Кто ставит на крыло крымские беспилотники в войне против Украины

Расследования
Фото: robo-avia.ru

Западные санкции, как оказалось, легко обойти, если использовать в качестве прокладки не только стороннюю фирму, но и целую страну. Раскапывая историю симферопольской компании по производству беспилотников, основанную украинскими гражданами — коллаборантами оккупантов, команда Центра журналистских расследований вышла на целую сеть предприятий в трех странах. Речь об ООО «Робоавиа», которое разрабатывает и выпускает, производит беспилотники типа «летающее крыло» и имеет производственные площадки в оккупированном украинском Крыму, Казахстане и России.

Компания «Робоавиа» пока не получила заказ от Минобороны России, но очень его желает. И, думаем, это ей удастся, ведь в прошлые годы ее учредители наработали канал для получения западных комплектующих в обход санкций, а нынешние бенефициары вкладывают полмиллиарда рублей в строительство нового завода в Ростовской области.

Компанія «Робоавиа» була зареєстрована в російській юрисдикції у 2015 році за адресою у Сімферополі по вулиці Данилова, 62А. Це територія колишнього аеродрому «Заводське», де багато років діє авіамодельний спортивний клуб. Тож не дивно, що серед перших засновників ТОВ «Робоавиа» були директор та вихованець цього клубу – Віталій Максимович Сауляк та Максим Олександрович Красюк відповідно. 

Обидва зустріли окупацію Криму Росією схвально. У день псевдореферендуму Максим був на проросійському мітингу і фотографувався з російським прапором. Віталій Сауляк влаштовував повітряні бої на річницю «окупендуму», а як провідний спеціаліст  ДТСААФ  з авіамодельного спорту тісно співпрацює з російськими військовими.

Віталій Сауляк. Фото: скріншот відео «Крым 24»

Наприклад, на святкуванні ювілею морської авіації Чорноморського флоту РФ на аеродромі в Новофедорівці Сауляк розповідав пропагандистам, що командування 43-го авіаполку ЧФ надає авіамоделістам для тренувальних польотів військовий аеродром. Віктор Сауляк також був тренером Максима Красюка, який виступав на російських змаганнях з авіамодельного спорту у складі кримської збірної.

Максим Красюк (у центрі) у «сквері Побєди» окупованого Сімферополя. Фото: facebook.com/mkrasuk

Однак головні події в історії «Робоавиа» в той час розвиваються не в Криму, а в Казахстані. У тому ж 2015 році, через три місяці після заснування сімферопольської компанії, у місті Шимкент реєструється Товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Roboavia». Спільним у компаній була не тільки назва, а, насамперед, засновники: народжений у Шимкенті  Віктор Андрєєвіч Вєлєсік, який має громадянство РФ, та українець з Криму Максим Красюк, який обійняв посаду головного конструктора. 

Місто для офісу та заводу компанії в Казахстані власники «СП «Roboavia» обрали не випадково і не тільки тому, що це була батьківщина Вєлєсіка, де він мав бізнес-зв’язки. Як і в Сімферополі, у Шимкенті точкою тяжіння став аеродром. Тут дислокується авіабаза Військово-Повітряних сил Казахстану, а за радянських часів працювали авіаційні заводи, технічних фахівців з яких можна було залучити до роботи.

Однак, як вбачається, вирішальним моментом була можливість отримувати в Казахстані комплектуючі із західних країн. Казахстан та Киргизстан, як відомо, є одними із найбільших каналів так званого «паралельного імпорту» — постачання технологій та товарів, заборонених для продажу Росії санкціями США, ЄС та інших країн.

Віктор Вєлєсік та Максим Красюк біля виготовлених СП «Roboavia» БПЛА на виставці озброєнь «KADEX 2016». Фото: facebook.com/mkrasuk

Першими безпілотниками, які «Roboavia» виготовляла в Казахстані, були моделі безпілотників  Samruk-3М і Samruk-5М, що працювали на двигунах внутрішнього згоряння. У червні 2016 року на міжнародній виставці озброєнь та військово-технічного майна «KADEX 2016» в Астані ці розробки СП «Робоавиа» були єдиними безпілотниками «made in Kazakhstan».  

