Осушення водойм, припинення вивозу сміття, підтоплення ґрунтів і спалення лісів. Це лише частина екологічних проблем на Херсонщині, які викликало повномасштабне вторгнення Росії. Фіксувати їх і досліджувати їхні наслідки активісти Причорноморського центру політичних та соціальних досліджень почали з перших місяців окупації півдня і продовжують цю роботу після звільнення правобережної частини Херсонщини.
Зібрана активістами інформація дозволила розробити інтерактивну карту екологічних злочинів. Паралельно з цим почалось формування «Реєстру екологічних злочинів окупантів у Херсонській області», в якому визначатимуться обсяги нанесених місцевим громадам збитків. Уже створена комісія з визначення шкоди, завданої довкіллю внаслідок надзвичайних ситуацій, до складу якої увійшли, зокрема, представники Причорноморського центру і департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної військової адміністрації.
Про те, як саме фіксуються екологічні злочини на Херсонщині і яким з них приділяється недостатньо уваги, ми розпитали експерта Причорноморського центру Артема ЧАЙКОВСЬКОГО.
ЦЖР також звернувся до представників Херсонської обласної військової адміністрації і департаменту захисту довкілля з проханням розповісти про їхню діяльність із визначення нанесеної окупантами шкоди довкіллю. Однак на наші неодноразові звернення вони так і не відреагували.
Це наш останній матеріал з циклу, який розповідає про те, як російська окупація вплинула на екологію півдня України. Попередні публікації були присвячені ситуації в заповідниках і національних природних парках Херсонщини, диверсіям загарбників на Каховській ГЕС, Каховському магістральному і Північно-Кримському каналах, а також тому, що непокоїть мешканців області, представників місцевих громад і екологічних активістів з окупованого лівобережжя.
ЦЖР також опублікував інтерв’ю з першим заступником міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Олександром Краснолуцьким.
«Якщо екологічні злочини не фіксувати, то їх наче й не було»
ЦЖР: Як прийшла вашій команді ідея фіксувати екологічні злочини на Херсонщині і в чому унікальність вашого методу?
Артем Чайковський: Ми й до повномасштабного вторгнення займалися екологічною темою – спочатку в Кочубеївській громаді Бериславського району, а потім у Присиваській в Каховському районі Херсонщини. Тож коли почалось вторгнення, ми вирішили максимально все фіксувати по гарячих слідах. Бо якщо це не фіксувати, то цього наче й не було. У нас був приклад чернігівців, у яких на початку вторгнення майже три тижні не було світла, тож багато подій пройшли поза увагою медіа. Аби у нас не було подібної ситуації, ми вирішили все одразу фіксувати.
Фіксація екологічних злочинів, як правило, передбачає конкретні заміри, які б дозволили вирахувати нанесені збитки. Це ми зробити не могли, тому сфокусувались на методиці «пошуку сигналів», які використовуються переважно в інших сферах, і розділили це на два компоненти: об’єктивний і суб’єктивний. Перший включає засоби масової комунікації – офіційні сайти і сторінки територіальних громад у соцмережах, за повідомленнями яких ми фіксували певні події. Бо суб’єктивно поїхати і оцінити те, що там насправді відбувалось, ми на той момент ще не могли.
Поступово ми змінили методологію, щоб усе таки виходити на результат, на те, що можна якось обрахувати. І почали крім моніторингу повідомлень, експертного опитування і ведення реєстру екологічних злочинів робити запити до місцевих військових адміністрацій. Як приклад: у нас гарні контакти з Бериславською районною військовою адміністрацією, ми їм телефонуємо і уточнюємо, чи фіксували вони той чи інший випадок, чи подавали інформацію щодо нього до прокуратури?
Розбита військова техніка в одній з балок у Бериславському районі на Херсонщині. Фото: Олег Батурін
Щодо унікальності – ми намагаємось фіксувати все графічно, у вигляді карт. Спочатку була ідея зробити її в розрізі громад. Щоб можна було побачити зону, уражену, приміром, пожежею або порушенням гідрологічних режимів вздовж Дніпра або каналів. На жаль, ми не змогли знайти карту, яка б дозволила візуально максимально деталізувати таку інформацію, тому відмовились від цього задуму.
ЦЖР: Скільки вам вдалося вже зафіксувати екологічних злочинів?
Артем Чайковський: Ми почали працювати з березня 2022 року, по гарячих слідах і за минулий рік зафіксували більше тисячі інцидентів. Якщо бути точнішим, то станом на минулий серпень їх було вже біля 1200.
