Олешківська Січ. «Щастя людям, якого ніколи не було»

Сюжети
Фото: investigator.org.ua

На Херсонщині пам’ятка археології національного значення Олешківська Січ безхазяйна – її земельна ділянка досі не винесена в натуру і її вже почали освоювати пов’язані зі владою місцеві забудовники. Будівлі, зведені на цій ділянці, належать ТОВ «СТРОЙ СІТІ», кінцевими бенефіціарами якого є Владлен Гірін та його брат Геннадій Гірін, у минулому депутати міськради Херсона.

Січ в урочищі Олешки навпроти сучасного Херсона була заснована козаками у 1711 році, після поразки у Полтавській битві і зруйнування московським військом Старої Чортомлицької Січі. Тоді це були землі Кримського ханства. Олешківська Січ проіснувала до 1734 року, коли Військо Запорозьке низове перейшло під російський протекторат. Тоді козаки переселилися на правобережжя Дніпра і заснували Нову Січ. Олешківська та Кам’янська Січі на Херсонщині – останні території, де ще можна досліджувати життя і побут козаків, решта вже затоплені.

Загроза Олешківській Січі виникла не сьогодні. Два роки тому до ЦЖР звертались місцеві мешканці, занепокоєні спонтанною забудовою поблизу пам’ятки. Тоді кореспонденти зафіксували будівництво розважального комплексу в рекреаційній зоні поблизу Олешок. Воно було узаконене заднім числом Олешківською РДА.

За даними Інспекції з охорони пам’яток, довкола Олешківської Січі була встановлена охоронна зона та зона регульованої забудови, використання якої дозволяється тільки після археологічного дослідження. Всі охоронні зони пам’ятки вказані в її паспорті, оформленому ще у 1994 році. Однак після того, як брати Гіріни облюбували і почали забудовувати ділянку, що накладалась на план пам’ятки, його змінили. За новим планом територію самої Січі урізали, а зону регульованої забудови взагалі не позначили.

Фактично, територія Олешківської Січі на сьогодні є безхазяйною, адже земельна ділянка не оформлена і не передана у користування жодній місцевій чи обласній інституції. Це стимулює підприємців обходити закон, що обмежує забудову пам’ятки.

Сюжет Петра Коберника та Альони Ніколової, Центр журналістських розслідувань: