Росія перетворює Ханський палац на муляж

Ханський палац продовжує руйнуватися - це наслідки варварської «реставрації», розпочатої окупаційної «владою» Криму. Росія стверджує, що вклала в роботи з відновлення кримської історичної спадщини небачені раніше суми. Українські активісти ж вбачають у цьому спробу відмивання бюджетних коштів і покладають надії на втручання ЮНЕСКО. Про те, що відбувається з Ханським палацом сьогодні і як можна запобігти його знищенню, говоримо з Ельмірою Аблялімовою, громадської активісткою, колишньою керівницею Бахчисарайського історико-культурного музею-заповідника, і Едемом Дудаковим, дослідником і колишнім головою республіканського комітету у справах національностей і депортованих громадян, в програмі «Питання національної безпеки» (проект Центру журналістських розслідувань, ефір ТРК Чорноморська).

Фото investigator.org.ua

Валентина Самар: Ми отримали погані новини з Бахчисарая: на стінах Ханському мечеті з’явилася нова тріщина. Що ви знаєте про це? В якому стані Ханський палац? Які роботи ведуться – з огляду на появу там нових виконавців?

Едем Дудаков: Тріщина може бути результатом того, що процес реставрації в Ханському палаці розпочато без підготовчих робіт, без захисних конструкцій. Величезна кількість дощової води пройшла наскрізь, і тріщина може бути викликана тим, що пішли якісь грунтові процеси – чи то у вигляді усадки, чи то у вигляді зсуву.

Проблема Ханського палацу існувала все ХIХ століття, але основні проблеми виникли з так званою «реставрацією». Прийшли нахрапом люди, які абсолютно не розбираються в цій справі – починаючи з нинішніх керівників Ханського палацу, і закінчуючи підрядником. І ось результат: ми втратили елемент культурної спадщини на великий ханської мечеті – це черепиця, елементи покрівлі, дуже серйозно постраждали фрески Омера, постраждали фасади. Ми ще не знаємо, що діється у фундаментній частини, це ми зможемо дізнатися лише через деякий час. Ці тріщини можуть бути провісниками серйозних проблем. А на західному фасаді ми бачимо, що фрески змиті водою.

Валентина Самар: Ще одну зиму вони можуть не пережити?

Едем Дудаков: Так, тому що почалася ерозія стін, штукатурки, йде відторгнення, все сиплеться. Пам’ятаєте, в Петербурзі була історія, коли картину «Даная» облили кислотою? Ось і тут ситуація приблизно така ж. Але там пішли шляхом реставрації, а тут її просто зняли і залишили рамку, поставили нову копію, нове полотно – і кажуть, що зробили реставрацію. Звичайно, це не реставрація, це реконструкція на рівні якогось клубу.

Валентина Самар: Ельміра, ви багато займаєтеся юридичними процедурами, комунікацією з офісом ЮНЕСКО, з Міністерством культури України, з МЗС, їздите за кордон, захищаючи Ханський палац та інші пам’ятки культури. Які маєте останні новини?

Ельміра Аблялімова: Остання новина – це рішення секретаріату ЮНЕСКО про початок проведення першого етапу прямого моніторингу в Криму. Перший етап – це зустріч на території України, в Києві, з експертами, які пов’язані з мандатом, який покладено на цю організацію. Ці зустрічі мають відбутися до березня 2019 го року, після чого фахівці ЮНЕСКО отримають першу інформацію про ситуацію з об’єктами культурної спадщини в Криму, зі свободою слова і так далі. Адже в ЮНЕСКО досить широкий мандат – це і свобода слова, і наука, і освіта, і культура, звичайно. Перші консультації будуть проведені до березня 2019-го року, а далі – підготовча робота, яка буде проходити вже, сподіваюся, в Криму.

Валентина Самар: Російська сторона не заперечує проти приїзду моніторингової групи – принаймні, так заявляють.

Едем Дудаков: Поки так, але може все змінитися.

Валентина Самар: Як саме?

Едем Дудаков: Далі почнуть вимагати заїзд через Москву і таке інше. Як на це зреагує ЮНЕСКО, незрозуміло.