Стосовно фіксації екологічних злочинів є тонка річ: що саме можна вважати злочином? Приміром, стався обстріл – неважливо, з якого боку, ворожого чи українського. Все одно за всі дії на Херсонщині з 24 лютого 2022 року відповідальність несе окупант. Ось наші розбомбили російські позиції, обстріляли їхній склад. Ми це зафіксували, бо в подальшому це може спричинити ерозію ґрунтів і порушити поверхневий біом. Не випадково у Франції після Першої світової війни велика кількість земель стала непридатною до сільського господарства.
Фрагмент карти екологічних злочинів, скоєних на Херсонщині
ЦЖР: Як ви перевіряєте і уточнюєте дані?
Артем Чайковський: У нас є загальна таблиця і типізовані проблеми. Коли з’являється нова інформація, ми спочатку дивимося, чи стикалися з цією проблемою в тій конкретній громаді, або спілкуємося з її представниками, або уточнюємо за допомогою наших партнерів чи колег. У разі потреби подаємо запит до прокуратури, уточнюємо, чи фіксували вони таке порушення, чи відкрили кримінальне провадження. Також ми можемо перевірити цей факт особисто або за допомогою інших експертів безпосередньо на місці, якщо ця зона хоча б відносно безпечна.
ЦЖР: Розкажіть детальніше про зафіксовані вами випадки – що це за злочини?
Артем Чайковський: Ми завжди звертаємо увагу на все, що пов’язано з забрудненням повітря, поверхневих і ґрунтових вод, на антиекологічну поведінку, хаотичну вирубку лісосмуг, пожежі. Все це стосується перебігу воєнних дій, що ми як правило фіксуємо одразу. Були й крупні резонансні події – пожежа на Кінбурнській косі, ситуація на Каховській ГЕС, знищення Чорнобаївської птахофабрики і екологічна катастрофа на Азовському морі, про яку говорять більше на національному рівні, а не на місцевому.
Але все таки більше щодо Херсонщини ми говоримо про мінування. Хоча самі по собі міни не так сильно отруюють навколишнє середовище як розбитий танк чи уламки від розірваної ракети. Але вони істотно впливають на сільське господарство і призводить до фітозасмічення.
На навколишнє середовище впливає й замінування узбережжя області, це більше стосується морів. Як відомо, мали вже місце викрадення й загибель тварин, що стосується не лише біосферного заповідника «Асканія-Нова»: в соцмережах поширювалися фото, на яких окупанти знущалися над вбитими козулями.
Фото з окупаційного телеграм-каналу.
Є проблема підтоплення і осушення територій. 28 квітня ми проводили фокус-групу в Бериславській громаді і нам розповіли про нову проблему – зниження підземного водоносного горизонту. Кажуть, що деякими насосами там уже не можуть качати воду. Також ми фіксуємо нові обстріли на тимчасово окупованих або небезпечних територіях, а остаточно розбиратися з їхніми наслідками будемо після їхнього звільнення.
Зруйнований окупантами міст у Тягинській громаді Бериславського району. Фото: Олег Батурін
«Для дослідження екозлочинів на лівобережжі треба дочекатися його деокупації»
ЦЖР: Чи є на вашій карті якісь темні плями або території, котрі з різних причин недостатньо вивчені?
Артем Чайковський: Це не стільки темні плями, скільки випадки, щодо яких не вистачає підтверджених даних. Здебільшого це стосується тимчасово окупованої території. Ми намагаємося опитати експертів і свідків, які там знаходяться, щоб перевірити інформацію з різноманітних медіа. З повідомлень тих же телеграм-каналів можна зрозуміти якісь натяки, але інформація в них здебільшого подається дуже суб’єктивно. Зі звільненою правобережною частиною Херсонщини дещо простіше – ми можемо побачити там усе на власні очі або спиратися на перевірені експертні джерела.
ЦЖР: Наскільки охоче йдуть з вами на контакт представники влади?
Артем Чайковський: Представники Херсонської обласної військової адміністрації були на нашому останньому круглому столі і навіть запропонували нам роботу в їхньому екологічному секторі. Наскільки я зрозумів, у них зараз брак як кадрів так і ресурсів.
Загалом чиновники, наскільки я помітив, велику увагу приділяють проблемі мінування земель. Це зрозуміло, бо наша область є аграрною і від можливості працювати в полі залежить економічне виживання наших територій. Але водночас менше уваги приділяється проблемам того ж Каховського водосховища. Хоча це теж дуже важлива тема, бо в деяких громадах від цього напряму залежить наявність питної води.
