Дамба на Північно-Кримському каналі: капітальна недобудова на 70 мільйонів

У 2014 році дніпровська вода не пішла Північно-Кримським каналом на Крим, як це було впродовж півстоліття до того. Окупанти, відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, зобов'язані забезпечувати населення окупованої ними території усім необхідним. А щоб без води не лишились аграрії Херсонської області, на 107 кілометрі фермери зробили піщану греблю. Тоді думали - тимчасово, а виявилось, що надовго. І ось уже мішки з піском почали від часу просипатись, а нова, бетонна дамба, яку почали зводити ще в 2015 році, і досі не введена в експлуатацію.

Насьогодні вже й порахувати важко - скільки на ту дамбу вже витрачено. 47 мільйонів гривень, які вдалося нам відстежити за трансакціями казначейства, чи 70 мільйонів, на які були замовлені будівельні роботи за підписаними угодами. Центр журналістських розслідувань виявив, що існує кілька офіційних версій того, чому дамба ніяк не стане дамбою, розібрався з кожною із них і дійшов висновку: необхідний аудит використання коштів цього проекту і офіційне розслідування виявлених порушень. 

Недобудована капітальна дамба на Північно-Кримському каналі, Херсонська область Фото: investigator.org.ua

Дамби: з мішків та бетону

У квітні 2014 року українська влада прийняла рішення не відкривати подачу дніпровської води для окупованого Криму. Однак частина Північно-Кримського каналу працювала і для херсонських аграріїв, подаючи воду на їхні поля.

Тому за 16 кілометрів від адмінкордону з Кримом силами і коштами місцевих фермерів була зведена тимчасова гребля з мішків із піском.

Тимчасова піщана дамба Фото: investigator.org.ua

У 2015 році майже впритул до адмінкордону з півостровом, на 107-му кілометрі Північно-Кримського каналу розпочалося будівництво стаціонарної дамби. Об’єкт планували здати в експлуатацію спочатку у квітні 2016 року, потім – у березні 2017, а врешті роботи і зовсім були припинені.

Бетонна дамба Фото: investigator.org.ua

Тимчасова споруда з мішків і досі виконує свою функцію – вона стримує потік води, хоча час робить своє і вона поступово руйнується.

Тимчасова піщана дамба Фото: investigator.org.ua

Чергова хвиля фейків російських ЗМІ нещодавно сповіщала про перетікання води до Криму. Голова Мирненської громади Андрій Сучок спростовує твердження російської пропаганди.

«Тимчасова дамба, яка була побудована сільгоспвиробниками за власні кошти – так, на теперішній час протікає трохи, але в Крим воду тримає інша дамба – та, що будували три роки тому. Вона тримає, там сухо і звідти вода не йде. Я сам особисто був, це все знімав, тому я це можу підтвердити», – говорить Андрій Сучок.

Андрій Сучок, голова Мирненської громади Фото: investigator.org.ua

Однак місцеві фермери все ще залишаються у заручниках: рівень води на 16-ти кілометрах між двома греблями – піщаною та бетонною – не дозволяє зрошувати тисячі гектарів угідь.

«Проблема тільки у сільгоспвиробників. Нам треба підняти рівень води приблизно на два метри, щоб змогли фермери зрошувати поля – це десь близько 6 тисяч гектарів. Для цього треба розібрати греблю  і пустити воду на ці 16 кілометрів», – каже Андрій Сучок.

Але просто так розібрати стару загату не можна. Адже нова, капітальна, за офіційними даними, ще недобудована і не прийнята в експлуатацію.

Бетонна дамба, механізм затвора Фото: investigator.org.ua

Чого не вистачає бетонній дамбі для того, щоб функціонувати повноцінно і стримувати потік дніпровської води до окупованого Криму, водночас, даючи воду херсонським фермерам? Чому і досі вона не добудована, хоча її значення надзвичайно велике –  і з точки зору безпеки, і в плані деокупації Криму?

Шукаючи відповіді на ці питання, ми почули від офіційних осіб щонайменше три версії, які у цьому розслідуванні ми розберемо детально і доказово. Але спочатку нагадаємо хронологію подій і порахуємо мільйони гривень українських платників податків, які були витрачені на довгобуд на шляху дніпровської води до Криму. 

Хто, за скільки будував і не добудував дамбу?

У жовтні 2015 року «Одеська дирекція будівництва водогосподарських об’єктів» Держводагенства замовила спорудження дамби зі спеціальним пристроєм для обліку води. Договір було укладено з київським ПАТ «Спеціалізоване монтажне управління №24». Вартість контракту – 49,5 мільйонів гривень.

Центр журналістських розслідувань слідкував за цим будівництвом від самого початку. Об’єкт мали здати 19 квітня 2016 року. Однак, як виявив наш кореспондент Сергій Мокрушин, об’єкт не був добудований вчасно.