Валентина Самар: Ми вже неодноразово розповідали про компанії «АТТА груп» з Москви та «Кірамет» із Сімферополя – виконавців робіт на Ханському палаці. Останній місяць пішли чутки, що «АТТА груп» усунуто від цієї роботи. Але жоден контракт не розірвано. Більш того, в жовтні «АТТА груп», яка наробила вже стільки біди на кримських пам’ятках історії та архітектури, отримала нові контракти на інші об’єкти культурної спадщини. Крім того, на цей ринок дуже потужно й агресивно зайшла пітерська компанія «Меандр». Вона досить відома, принаймні великими сумами своїх контрактів на реставраційних роботах в Санкт-Петербурзі і Москві. Чи означає це, що Росія вирішила поміняти виконавців на Ханському палаці для того, щоб прийшли більш професійні люди і провели там нормальні реставраційні роботи?

Едем Дудаков: Можливо, коли з’явилася реакція ЮНЕСКО на ці події, і була якась комісія. Можливо, хтось економічно видавив когось, що цілком реально в Росії. Або це дійсно вплив якихось людей, які знаються на реставрації. Тому що «Меандр» тепер вже заявляє, що буде запрошувати турецьких майстрів. І це непогано, якщо це не гастарбайтери, якщо дійсно Туреччина пошле туди тих, хто реставрує палац Топкапи. Звучить багато питань, принаймні в Бахчисараї і в тих колах, в яких я спілкуюся, – як вони діятимуть? Тому що, дійсно, «АТТА груп» знищила, як я казав, пам’ятник, а що чекати від «Меандру», ми не знаємо. Ми знаємо, що вони стали розбирати навіс над головним корпусом, який побудувала “АТТА груп”.

Валентина Самар: Тобто, він знову розкритий?

Едем Дудаков: Його розбили до опор. Чи то його зібрали неправильно, чи то дійсно несучі конструкції не відповідають сніговим навантаженням, ми не знаємо. Бо основна заслуга Мартинюка (призначений окупаційною «владою» Криму директор Бахчисарайського історико-культурного заповідника Вадим Мартинюк – ред.) в тому, що він ввів там комендантський режим, і тепер ми не можемо отримати жодного доступу до проекту.

Ельміра Аблялімова: Справа в тому, що над головним корпусом встановлювалася масивна залізна конструкція з покрівлею. І передбачалося, що, коли вона мала бути повністю встановлена, на ній повинні були знімати покрівлю головного корпусу. Роботи велися на великій ханської мечеті, тепер перейшли на головний корпус. Ми говорили про те, що це важка конструкція, вона має чотири бетонні основи, бетон заливався на території бассейного дворика, посольського дворика, гаремного корпусу. Якісь археологічні дослідження, мабуть, були проведені, але наспіх. І враховуючи, що археологію Ханського палацу ніхто ґрунтовно не вивчав, що система водопостачання та водовідведення Ханського палацу не вивчена, то ці встановлені залізні конструкції можуть зашкодити, опори можуть не витримати, тому що немає грунтів. Мабуть, ці побоювання вплинули. І я думаю, що це була битва фінансових конкурентів, але з іншого боку, можливо, це зачистка, створення картинки, що на цьому об’єкті працюють професіонали. Проте, як мені здається, те, що вже зробили з великою ханською мечеттю, вже не виправити – балки, черепиця – це вже завершений акт вандалізму над цим об’єктом, тому будемо спостерігати, що відбуватиметься далі. У зв’язку з цим дуже важливо, щоб Україна теж здійснювала певні заходи для того, аби захистити цей об’єкт і не тільки цей.

Валентина Самар: Зараз завдання держави і громадськості – кваліфікувати все те, що там відбувається, назвати імена тих, хто це все робить. Компанії, які порушують як українське, так і гуманітарне міжнародне право, мають бути покарані, в тому числі і санкційними діями. Для цього треба розкрити всі імена і назви. Ми не знаємо кінцевого бенефіціара компанії «Меандр», ми розуміємо, що пані Олена Завадська – це, швидше за все, номінальний власник. Крім того, ми бачимо жорстку конкуренцію, а конкуренція завжди призводить до якості. Чи можете ви сказати, що конкуренція російських фірм на українському об’єктах призводить до підвищення якості?