А ось районні військові адміністрації далеко не всі розуміють глибини екологічних проблем. Приміром, Херсонська РВА, що знаходиться на звільненому правому березі. Щодо адміністрацій на тимчасово окупованій території теж є певні питання. З ними є сенс спілкуватися, але вони зараз нічого не вирішують, поки їхні регіони не будуть звільнені.
Ми співпрацюємо з Бериславською і Милівською військовими адміністраціями, проводили з ними фокус-групи. Вони дуже переживають за розмінування своїх земель. Найбільшою проблемою є замінування окупантами лісосмуг. Вирубані лісосмуги, які за рік заросли непрохідними бур’янами, несуть велику небезпеку для людей, які можуть там підірватися. І, звісно, ерозія ґрунтів, залишки палива, реактивних газів. Усе це негативно впливає на екологію.
Артем Чайковський. Фото: investigator.org.ua
ЦЖР: Ви згадували про вбитих на окупованій Херсонщині козуль. Цієї весни фотографію з мертвими тваринами активно поширювали в соцмережах. Чи вдалося встановити, де саме це сталося? Бо представники заповідника «Асканія-Нова» стверджують, що це точно не їхні тварини.
Артем Чайковський: Це могло трапитись будь-де. Бо у нас, окрім Кінбурнської коси є ще Джарилгач, де козуль можна зустріти в дикій природі. Також вони є на території Великолепетиської громади Каховського району.
Тут треба врахувати те, що зі зменшенням кількості людей на окупованій території дикі тварини могли просто розплодитися. Приміром, тих же фазанів на Херсонщині зараз, здається, значно більше, ніж людей. Причому, вони поводять себе доволі нахабно. Коли ми востаннє виїжджали з Херсона, фазани заважали нам на дорозі. Щоб не наїхати на них, ми багато сигналили, але реакції – нуль. Можливо, вони просто оглухли від вибухів? Багато в області розвелося й зайців.
ЦЖР: Коли говорять про екологічні злочини на Херсонщині, то найчастіше йде мова про очевидні речі: Каховське водосховище, заміновані поля, пожежі в заповідниках. Чи є такі злочини, яким приділяється недостатньо уваги? Чим можна доповнити цей перелік?
Артем Чайковський: Те, що ви назвали є резонансними подіями, тож зрозуміло, чому до них прикута така велика увага. Але, дійсно, є й не такі відомі злочини, які часто є дуже локальними – приміром, осушення Інгульця.
Ми фіксуємо екологічні злочини за певною типізацією, яка включає 12 пунктів. Осушення водойм або підтоплення ґрунтів підпадає до категорії порушень гідрологічних режимів. Інші типи злочинів: спалення лісів, лісосмуг та плавнів, знищення лісів та лісосмуг на дрова і зведення фортифікаційних споруд, мінування територій і прибережних акваторій, загибель і викрадення тварин, фітозасмічення територій, про яке, до речі, ніхто не каже. Браконьєрство, яке ніколи не припинялось на півдні, припинення вивозу сміття, забруднення поверхневих і приповерхневих вод, забруднення повітря, ну і, звісно, забруднення від бойових дій.
Залишки розбитої техніки у Бериславському районі Херсонщини. Фото: Олег Батурін
ЦЖР: Скільки ви будете ще фіксувати екологічні злочини і наносити їх на мапу та як використовуватимуться зібрані вами дані?
Артем Чайковський: Наша мета – створити велику карту з максимально повною кількістю підтверджених і детально описаних випадків. Але крім фіксації ми запланували низку тренінгів, які ми проведемо спочатку в пілотних громадах – Бериславській і Милівській. Можливо, згодом до них доєднаються й інші. Ми хочемо, щоб більше людей долучилися до фіксації екологічних злочинів і загроз. Кінцевий же результат – ми передамо в прокуратуру і доповнимо їхні дані зібраною нами інформацією.
Після завершення проєкту ми продовжимо співпрацювати з громадами. Поки тривають воєнні дії, ми готові займатися цим навіть на волонтерських засадах. Тому просимо всіх, хто має таку можливість і якщо це для них безпечно, ділитися з нами інформацією для наповнення карти новою інформацією. І я переконаний, що ці дані допоможуть владі у розв’язанні проблем, які виникають і ще виникатимуть внаслідок російської військової агресії і екоциду в Україні.
