У російському державному реєстрі з’явились перші юридичні особи з адресою на окупованих РФ територіях України. Це і представництва федеральних органів влади, і експропрійовані Росією державні українські підприємства, і місцеві приватні бізнеси. Продовжується кримська окупаційна практика, коли українські компанії одночасно існують у двох юрисдикціях — України і РФ, але їхні засновники і бенефіціари різняться.
Ці дані відкриті, загальнодоступні та можуть бути доказами у розслідуванні воєнних злочинів та колабораціонізму на півдні і сході України.
4 жовтня 2022 року Рада Федерації ратифікувала підписані Путіним і гауляйтерами захоплених українських територій договори та закони про анексію частини півдня і сходу України. З цього дня Росія офіційно вважає захоплені землі своїми, водночас, де знаходиться її державний кордон — не встановлено навіть односторонньо.
Окупанти планують до 1 червня 2023 року створити на захопленому півдні і сході України територіальні органи федеральних органів виконавчої влади, правоохоронні органи та суди. Цей процес уже розпочався. Про перші представництва російських органів влади на окупованій території Центр журналістських розслідувань розповідав у матеріалі «Перші офіційні колаборанти в російському реєстрі компаній».
Російські загарбники закликають населення до відділень «податкових», реєструвати там свої компанії та себе як фізичних осіб-підприємців. Заганяти український бізнес на нових ТОТ у російське поле загарбники почали ще до «референдумів», аби отримувати податки, контролювати виробництво і реалізацію продукції. Зокрема, врожаю зернових та інших культур. Для цього були відкриті відділення сміттєвих підсанкційних банків.
Наразі у російському державному реєстрі юросіб відображається невелика кількість компаній, зареєстрованих на ТОТ, але вона зростає. У цьому матеріалі розповімо про зареєстрованих на окупованій території Запорізької області. Окремої уваги заслуговують захоплені та експропрійовані РФ підприємства, де тепер господарюють росіяни, або ж їхні проксі — колаборанти. З однієї відомої групи компаній і почнемо.
Молочні ріки з мінеральними берегами
Мелітопольський молокозавод — підприємство з довгою, але останніми роками сумною історією. На початку нульових його приватизував Олег Олексенко, відомий на Запоріжжі підприємець, засновник групи компаній та ТМ «Олком», під якою випускаються маргарини, майонези, соняшникові олії. Після його смерті молочний завод перейшов до родини сестри Олексенка — Ольги Куценко та її чоловіка Євгенія Куценка. Молокозавод увійшов у групу компаній «Олком», де головним акціонером стала донька Олексенка — Ганна Олексенко, і почав випускати продукцію під торговою маркою «Молочна ріка». У 2013 році подружжя Куценків почало процес розлучення і поділу майна, борги заводу росли, виробництво занепадало і у вересні 2018 року працівники і активи підприємства були переведені на іншу компанію групи — «Молочно-жировий комбінат «Південний», який продовжив випускати продукцію під ТМ «Молочна ріка». Однак кредити віддавати було нічим і виробничий майновий комплекс ПП «Молокозавод — Олком» перейшов у власність «Дніпро Кредит Банку», який навесні 2021 року і виставив заставне майно на продаж.
Будівлі майнового комплексу молокозаводу у Мелітополі. Фото: latifundist.com
У Мелітополі вважають, що завод дістався «команді МФР» — так місцеві називають умовну групу політиків і підприємців «Мінько-Федоров-Романов».
Сергій Мінько — народний депутат України від Мелітополя, Іван Федоров — чинний міський голова, Роман Романов — секретар міськради. У власності родини останнього є низка підприємств та закладів харчової промисловості. Дружнє групі онлайн-видання «РИА-Мелитополь» у кінці грудня 2021 писало: «Відродити його (завод — ред.) має намір сім’я секретаря Мелітопольської міської ради та представника «Команди Сергія Мінько» Романа Романова. У місті та районі Романових знають як успішних підприємців, які зуміли реалізувати у місті низку бізнес-проектів. Після довгих переговорів із власником майна — АТ «Банк Кредит Дніпро», сім’ї Романа Романова вдалося досягти угоди».
Керівником ТОВ «Респект-2019» (ІПН 9001003868), через яке велась діяльність молокозаводу, став Петро Хижняк, депутат Мелітопольської райради від «Команди Сергія Мінько», який раніше очолював підприємство родини Романових «Соціновація».
Роман Романов, секретар міської ради Мелітополя. Фото: РИА Мелитополь
На момент окупації Мелітополя нові інвестори відновили виробництво молочної продукції під ТМ «Молочна ріка», повернули до роботи працівників і відновили плату фермерам за поставлене молоко.Тож за кілька місяців до окупації завод почав відродження після кількарічного перебування у борговій ямі.
У вересні окупанти депортували за межі окупованої Мелітопольщини чотирьох місцевих мешканців, яких звинуватили у «дискредитації органів влади РФ, збройних сил Росії» і фінансуванні заходів, «спрямованих на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації в регіоні». Прізвища не називались, але на відео, поширеному пропагандистськими каналами, мелітопольці впізнали Віктора Романова, бізнесмена і депутата Мелітопольської районної ради.
Віктор Романов, підприємець, депутат міської ради Мелітополя. Фото: РИА Новости
А вже 18 жовтня у в російському держ реєстрі юридичних осіб (ЕГРЮЛ) з’явилось ТОВ «Мелитопольский молокозавод» (ІПН 9001000070). Цікаво, що його засновник — ТОВ «Нижнегорский консервный завод» (ІПН 9105000036), теж має російську реєстрацію на окупованій території, але ще з квітня 2014 року і в Криму. Директором та співзасновником є Ігор Вікторович Булатов, кримський бізнесмен, власник ТОВ «Нефтяник» (ІПН 9108007047) (розробка гравійних та піщаних кар’єрів, видобуток глини та каоліну). Більшою частиною уставного капіталу консервного заводу володіє Тетяна Євгеніївна Тібекіна, власниця ТОВ «Крымтрейд» (ІПН 9105010637) і «Ялтаморстрой» (ІПН 9103004050) і часток у тому ж «Нефтянику» та в аграрній компанії «Менгир» (ІПН 9104002425). Засновниками ТОВ «Нижньогірський консервний завод» в українському держреєстрі вказані Ігор Булатов та Ярослав Тібекін.
Отже, виглядає так, що названі особи прибрали до рук захоплене майно українських підприємців, що є злочином згідно національного та міжнародного права. Крім того, співпрацюють з окупантами, про що свідчить реєстрація у місцевій окупаційній «податковій».
Роман Романов відповів на наші спроби зв’язатися з ним, аби з’ясувати обставини незаконного привласнення окупантами і колаборантами родинного бізнесу, а також співучасників цього злочину. Зазначимо лише, що молокозавод — не єдине «віджате» у Романових підприємство. Їм належить торгова марка «Мирненська», під якою виробляється мінеральна вода, яку видобувають у селищі Мирне.
«Я навіть не копав, хто саме захопив. Це було за розпорядженням Балицького. А кому він продав, як до мене сягала інформація, я не знаю. Він продав мій будинок, знаю цифру — за 30 тисяч доларів. Чи то якомусь їх судді, чи прокурору. Коли батько був там, виселили мою тещу, яка проживала в моїй оселі. Також я чув, що він продав готель «Білуга» на базі відпочинку «Дружба», який належить моїй родині», — сказав пан Роман.
Він розповідає, що коли видворили батька — буквально наступного дня заїхали якісь у масках люди та опечатали в’їзди-виїзди, входи-виходи всіх підприємств.
«Хто там керує — не знаю. Спочатку були якісь хлопці, які приїжджали в масках, та спілкувалися, не знімаючи. Деякі співробітники пізніше звільнилися, деякі залишилися на підставі того, що потрібно годувати сім’ї. Хоча я просив зупинити роботу підприємств та пропонував зарплату та компенсацію до кінця року», — каже Роман.
Розповідає, що молокозавод справді купили у грудні минулого року у банку. Працювало там близько 150 людей. У лютому сягнули 60 тонн молока на місяць. Тому зараз окупанти просто перехопили роботу підприємства, жодних їхніх заслуг нині там точно немає.
У ЕГРЮЛ 24 листопада бул зареєстровані ТОВ «Социнновации» (ІПН 9001004283) і «Респект 2019» — клони українських компаній, про яких ми вже згадували. Керівником обох вказаний Романов Віктор Іванович, а дані про засновників та види діяльності відсутні.
Ймовірно, що ці реєстраційні дії були сфабриковані, адже відомо, що на той час Віктор Романов уже більш як два місяці перебував за межами окупованої території Запорізької області.
«Проблема його видворення була пов’язана саме з тим, що з нього вимагали 20 % чи то від прибутку, чи то від обороту. І друге — змушували зареєструватися як юрособа за їхніми законами. На це він не погодився. І буквально за тиждень його видворили. Як вийшло, що він зараз зазначений у їхніх реєстрах — я не знаю», — сказав Роман Романов.