Офіційне пояснення, чому цього не сталося, – нестача коштів. Як пояснює заступник голови наглядової ради компанії «СМУ №24» Володимир Печура, із обіцяних 50 мільйонів гривень надійшло тільки 35.

«Ми побудували і нам «осметили» на 34 чи на 35 мільйонів гривень. Фізично споруда уже виконувати свої завдання могла», – говорить Володимир Печура.

Володимир Печура, заступник голови наглядової ради ПАТ «СМУ №24» Фото: investigator.org.ua

Однак у кінці листопада 2016 року Держводагентство повідомляло, що 15 мільйонів гривень, яких бракувало,  таки було знайдено, тож обіцяло, що до кінця року роботи будуть завершені. Але цього так і не сталося.

За даними Єдиного порталу використання публічних коштів, «СМУ № 24» у період з жовтня по кінець 2015 року отримало від «Одеської дирекції будівництва водогосподарських об’єктів» 35,5 мільйонів гривень.

А у період з вересня по кінець 2016 року, тобто, коли Держводагенство заявляло, що знайшло кошти на добудову дамби, – ще 12 мільйонів гривень.

Таким чином, в рамках договору 2015 року підрядник отримав 47 мільйонів гривень. Недостача по договору у підсумку склала не 15 мільйонів, а два. Оплата здійснювалася на підставі актів виконаних робіт.

У березні 2017 року Державна архітектурно-будівельна інспекція у Херсонській області провела перевірку об’єкту і виявила порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. А саме: замовник будівництва допустив, а підрядник почав виконувати роботи без дозволу ДАБІ.

На виконавця – «СМУ № 24» був накладений штраф у розмірі 1 млн 400 тисяч гривень. Однак за два роки рішенням легендарного Окружного адмінсуду Києва постанова про штраф була скасована.

Цікаво, що інспектори ДАБІ виявили це порушення 23 березня 2017 року. Тобто, наступного дня після чергової дати, на яку було призначено введення в експлуатацію дамби – це мало статись 22 березня. Тобто, два роки ДАБІ не бачила, що будується без її дозволу об’єкт, про який писали і показували усі ЗМІ в Україні, Росії і по всьому світу! Бо тема поставок дніпровської води до окупованого Криму – одна із найбільш резонасних у кримській проблематиці і одна із тих, довкола якої завжди рясно родять фейки російських пропагандистів.

Фото: budport.com.ua

А в Держводагенстві не дуже переймались тим, як дамбу нарешті добудувати. Останній транш у 21 мільйон, як вже говорилось, дамба мала поглинути у 2018 році. І з того часу ніякого руху до її добудові зроблено не було.

Чому дамба не експлуатується. Версія перша

Що саме будівельники не доробили на дамбі, чого їй не вистачає, аби бути зданою в експлуатацію? Керівництво «СМУ № 24» повторює версію, яку неодноразово за ці роки оприлюднювали керівники різного рівня.

«Механізм обліку води ми не ставили. Якраз не вистачило фінансування на виділені обсяги робіт на підйомний механізм шлюзу  і на вузол обліку води. Сама гідроспоруда була закінчена. Вона була готова виконувати свої функції і вона і виконує», – каже Володимир Печура.

Отже, не був поставлений вузол обліку води, хоча він, як пояснювали тоді у Держводагентстві, був потрібен якраз для постачання води херсонським аграріям, та механізм підйому шлюзу. Але скільки ж вони могли коштувати?

У 2018 році «Одеська дирекція будівництва водогосподарських об’єктів» уклала ще один договір зі «СМУ № 24». Цього разу – на 21 мільйон гривень. В обгрунтувані сказано, що з першого разу неправильно порахували вартість робіт, які з часом зростали.

Але, виконуючи підряд на додаткові 21 мільйон гривень, підйомний механізм для шлюзу та вузол обліку все одно не встановили! А Володимир Скачко, голова наглядової ради «СМУ № 24», каже, що вони були і не потрібні: «Підйомний механізм, наскільки я знаю, та вузол обліку води не встановлювалися за відсутністю потреби. І не планувалося його там, здається», – каже Володимир Скачко.

Володимир Скачко, голова наглядової ради ПАТ «СМУ №24» Фото: investigator.org.ua

Оце так новина! Але ж в офіційній версії саме відсутність цих двох пристроїв – обліку води і підйомного механізму – називають причиною незавершеності будівництва дамби.

«За проектом воно є. У цілому, кадастр дає проект, там є підйомний механізм і облік води», – каже Володимир Скачко.

«Не поставили тому що не вистачило грошей?», – намагаємося зрозуміти.

«Не поставили, тому що це не було заплановано, ми і не ставили. Коли проводився тендер, цього в тендері не було», – пояснює Скачко. – «Назва об’єкту йде така. А види робіт… Не обов’язково можеш виконати весь об’єм робіт у свій проект».

