Юсуф Куркчи: Руководство «Крымского титана» должно обеспечить безопасность или остановить завод

Центр журналистских расследований начинает новый телевизионный и политический сезон расследованиями на традиционные темы о Крыме, санкциях, коррупции и экологии. «Крымский титан» продолжает загрязнять окружающую среду, Украина поставляет для него сырье, санкции СНБО не трогают компании, которые этому способствуют. О государственном видении этих проблем - в разговоре с Юсуфом КУРКЧИ, первым заместителем министра по вопросам временно оккупированных территорий и внутренне перемещенных лиц Украины, в программе «Вопрос национальной безопасности» (проект Центра журналистских расследований, эфир ТРК Черноморская).

Юсуф Куркчи, первый заместитель министра по вопросам временно оккупированных территорий и внутренне перемещенных лиц Украины Фото investigator.org.ua

Валентина Самар: Юсуфе, доброго дня! Повідомлення МінТОТ зумовили запросити Вас сьогодні, щоб поговорити про причини аварії на «Кримському титані» — які російська влада замовчує, а українська, на мою думку, не договорює. Російська влада і її посіпаки у Криму озвучили, здається, вже сім версій, того що відбувалося на заводі «Кримський титан» або, як він вказаний в українському реєстрі, армянська філія ПрАТ «Юкрейніан кемікал продактс». Що ж там відбулося за версією Міністра з питань тимчасово окупованих територій? Ви були там в перші дні після шкідливих викидів. Ви бачили як працювала лабораторія і не одна. І результатів цих аналізів ми не маємо, як не маємо і результатів російських аналізів. Чому?

Юсуф Куркчі: По-перше, там насправді сталася техногенна катастрофа, пов’язана з порушенням технологічного процесу. Вона призвела до того, що з Армянську було евакуйовано понад 25% населення — переважно діти. Мотивація окупаційної влади, напевно, в тому, що будь-яка невдача, будь-яка демонстрація їхньої неспроможності тримати під контролем навіть економічну безпеку на окупованій території — не є їх досягненням. Тому всі їх заяви були пов’язані з тим, що це був наслідок кліматичної ситуації, яка склалася наприкінці літа. Але перші викиди були зафіксовані вночі з 23 на 24 серпня, після того піднялася справжня хвиля в інтернеті, в соціальних мережах: мешканці Армянська фіксували, що там випадає з неба.

Потім ми почали більш ретельно моніторити цю ситуацію, і виявили, що окупаційна влада, щоб приховати справжню причину лиха, разом з окупаційним Міністерством екології навіть випустили чотири різні пам’ятки про чотири різні речовини — починаючи від хлориду титану закінчуючи хлористим воднем. Насправді ж було зафіксовано велику концентрацію сірчаного ангідриду. Це один з похідних продуктів виробництва двоокису титану. Ми впевнені, що технологічно була пошкоджена вентиляційна система відводу газів. Це призвело до несанкціонованих викидів в атмосферу. Наслідки чого ми й спостерігали.

Валентина Самар: А можна конкретніше? Що саме відбулося?

Юсуф Куркчі: Процес виробництва двоокису титану з моменту завантаження  ільменітового концентрату до технологічної лінійки й до моменту отримання продукту триває п’ять днів. На кожному з етапів будь-яка хімічна реакція пов’язана з виділенням різного роду випарювання. Ці випарювання збираються в такому собі газосховищі через систему вентиляції. Потім за даними метеорологічної станції, яка працює на цьому заводі, випаровування викидаються в повітря, якщо роза вітрів дозволяє зробити цей викид безпечно. Викид зазвичай відбувається вночі. Хмара з випаровуваннями вітром має бути віднесена в море — Азовське чи Чорне.

