Окупаційна влада Криму продовжує розпродаж краденого майна України. Слідом за Ялтинським портом, який у серпні продали структурам друга Путіна, підсанкційного мільярдера Аркадія Ротенберга, з молотка пішов Євпаторійський морський торговельний порт. Його «продали» єдиному учаснику торгів за стартовою ціною – 192,9 мільйонів рублів (близько 2,4 млн. доларів). Тобто, трохи дорожче, ніж московська квартира пропутінської співачки Ларіси Доліной, скандальна історія «квартирного питання» якої продовжує гойдати російські медіа.
Євпаторійський порт виставили на продаж разом із Ялтинським на початку липня, але за тиждень до торгів чомусь зняли з продажу. Переможцем повторного «аукціону» став його єдиний учасник – московське ТОВ «Центр развития спорта «Перспектива», одноосібним засновником і керівником якого з березня 2024 року є Гусакова Оксана Владіміровна (1980 р.н., паспорт: 4004745122 ). До 2022 року вона була у співзасновниках московської похоронної фірми «Каменный цветок», а ще раніше – пітерського підприємства «ЦИР Энерготрон» із проведення сантехнічних робіт. Цікава бізнесова палітра.
Але заробляє на життя Гусакова іншим: за 2,5 тисячі рублів на годину допомагає людям “розібратися в собі, наладити відносини з близькими і знайти опору в собі”, а також позбутися відчуття провини і сорому. Тобто, Оксана Гусакова в своїх соцмережах пропонує послуги психоаналітика, але на ці гроші порт не купиш.
У чоловіка “власниці” краденого Євпаторійського порту – Дмітрія Яценко – є свій бізнес у м. Істра Московської області: він має частки у чотирьох компаніях з електрозв’язку, електромонтажних робіт, діяльності ресторанів і керує п’ятьма організаціями, серед яких два дачних кооперативи. Але прибутків усіх разом взятих на порт у Євпаторії також не вистачить.

Оксана Гусакова, засновниця компанії-прокладки, яка “купила” крадений Євпаторійський морський торговельний порт. Фото: соцмережі
«Центр развития спорта «Перспектива» зі статутним капіталом у 100 тисяч рублів був зареєстрований в 2021 році і спеціалізується на діяльності спортивних об’єктів. Як свідчать публічні дані, фірма подає «нульові» фінансові звіти, і, скоріш за все, не веде ніякої діяльності. Працівників немає, доходів і податків – нуль. Тобто, класичні «Роги і ратиці».
Ця фірма-пустушка й стала «власницею» Євпаторійського порту і його прибережного майна у самісінькому центрі курортного міста: трьох земельних ділянок загальною площею понад 6,4 гектара (запам’ятате цю цифру) та 21 об’єкту нерухомості площею 8,7 тисяч кв. метрів – це нежитлові приміщення, майстерні, склади.

Карта-схема меж території й акваторії Євпаторійського порту. Фото: bsamp.ru
Євпаторійський морський торговельний порт занепав після окупації Криму Росією. Збройна агресія Росії спричинила закриття Україною судозаходів до кримських портів та введення західних, так званих «кримських санкцій» ЄС, США та багатьох інших країн, що діятимуть до деокупації Криму і Севастополя. Обмеження, серед іншого, передбачають заборону судозаходів до портів Криму і будь-які трансакції із окупаційними контрагентами. Відтак, якщо до 2014 року вантажообіг порту Євпаторії складав майже мільйон тонн, то вже у 2020 році тут перевалювали трохи більше 200 тисяч тонн, при цьому збитки сягнули 47 мільйонів рублів.
На момент «продажу», в штаті колись найбільшого підприємства міста було аж девʼять співробітників. Майно порту почали потроху розпродувати ще раніше. Наприклад, теплохід «Яніна», який возив відпочивальників на морські екскурсії вздовж узбережжя понад 30 років, простоював з 2019 року. Зрештою, цьогоріч його продали за майже шість млн рублів.

Теплохід «Яніна», Євпаторійський морський торговельний порт. 28 липня 2009 року. Фото: odessatrolley.com
Кримські гауляйтери та їхні російські куратори обіцяли портам світле майбутнє – ремонти, реконструкції, багатомільйонні перевалки вантажів та маршрути експорту у всі кінці світу. Однак в результаті єдиним виходом для портів, не задіяних у військовій логістиці, став розпродаж. Його окупаційна влада готувала заздалегідь: у серпні 2024 року уряд РФ закрив порти Ялти й Євпаторії на реконструкцію, а наприкінці року вивів їх зі складу підприємства «Крымские морские порты».
Відтоді АТ «Евпаторийский морской порт» керує Зирянов Сергій Геннадійович. Цей 48-річний колаборант до окупації очолював комунальне підприємство «Старе місто» і був депутатом Центральної райради Сімферополя від Партії регіонів. Потім засвітився в окупаціному «міністерстві внутрішньої політики, інформації і зв’язку Криму», а з 2018 по 2020 роки очолював це «міністерство».
Зирянов є засновником та очільником кількох фірм, пов’язаних з кібер-спортом і страйкболом. Далі поширив свій бізнес на нові окуповані території, зареєструвавши ТОВ «Эковенд» в с. Малоолександрівка Скадовського району Херсонщини. А вже в грудні 2024 року Зирянов «сплив» у Євпаторійському порту. Попри занесення в базу ГУР МОУ «Війна і санкції», Зирянов і досі не потрапив у жоден список підсанкційних осіб.

Сергій Зирянов, колаборант. Фото: politika-crimea.ru
«Крымские морские порты» описують Євпаторійський порт як «сучасний універсальний транспортний вузол, що спеціалізується на перевантаженні генеральних й навалочних вантажів», а також на «видобутку морського піску та його відвантаженні на морські судна і автотранспорт». І це також цікава частина історії продажу краденого Росією активу України.
До складу Євпаторійського порту входить вісім причалів: пʼять із них в Євпаторії, ще три – на озері Донузлав, а територія займає площу в 24,55 гектара. В умовах фактичного зупинення роботи порту саме діяльність на Донузлаві залишається головним годувальником порту: від 70 до 90% його прибутків припадає на видобуток піску, який у всі часи був варварським, а після окупації Криму через шалену забудову набув катастрофічних масштабів, що призвело до розмивання місцевих пляжів, скорочення популяції деяких видів іхтіофауни та просідання будинків місцевих мешканців.

Причал для завантаження піску, добутого на озері Донузлав. Фото: kartin.papik.pro
Територія Євпаторійського порту на Донузлаві складає понад 18 гектарів – це три чверті загальної площі території порту. Але дивним чином донузлавська частка залишилась поза дужками аукціону. Пригадаємо вищеназвану цифру: в описі лоту фігурує лише 6,4 гектара. Куди поділась «найсмачніша» з точки зору нинішньої потенційно прибуткової діяльності частина території Євпаторійського порту? Інформації про розподіл земельних ділянок, що належать до території порту, та передачу майна на цій території ніде не лунала.
Логічно припустити два варіанти. Перший – донузлавський портопункт з ділянками видобутку піску продадуть чи віддадуть в користування «адміралам піщаних карʼєрів», як ми називали умовну групу компаній «Суеста» з Севастополя, де в засновниках – відставні офіцери ЧФ РФ, які й вели на Донузлаві варварський видобуток піску.
Другий: цю частину цивільного порту Євпаторії, ще й привабливої з огляду на прибутковий видобуток піску, остаточно передали Міноборони Росії. У 2014-му ЧФ РФ облаштувались на захопленій Південній військово-морській базі ВМС України в селищі Новоозерному, а перед початком повномасштабної війни РФ проти України неподалік збудували новий арсенал. Традиційно, безконтрольність військових та сліпа бездіяльність цивільної влади приносить обом чималі корупційні доходи. Спостерігаємо далі.
Це журналістське розслідування проведене й опубліковане в рамках проєкту Інституту розвитку регіональної преси «Екстрена підтримка розслідувальної журналістики в України», що впроваджується за підтримки International Media Support (IMS)