Версія друга. Та, що греблю рве

У 2017 році керівниця Держводагентства Ірина Овчаренко запевняла: навіть недобудована дамба може виконувати свої функції – стримувати воду на шляху до Криму і забезпечувати потрібний рівень води для зрошення сільгоспугідь Херсонської області.

Бетонна дамба, механізм затвора Фото: investigator.org.ua

Фермери і місцеві керівники громади і сьогодні переконані, що попри заяви про недобудову бетонної дамби, вона може стримати великий напір води. Андрій Сучок, голова Мирненської громади розповідає, що такі випробування проводились: рівень води піднімали, нова дамба воду тримала, а потім воду скинули каналом у море і все лишили як є. Але самотужки розбирати піщану греблю фермери не будуть.

«Я думаю, що СБУ не дасть нам це зробити. Це треба, щоб і облводгосп чи Держагентстсво водного господарства надали дозвіл. Хоча в Управлінні Північно-Кримського каналу не проти, вони кажуть хоч зараз, це ж наповнення їхнього бюджету», – говорить Андрій Сучок.

То хто ж може вирішити питання? 

«Я думаю, що пан Козир має про це знати, я неодноразово до нього звертався особисто. І в Київ, і в Верховну раду, і  нардепи приїжджали до нас, і Разумков…Кажуть: «Добре, ми подумаємо.” І уже три роки», – каже Андрій Сучок.

Йдемо до Сергія Козира, голови Херсонської облдержадміністрації. І несподівано він озвучує нову версію неможливості використання бетонної дамби. Каже, що проблема не тільки у відсутності підйомного механізму для шлюзу і пристрою обліку.

«У вас неправильна інформація. Першочергово, що там треба зробити, – це укріпити береги довкола дамби. Де гарантія, що коли хлине вода, вона не розмиє цю дамбу і не піде крізь неї?», – пояснює Сергій Козир.

Сергій Козир, голова Херсонської ОДА Фото: investigator.org.ua

Отже, причина, з якої об’єкт залишається не введеним в експлуатацію ще з 2017 року і не розбирається стара гребля – невпевненість керівництва області в тому, що споруда надійно та якісно збудована.

«Вона не завершена. Ось і питайте у того, хто будував. Вона не завершена. Тому я і ставлю пріоритетне завдання – вона має бути добудована. Не з біг-бегів як тимчасова, бо ми розуміємо, що тимчасова може в будь який момент… Але найголовніше, що я всім кажу, що вода в Крим самотьоком не йде», – запевняє Козир.

Звичайно ж, ми спитали про міцність споруди і в тих, хто виконував роботи. В «СМУ № 24» кажуть, що об’єкт побудований якісно.

«За результатами роботи ми своїми працівниками та ходом виконання задоволені. Вважаємо, що об’єкт серйозний, і ми його побудували», – каже Володимир Печура, заступник голови наглядової ради компанії.

Бетонна дамба Фото: investigator.org.ua

Навесні 2021 року уряд прийняв рішення про відомчу реорганізацію: Північно-Кримський канал, що досі був у віданні Держводагенства  має взяти на баланс новостворене Державне агентство з меліорації та рибного господарства. Наказ «Деякі питання розподілу окремих повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері меліорації земель» №539. Такий перехід уряд пояснює реалізацією Національного пілотного проекту зрошення та меліорації.

Однак наразі канал ще не перейшов до новоствореного агентства. Центр журналістських розслідувань подав запит і до Державного агентства водних ресурсів з питаннями щодо добудови та введення в експлуатацію дамби і з проханням посприяти інтерв’ю з начальником Управління Північно-Кримського каналу.

Держводагенство, у листі за підписом першого заступника голови Олексія Кузьменкова фактично відмовило у відповідях на наші питання. Причиною вказано: «за своїм змістом Ваш запит містить, по суті, прохання про надання роз’яснень», а не запит на інформацію.

Ми підготували повторний запит і вирішили його зареєструвати в Держводагентстві особисто і, принагідно, спробувати поспілкуватись із керівництвом. Але за турнікет адмінбудівлі кореспондента ЦЖР не пустили. Представниця пресслужби сказала, що у керівника Валентина Шліхти немає часу на спілкування. Тож чекаємо відповіді на письмовий запит. 

Версія третя. Вода для Фірташа

Ця версія не публічна і досі не озвучувалась. Нам її на полях форуму Південної стратегії розвитку в Стрілковому розказав один високопосадовець. Як виявилось, у влади є побоювання, що після демонтажу піщаної греблі і підйому рівня води у каналі на два метри, як просять фермери, одним із відвідних каналів вода піде прямісінько до водосховища титанового заводу Дмитра Фірташа, що знаходиться в окупованому Армянську.

