Юрій Смєлянський: Фактор загрози використовується для обдурення виборців

Вибори президента експерти називають паранормальними, а якщо використати більш звичні і зрозумілі визначення, то це демократичні вибори з використанням брудних технологій, адмінресурсу та накручуванням суспільних настроїв. Про деякі страшилки, якими зомбують виборців технологи кандидатів і самі кандидати, ми й поговоримо сьогодні з Юрієм Смєлянським, економічним експертом фонду «Майдан закордонних справ» в програмі «Питання національної безпеки» (проект Центру журналістських розслідувань, ефір ТРК Чорноморська).

Юрій Смєлянський, голова правління «Інституту стратегічних чорноморських досліджень», експерт фонду «Майдан закордонних справ» Фото: investigator.org.ua

Валентина Самар: Пане Юрію, яка ваша методика боротьби з панічними настроями? Страхом, ненавистю? Ви ж теж часто емоційно коментуєте у своїх постах на Фейсбуці нинішню ситуацію.

Юрій Смєлянський: Якраз намагаюся з емоціями боротися. Переважно я пишу про те, що кожна людина має право на свій вибір, але, роблячи свій вибір, вона бере на себе відповідальність за цей вибір. І так, людина має право на помилку. Але суть в іншому – треба думати. Я дійсно часто не розумію своїх земляків-кримчан. Коли ті, хто живе в Криму, або ті, хто сьогодні на материку і не може повернутися додому, кажуть, що треба голосувати за чинного президента. Чому? З тими, хто залишився в окупації, хто сьогодні знаходиться в полоні у окупантів, з моєї точки зору, більш-менш зрозуміло, це зворотний вектор «стокгольмського синдрому». Ось є вільна територія, туди можна поїхати, ковтнути повітря свободи. Поки ти перебуваєш в концтаборі, на волі краще, і все, що там відбувається, це добре, тому що там свобода, якийсь рух йде. І в цьому випадку можна не звертати уваги на все інше негативне, що по суті критикувалося протягом усіх п’яти років. Той же закон про вільну економічну зону «Крим». Підсумки цього закону – перетворення громадян України, які живуть в Криму, на громадян другого сорту, не-громадян за територіальною ознакою, нерезидентів. П’ять років обіцяли первинні дії з формування умов майбутньої деокупації – і нічого не робили. Громадянське суспільство миттям, катанням, критикою, спорами, консультаціями пробило в червні 2016-го року рекомендації парламентських слухань. Відбулися парламентські слухання, депутати почули, проголосували за них – жоден пункт не виконано до сьогоднішнього дня. І тут же йде зустрічна пропозиція від тих, хто це все критикував – ні, давайте залишимо як є. Логіка незрозуміла.

Валентина Самар: Будемо об’єктивні: обидва кандидати, які вийшли до другого туру, використовують апокаліптичний сценарій. Вірніше, їх агітатори, пропагандисти, боти і просто щирі прихильники. Спробуємо зробити неможливими в наших головах управлінські та економічні апокаліпсиси. Ми чуємо щодня, що якщо переможе кандидат Х, то на наступний день буде щастя, звільнення Криму і Донбасу, а якщо переможе кандидат Y, то небо впаде на землю, а МВФ не дасть кредити, у Зеленського немає команди, економіка завалиться, настане хаос в країні і Путін прийде у відчинені двері.

Другий апокаліптичний варіант, про який нам кажуть: якщо Порошенко залишиться при владі, він до кінця узурпує владу, закрутить гайки, закінчиться свобода слова, буде мститися всім, хто був проти нього, а в цей час олігархи продовжать розкрадати те, що залишилося від держави. Тобто, теж поганий сценарій. Які уникнути обох сценаріїв? Вони взагалі реалістичні? Є такі загрози?

Юрій Смєлянський: Загрози існують завжди, особливо в тих умовах, в яких знаходиться сьогодні Україна – проти неї всі п’ять років веде війну сильніший і агресивний сусід. Тому загроза є. Але тут питання в іншому – наскільки використовується фактор загрози для того, щоб – у мене навіть не повертається язик сказати слово «переконати» – обдурити виборців.

Валентина Самар: Візьмемо економічний фактор.

Юрій Смєлянський: Я в одній з полемік в Фейсбуці написав: хлопці, давайте розуміти для себе, що як тільки один з кандидатів в президенти починає говорити, що він рухатиме економіку вперед, в будь-якій варіації сказаного – то кандидат в президенти насправді заявляє наступне: йому не вистачає повноважень, він готовий продовжити українську практику війни вертикалей влади за обсяг повноважень і відхід від відповідальності. А вся ця боротьба вертикалей влади завжди супроводжується політичною корупцією – тобто, він до того ж ще і готовий продовжувати практику політичної корупції. З однієї простої причини – до повноважень президента управління економікою не входить. Це повноваження Кабінету Міністрів, тобто виконавчої вертикалі влади і парламенту, який затверджує закони і державний бюджет, і так далі. В рамках гарантій дотримання норм Конституції президент може сказати про те, що він буде сприяти виконанню норми статті, яка обіцяє соціальний захист.  

Фото: investigator.org.ua

Валентина Самар: Тут варто роз’яснити, зокрема, те, що прописано в розділі V Конституції України.

Юрій Смєлянський: З якоїсь причини ми в запалі всіх цих передвиборчих баталій забули про те, що в нас парламентсько-президентська республіка, і всі основні рішення приймаються парламентом. Без того, щоб в парламенті проголосували, жоден міністр, жоден керівник спецслужби не може бути призначений, за винятком РНБО – це чисто президентська прерогатива. Є у президента ще повноваження – склад наглядових рад, Конституційний суд, Національна рада з питань телебачення і радіомовлення – певні квоти – і так далі. Але все, що стосується виконавчої вертикалі влади і забезпечення безпеки, навіть якщо у президента є право рекомендувати на посаду міністра оборони, главу СБУ, генерального прокурора – голосують депутати Верховної Ради. Без їхнього голосування, без їхньої підтримки може бути тільки в.о. на якийсь час, не більше.

Валентина Самар: Отже, проходить інший кандидат. Він працює з тим же парламентом, він може призначити тільки секретаря РНБО, він може делегувати своїх кандидатів до різних наглядових рад, він може призначити главу своєї адміністрації, тобто, канцелярії на Банковій, може призначити виконуючого обов’язки голови СБУ. Він буде працювати з тим самим урядом і з тим самим парламентом до жовтня. Більш того, без узгодження з урядом він не зможе змінити жодного губернатора. До речі, в Одеській області, де губернатор, за його словами, забезпечив чесні вибори, президент порушив закон, звільнивши його,оскільки не було узгодження з Кабінетом Міністрів. Про це чомусь не говорять. Як не говорять і про те, що президент в Україні – досить обмежена в повноваженнях посадова особа, якщо слідувати Конституції, а не гребти все під себе.

Юрій Смєлянський: Тут дві сторони однієї медалі. Одна – вічна війна з повноваження, але так, щоб їх мати, але ні за що не відповідати. А друга – якщо говорити про те, як має бути за Конституцією, занадто сильно звужується горизонт маніпуляцій свідомістю виборців.

Валентина Самар: Для того, щоб не було ніяких проблем, щоб небо не падало на землю, треба лише дотримуватися Конституції, причому не тільки президенту, але і всім державним інститутам.

Юрій Смєлянський: А виборцям – читати.

Валентина Самар: І контролювати цю владу.

Друга річ, яку президент визнав своєю помилкою, це відсутність стратегічної комунікації та взагалі комунікації з суспільством і виборцями. У нас була ініціатива – ми розсилали «кримські» питання всім кандидатам в президенти, які увійшли до першої п’ятірки. На жаль, тільки троє з них відповіли, і від Петра Олексійовича відповідь було переадресовано в партію БПП «Солідарність», де сказали, що вони не уповноважені відповідати на питання про скасування закону про СЕЗ «Крим» і про кримськотатарську автономію. Тобто, відповіли без відповіді. Від пана Зеленського ми взагалі не отримали жодної відповіді. Тому, коли ми говоримо, що у Петра Олексійовича погана комунікація з суспільством, потрібно додати, що у Володимира Олександровича її взагалі немає. Це велика загроза.

Юрій Смєлянський: Знову ж таки, в одному варіанті є шанс на зміни – це у пана Зеленського, на мій погляд. У пана Порошенка вже не зміниться нічого. Коли я зараз слухав записане інтерв’ю, у мене в голові весь час крутилися два моменти. Момент перший: діючий президент і кандидат на другий термін після першого туру заявив про те, що всі ті, хто не голосували за нього, ним почуті, висновки зроблені. А другий момент – це реакція на зібрання представників громадянського суспільства, коли президент сказав, що не знайомий з проблематикою питання дії норм закону про Вільну економічну зону «Крим». У 2014-му році – вал критики на цей закон. Виходить, президент нікого не чує – це випливає з відповіді?

Фото: investigator.org.ua

Валентина Самар: Були численні звернення ветувати цей закон, не підписувати його.

ЮрійСмєлянський: Тобто, його захистили від доступу до інформації, або він свідомо сьогодні бреше, що нічого про це не знав.

Ще один момент. З 2016-го року депутати прийняли рекомендації парламентських слухань з питання Криму. Перший розділ рекомендаційної частини – це рекомендації президенту України. У цьому розділі було кілька пунктів: остаточне вирішення питання про внесення до Конституції й чинного законодавства змін про те, що кримські татари, караїми та кримчаки визнаються корінними народами України; внесення змін до розділу 10 Конституції України щодо питання про статус Кримської автономії; питання про статус Севастополя; створення постійно діючої комісії при президенті, куди включаються представники Верховної Ради, Кабінету Міністрів та інших органів управління державою і представники громадянського суспільства, зі створення умов деокупації та реінтеграції Криму. Виявляється, президент не читає документи або його не знайомлять із документами, які приймає парламент, або він знову ж бреше. Що ж він тоді почув після першого туру? На підставі навіть такого короткого аналізу я можу говорити, що очікувати якихось змін і шансів, якщо діючий президент залишається на другий термін, безглуздо. Ну а з Зеленським… Так, це проблема, але є надія ….

Валентина Самар: А без надії? Добре, вони з Петром Порошенко тролили один одного з приводу дебатів, але дебати – це не комунікація.

Юрій Смєлянський: Питання вибудовування стосунків з експертними колами, з громадянським суспільством, з громадськими організаціями тощо. Зокрема, в моїх очах є надія, що він ще навчиться.

Валентина Самар: Ви щось знаєте, мабуть, більше, ніж я, раз ви так сподіваєтеся. Є ще одна страшилка: якщо не …, то Путін нападе. Ми з вами точно знаємо, що він уже напав у 2014-му році, але крім того, існує така загроза зі зміною влади чи ні? Я вже зустрічала таке, що як тільки зміниться наша влада, то всі наші позови в міжнародних судах треба буде починати спочатку. Чомусь члени Меджлісу поширювали таку інформацію.

Юрій Смєлянський: Це все брехня. Тому що позови в суди йдуть від імені держави Україна або від імені якогось конкретної юридичної або фізичної особи, і зміна прізвища та імені президента тут жодної ролі не грає. Це теж маніпуляція, це теж залякування.

З приводу активізації бойових дій на фронті. Протягом п’яти років ситуація на фронті стає то більш активною, то менш. Ресурсів на ведення війни стає все менше і менше як в агресора, так і в нас. Виключати варіант того, що в якийсь момент Кремль вирішить активізувати свої бойові дії, не можна. Але при цьому ми повинні розуміти, що світова спільнота вже дуже чітко сформулювала свою позицію щодо дій Кремля стосовно України, і Кремль теж про це знає.

Валентина Самар: Він не може про це не знати, тому що ці заяви робляться публічно. Буквально 5 квітня міністри закордонних справ країн-членів НАТО узгодили пакет заходів з підтримки України і Грузії.

Юрій Смєлянський: Зараз навчання у Чорному морі, до нас приїжджають на навчання американські десантники з 101-ої бригади. Це все демонстрація того, що до ситуації в Україні є пильна увага, і без реакції нічого не залишиться.

Валентина Самар: І до кінця цієї передвиборчої кампанії шість фрегатів знаходитимуться в Чорному морі, в тому числі два з них зайшли в Одесу.

Юрій Смєлянський: І російський Чорноморський флот піднято по тривозі – стежити за цими навчаннями.

Валентина Самар: З одного боку, це активізація дій країн-членів НАТО, а з іншого боку, це все-таки ескалація напруги, і чим вона закінчиться, ніхто не знає.

Юрій Смєлянський: Знову ж таки, йдуть залякування, з боку окупантів вже пройшли заяви про те, що вони будуть таранити американські кораблі, якщо вони підуть через Керченську протоку – а це знову загроза ескалації. Будемо бачити.

Інформаційна агенція “Центр журналістських розслідувань”
Kyiv Kyiv Ukraine
Перейти до панелі інструментів