Про це Ірина Мудра, заступник директора Департаменту реструктуризації заборгованості та стягнення Ощадбанку повідомила Центру журналістських розслідувань.
Попри суворе дотримання процесуальних вимог Регламенту ЮНСІТРАЛ (Комісії ООН з права міжнародної торгівлі – ред.) 1976 року і належне повідомлення сторони-відповідача про всі процедурні дії, Російська Федерація проігнорувала розгляд спору і винесення рішення, зауважує Мудра. Вона не очікує з боку РФ добровільного виконання рішення арбітражу – враховуючи практику Росії не визнавати законні рішення іноземних та арбітражних судів.
«Більше того, Російська Федерація може ініціювати процедуру скасування винесеного арбітражного рішення», – припускає Мудра.
Саме з урахуванням цієї вірогідності, зазначає вона, місцем проведення арбітражу було обрано Париж.
«Суди Франції віддавна відмовляються скасовувати рішення, винесені за відсутності відповідача, якщо останнього було в належний спосіб повідомлено про різні етапи проваджень і йому було надано можливість узяти участь в арбітражі, але він нею не скористався», – каже Мудра.
За її словами, міжнародні арбітражні рішення, винесені за результатами арбітражних розглядів у Франції, не можуть бути оскаржені в порядку апеляції – цивільний процесуальний кодекс Франції передбачає для таких випадків оскарження лише шляхом подання позову про скасування рішення, причому підстави для скасування дуже обмежені.
Зокрема, повідомляє Мудра, рішення може бути оскаржене у наступних випадках:
- арбітражний трибунал неправомірно вирішив, що справа є (або не є) підвідомчою йому;
- порушення при призначенні трибуналу;
- недотримання трибуналом свого мандату;
- недотримання принципів належної правової процедури та справедливого судового розгляду;
- коли визнання або виконання рішення буде суперечити міжнародній публічній політиці.
До того ж, зазначає вона, процедура скасування рішення регулюється французьким національним законодавством із врахуванням норм міжнародних конвенцій, тому є досить тривалою та складною.
Наразі Ощадбанк здійснює збір та аналіз даних, вчиняє підготовчі дії для виконання рішення про стягнення з Росії призначеної компенсації, повідомляє Мудра.
«У відповідності до рішення Російська Федерація зобов’язана сплатити компенсацію та нараховані до дати винесення рішення проценти у розмірі близько 1, 3 млрд. дол. США та нараховані після винесення рішення проценти, які станом на 11.05.2019 складають близько 16 млн. дол. США», – сказала вона.
Ірина Мудра нагадала, що міжнародне право знає чимало різних механізмів примусового стягнення компенсації.
Зокрема, це можливо за рахунок державної власності РФ за кордоном, яка використовується з комерційною метою і відтак не має імунітету.
Також може бути застосований метод заміни кредитора, згідно з яким у тих відносинах з іноземними контрагентами, де Росія виступає кредитором, «Ощаданк» може просити суд замінити Росію на себе та вимагати від боржників Росії сплати боргу саме банку.
Крім того, в деяких країнах можна домогтися звернення стягнення на майно російських державних компаній у цих країнах за допомогою прирівняння державної компанії до самої держави, каже Ірина Мудра.
Нагадаємо:
- Арбітражний трибунал у Парижі 26 листопада 2018 року ухвалив рішення про стягнення з РФ на користь державного Ощадбанку 1,3 млрд доларів США для компенсації збитків за втрачені активи в окупованому Криму.
- в травні 2014 року Ощадбанк припинив будь-які банківські операції в окупованому Криму і закрив філію – Кримське республіканське управління.
- 21 травня 2014 «влада» Криму вивезла в невідомому напрямку 32,45 млн грн зі сховища Ощадбанку, в зв’язку з чим банк був позбавлений можливості виконувати свої зобов’язання перед кримськими клієнтами.
- У липні 2015 року Ощадбанк направив вимогу уряду і президенту РФ про компенсацію втрат внаслідок анексії Криму. Свої прямі збитки держбанк оцінив в суму близько 15 млрд грн. У цю суму оцінена балансова вартість активів банку, які були втрачені внаслідок анексії Криму і неможливості банку здійснювати там діяльність.
- 26 серпня 2016 року Ощадбанк подав позовну заяву в міжнародний арбітражний трибунал, в якому зажадав стягнути з РФ компенсацію в сумі понад 1 млрд. дол. в якості відшкодування збитку, нанесеного фінансовій установі в результаті втрати активів в окупованому Криму. Претензія була сформована в рамках положень Угоди між урядами РФ і України про заохочення і взаємний захист інвестицій від 27 листопада 1998 року, а також міжнародного права.