У 2017 році співвласники сімферопольського «Робоавиа» і шимкентського «Roboavia» Віктор Вєлєсік та Максим Красюк  зареєстрували у Воронежі ще одне підприємство із виробництва БПЛА — ТОВ «Беспилотные системы «Робоавиа». Компанії використовують однаковий логотип — сову і шрифт у назві компанії. 

У 2018 році «Roboavia» запускає завод із серійного виробництва безпілотників у Шимкенті. Проте попиту на Samruk не було і наступною розробкою став «Sapsan–3000». Цей БПЛА вже мав електричний двигун, як виявилось — західного  виробництва.

Скріншот посту Максима Красюка в Instagram

Гендиректор «Roboavia» Ніколай Пажитнєв в інтерв’ю казахстанському бізнес-каналу пізніше розповідав, що частка локалізації комплектуючих в «Sapsan–3000» складала всього 35%. Ключовий момент: а чий там електродвигун?   

«Все, що ми могли  купити в Казахстані, ми купили – клей, дроти, електроніку. Але двигун ми не можемо придбати. Ми закуповуємо з Америки, або з Німеччини в нас поставки», – розкрив деталі виробництва Пажитнєв.

Отже, «Roboavia» в Казахстані легко отримувала те,  що не могли б отримати «Робоавиа» в Сімферополі і «Беспилотные системы «Робоавиа» у Воронежі, — електродвигуни та мікроелектроніку для своїх БПЛА з країн ЄС та США.  Канал їхнього постачання в Росію чи окупований Крим через Казахстан був налагоджений, отже проблеми з обходом санкцій не було.  

Керівники СП«Roboavia» не приховували бажання зайняти нішу безпілотників у оборонному секторі Казахстану. Відтак заперечували будь-який зв’язок з Росією — мовляв, ми місцеві, «ми не дочка» російської компанії. Як розповідав Пажитнєв, Міноборони Казахстану проявило інтерес до «Sapsan–3000» і навіть провели три випробування БПЛА в різних місцевостях і погодних умовах. Однак оборонзамовлення компанія не отримала і зосередилась на послугах із аерозйомки та геодезії, моніторингу безпеки газо- і нафтопроводів двома комплексами безпілотників. 

При цьому у 2022 році інформаційне агентство «DKNews» серед компаній, які залучаються до  виготовлення та технічного обслуговування безпілотників для армії Казахстану,  yазиває лише дві: державну «Казахстанская авиационная Индустрия» та приватну «Roboavia».

БПЛА Sapsan-3000 і FIXAR 007. Фото: facebook.com/TOORoboAvia

Що ж відбувалось у мережі компаній  «Робоавиа» в трьох країнах у рік повномасштабного вторгнення Росії в Україну? 

ТОО «СП «Roboavia»  у 2021 році повідомило, що уклало угоду з компанією FIXAR Global і почало випускати в Казахстані безпілотники FIXAR 007 з функцією вертикального злету і посадки.  Відтоді новин з компанії майже не було: сайт та сторінки в соцмережах ніби завмерли. Однак сервіси пошуку роботи публікують численні повідомлення про актуальні вакансії «Roboavia» в Шимкенті — набирають пілотів-операторів БПЛА і водіїв, що супроводжують їхні групи, інженерів-розробників, дизайнерів, юристів і фахівців із держзакупівель та ін. А це означає що підприємство продовжує або ж відновлює виробництво. 