Едем Дудаков: Я поки не можу сказати. Ви знаєте, я з великим сумнівом ставлюся до фірм, які займаються дуже широким спектром будівництва. Все-таки реставрація – це вузька спеціалізація, і в усьому світі над такими об’єктами працюють вузькоспеціалізовані організації. Можуть виконувати субпідрядні роботи ось такі великі фірми, але в Італії, Туреччині – це вузькоспеціалізовані організації. Чому так відбувається? Тому що пам’ятки вивчаються століттями. У нашому випадку ми можемо говорити, що Ханський палац почали вивчати після 1944-ого року, коли Лопушинська почала дослідження. Тут є «КримНДІреставрація», в якого є всі хімічні аналізи, наукові дослідження по Ханського палацу. Не можна приїхати з Петербурга і з кондачка, без наукового дослідження провести реставрацію.

Валентина Самар: А «КримНДІреставрація» не залучений до цих робіт?

Едем Дудаков: Ні, з’явилася ця компанія «Кірамет», яка отримала десь в 2010-му році право на реставраційні роботи, і працювала на різних дрібних об’єктах. А тут вона стала основним розробником проекту. Це як раз той випадок, коли недосвідченість і невміння привели до того, що ми маємо, на великий ханської мечеті. На стадії проекту виключається елемент культурної спадщини – черепиця, а ні в якому разі не так, як вони тепер брешуть, що в ході розбору нібито з’ясувалося, що черепиця втрачена. Це брехня. Тому що на стадії проекту, який пройшов історико-культурну експертизу, чітко написано: «Чернець і черниця» і написано – іспанська черепиця. Це бутафорська черепиця, вона не є предметом культурної спадщини, тому що вона заводського виготовлення. Ручне лише може бути елементом культурної спадщини, а все фабричного походження – сучасна черепиця, яку вони фарбують під чорний колір, щоб на ній нібито утворилася цвіль, – це і є бутафорія, те, про що говорить кримська громадськість. А на нашій черепиці мох, цвіль заводиться сама по собі, її виготовляли не під таким пресом, вона зовсім інша.

Едем Дудаков, екс-голова Рескомнаціональностей АР Крим Фото investigator.org.ua

Ще одна фішка. Мартинюк каже, що такої черепиці вже немає, ніде не випускається, тому вони не могли її замінити. Це знову про недосвідченість. Ще в 2010-му році Євген Петров робив експедиції і збирав цю черепицю. Нехай завітають до етно-ресторану «Алем», який в 2013-му році був введений. Нехай поїдуть сьогодні на Південний берег, де російські олігархи будують свої вілли, і де ця черепиця застосовується, тому що вона є в Криму.

Валентина Самар: Стара черепиця?

Едем Дудаков: Стара черепиця, її закуповують у населення, зараз вона дуже сильно подорожчала. Якщо підприємець Іса Хайбуллаев зміг знайти таку черепицю, то як же це не змогла зробити ціла державна машина? Хоча досвід є, починаючи від Усеіна Боданінського і закінчуючи Євгеном Петровим. Запросіть Євгена Петрова, він розповість, як це робити.

Ельміра Аблялімова: Повертаючись до нової компанії «Меандр», яка зараз буде проводити роботи – вона у мене викликає великі сумніви. Справа в тому, що вони взяли дуже велику кількість підрядів по Криму, дуже велику кількість об’єктів, які вони будуть реставрувати.

Валентина Самар: 2,5 мільярди – загальна сума, і вже більше десяти об’єктів.

Ельміра Аблялімова: Наскільки я пам’ятаю, Ластівчине гніздо, Воронцовський палац, кілька об’єктів по Ханського палацу і так далі – дуже великий спектр. Фахівці-реставратори – це фахівці вузького профілю, яких не так багато, за великим рахунком. І така велика кількість об’єктів, які необхідні до реставрації, у мене викликає певні сумніви щодо якості.

Едем Дудаков: І в основному ці об’єкти – це об’єкти ХIХ століття, це як би наше найближче минуле. А ось між XIX і XVIII століттями – величезна прірва, тому що все-таки XIX століття – це століття індустріалізації. Тому між пам’ятниками в XIX столітті – а це основні пам’ятники Російської імперії – і ханським палацом величезна прірва. І підхід відповідний повинен бути – досвід реставрації саме в середземноморському середовищі. Це Азербайджан, це Іран, це Туреччина, це Греція. Це найближчі наші сусіди, де відбувався взаємний вплив культур. А в даному випадку я не знаю, як можна приїхати з Петербурга, де теж місто XIX століття, і якщо вони там навіть чимось і займалися, то це місто XIX століття, там все-таки вже була індустріалізація, це більш-менш сучасне місто. Тому з таким досвідом в Криму робити нічого.