Валентина Самар: Тобто, навіть в штатній ситуації викиди ці шкідливі, і їх випускають вночі. В лютому люди в наближених до заводу селах Херсонської області нам розповідали, що буває, коли з моря повертає вітер “на дощ” — білизна, що висить на вулиці, вкривається цяточками або навіть дірками. Тобто, це досить шкідливе виробництво, і дотримання технологічного циклу дуже важливе — бо це питання безпеки. І воно не було дотримане, правильно я розумію?

Юсуф Куркчі: Останній раз фільтри, які використовуються на заводі, були замінені десь наприкінці 2010 року. Про це пізніше згадував й голова окупаційної влади Криму Сергій Аксьонов. Порушення технологічного процесу призвели до того, що ці фільтри почали працювати не в штатному режимі. Починаючи від якості води, і до тих процесів, які на стадії виробництва відбуваються.

Валентина Самар: Так в чому саме було порушення?

Юсуф Куркчі: Порушення було в тому, що неналежно готувалась вода для виробництва. “Неналежно” в тому сенсі, що, як говорили колишні технологи цього виробництва, до якості води треба ставитись дуже ретельно. Існує навіть окремий цех на цьому виробництві, де цю воду доводять до необхідного стану, щоб побічні якісь з’єднання які бувають в процесі хімічної реакції були мінімальні. Фільтри на заводі розраховані на дуже якісну воду. Після того, як завод почав працювати в окупованому Криму, вони проблему води вирішували тим, що практично щомісяця забивали нову свердловину. Адже ґрунти там специфічні, і дуже швидко свердловини виснажувалися і не давали того обсягу води, якого потребувало виробництво. Звичайно, що після такого активного видобутку вода почала мінералізуватися, адже поряд Сиваш та море. Тому та система, яка б мала воду доводити до потрібного стану, не спрацьовувала.

Валентина Самар: Отже, перше порушення — це “не та” вода. Яке друге порушення?

Юсуф Куркчі: Друге порушення в тому, що ті вентиляційні системи, якщо вони працюють п’ять днів не в штатному режимі, то в них надмірно забруднені фільтрувальні елементи, вони додають додаткового тиску в самій системі, що призвело до пошкодження цих фільтрів — вни були забиті. На нашу думку, сталася аварія в цеху вентиляційної системи, яка призвела до цих несанкціонованих викидів.

Валентина Самар: Це версія Міністерства з питань тимчасово окупованих територій, яку ви отримали з компетентних джерел — експертів і спеціалістів, які там працювали. Чому ж російська влада не зізнається в цьому? Що тут такого?

Юсуф Куркчі: Напевне, будь-яка ситуація, що свідчитеме про недостатню компетенцію влади, не на користь тій владі. По-друге, щоб звинуватити й використати будь-яку надзвичайну ситуацію на окупованій території задля нагнітання антиукраїнських настроїв. Якщо говорити про справжню причину цієї катастрофи, то повна відповідальність за все це лягає на керівництво цього виробництва і владу, бо вони мали б контролювати це шкідливе виробництво та забезпечити екологічну безпеку або зупинити завод. Але вони шукають шляхи, щоб це виробництво запрацювало знову.

Фото investigator.org.ua

Валентина Самар: За Вашою версією є дві причини екологічної катастрофи, що сталася — невідповідність води технологічним вимогам та забиті фільтри, які мали б пропускати випаровування, що, ймовірно, призвело до вибуху у газосховищі. В зв’язку з цим був скорочений цикл виробництва, чи ні?

Юсуф Куркчі: Цикл виробництва був скорочений з самого початку, щоб оптимізувати витрати по енергетиці, по воді, що пов’язані з виробництвом амофосу, з очищенням гідролізної кислоти, яка повинна була очищатися додатково, перед тим як викидати її до кислотосховища. Адміністрація заводу прийняла таке рішення. Тому все виробництво було зосереджене лише на випуску двоокису титану, тобто усі похідні процеси у виробництві не проводились, зокрема й очищення.