ТОВ «Беспилотные системы «Робоавиа» у Воронежі, судячи з відсутності поданих фінансових звітів,  у 2022 тихо вмирало, виконуючи якусь незрозумілу, але, мабуть, комусь потрібну функцію. Про якісь виробничі результати цього майданчика «Робоавиа» інформації ми не знайшли. А місцеві медіа писали про компанію лише у зв’язку з її фіндиректором — колишнім міліціонером з Казахстану Константіном Мєлкумовим, який балотувався у місцеву обласну Думу від КПРФ. В публікаціях з ознаками замовних його називали «російським Ілоном Маском», але що він виробляв — хтозна.  У вересні 2021 року Вєлєсік і Красюк виходять із засновників воронезької ТОВки. Новим власником компанії стає ноунейм Колотушкін з податковим номером, виданим у Калінінградській області, а  30 червня 2023 року вона була ліквідована без участі реальних власників — через недостовірність поданих реєстраційних даних.  

ТОВ «Робоавиа» з Сімферополя, судячи з оновленого сайту, займається виробництвом та продажем БПЛА «Сарыч». Його дизайн майже повністю повторює «Sapsan-3000» —  розробку, яку активно просували в Казахстані, а за тактико-технічними характеристиками ці безпілотники майже ідентичні. Єдиною значною відмінністю є максимальний рубіж висоти: у «Сарича» він на 2 тисячі метрів більше, ніж у Sapsan-3000. А цього року сімферопольська компанія стає центром подій. 

Ігор Сорокін і Роман Гуров після підписання угоди в Єкатеринбурзі, липень 2023 р.,  скріншот відео Первый Ростовский

У липні 2023 року на виставці «Иннопром» в Єкатеринбурзі заступник губернатора Ростовської області Ігор Сорокін і гендиректор  «Робоавиа» Роман Гуров підписують угоду про будівництво заводу з виробництва безпілотних літальних апаратів. Обсяг інвестицій  — 500 млрд. рублів, обсяг виробництва — 1 100 безпілотників та дронів на рік. Для порівняння — у Сімферополі «Робоавиа» виготовляє 16 БПЛА і дронів на місяць. 

Новину про півмільярдну інвестицію «компанії із Криму» в новий завод з виробництва БПЛА  у Ростовській області поширили безліч медіа не тільки в Росії та Україні. Так стало відомо, що в сімферопольського «Робоавиа» змінились основний власник і керівництво. 

Першим зі складу співвласників кримської компанії влітку 2022 року вийшов Віктор Вєлєсік. І дивно було б, аби він лишися. Вєлєсік — єдиний із засновників «Робоавиа», хто публічно виявив свою позицію щодо російського вторгнення в Україну: публікував у своєму Фейсбуці посилання на петицію про імпічмент Путіна, цитував «Нюрнберзький щоденник» Гілберта, репостив відеозвернення боксера Олександра Усика та інших із засудженням агресії. 

Від жовтня 2022 року структура власності кримської компанії виглядає так: 90%  уставного капіталу – у непублічної Людміли Васільєвни Гуровой — матері Романа Гурова, який з листопада очолює компанію. Три відсотка уставника —  у Максима Красюка, який зберіг  посаду головного конструктора, по 2,5 % — у знайомого по Казахстану сімферопольця Олександра Вихріцького та  росіянина Юрія Ланковского, який раніше торгував будматеріалами у Новосибірську, по 1% — у євпаторійця Володимира Щокіна і Дмитра Федчука. 

Зі зміною основного власника кримського «Робоавиа» його уставний капітал  злетів до 13,3 мільйона рублів, а в новий завод у пільговій зоні індустріального парку в Ростовській області Гурови обіцяють влити півмільярда. 

 «В Аксайському районі Ростовської області вже готовий майданчик і проектна документація заводу. З нового року будемо випускати продукцію», — повідомив Роман Гуров.

У компанії не приховують, що розраховують на замовлення від Міністерства оборони РФ. Сімферополець  Валентин Кисельов, який керував департаментом маркетингу в СП «Roboavia», вже як представник кримської «Робоавиа» розповідає ростовським медіа, що компанія вже має в Ростові офіс і навчальний центр підготовки пілотів-операторів БПЛА. Виробництво хочуть запустити якнайскоріше, оскільки «продукція потрібна іще вчора» і «великий попит сьогодні з боку Збройних сил РФ».  

