. Інформаційне заповнення тут різноманітне: поряд із звичайними місцевими новинами та рекламними повідомленнями зустрічаємо патріотичні гасла та критику окупаційної влади в Криму. Отож, на перший погляд, розміщений у спільноті контент інформаційної небезпеки наразі не несе. А от користуватись чи ні забороненою соцмережею — це вже вибір людей, на який вплинути може тільки якісно краща альтернатива. Сторінка з такою ж назвою у Фейсбук, до речі, має лише сотню підписників.

Інформаційна агенція “Центр журналістських розслідувань”
Kyiv Kyiv Ukraine