Валентина Самар: Вашу версію про пошкодження газоочисних установок і, можливо, вибух, що спровокував цей незапланований викид, підтверджує інформація, яку поширили російські ЗМІ: Міністерство природи РФ та Міністерство промисловості та торгівлі РФ узгоджують план дій на титановому заводі. Серед іншого там говориться: “Планом предусмотрены мероприятия по реконструкции газоочистных установок, печей прокаливания титанового производства, проведение инвентаризации от неорганизованного источника выбросов – кислотонакопителя. Создание «гидрозатвора» кислотонакопителя, реконструкция системы химводоочистки предприятия, а также организация контроля за состоянием окружающей среды”. Отже, мається на увазі, що буде реконструйована газоочисна установка. Це можна вважати підтвердженням?

Юсуф Куркчі: Ми, взагалі, впевнені, що причина викидів — пошкоджені вентиляційні системи. Це ще одне підтвердження, значить наші висновки були правильними.

Валентина Самар: Досі не припинилось постачання українського ільменіту, який постачається з Іршанська. За нашими даними, з Іршанського державного гірничо-збагачувального комбінату, хоча там нас запевняють, що це не їх ільменіт. Але іншого бути не може. Більш того, інсайдерські дані як з української митниці, так і з російської, підтверджують, що це сировина саме з Іршанського гірничо-збагачувального комбінату, який входить у структуру об’єднаної гірничо-хімічної компанії України — державної! Одним з правильних, на мою думку, кроків було те, що, Міністерство з питань тимчасово окупованих територій ініціювало санкції стосовно виробників і реалізаторів хімічних продуктів у Криму. Яка доля вашої ініціативи?

Юсуф Куркчі: Відповідно до регламенту Кабінету міністрів, будь-який нормативний документ, зокрема й пропозиція включення до санкційного списку юридичних осіб, повинен проходити узгоджувальну процедуру. Відповідно до постанови № 888, такі документи мають узгоджуватись і з Міністерством закордонних справ, і з Міністерством економічного розвитку, і з Міністерством юстиції. Отже, сьогодні йде узгоджувальний процес. Ми вже отримали погоджувальний акт від МЗС. Після того як усі погодження будуть зібрані, питання буде виноситись на засідання Кабінету міністрів або на Урядовий комітет, щоб зняти можливі суперечності. Потім розпорядження набирає чинності. І передається до РНБО, де готується відповідне рішення, яке потім затверджується Президентом України.

Валентина Самар: Із того, як ви відповідали, без особливого ентузіазму, я розумію, що через регламенти, які існують в Кабінеті міністрів, це буде довга пісня, так?

Юсуф Куркчі: Ні, я не хочу сказати, що це буде довго, процес не відрізняється від узгодження будь-якого акту, який теж повинен проходити усі ці передбачені регламентом процедури. Ми з самого початку говорили, що усі питання, пов’язані з окупованою територією, потребують спрощеного механізму, але наша ініціатива не була підтримана, тому ми рухаємося в такому ритмі.

Валентина Самар: В “довоєнному ритмі”. Важливий момент, коли ми говоримо про “ільменітову схему”, увесь час зупиняємось на транспортуванні з Одеси в Туреччину, а потім до закритих портів Криму. А насправді цей ланцюжок набагато довший, тому, що з цієї сировини — ільменітової руди виробляється двоокис титану, який, в тому числі, експортується, і не тільки з одного підприємства Дмитра Фірташа, а й із содового заводу. І коли ми відкриємо повідомлення “Кримстату” (статистичного управління окупованого Криму), ми там прочитаємо, що експорт хоч і впав у десятки разів, але він все-таки з Криму йде. Хоча це заборонено європейськими санкціями, адже в Європі ввели секторальні санкції щодо території Криму. Товари, що виробляються на цій території, не можна продавати в країнах ЄС, якщо у цих товарів не має українського сертифікату про походження. Повідомлення про те, що, в основному, експортується хімічна продукція (вона має найбільшу долю в кримському експорті) надходять, при чому, Україна найбільший імпортер кримських товарів. Тож хто видає сертифікати на цю продукцію? Зерно йде в Сирію, Лівію, Північний Кіпр, тобто, ризиковані підсанкційні зони — зрозуміло, що все це контрабанда. Але ж йдуть товари і в європейські країни, і в Україну — сода, наприклад, через третіх осіб, можливо?

Юсуф Куркчі: По-перше, існування одного документу — “сертифікату про походження” — недостатньо. Сам процес пов’язаний з тим, що сьогодні в нас діє закон про Вільну економічну зону “Крим”. Відповідно до цього закону, виробництва, які працюють на окупованій території, за наявності українського сертифікату про походження, то вони мають право бути прийнятими усіма партнерами і в Європі, і в усьому світі. Сьогодні наша задача в тому, щоб знайти той ланцюжок, тому що ніхто напряму на титановий завод не експортує сировину. Ніхто напряму не підписує контракти з виробництвом на окуповані території.

Валентина Самар: Так ми знаємо, що офіційний дилер товарів кримської хімії — це ТОВ “Центр оптимальных технологий”, якого не має в санкційному списку. Але він є в Ваших пропозиціях.

Юсуф Куркчі: Так, але це дилер, що продає саму продукцію, і цей дилер не займається закупкою сировини. І щоб прослідкувати, яким чином сировина доходить до самого титанового заводу, треба мати докази, щоб заборонити експорт на ту чи іншу юридичну особу.

Валентина Самар: Ми вивчили законодавство і з’ясували, що сертифікати про походження і сертифікати продажу товарів українського походження має право видавати Торгово-промислова палата. Михайло Непран, віце-президент Торгово-промислової палати, нам повідомив, що палата сертифікатів на товари, вироблені в Криму не видавала. Хоча і зауважив, що це не є публічною інформацією. Поза тим, ми знайшли в законодавстві, що такі сертифікати видає ще Державна фіскальна служба. Конкретно вона видає сертифікати на продукцію, яка експортується до країн ЄС. Ми також туди спрямували інформаційний запит, і там нас також запевнили, що вони не видавали на кримську продукцію ніяких сертифікатів походження. То як же вони експортуються?

Юсуф Куркчі: В доокупаційний період на території Криму функціонувала Торгово-промислова палата Криму, тобто регіональне відділення Торгово-промислової палати України. Більш того, була зареєстрована Торгово-промислова палата Армянську. Після окупації ні торгово-промислова палата Криму, ні Торгово-промислова палата Армянську не була переведена на контрольовану територію. І ми здогадуємось, що вони використовуючи усі формальні…

Валентина Самар: Це здогадки, чи у Вас є підстави стверджувати, що експортують за фіктивними документами?

Юсуф Куркчі: Ні, чекайте, фіктивні документи в цій схемі обов’язково повинні бути присутні, не може бути так, що якась державна установа України надає документи для виробництва на окупованій території. Ми вважаємо, що якась частина документів є фіктивною. Але ми хочемо їх прослідкувати. І зараз певні процедури для цього ведуться.

Валентина Самар: Як скоро очікувати результатів цих процедур?

Юсуф Куркчі: Це залежить не тільки від нас, а й від інших міністерств, тут залучені й правоохоронні органи, і митна служба, тому чекаємо на результати.

Валентина Самар: І останнє, про що я хотіла Вас сьогодні запитати — про одне сенсаційне повідомлення, яке було минулого тижня від Вашого міністерства, стосовно причини перенесення запуску Балаклавської теплової електростанції (або Севастопольської ТЕС), куди були незаконно поставлені турбіни компанії Сіменс, які, до речі, були встановлені невідомо ким, тому що німці кажуть, що вони не обслуговували встановлення цих турбін. Це фото, де зображені корпуси теплової електростанції. Прокоментуйте, яка ж причина перенесення дати запуску цієї ТЕС?

Фото: mtot.gov.ua

Юсуф Куркчі: З початком окупації окупаційна влада прийшла до висновку, що власних електропотужностей не вистачає для того, щоб задовольнити потреби півострова. Тому було прийнято рішення побудувати цю нову Балаклавську ТЕС, яка побудована практично з нуля. Насправді потужність цієї ТЕС теж не задовольнить потреби всього півострову.

Валентина Самар: Вони ж розповідають, що залишок енергії передають на Кубань.

Юсуф Куркчі: Вони можуть розповідати все, що завгодно. Насправді ж інакше. Було зафіксовано, що дуже нештатно йшли їхні процеси з синхронізації запуску першої черги ТЕС. Були проблеми й на Таврійській ТЕС, були й задимлення. Проблемний момент стався на підстанції в Феодосії — “Кафа”. Там сталася проблема техногенного характеру. Ми побачили, що стався або вибух, або пошкодження даху одного турбінного цеху Балаклавської ТЕС. І якщо дивитися на фото, то за розмірами це була серйозна аварія: пошкоджена і вигоріла частина даху розміром, приблизно, 10 на 20 метрів. Ця ситуація підтверджується тим, що заступник міністра енергетики РФ тричі приїздив до Криму, щоб контролювати ситуацію на місці.

Валентина Самар: Ваша версія?

Юсуф Куркчі: Наша версія в тому, що запуск цих турбін проходив не в штатному режимі. Потім, сам запуск цієї турбіни нічого не означає, тому що треба синхронізувати всю енергосистему Криму. Після окупації вони повинні були перебудувати цю закільцьовану схему Криму, починаючи з Керченського півострова. Адже вона була побудована до окупації із заходом великих потужностей з боку Армянська. Ця система досі не синхронізована, і це буде призводити до відключень. І ще один факт: Віктор Плакіда, який працював 40 років в енергосистемі Криму та керував “Крименерго” до 2017 року — його “попросили” піти через “погану успішність”. Тобто, вони не встигали виконати план роботи. Після нього приходить людина, яка працювала там менше року. Зараз там немає керівника, але є виконуючий обов’язки. Ще раз можна сказати про “неспроможність” керівництва автономії, яке не розуміє, що відбувається. Аварійні бригади приїздять для того щоб допомогти, як вони говорять, з Краснодару, з Кубані — тобто працює вся система Південного федерального округу.

Валентина Самар: Завершуючи, повернемося до початку, до заводу “Кримський титан”. Викиди продовжуються, температура залишається досить високою як для осені. Випаровування в кислотонакопичувачі продовжується. Що фіксують наші лабораторії? Чи продовжують відбирати проби? Коли буде результат досліджень, які проводилися під час викидів? Коли будуть результати комісії, яка була створена? Чому немає цієї інформації — української?

Юсуф Куркчі: Я не можу говорити до висвітлення результатів роботи комісії, тому, що наше міністерство не входило до складу комісії. Але ми маємо зв’язок з керівництвом Херсонської ОДА. Інформація така: зафіксований рівень забруднення не давав можливості говорити про надзвичайний стан. Треба звертатися до цієї комісії — напевне, вони вже мають якісь результати. Те що відомо нам: рівень забруднення, який був зафіксований поблизу, там, де була можливість взяти проби повітря, води й ґрунту, не свідчить про серйозне забруднення. Тобто, все в межах допустимих норм.

Валентина Самар: Нам залишається вірити Вам на слово, поки не буде даних лабораторних аналізів. Хоча вони вже мали бути, на мій погляд. І все-таки ми сподіваємось, що українська влада буде більш відкритою ніж окупаційна, в плані достовірної інформації про екологічну ситуацію.

Інформаційна агенція “Центр журналістських розслідувань”
Kyiv Kyiv Ukraine