Окупаційна влада Криму продовжує розпродаж краденого майна України. Слідом за Ялтинським портом, який у серпні продали структурам друга Путіна, підсанкціонованого мільярдера Аркадія Ротенберга, з молотка пішов Євпаторійський морський торговельний порт. Його «продали» єдиному учаснику торгів за стартовою ціною – 192,9 мільйона рублів (близько 2,4 млн доларів). Тобто трохи дорожче московської квартири пропутинської співачки Лариси Доліної, скандальна історія «квартирного питання» якої продовжує качати російські медіа.
Євпаторійський порт виставили на продаж разом із Ялтинським на початку липня, але за тиждень до торгів чомусь зняли з продажу. Переможцем повторного «аукціону» став його єдиний учасник – московське ТОВ «Центр развития спорта «Перспектива», яке має всі ознаки підставної фірми-прокладки. Її одноосібним засновником та керівником з березня 2024 року є Гусакова Оксана Володимирівна (1980 р.н., паспорт: 4004745122). До 2022 року вона була у співзасновниках московської похоронної фірми «Каменный цветок», а ще раніше – пітерського підприємства «ЦИР Энерготрон» з проведення сантехнічних робіт. Цікава ділова палітра.
Але заробляє на життя Гусакова іншим: за 2,5 тисячі рублів на годину допомагає людям «розібратися у собі, налагодити стосунки з близькими і знайти опір у собі», і навіть позбутися почуття провини і сорому. Тобто Оксана Гусакова у своїх соцмережах пропонує послуги психоаналітика, але на ці гроші порт не купиш.
У чоловіка «власниці» краденого Євпаторійського порту – Дмитра Яценка – є свій бізнес у м. Істра Московської області: він має частки у чотирьох компаніях, які займаються електрозв’язком, електромонтажними роботами, діяльністю ресторанів та керує п’ятьма організаціями, серед яких два дачні кооперативи. Але прибутку всіх разом узятих на порт у Євпаторії також не вистачить.
Оксана Гусакова, засновниця фірми-прокладки, яка купила крадений Євпаторійський морський торговельний порт. Фото: соцмережі
«Центр развития спорта «Перспектива» зі статутним капіталом у 100 тисяч рублів була зареєстрована у 2021 році та спеціалізується на діяльності спортивних об’єктів. Як свідчать публічні дані російських реєстрів, фірма подає «нульові» фінансові звіти і, швидше за все, не веде жодної діяльності. Працівників немає, доходів та податків – нуль. Тобто класичні «Роги та копита».
Ця фірма-пустушка і стала «власником» Євпаторійського порту та його прибережного майна в центрі курортного міста: трьох земельних ділянок загальною площею понад 6,4 гектара (запам’ятайте цю цифру) та 21 об’єкта нерухомості площею 8,7 тисяч кв. метрів – це нежитлові приміщення, майстерні, склади.
Карта-схема меж території та акваторії Євпаторійського порту. Фото: bsamp.ru
Євпаторійський морський торговельний порт занепав після окупації Криму Росією. Збройна агресія Росії спричинила закриття Україною суднозаходів у кримські порти та запровадження західних, так званих «кримських санкцій» ЄС, США та багатьох інших країн, які діятимуть до деокупації Криму та Севастополя. Обмеження, серед іншого, передбачають заборону суднозаходів у порти Криму та будь-які трансакції з окупаційними контрагентами. Отже, якщо до 2014 року вантажообіг порту Євпаторії становив майже мільйон тонн, то вже 2020 року там перевалювали трохи більше 200 тисяч тонн, при цьому збитки сягнули 47 мільйонів рублів.
На момент «продажу», у штаті колись найбільшого підприємства міста було аж дев’ять співробітників. Майно порту почали потроху розпродувати ще раніше. Наприклад, теплохід «Янина», який возив відпочиваючих на морські екскурсії вздовж узбережжя понад 30 років, простоював з 2019 року. Зрештою, цього року його продали майже за шість мільйонів рублів.