Валентина Самар: Яка сьогодні тактика і стратегія щодо збереження Ханського палацу та інших пам’яток культури? Що кажуть люди в МЗС, в Міністерстві культури? Ми дуже рідко чуємо ці заяви.

Ельміра Аблялімова: Погоджуюсь. Я брала участь в засіданні національного бюро ЕКОМОЗ, в якому брав участь і заступник генерального директора Польського інституту вивчення культурної спадщини. І коли ми розповіли йому про ситуацію в Ханському палаці, він був дуже здивований, тому що цієї інформації навіть у найближчих наших сусідів, які нас підтримують практично на всіх міжнародних майданчиках, немає. Тому я вважаю, звичайно, що інформаційне поле ми до кінця не використовуємо, цю інформацію до кінця не доносимо, особливо до професійних кіл – істориків, архітекторів і людей, які професійно займаються захистом об’єктів культурної спадщини.

Яка подальша стратегія? Моя думка така: ми повинні зараз сконцентруватися і підготувати максимально об’єктивну інформацію з даного питання для експертів ЮНЕСКО, продовжити роботу, пов’язану з інформуванням професійних кіл в цій ситуації, також ми повинні доопрацювати те номінаційне досьє, яке повинно було бути розглянуто в 2014-му році по Бахчисарайському заповіднику. Це досьє під умовною назвою «Історичне середовище столиці колишнього Кримського ханства – міста Бахчисарая». І спробувати це питання внести до порядку денного ЮНЕСКО. Я розумію, що є певні об’єктивні обставини, але завдання максимум – внести цей об’єкт в перелік тих, над якими висить загроза, для того, щоб включилися міжнародні норми захисту об’єктів культурної спадщини.

Валентина Самар: Росія говорить зі світом дуже простими і зрозумілими словами, вона каже, що при Україні нічого не реставрувалася, що при Україні все тільки знищувалося, а вони туди завели великі гроші, і це можна подивитися у відкритому доступі. І ми з вами дивимося, як «Меандр» отримав під триста мільйонів тільки на розробку науково-проектної документації по Воронцовському палацу. Ми бачимо сотні мільйонів, які нібито йдуть на збереження Ханського палацу та інших об’єктів культурної спадщини. Ваші аргументи? Яким чином довести, що вони їх знищують? Країна, яка є окупантом, зобов’язана це все зберігати. Так це добро чи порушення міжнародного гуманітарного права? Або це військовий злочин, або справді вони в Криму поводяться, як і в Росії, зберігаючи ці пам’ятники?

Едем Дудаков: Так, грошей дуже багато, але говорити про те, що в український період не велась реставрація, не можна. Навіть в радянський період, коли Україна була складовою частиною СРСР, була Лопушинська, яка вела роботи, і Ханський палац більш-менш був збережений. Але проблеми Ханського палацу тривали не останні 20 років, коли їм володіла Україна. Так, в український період не було таких грошей, але в український період хоча б реставрація велася з науковим підходом, був цілий науковий інститут. А тут я, чесно кажучи, бачу політичний аспект. Я був студентом, коли вони увійшли в Афганістан, так само туди заводили величезну кількість грошей і величезну кількість матеріалів. Я був в тому аеропорту, поруч жив, в Фергані, куди залітали кожну хвилину літаки, і туди завозилося це все у величезній кількості. Що від цього стало?

В даному випадку, звичайно, гроші – це добре, але з огляду на російську дійсність… Я не скажу, що в Україні немає корупції, але в Росії вона просто системна, там існує система продажу проектів, коли генеральний підрядник фактично нічого не будує, а перепродає наступному , той – наступному і наступному. Тобто, контроль за субпідрядниками в Росії відсутній. А в Україні все ж цей процес був дещо інакше побудований, ліцензування відбувалося не за гроші, а все-таки давав Держбуд.

Наявність грошей в такій кількості призводить до банального радянського плану – коли потрібно швидко побудувати дорогу (трасу «Таврида» – ред.), вони ведуть її по культурній спадщини, зриваючи все. Коли вони приходять в Ханський палац і якогось терміну або до президентських виборів раптом зривають дах, тому що потрібно освоїти гроші. Але в даному випадку Ханський палац треба рятувати, а не освоювати гроші.