Примітно, що той же «Нижнегорский консервный завод» вказаний у ЕГРЮЛ як засновник компанії «Вилтек» (ІПН 9002007135). Це теж клон українського ТОВ «Вілтек», що зареєстроване у м. Молочанськ Запорізької області. Підприємство виробляє мінеральну воду «Молочанська» — конкурентку «Мирненської».
Запорізька АЕС, руда, земля і машбуд у реєстрі РФ
ТОВ «Престиж консалтинг» з’явилось у російському реєстрі 31 жовтня, індивідуальний податковий номер — 9001000137. Її кінці також ведуть в окупований Крим через засновника Віктора Сергійовича Миронюка (його ІПН: 910200074699). Основний вид діяльності мелітопольської компанії — кадастрова. Цим же з січня 2019 року займається компанія Миронюка «Центр недвижимости Престиж Крым» (ІПН 9102251592).
На сайті з пошуку роботи HH.ru кримська ТОВка повідомляє, що є частиною «міжнародної групи «Престиж», представленої також в Білорусі.
«Агентство готове допомогти Вам купити, продати, обміняти нерухомість, оформити права власності з вигодою та комфортом для Вас. Наші співробітники проконсультують Вас як правильно здати та зняти квартиру, комерційну чи заміську нерухомість, допоможуть розібратися у складних ситуаціях. Ми співпрацюємо з центрами нерухомості на Північному Кіпрі, а також у Геленджику, Іспанії та Болгарії», — йдеться в описі.
ТОВ «Бурком» (ІПН 9001000056) зз окупованого Мелітополя зареєстроване в ЕГРЮЛ РФ 12 жовтня 2022 року з уставним капіталом 30 тисяч рублів. Підприємство займається виробництвом насосів та компресорів. Засновник та керівник — Бусигін Володимир Олександрович. Цей мелітополець отримав російський ІПН 920162277772 та вже має російський паспорт.
За даними аналітичної системи YouControl, Бусигін з 1995 по 2009 роки володів компаніями «Техелком» та «Сигнал-плюс», але вони були ліквідовані, останнє — у зв’язку з банкрутством. З грудня 2020 року і досі Бусигін є українським ФОПом з тим же видом діяльності, що і російська фірма, — виробництво помп і компресорів.
Володимиру Бусигіну 66 років. У соцмережах ЦЖР його не знайшов. Але є його син Сергій, що також займається виробництвом чи модифікацією компресорів, а також виставляє фото продукції в «Одноклассниках». Фото з’явилося в мережі 13 липня, тобто вже під час окупації, але до «референдуму» і незаконної анексії Мелітополя. Можливо, через це відомості про виробника на бірці товару — російською мовою, але з маркуванням «Сделано в Украине».
Фото: ok.ru / Серёга Бусыгин
Згідно інформації на фото, Сергій Бусигін також є фізичною особою-підприємцем, дані про нього є в українському реєстрі юридичних осіб. В російському на даний момент ми таких відомостей не побачили. В «Одноклассниках» Сергій Бусигін дружить з призначеною окупантами так званою «міською головою» Мелітополя Галиною Данильченко.
Сергій Бусигін, підприємець. Фото: ok.ru / Серёга Бусыгин
ТОВ «Новые технологии» (ІПН 9002000059) у Бердянську потрапила в російський реєстр 8 листопада. Компанія займається керівництвом власним чи орендованим майном. Засновників двоє, мешканці Бердянська, батько та син — Віктор та Ігор Кабакови.
Віктор Кабаков, мешканець окупованого Бердянська, який зареєстрував бізнес в російській юрисдикції. Фото з соцмереж
ООО «Морская логистика», засноване 9 листопада з уставним капіталом 10 тисяч рублів, створив та очолив Столяревський Дмитро Євгенович. Компанія займається допомогою в обслуговуванні суден та діяльності порту.
Міністерство інфраструктури 30 квітня 2022 року видало наказ про закриття морських портів «Бердянськ», «Маріуполь», «Скадовськ» та «Херсон». Порти залишатимуться закритими до відновлення над ними контролю України. Це означає, що там не може вестися ніякої діяльності. Російські окупанти використовують інфраструктуру захоплених портів для пограбування захопленої території частини півдня України.
Дмитро Столяревський — 28-річний громадянин України, мешканець Бердянська. До початку російського вторгнення він не мав ніякого бізнесу в Україні.
