Її викрали і тримали понад 40 діб у катівні, а потім вночі вивезли в поле, вклали в руки торбу з вибухівкою і “офіційно затримали”.
61- річна Ольга Бараневська із Мелітополя пережила судилище в російському полоні. Жінка залишилася на ТОТ, щоб доглядати за літніми батьками, а потрапила в місця несвободи. Про окупацію, викрадення та проблеми з державною підтримкою цивільних полонених Центр журналістських розслідувань поговорив з донькою викраденої Аксіньєю Бобруйко.
Ольга Анатоліївна Бараневська в окупації жила тихо, піклувалася про батьків, вирощувала троянди. У неї була своя спільнота любителів квітів у Фейсбук, через яку вона розсилала саджанці, тож рослини з її саду є по всій Україн . Ольга Бараневська не була жодним чином причетна до руху спротиву на окупованій території, але це не вберегло її від спецслужб російських окупантів.
“До війни були готові”
Будинок родини Бараневських у Мелітополі розташований поруч з аеродромом.Тож ранком 24 лютого 2022 року вдома ніхто не спав.
“Ми зібралися, одяглися і сіли чекати подальших подій. Не знаю, як в інших родинах, а у нас можливе вторгнення росії було на слуху, тож ми готувалися, обговорювали, як будемо діяти – були готові до найгіршого. Мама працювала в дитячому садочку. О 6 ранку від керівництва прийшло повідомлення, що заклади освіти не працюють, і всі – і діти, і персонал, мають залишатися вдома”, – розповідає пані Аксінья.
Більше українські дитячі садочки в окупованому Мелітополі не відкрилися. Ольга Бараневська, як і всі співробітники сфери освіти в окупації, залишалася офіційно працевлаштованою.
Квіти з саду Ольги Бараневської є по всій Україні. Фото з родинного архіву, надані Аксіньєю Бобруйко
“Завдяки виплатам від законної української влади у мами, як і у багатьох її колег-освітян, була можливість не йти на співпрацю з ворогом. А потім їй виповнилося 60 років і вона вийшла на пенсію”,- говорить донька Ольги Бараневської.
За її словами, колишні колеги матері, які погодилися на співпрацю з ворогом, час від часу запрошували Ольгу виходити на роботу і працювати в дитячих садочках, відкритих окупаційною адміністрацією, але та принципово відмовлялася.
“Персоналу не вистачало катастрофічно. Всіх, хто хоч якось був дотичний до роботи в дошкільних закладах, – нянь, двірничок зазивали йти на педагогічні ставки. Тих, хто погодився працювати, одразу ж погнали “навчатися” заочно у фейковий виш, створений у Мелітополі. Аби лиш отримали якусь “корочку” про освіту. Але для мами, як і для багатьох її колег виходити на роботу в окупаційні структури було неприйнятним”, – розповідає Аксінья.
Ольга Бараневська . Фото з родинного архіву, надані Аксіньєю Бобруйко
Разом із з сином Аксінья виїхала з окупації, а пані Ольга змушена була залишатися, адже в Мелітополі жили її старенькі батьки, яким потрібен був догляд.
“Зрозуміла, що прийшла біда”
“15 травня зранку я звернула увагу, що мами не було в мережі. А зв’язок через месенджери був надважливим для нас. Навіть, якщо ми не зідзвонювалися, то надсилали повідомлення чи просто картинки. Я тоді подумала, що можливо це через проблеми зі зв’язком, бо в окупації таке часто буває, чи щось трапилося з телефоном мами. Але вдень зайшла в соцмережі і побачила запит на повідомлення від маминої подруги. Вона повідомила, що мама не виходить на зв’язок телефоном. І тоді я зрозуміла, що прийшла біда”, – згадує Аксінья.
Вона звернулася до близьких людей, які також залишалися в окупації, щоб з’їздили до її дому і подивилися, що там відбувається. Ті повідомили, що у дворі стоїть велосипед пані Ольги з нерозібраними сумками.