Валентина Самар: І рятувати після цих «порятунків»?

Едем Дудаков: Звичайно, ми все ж сподіваємося, що ми хоча б черепицю на Ханській мечеті врятуємо.

Ельміра Аблялімова: Я б ваше запитання розділила на дві частини. З одного боку, дійсно, картинка складається, що гроші Росія вкладає. Але коли ми починаємо дивитися на об’єкти культурної спадщини, то тут основною думкою повинно залишатися збереження історичної цінності об’єктів. Коли ми маємо по факту великі вкладені гроші, але які знищили автентичність, історичну цінність, контент цього пам’ятника, тоді, напевно, така велика кількість вкладених коштів просто нівелюється тим, що ми залишимо майбутньому поколінню. Тому в даній ситуації я вважаю, що кількість вкладених коштів в Крим ще не дорівнює виконаним роботам зі збереження об’єктів культурної спадщини.

Ельміра Аблялімова, екс-глава Бахчисарайського історико-культурного музею-заповідника Фото investigator.org.ua

Україна практично не володіє інформацією з археологічних досліджень, які проводяться в Криму, ми не знаємо, які проводилися дослідження, які предмети були знайдені, де вони на сьогоднішній день зберігаються, і що взагалі відбувається з будівництвом дороги. Тому що такі уривчасті відомості про те, що було знайдено – умовно, поховання або якийсь об’єкт, але в зв’язку з тим, що хтось вважав цей об’єкт недостатньо цінним, будівельні роботи були продовжені, і по об’єкту пройшла траса «Таврида» , яку вони зараз будують. Ми абсолютно не володіємо інформацією щодо збереження музейних предметів, яких величезна кількість і які зараз знаходяться в оперативному управлінні і зберіганні в музеях. Що з ними відбувається? Що відбувається з картинною галереєю Айвазовського? Де знаходяться ці музейні предмети – в Росії, в Криму або десь ще? Потрібно систематизувати цю роботу. Якщо гроші вкладаються, то це ще не означає, що зберігаються об’єкти та їхня історична цінність.

Валентина Самар: Так, але знімаються фільми про те, які великі археологічні розкопки проводяться попереду будівельників траси «Таврида». І ці фільми починаються і закінчуються словами про те, що в Україні ніколи не проводилися археологічні роботи таких обсягів. Зараз же вони проводяться. З іншого боку, мені кажуть люди, що археологи вже трошки незадоволені, тому що їх просто женуть попереду екскаваторів, не дають належним чином шар за шаром провести ці розкопки. Дуже голосно говорять про те, що щось знаходять, а куди воно все дівається, ми дійсно не знаємо. Я вже мовчу про те, що це незаконні розкопки, які проводяться в анексованому Криму без згоди України.

Едем Дудаков: Турки зупинили роботи з проведення тунелю через Босфор на шість років через те, що знайшли артефакт візантійського періоду. І почали робити величезні розкопки. Тут за півтора роки вони збираються відреставрувати ханську мечеть. За півтора року вони провели все – від наукових робіт до проектних робіт, і вже встигли це все закрити. І цей поспіх, ця п’ятирічка за три роки наводить на думку, що йде банальне освоєння коштів. Це, з одного боку. З іншого боку, російська дійсність така: те, що не підходить під їхні “скрєпи”, наприклад, артефакт ханського періоду, їм не зовсім цікаво. Якщо знаходять щось візантійського періоду (а вони себе чомусь до Візантії відносять), то про це дуже голосно оголошується. Ханський палац, за великим рахунком, їм особливо не цікавий. Будучи в уряді, я прекрасно знав про те, що, починаючи від «Російського блоку» і закінчуючи Партією Регіонів, вони чинили опір передачі Ханського палацу на вимогу ЮНЕСКО Києву. Під різними приводами. І були конкретні вказівки на те, щоб не допустити потрапляння Ханського палацу в реєстр ЮНЕСКО, тому що це збільшить сепаратизм кримських татар.

Валентина Самар: Я знаю, що ви провели порівняння між тим, як росіяни у себе проводять подібні реставраційні або ремонтні роботи, і тим, що сталося з автентичними балками на ханської мечеті.