Мирненський голова Андрій Сучок телефоном запевнив ЦЖР, що вода не піде, бо активісти Громадянської блокади ще в 2015 році перекрили цей канал. Керівник Громадянської блокади Ленур Іслямов підтвердив нам, що активісти «Аскеру» дійсно  зробили греблю на каналі , що веде до водосховища титанового заводу. Але, як з’ясувалось на місці, гребля є, але вода через неї пройде. 

Провідником вздовж відвідного каналу, який веде до водосховища, з якого качають воду на титановий завод олігарха Дмитра Фірташа, став Юрій Соломаха. До окупації рідного Армянська, він очолював міський союз підприємців, а з початком війни переїхав на Херсонщину. До самого водосховища не доходимо – там уже позиції військових.

Юрій Соломаха, підприємець Фото: investigator.org.ua

Восени 2015 року активісти Громадської блокади Криму перекрили залізничну гілку, якою до заводів Фірташа у Армянську і Красноперекопську доставлялась сировина, а звідти – вивозилися готова продукція. Цей канал поставки працював навіть після того, як уряд України офіційно припинив залізничне сполучення з Кримом. Активісти перекрили колію бетонними блоками. А канал, яким подавали воду на Крим перекрили земляною греблею.

«У 2015 році хлопці взяли та й перекрили його, пересипали, щоб припинити подачу води для «Кримського титану». Багато тоді людей було. Я брав участь, але я був в іншому місці, бився там з далекобійниками на КПВВ», – сміючись, згадує Соломаха.

Відведення каналу, що ніс воду на завод Фірташа, знаходиться за кількасот метрів від бетонної дамби. Тож з того часу, як була збудована піщана гребля, рівень води тут був мінімальний.

Відвідний канал Фото: investigator.org.ua

«Рівень каналу був критично низький, тому що дамба була перекрита на повороті до Мирного. З того часу рівень води ніколи не піднімався настільки, щоб вода вільно йшла у водосховище», – каже Соломаха.

Але якщо піщану дамбу біля Мирного розібрати, відвідний канал наповниться водою, промивши земляну греблю.  

«Вода промиє. Там не така серйозна дамба, там просто засипано землею. Землю вода промиє. Цей канал хотілось би перекрити капітально. Бажано, щоб це зробив якийсь інженерний підрозділ, а не хлопці з лопатами, як це було в 2015 році», – зазначає  Юрій Соломаха.

У каналі за шість років вже виросла ціла лісосмуга. Однак і це не перешкода, якщо рівень води підніметься для перетоку в цей канал:  хлопці з бензопилами за день-два розчистять канал.

Отже, Юрій Соломаха підтверджує версію, яка до сьогодні не була публічно озвучена, але стала нам відомою: якщо стару греблю розібрати і при цьому не збудувати капітальну дамбу на каналі, що веде до водосховища титанового заводу, Фірташ отримає таку жадану воду.

Підсумки

Підсумовуємо  і не ставимо крапки, бо під час цього розслідування виникло багато запитань, відповіді на які ми не можемо отримати журналістськими методами. Адже для того, щоб відповісти на питання, чому стільки десятків мільйонів на таку нескладну споруду було затрачено, а вона і досі не в роботі, потрібні не інтерв’ю, а допити і виїмка документів, які нам наразі не надають. І зробити це краще швидко. Бо зараз дуже зручний момент, аби сховати брудні кінці у воду. Північно-Кримський канал передається з балансу Державного водного агентства до щойно створеного Держагентства меліорації та рибного господарства. Дорогою із одного відомства в інше ой як багато може загубитись. 

Ми також не можемо провести кошторисно-будівельну експертизу цієї  гідротехнічної споруди. Встановити належну якість і вартість бетону (який, як кажуть місцеві мешканці, відразу почав кришитись) перевірити відповідність нормам навантаження, які передбачені для цього об’єкту – самої дамби і її берегів. Це те, про що говорив пан Козир і з чого ми можемо зробити висновок, що ніхто наразі не хоче брати на себе відповідальність за пуск води після демонтажу піщаної греблі. А раптом дамба не витримає? То хай уже хтось після нас.

І останнє, щодо каналу до водосховища для заводу Фірташа. Щоб не було балачок, хто на чий млин ллє воду, треба просто перекрити той відвідний канал реальною греблею. Це може бути додатковим об’єктом при добудові великої дамби.

А гарантією того, що дніпровська вода не піде в Крим до його звільнення, вже є Стратегія деокупації Криму і пряма норма у законопроекті, що скасовує фейкову ВЕЗ «Крим», і який буде прийматись у найближчий тиждень.

Відеоверсію розслідування можна подивитись тут:

Інформаційна агенція “Центр журналістських розслідувань”
Kyiv Kyiv Ukraine