Захоплений окупантами Бердянський морський торговельний порт. Фото: російський Telegram-канал
Запорізький залізорудний комбінат, що знаходиться в окупованому Василівському районі, також є активом Метінвесту. Акціонерами підприємства з іноземними інвестиціями є «Запоріжсталь» та словацька компанія «Мінерфін» (Minerfin) із Братислави.
На початку червня кримський гауляйтер Сергій Аксенов та ватажок так званої «ДНР» Денис Пушилін приїздили на підприємство та заявляли, що запустять його роботу у тому ж місяці. 15 червня правління ЗЗРК оголосило про втрату контролю за діяльністю підприємства. А в кінці червня стало відомо, що росіяни викрали і вивозять з комбінату видобуту раніше залізну руду і є загроза екології регіону.
У російський реєстр комбінат був внесений 1 липня зі зміненою назвою — «Днепрорудненский железорудный комбинат» (ІПН 2312311100) з юридичною адресою у Краснодарі. Як пишуть російські пропагандисти, на підприємство зайшла російська адміністрація на чолі з громадянином Росії Глєбом Тєрскіх, який побудував кілька гірничорудних комбінатів у РФ, включаючи Грем’ячинський ГЗК у Волгоградській області, понад 300 об’єктів для Міноборони, а також займався будівництвом для Олімпіади-2014 у Сочі.
Засновником комбінату в російській юрисдикції є ООО «Индустриальные инновации» (ІПН 7447303914), бенефіціар — Рижков Олексій Юрійович — невідома в мережі особа.
Глєб Тєрскіх, окупаційний керівник захопленого Запорізького залізорудного комбінату. Фото: російський telegram-канал
І наостанок — Запорізька атомна електростанція. 3 жовтня концерн «Росенергоатом» заснував акціонерне товариство «Эксплуатирующая организация Запорожской АЭС» (ІПН 9721179921) зі статутним капіталом у два мільярди рублів.
«Росенергоатом» призначив «директора» Запорізької атомної електростанції. Керувати електростанцією, яку у березні захопили російські військові, буде Юрій Черничук, який донедавна був головним інженером станції.
Юрій Черничук, окупаційний «директор» ЗАЕС
«Держава доручила новій компанії забезпечити стійку роботу Запорізької атомної станції з дотриманням усіх критеріїв та стандартів безпеки та використання бездоганного досвіду експлуатації АЕС у Російській Федерації. (…) Паралельно вестиметься оцінка стану станції та відновлення пошкодженої інфраструктури з урахуванням досвіду експлуатації атомних енергоблоків у Росії», — зазначив Олег Романенко.
12 жовтня Україна ввела санкції проти новоствореної юридичної особи.
Наразі ж вже є певні ознаки того, що окупанти можуть покинути територію Запорізької атомної електростанції. Президент НАЕК «Енергоатом» Петро Котін каже, що нині зарано говорити, що російські військові їдуть із ЗАЕС, але можна сказати, що вони «готуються».
«По-перше, дуже багато стало з’являтися публікацій у російській пресі про те, що ЗАЕС, можливо, варто би залишити, можливо, її варто передати МАГАТЕ під контроль. Таке, знаєте, враження, що вони збирають валізи і що вони крадуть все, що можуть знайти», — каже президент НАЕК «Енергоатом» Петро Котін.
Бізнес на окупованій території
Якщо йдеться про росіян, які приїхали на захоплену російською армією українську землю та почали розбудовувати свій бізнес на вкраденому майні українських власників — це однозначно воєнний злочин з точки зору міжнародного права.
Якщо ж йдеться про громадян України, то Кримінальний кодекс передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором і розцінює це як колабораціонізм. Однак під час досудового розслідування правоохоронцям доведеться розбиратися чи були дії вимушеними чи вчиненими під тиском, або ж люди добровільно пішли на співпрацю з загарбниками.
Рада бізнес-омбудсмена опублікувала брошуру з порадами підприємцям, які не мають можливості змінити локацію своєї справи:
— Не посвідчувати на ТОТ договори;
— Не укладати договори щодо нерухомого майна, яке знаходиться на ТОТ;
— Не відкривати рахунки в банках, які перебувають під юрисдикцією російської федерації, республіки білорусь або тимчасової окупаційної влади;
— Не сплачувати жодних платежів представникам окупаційної адміністрації;
Якщо релокуватися та перереєструватися не вийшло, то потрібно невідкладно почати збір доказів на підтвердження відсутності наміру співпрацювати із окупантами. Це потрібно на випадок виникнення у майбутньому підозри в колабораційній діяльності.
Автор цієї статті є учасником програми Interlink Academy Fellowship, що фінансується урядом Німеччини.