Едем Дудаков: Їх розпиляли. Їх дуже швидко розпиляли. Якщо ви подивитеся на зрізи, це унікальні балки, вони в дуже гарному стані. Але в той же час вони хваляться, що на Кіжи зберегли 60% колод. Для них по всій Росії шукали підходящі колоди. А знайти дубові балки не змогли, привезли складові балки, склеєні за технологією QSB, і встановили. Але вони не відповідають епосі, це технології XXI століття. І порівняйте з тим, що вони роблять в Кіжах, де вони беруть кожну колоду, випилюють частково гниле місце, і туди підставляють здорове тіло колоди. Багато хто, навіть наші співвітчизники, плутають реставрацію з реконструкцією. Основна філософія реставрації – це передати майбутньому поколінню технологію і ті матеріали, які використовували, а не створити бутафорську копію. І в Кіжах наочний приклад – там якась реставраційна лабораторія вже протягом дванадцяти років її реставрує.

У нашому випадку, якщо вже повністю змінюється дерев’яна конструкція, то вона повинна повторитися. Наприклад, у Вестмінстерському палаці поміняли дубові балки років п’ять тому саме на дубові балки. Вони не стали тягнути туди QSB (нові технології ред.),Тому що це пам’ятник архітектури, це предмет культурної спадщини. І з предметом культурної спадщини не чинять так: давай ми поставимо все нове. Ну давайте тоді покриємо всі шифером, знесемо Кремль, застосуємо бетон. Я навіть не бачив, щоб в Кіжах на фундаменті застосовували бетон, вони зробили на сваях, вони повторили повністю технологію давніх майстрів. І тому ЮНЕСКО дуже непогано відгукується про цей об’єкт. А в Ханському палаці (ровеснику цієї церкви) вони вчинили, як вандали – побудували новий дах і пишаються цим.

Валентина Самар: Приїде моніторингова місія ЮНЕСКО, з якою ви будете працювати, і вони запитають, де у вас докази порушення всіх цих технологій, які повинні бути присутніми при кваліфікованої реставраційної роботі? Хто і що з українських органів влади їм може показати? Хто акумулює цю інформацію, хто збирає докази, покази свідків, учасників і т.д.?

Ельміра Аблялімова: На сьогоднішній день ми співпрацюємо в цьому напрямі з трьома органами влади. Це прокуратура АРК, яка веде розслідування відносно так званих «реставраційних» робіт на об’єкті «Бахчисарайський ханський палац» і яка збирає докази в цій частині. Міністерство культури, яке збирає всю інформацію та доказову базу, пов’язану з іншими порушеннями по об’єктах культурної спадщини на території тимчасово окупованого Криму. І міністерство закордонних справ, яке веде комунікацію на зовнішніх майданчиках. Цю інформацію ми надаємо всім трьом організаціям. Я думаю, що та інформація, яка в нас на сьогоднішній день є, вже буде досить показовою. Тому що наш перший візит в ЮНЕСКО і та дуже скупа інформація у вигляді фотографій, які були надані активістами, вже дала певний ефект. Зараз вже в нас інформації набагато більше, в нас є останні відомості – тріщина, про яку ми сьогодні говорили, і це свідчить про те, що роботи провели непрофесійно. Це теж буде обов’язково представлено експертам ЮНЕСКО.  

Валентина Самар: Чи ведеться робота над тим, щоб ці компанії та посадові особи в «уряді Криму», той же глава «комітету із захисту культурної спадщини» Сергій Єфімов, були занесені в санкційні списки, принаймні в українські?

Ельміра Аблялімова: Це питання зараз дуже активно піднімається і Постійним представництвом президента в АРК, і міністерством культури. Ми плануємо десь в кінці грудня провести конференцію, яка буде пов’язана з об’єктами культурної спадщини, і ми це питання там підніматимемо. Але, безумовно, питання дуже складне, тому що Україна тільки шукає шлях вирішення цих питань. Тому що, якщо ми беремо аналогічні ситуації, пов’язані з окупацією інших територій, навіть наших сусідів (наприклад, Нагірний Карабах), то немає механізму, який би захистив ці об’єкти. Тому ми рухаємося і шукаємо цей шлях самостійно.

Інформаційна агенція “Центр журналістських розслідувань”
Kyiv Kyiv Ukraine
Перейти до панелі інструментів