Хто ці люди,  звідки у них такі гроші і які саме БПЛА  вироблятиме новий завод в Ростовській області? 

Роман Євгеньєвіч Гуров народився у Ростові-на-Дону, під час навчання в університеті підпрацьовував у старшого брата Дениса, який має ІТ-компанію. Як індивідуальний підприємець зареєструвався у 2010 році, вид діяльності — допоміжна, пов’язана з перевезеннями. А власну компанію, як свідчить російський держреєстр, отримав всього три роки тому, купивши ТОВ «Ника», що займається гуртовим продажем усіх видів палива і пального, металу і зерна та вантажоперевезеннями. 

З листопада 2022 року директором цієї компанії в реєстрі  значиться мати Романа Гурова — Людміла Васільєвна, якій виповнилось 72 роки. Але статечний вік не заважає ій вести ризиковий бізнес в прифронтовій зоні на тимчасово окупованій РФ території українського  Донбасу. 

Людміла Гурова та ростовська «Ника» з цього року контролюють компанію «Ника трейд инвест» в окупованому  Донецьку. А в окупованому Луганську є ще «Ника Групп», де ТОВ «Ника» Гурових належить 99% уставного капіталу. Несподіваний вхід маловідомих навіть у Ростові підприємців  мами і сина Гурових на ринок «горючки» на території окупованого Донбасу має свідчити про дуже міцний дах у силових структурах.   

Роман Гуров, гендиректор ТОВ «Робоавиа», липень 2023 р. Скріншот відео Первый Ростовский

ТОВ «Ника» у 2021 році мала 8,9 млн рублів прибутку, у 2022-му — 22,5 млн. Однак цього явно замало, аби упродовж року придбати  три компанії  в Сімферополі, Донецьку і Луганську і розпочати бізнес на ТОТ, а тим більше —  інвестувати у півмільярдний проект. Судячи з чотирьох договорів фінансової оренди, навіть автомобілі  ГАЗель  та Фургон FORD Transit «Робоавиа» взяла в лізинг. 

Особа Романа Гурова викликає не меншу цікавість, аніж гроші, яких у нього немає, але які нібито він збирається вкладати. У публічній площині Роман Гуров з’явився тільки у квітні цього року. Тоді з’явився його сайт, де він називає себе «простым ростовским инженером Гуровым», а також акаунти у ВКонтактє і Однокласніках, де він просуває цей образ. Тобто, активність у мережі з’явилась в акурат напередодні старту нового проекту з півмільярдними інвестиціями, про який, як не дивно, « простой инженер» чомусь не   згадує.

Отже, зібрана інформація дає підстави говорити про непрозоре джерело фінансування цього мега-проекту і про те, що  Роман та Людміла Гурови  ймовірно є номінальними власниками, або, як кажуть, «вішалками», на які  певні впливові люди, яким не можна світитись,  повісили свої бізнеси на окупованих територіях. 

Той факт, що  записані на них компанії ведуть діяльність на окупованих РФ територіях України, що неможливо без співпраці з російськими спецслужбами і/чи військовими армії-агресора,  — додатковий аргумент до того, що ми маємо встановити і назвати усіх причетних до цього бізнесу фізичних та юридичних осіб. Жоден з них не повинен отримати можливості зайти за санкційні обмеження. А ми знайшли і показали, як завдяки компанії  у Казахстані,  пов’язаній із кримською і російською родичками,  вдалося налагодити канал постачання електродвигунів для безпілотників із США і Німеччини, не кажучи вже про поставки із Китаю та Південної Кореї. 

Ця історія також — тривожний дзвіночок для Fixar, компанії з головним офісом у країні ЄС, яка має угоду із ТОО «СП «Roboavia» на виробництво Fixar 007. 

Відеоверсію розслідування дивіться тут: