Аби Україна отримала працюючу модель санкційної політики для тиску на країну-агресора, мало перезавантажити тільки закон про санкції. Чинним законодавством зовсім не передбачена відповідальність за порушення санкційних обмежень – ні введених РНБО України, ні тих, які застосовують Рада Європейського союзу, президент чи міністерство фінансів США та його Агентство з контролю за іноземними активами (OFAC).
Експерти проекту «Як працюють «кримські санкції» вважають, що пропозиції щодо узгодження українських санкцій із західними не повинні обмежуватись лише синхронізацією списків фізичних та юридичних осіб. Гармонізації також потребує і перелік заборон та секторальних обмежень щодо Криму, а також – відповідальності за їхнє порушення.
Однак на шляху до синхронізації відповідальності за порушення санкцій, яка в США та країнах-членах ЄС передбачає крупні штрафи і тюремне ув’язнення, стоїть закон України про фейкову ВЕЗ «Крим», який дозволяє бізнесу все те, що західні санкції забороняють.
Про те, на які зміни у законодавстві очікують правоохоронці для ефективної роботи на кримському напрямі у цій сфері в інтерв’ю Центру журналістських розслідувань розповів Ігор ПОНОЧОВНИЙ, керівник прокуратури АР Крим та міста Севастополя.
Ігор Поночовний: По-перше, повинна бути юридична відповідальність за порушення санкцій та за їх незастосування, оскільки уже сьомий рік окупації Криму ми не маємо жодних механізмів, як реагувати на ці порушення. Ні адміністративного, ні кримінального, ні будь-якого іншого. З цим неодноразово стикались на практиці правоохоронні органи, коли мали справу з суб’єктами господарювання, що порушують санкції. Ми інформацією володіємо, але реалізовувати її не можемо. Відтак реєстрували кримінальні провадження за статтею 332-1 Кримінального кодексу України (Порушення Порядку в’їзду на ТОТ АР Крим і виїзду з неї – ред.), оскільки розуміємо, що товари іноземних брендів чи іноземних суб’єктів господарювання потрапляють в Крим однозначно не з вільної території України. Тобто хоча б таким чином намагались «зачепитись» за цю тематику, щоб як мінімум зафіксувати ці факти.
Цього року у Верховній Раді України зареєстрований законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу і до закону Про санкції щодо встановлення і адміністративної, і кримінальної відповідальність за порушення вимог санкційного режиму, що діє для захисту національної безпеки і територіальної цілісності України.
Законопроект пройшов слухання в Комітеті, рекомендований до розгляду у першому читанні, але, однозначно, до другого читання він потребує багато допрацювань, тому що виникають різні питання в тлумаченні тих чи інших термінів, деталізації, за які саме дії буде встановлена кримінальна відповідальність, за які дії — адміністративна. Відповідно, й врахування суми збитків: потрібне, не потрібне, чи це буде злочин з формальним складом, чи все-таки потрібно чекати настання якихось економічних збитків і так далі.
Але, головне, що процес запустився, що законопроект є у Верховній Раді, що він пройшов Комітет, що Комітет його схвалив. Тому очікуємо, що цього разу буде не так довго, як з іншими законопроектами, яких ми потребуємо. Приміром, ст.12 закону про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території вже років і чотири, як непотрібна, але тим не менше вона є. У Верховній Раді в першому читанні законопроект (про скасування статті – ред.) пройшов, а результату немає, і досі змушені нею користуватися. Тут сподіваємось, що буде швидше, щоб ми вже могли ефективно реалізовувати механізм кримінального провадження для розслідування таких фактів, для притягнення осіб до відповідальності.
Валентина Самар: Як ви цей процес бачите на практиці? Україна не вводила секторальні санкції у зв’язку з агресією РФ і окупацією Криму у спосіб, передбачений законом. У нас немає норм, які б чітко вказували, в яких секторах економіки Криму не можна працювати, що є заборона експорту вироблених у Криму товарів, як це є у санкційних актах ЄС і США.
Ігор Поночовний: Законопроект, підготовлений до першого читання, не містить вказівки на те, невиконання яких обмежувальних заходів – національних чи іноземних, підтриманих Україною, він стосується. Правильно кажете щодо відсутності секторальних санкцій, які б забороняли господарську діяльність у певних галузях Криму, як це є в європейських санкціях. Тому під час засідань в Комітеті ВРУ, в яких ми брали участь, від депутатів теж були слушні зауваження, що це питання потрібно розглядати в комплексі. Не лише внести зміни до Кримінального кодексу, не лише доповнити закон про санкції можливістю притягнути до відповідальності, а і взагалі розписати, деталізувати санкційний механізм, як обмеження застосовуються, до кого вони застосовуються.
Західні санкції набагато ефективніші, тому що суб’єкти господарювання дійсно розуміють, що можуть понести відповідальність, деякі намагаються різними способами їх обходити, але запобіжники є. У нас запобіжників у вигляді юридичної відповідальності взагалі ніяких немає. Тому цей законопроект — це лише перший крок, який, мені здається, потрібно буде в багатьох дискусіях обговорювати. Потрібно залучати туди і Кабінет міністрів, бо цей проект поданий 12 депутатами, розроблений за допомогою, серед інших, і прокуратури АРК. Тому, можливо, якраз обговорення цього законопроекту дозволить розширити і винести в публічний дискурс ті питання, про які ви говорите.
ЦЖР: Пане Ігоре, ви кажете про комплексний підхід до внесення змін до законодавства для перезавантаження санкційної політики. Але є закон про ВЕЗ Крим, який дозволяє бізнесу працювати у Криму, чим підривається дія західних санкцій. Чи можете навести приклад, коли ви не змогли нічого зробити за фактами порушення санкцій, тому що є ця ВЕЗ.
Ігор Поночовний: Прикладів таких немає через те, що органи правопорядку автономії не могли розслідувати кримінальні провадження, бо немає відповідної кваліфікації злочину. Ми не стикались з цими проблемами на практиці, тому що практики не було. І закон про ВЕЗ “Крим” нам не заважав розслідувати, тому що не було, чого розслідувати. Ми , як я говорив, документували ці факти ведення іноземцями бізнесу в Криму, участі іноземних компаній в будівництві Керченського мосту і так далі, але це не те розслідування, про яке ви говорите.
Випробування Керченського мосту під навантаженням Фото: most.life
Закон про ВЕЗ “Крим” на перспективу, я розумію, це теж буде однією з перепон для ефективного якісного розслідування, тому що це дає поле для різних тлумачень і трактувань. З одного боку ми говоримо, що не можна, наприклад, металургійному бізнесу працювати в Криму, а закон про ВЕЗ говорить абсолютно протилежне. На жаль, це є реалії українського законодавства, ми з ними стикаємось постійно.
Але я знаю, що представництво президента в АРК спільно з деякими народними депутатами проводять робочі зустрічі з приводу внесення змін також до закону про ВЕЗ “Крим”. Тому що наскільки я розумію, приймався він після окупації Криму поспіхом, багато норм, які в ньому прописані, не були обгрунтовані якоюсь практикою, це була така якась необхідність. Його прийняли і все. Але потім, коли стикнулися з ним на практиці, виникло ряд запитань. Наприклад, від митної служби, про що говорилось на нараді, яка була в Херсоні і стосувалась також і незаконного іноземного бізнесу в Криму. Позиція митної служби, з посиланням на закон про ВЕЗ “Крим”, – він зв’язує їм руки і не дозволяє нічого робити.
Стивідорна компанія «Авліта», порт Севастополь Фото investigator.org.ua
Валентина Самар: Як розслідується справа про «ільменітову схему», тобто, про поставки через закриті порти Криму сировини – українського ільменітового концентрату для кримського титанового заводу олігарха Фірташа?
Ігор Поночовний: Вона розслідується за фактами порушення Порядку в’їзду-виїзду з тимчасово окупованої території суднами-порушниками, які завозять ільменіт в закриті порти чи на якірні стоянки в Керченській протоці. Але говорити про те, що в порушення санкцій постачається товар на територію окупованого півострова ми не можемо, тому що не існує такої кваліфікації злочину в Кримінальному кодексі України. Ця схема розслідується, але розслідується під тією кваліфікацією, яка більш наближена до суті злочину.
Валентина Самар: Тобто в цій справі щодо «ільменітової схеми» ви можете притягнути до відповідальності тільки капітана судна-порушника?
Ігор Поночовний: Капітана судна, яке перевозить ільменіт. Але, як ви знаєте, схема настільки стара і відпрацьована таким чином, що кожен її етап по суті не викликає зауважень.
Якщо оглядати схему поставки ільменіту в цілому, ти розумієш, як це працює. Але з юридичної точки зору постійно схема змінюється, використовуються різні країни постачання: то Болгарія, зараз знову повернулись до турецької схеми, коли з України судна абсолютно легально доставляють ільменіт до Туреччини, там інша компанія доставляє його до якірних стоянок в Керченський протоці. Деякий період була схема, коли ільменіт доставлявся на територію РФ, потім через Керченський міст — в Крим.
Тобто організатори цієї схеми придумують різні механізми. Але, знову ж таки, на жаль, зараз ми можемо кваліфікувати правильно тільки дії капітанів суден, які завозять ільменіт. Разом з цим в рамках цього кримінального провадження досліджується весь ланцюг постачання: хто постачає, хто є приймачем вантажу, хто — відправником. Ця справа розслідується, розслідується Службою безпеки. Зараз вони доволі активізувалися в цій роботі, тому, сподіваюся, результати будуть.
Матеріал підготовлено в рамках спецпроекту спецпроекту «Як працюють «кримські санкції» Центру журналістських розслідувань в партнерстві з Центром прав людини ZMINA.
Читайте також розслідування ЦЖР «Схеми обходу кримських санкцій» і Як працюють «кримські санкції». Фінансовий сектор.