Аксінья Бобруйко відразу ж звернулася до українських державних органів з повідомленням про ймовірне викрадення мами.
“Я повідомила Нацполіцію, СБУ, Прикордонну службу, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими і Національне інформаційне бюро, звернулися до муніципальної служби “Викрадені мелітопольці”, яка збирає інформацію про зниклих мешканців міста та надає консультації їхнім родичам.
27 червня, через 40 днів після зникнення Аксінья несподівано отримала від матері відеодзвінок.
“Нічний сценарій для викрадених”
“Уявіть моє щастя і моє здивування. Мама зателефонувала від бабусі. Повідомила, що вже вдома, вже на свободі, зараз готуватиме вечерю і займатиметься хатніми справами, а ввечері зателефонує і розповість більше. Я запитала, як її здоров’я, а вона відповіла, що вже нормально і “все що, було вже зажило”. І ще раз повторила, що поговоримо ввечері. А за кілька годин перетелефонувала сусідка і повідомила, що маму знову забрали, – розповідає донька Ольги Барачевської.
Ольга Бараневська Фото з родинного архіву, надані Аксіньєю Бобруйко
Сусідка переказала Аксіньї розповідь пані Ольги. Виявляється, 26 червня її та ще одного чоловіка окупанти вивезли в поле серед ночі, вручили якісь речі, викликали поліцію та влаштували “офіційне затримання за порушення комендантської години”.
Після цього пів дня 27 червня їх протримали в окупаційній поліції, де силовики “документували порушення”, тобто фальсифікували справу, а далі перестали звертати на жінку увагу. Пані Ольга пішла додому, а виявилося, що її не мали відпускати.
Наступного разу інформацію про маму Аксінья отримала від людини, яка була разом з мамою в місці несвободи – відбувала 14 діб адміністративного арешту. А потім надійшов дзвінок з СІЗО окупованого Веселого – рідних просили привезти пані Ользі ліки, бо жінка інсулінозалежна.
Без зворотнього зв’язку
Наразі Ольгу Бараневську утримують в Донецькому СІЗО №1. Адресу цієї установи Аксінья знайшла у відкритих джерелах і зараз має змогу переписуватися з мамою. Пані Ольга втратила понад 20 кілограмів, має проблеми зі здоров’ям, але міцна духом і вірить, що повернеться додому.
Донька полоненої свідомо йде на ризики, пов’язані з публічним висвітленням історії викрадення мами, адже вважає, що про викрадених російськими силовиками цивільних мають знати більше людей по всьому світу.
“Про цивільних у полоні треба писати і кричати на кожному кроці. Все що могло статися поганого – вже сталося.
Що робить держава? Пише статистику. Комунікація з будь-якими державними органами відбувається шляхом додавання інформації до особистого кабінету на сайті. Зворотного зв’язку від державних органів я не отримала.
Скільки насправді цивільних людей викрадено, наразі точно невідомо. Омбудсмен називає цифру понад 14 тисяч. Скільки обміняно? 160 людей. Організувати процес допомоги мені особисто з-за кордону дуже складно. Я, звісно, впораюся, але ситуацію для родичів цивільних полонених точно можна було б полегшити. Не хочу бути ворогом держави, але хочу, щоб держава повернулася до нас – родичів цивільних полонених – обличчям”, – говорить донька викраденої Ольги Бараневської.
Окупований Мелітополь у 2022 році
19 листопада 2024 року Ольгу Анатоліївну Бараневську російський “суд” незаконно засудив до шести років позбавлення волі. Рідні подали апеляційну скаргу і сподіваються на її звільнення чи обмін, коли б він не відбувся.
***
На оплату послуг адвоката та передачі Ользі Бараневській родина витрачає власні кошти. За бажання можна підтримати родину. Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/97SHSS4Quw . Номер картки банки: 5375 4112 2380 0710