Теплохід «Янина», Євпаторійський морський торговельний порт. 28 липня 2009 року. Фото: odessatrolley.com
Кримські гауляйтери та їхні російські куратори обіцяли портам світле майбутнє – ремонти, реконструкції, багатомільйонні перевалки вантажів та експортні маршрути на всі кінці світу. Однак у результаті єдиним виходом для портів, не задіяних у військовій логістиці, став розпродаж. Його окупаційна влада готувала заздалегідь: у серпні 2024 року уряд РФ закрив порти Ялти та Євпаторії на реконструкцію, а наприкінці року вивів їх зі складу підприємства «Крымские морские порты».
З цього часу АТ «Евпаторийский морской порт» керує Зирянов Сергій Геннадійович. Цей 48-річний колаборант очолював до окупації комунальне підприємство «Старе місто» та був депутатом Центральної райради Сімферополя від Партії регіонів. Потім засвітився в окупаційному «міністерстві внутрішньої політики, інформації та зв’язку Криму», а з 2018 по 2020 роки очолював це «міністерство».
Зирянов є засновником та керівником кількох фірм, пов’язаних з кібер-спортом та страйкболом. Далі поширив свій бізнес на нові окуповані території, зареєструвавши ТОВ «Эковенд» у с. Малоолександрівка Скадовського району Херсонщини. А вже у грудні 2024 року Зирянов «сплив» у Євпаторійському порту. Незважаючи на занесення до бази ГУР МОУ «Війна та санкції», Зирянов досі не потрапив до жодного списку підсанкційних осіб.
Сергій Зирянов, колаборант. Фото: politika-crimea.ru
«Крымские морские порты» описують Євпаторійський порт як «сучасний універсальний транспортний вузол, що спеціалізується на перевантаженні генеральних та навалочних вантажів», а також на «видобутку морського піску та його перевантаженні на морські судна і автотранспорт». І це теж цікава частина цієї історії продажу вкраденого Росією активу України.
До складу Євпаторійського порту входить вісім причалів: п’ять із них у Євпаторії, ще три – на озері Донузлав, а територія займає площу 24,55 гектара. В умовах фактичної зупинки роботи порту саме діяльність на Донузлаві залишається головним годувальником порту: від 70 до 90% його доходів припадає на видобуток піску, який за всіх часів був варварським, а після окупації Криму через шалену забудову набув катастрофічних масштабів, що призвело до розмивання місцевих пляжів, скорочення популяції деяких видів іхтіофауни та просідання будинків місцевих мешканців.
Причал для завантаження піску, видобутого на озері Донузлав. Фото: kartin.papik.pro
Територія Євпаторійського порту на Донузлаві становить понад 18 га – це три чверті загальної площі території порту. Але дивним чином донузлавська частка залишилася поза дужками аукціону. Згадаймо вищеназвану цифру: в описі лота фігурує лише 6,4 га. Куди поділася найсмачніша з погляду нинішньої потенційно прибуткової діяльності частина території Євпаторійського порту? Інформація про розподіл земельних ділянок, що належать території порту, та передачу майна на цій території ніде не звучала.
Логічно припустити два варіанти. Перший – донузловський портопункт з ділянками видобутку піску продадуть або віддадуть у користування «адміралам піщаних кар’єрів», як ми називали умовну групу компаній «Суеста» із Севастополя, де в засновниках – відставні офіцери ЧФ РФ і яка вела варваський видобуток піску на Донузлаві.
Другий: цю частину цивільного порту Євпаторії, ще й привабливу, з огляду на прибутковий видобуток піску, остаточно передали Міноборони. У 2014 році ЧФ РФ облаштувалиcm на захопленій Південній військово-морській базі ВМС України в селищі Новоозерне, а перед початком повномасштабної війни РФ проти України неподалік збудували новий арсенал. Традиційно, безконтрольність військових та сліпа бездіяльність цивільної влади приносить обом чималі корупційні доходи. Спостерігаємо далі.
Це журналістське розслідування проведене та опубліковане в рамках проекту Інституту розвитку регіональної преси «Екстрена підтримка розслідувальної журналістики в Україні», який запроваджується за підтримки International Media Support (IMS)
